Функції законодавчих і виконавчих органів державної влади в управлінні фінансовими потоками

Лекція 5. Управління фінансовою системою

1. Сутність управління фінансовою системою

2. Функції законодавчих і виконавчих органів держвлади в управління фінансовими потоками

3. Мінфін України, його функції і завдання.

 

Сутність управління фінансовою системою

Ефективне функціонування фінансової системи залежить від організації управління фінансами в державі.

Управління фінансами здійснюється завдяки системі державних органів та ін-тів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Воно зумовлене історичними, економічними і політичними умовами розвитку держави та підпорядковане її фінансовій політиці. Управління фінансами є найважливішою сферою управлінської діяльності, яку здійснює відповідний апарат за допомогою різноманітних засобів і методів, в тому числі стимулів і санкцій.

В управлінні фінансами виділяють суб’єкти і об’єкти.

Об’єктами є фінансові відносини, що пов’язані із формуванням і використанням фондів грошових коштів. Це фінанси підприємств, фінанси домогосподарств, державні фінанси. Суб’єкти – це організаційні структури, що задіяні в управлінні – законодавчі і виконавчі органи. Сукупність усіх організаційних структур утворює фінансовий апарат.

Управлінська діяльність включає такі функціональні елементи: планування, стратегічне і оперативне управління, контроль.

Планування посідає важливе місце в системі управління фінансами. Об’єктом є фін діяльність держави і СГД, а результатом – складання фін планів. У ході планування здійснюється оцінка стану фінансів, виявляють можливості збільшення фін ресурсів, розробляють напрями їх ефективного використання.

Отже, планування – це діяльність зі складання, розподілу і використання фін ресурсів на рівні окремих суб’єктів, їх об’єднань, галузевих структур, окремих адміністративних одиниць і країни в цілому.

Управлінські рішення в процесі планування приймаються на основі фін інформації, що базується на бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності.

У системі органів управління виділяють стратегічне і оперативне управління фінансами.

Стратегічне управління – це управління фінансами, яке включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і розв’язання глобальних завдань розвитку фін системи країни, пов’язаних з піднесенням економіки, вирішення соціальних проблем тощо.

Здійснюється ВРУ, КМУ, Президентом.

Оперативне управління – це поточне управління через комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фін ситуації, фін планування, контролю та регулювання, складання і виконання фін планів. Його зміст зводиться до маневрування фінансовими ресурсами для отримання максимального ефекту при мінімальних витратах.

Здійснюється МФУ, ДКУ, ДКРС, держкомісія з ЦП і фонд ринку, Рах палатою, місцевими органами влади, фін виконавчими органами на місцях, ДПАУ

Контроль як елемент управління здійснюється в процесі планування і на стадії оперативного управління. Дозволяє порівняти фін результати з плановими, визначити шляхи найбільш ефективного господарювання.

 

Функції законодавчих і виконавчих органів державної влади в управлінні фінансовими потоками

Основним завданням органів управління ФС є забезпечення злагодженості функціонування окремих сфер і ланок фін відносин. Це досягається чітким розмежування функцій і повноважень між фінорганами і ін-ями.

ВРУ найвищий орган законодавчої влади. До його повноважень належить приймає закони, затверджує ДБУ і через Рахункову палату здійснює контроль за його виконанням, визначає умови фін політики.

Президент підписує закони, або ветує їх, створює консультативні, допоміжні, дорадчі органи і служби.

КМУ найвищий орган викон влади забезпечує проведення державної фін політики: фін, інвест, податкової політик, політики у сфері праці, соцзахисту населення, освіти науки, культури; організовує розробку проекту про ДБУ і забезпечує його виконання.

Разом вони здійснюють стратегічне управління.

Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів. Його функції і завдання розглянемо окремо.

 

Особливим підрозділом МФУ є ДКУ. Створене указом президента 1995р для забезпечення ефективного управління коштами ДБУ, контролю за надходженням коштів та їх використанням. Завдання:

· Організація виконання ДБУ на основі принципу єдиного казначейського рахунку та здійснення контролю за цим;

· Управління наявними коштами ДБУ і ДЦПБФ;

· Фінансування видатків дбу;

· Управління держборгом;

· Ведення зведених реєстрів розпорядників коштів дбу і пбдцф тощо.

Виконання бюджетів базується на системі оподаткування. ДПАУ - основна функція – впровадження податкової політики. орган з широкими повноваженнями і правами. Сформована з 1991р. Основні завдання:

· Контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати;

· Прийняття нормативних актів і метод рекомендацій з питань оподаткування;

· Формування і ведення реєстру ДРФО і єдиного банку даних для юросіб;

· Попередження і розкриття злочинів, інш правопорушень у сфері оподаткування

Рахункова палата Верховної Ради створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету, вироблення й аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту і грошово-кредитної політики. Вона виступає в ролі експертного органу Верховної Ради України, готуючи відповідні висновки і рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління. Рахункова палата може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи.

Національний банк України є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку. Основне завдання Національного банку — регулювання грошового обігу й організація ефективного функціонування кредитної системи. Національний банк проводить також значну роботу щодо обслуговування уряду. Він виконує агентські послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу, організовує касове виконання бюджету, проводить міжнародні розрахунки держави, здійснює валютне регулювання.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропонування, як на національну, так і на іноземні валюти. Вплив Національного банку на ринковий курс національної валюти здійснюється завдяки участі його у торгах через скупку тієї чи іншої валюти або валютні інтервенції.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг. Забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цінними паперами. Комісія здійснює контроль за діяльністю суб’єктів ринку цінних паперів — емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж — відповідно до чинного у цій сфері законодавства.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватись і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого — і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. У зв’язку з цим розрізняють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Як центр торгівлі цінними паперами, фондова біржа є індикатором ділової активності й проводить котирування акцій підприємств. Цим створюється система незалежної і досить об’єктивної оцінки діяльності акціонерних товариств. Тому бюлетені фондових бірж відіграють велике значення у функціонуванні фінансової системи та економіки країни.

Фінансові посередники на ринку цінних паперів виконують роль сполучної ланки між емітентами цінних паперів та інвесторами. З одного боку, за дорученням емітентів вони проводять випуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку. З іншого боку, вони проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників засновується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку цінних паперів.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і проведення їх виплат. Пенсійний фонд, як орган управління, має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду.

 

3 Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням про Міністерство.

Мінфін організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Мінфіну є:

1. забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

2. забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

3. здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

4. проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

5. підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

6. розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов’язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

7. удосконалення міжбюджетних відносин;

8. здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

9. розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

10. забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

11. удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

12. здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб – підприємців;

 

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України;

2) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів і видатків бюджету, обсяг його фінансування для підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету України;

3) готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік разом із пропозиціями щодо визначення строку і порядку його розгляду в Кабінеті Міністрів України;

 

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональну структуру:

розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає і виконує бюджет АР Крим, обласні фінансові управління – обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи – районні й міські бюджети.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові відділи обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.