Дипломатика гетьмана Б. Хмельницького у працях Ю. Мицика

Опис навчального курсу

“Спеціальні історичні дисципліни – мова і письмо”

лектор – к.і.н., доц. Кметь В. Ф.

Мета та завдання курсу: Спеціальні історичні дисципліни (СІД) є одним з важливих професійно-орієнтованих предметів, що викладаються на історичному факультеті. Згідно з програмою викладання курсу передбачено вивчення таких тем, як предмет, методи СІД, СІД в системі взаємозв‘язків гуманітарних і точних наук; основ кириличної і латинської палеографії та неографії, філігранології, дипломатики, хронології, сфрагістики, кодикології, генеалогії, геральдики, нумізматики і боністики, метрології. Перша частина курсу – «Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо» охоплює дипломатику, палеографію (з суміжними дисциплінами – епіграфікою, неографією, берестологією), філігранологію та хронологію. Викладання курсу опирається на сучасний доробок української та зарубіжної науки. Особливої уваги надано вивченню методики опрацювання історичного джерела та практичного застосування знань СІД.

У результаті засвоєння курсу студент повинен отримати основні теоретичні знання, необхідні для практичної роботи з джерелами:

- класифікація СІД, відповідно до предмету і методів;

- історія формування СІД;

- найважливіші теоретичні розробки та довідкові видання;

- джерельна вартість історичних пам‘яток;

- місце та особливості умов зберігання різних видів історичних джерел.

- оволодіння основними принципами, методикою і технологією історичного пізнання через роботу з джерелами (основами евристики).

У результаті опанування курсу студент повинен вміти застосовувати на практиці набуті теоретичні знання:

- класифікувати історичні джерела;

- виявляти необхідні джерела;

- застосуванням методів СІД визначати джерельну вартість та репрезентативність пам‘ятки давньої історії;

- працювати з різними видами джерел, застосовуючи методику СІД;

- застосовувати критерії визначення автентичності історичного джерела;

- узагальнювати отриману в процесі дослідження інформацію при розробці наукової тематики;

- виявляти, систематизувати, аналізувати та узагальнювати джерельну інформацію в процесі педагогічної та культурно-освітньої діяльності.

Організація курсу: навчальний курс “спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо” триває один семестр (ІІ-й) і складається з лекційних та семінарських занять. Згідно з навчальним планом на вивчення курсу передбачено 51 аудиторну годину, з них 34 лекційних та 17 семінарських. Курс завершується складанням іспиту.

Лекції: для студентів відвідування лекцій є обов’язковим. Лекції читаються за проблемно-тематичним принципом. Мета лекцій – ознайомити студентів з основними теоретичними положеннями курсу. Очікується, що частину лекційного часу буде використано на запитання та коментарі студентів, а також на короткі дискусії навколо проблемних питань, що активізує навчально-пізнавальну та наукову складову навчального процесу.

Семінарські заняття: участь кожного студента в семінарських заняттях – обов’язкова. На семінарські заняття покладаються наступні вимоги: формування у студентів необхідних для фахівця-історика вмінь і навичок: рецензування, реферування, порівняння, аналіз джерел та літератури. Студент повинен навчитися правильно формувати свій виступ, вміло оперувати історичним матеріалом, а також обґрунтовувати свою думку (в усній чи письмовій формі), визначати хибні та упереджені судження, критично ставитися до історичних джерел та визначати їх автентичність тощо.

Оцінювання знань, вмінь та навиків студентів: Згідно із рейтинговою системою оцінювання знань, упродовж навчання у семестрі студент може отримати 50 зі 100 балів. 50 балів студент може отримати за результатами складання іспиту.

Результат роботи студента протягом семестру (50 балів) складається з наступних компонентів:

1. Двох проміжних колоквіумів та тестувань (модулів) (10 балів х 2 = 20 балів), що проводяться за результатами вивчення окремих частин навчального курсу. Передбачається, що контрольні тести включатимуть завдання різних типів – т.зв. закриті, що вимагають від студента вибору правильної відповіді з кількох запропонованих варіантів, і відкриті, що вимагають розгорнутої теоретичної відповіді. Тестування проводять у академічних групах викладачі, що забезпечують проведення семінарських занять.

2. Домашньої письмової роботи (10 балів), що виконується на вибрану студентом тему, є самоcтійною і має творчий характер. Обсяг роботи – 10-15 сторінок друкованого тексту. Тематику робіт визначає лектор або викладачі, які забезпечують проведення семінарських занять. Вони ж забезпечують перевірку письмових робіт.

3. Результатів роботи під час семінарських занять (20 балів). Підсумкова кількість балів за роботу студента на семінарських заняттях визначається як середній арифметичний показник балів, що їх отримував студент за п’ятибальною шкалою, помножений на коефіцієнт “4”. Передбачається, що викладач оцінюватиме знання студента (на підставі його розгорнутих відповідей, доповнень, участі в дискусіях, рецензуванні відповідей колег, запитань тощо) не менше, як на половині від запланованих у семестрі семінарських занять. Пропущені з поважних причин (через хворобу тощо) заняття студенти можуть відпрацювати у години, передбачені для щотижневих консультацій викладачів.

Іспит (40 балів), що підсумовує знання основних фактів і теоретичних положень курсу, студент складає під час екзаменаційної сесії в письмовій формі з наступною співбесідою. Іспит проводить лектор за участю викладачів семінарів. До іспиту не допускаються студенти, котрі впродовж семестру отримали 30 і менше балів. Таким студентам до іспиту виставляється оцінка “2 (незадовільно)” з можливістю складати іспит за т.зв. екзаменаційними талонами № 2 і К. Екзаменаційний білет складається з двох завдань, які вимагають розгорнутої теоретичної відповіді (20 балів х 2 = 30 балів), і комплексного тесту (10 балів).

Шкала перерахунку підсумкових оцінок

(за результатами роботи в семестрі і складання іспиту)

Оцінка за 100-бальною рейтинговою шкалою	Оцінка за 5-бальною національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за заліковою шкалою
90-100	відмінно		А	зараховано
81-89	добре		В	зараховано
70-80	добре		С	зараховано
61-69	задовільно		D	зараховано
51-60	задовільно		Е	зараховано
31-50	допускається до складання іспиту	–	–	допускається до складання заліку
0-30	незадовільно		FX	не зараховано

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Історичний факультет

Кафедра давньої історії України та архівознавства

Опис навчального курсу

«Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо»

Лектор – к. і. н., доц. Кметь В. Ф.

Мета та завдання курсу:

Спеціальні історичні дисципліни (СІД) є одним з важливих професійно-орієнтованих предметів, що викладаються на історичному факультеті. Згідно з програмою викладання курсу передбачено вивчення таких тем, як предмет, методи СІД, СІД в системі взаємозв‘язків гуманітарних і точних наук; основ кириличної і латинської палеографії та неографії, філігранології, дипломатики, хронології, сфрагістики, кодикології, генеалогії, геральдики, нумізматики і боністики, метрології. Перша частина курсу – «Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо» охоплює дипломатику, палеографію (з суміжними дисциплінами – епіграфікою, неографією, берестологією), філігранологію та хронологію. Викладання курсу опирається на сучасний доробок української та зарубіжної науки. Особливої уваги надано вивченню методики опрацювання історичного джерела та практичного застосування знань СІД.

- класифікація СІД, відповідно до предмету і методів;

- історія формування СІД;

- найважливіші теоретичні розробки та довідкові видання;

- джерельна вартість історичних пам‘яток;

- місце та особливості умов зберігання різних видів історичних джерел.

У результаті опанування курсу студент повинен вміти застосовувати на практиці набуті теоретичні знання:

- класифікувати історичні джерела;

- виявляти необхідні джерела;

- застосуванням методів СІД визначати джерельну вартість та репрезентативність пам‘ятки давньої історії;

- працювати з різними видами джерел, застосовуючи методику СІД;

- застосовувати критерії визначення автентичності історичного джерела;

- узагальнювати отриману в процесі дослідження інформацію при розробці наукової тематики;

Вимоги до курсу:

Організація курсу:

Навчальний курс «Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо» триває один семестр (ІІ) і складається з лекційних та семінарських занять. Згідно з навчальним планом на вивчення курсу передбачено 54 аудиторних години – 36 лекційних і 18 семінарських. Курс завершується складанням іспиту. Відвідування лекційних і семінарських занять для студентів є обов’язковим. Мета лекційного курсу полягає в ознайомленні студентів з головними теоретичними положеннями предмету, станом досліджень в сучасній історіографії.

Згідно із затвердженою в Університеті рейтинговою системою оцінювання знань, упродовж навчання у семестрі студент може отримати 60 зі 100 балів. 40 балів студент може отримати як результат складання іспиту.

Під час семінарського заняття студент може отримати 1-5 балів за виступ з відповіддю на одне з питань. Повноцінна відповідь передбачає знання студентом проблеми, володіння навчальною та науковою літературою (елементарне орієнтування в історіографії), розуміння наукової термінології. Під час виступу студенти не повинні користуватися конспектами чи копіями опрацьованих матеріалів, за винятком покликань на ілюстрації, цитати чи статистичні дані. За рецензійний виступ-доповнення під час заняття студент може отримати 1-3 бали. Доповнення передбачає висловлення студентом тез, упущених під час попереднього обговорення, використання додаткової наукової літератури, чи пропозицію власного творчого розв’язання проблеми. За участь у дискусії (коректне формулювання запитань, корегування відповідей колег і т.п.) студент може отримати 1-2 бали. Студенти, не залучені безпосередньо до обговорення питань, можуть отримати відповідний бал (1-5) у результаті написання письмових робіт. Упродовж семестру кожен студент повинен обов’язково отримати зарахування 2 письмових робіт. Таким чином, середній бал, який студент можне отримати за одне заняття складає 5, за повний курс – 45.

Обов’язковою умовою допущення студента до іспиту є зарахування письмового реферату (15 балів) на обрану із рекомендованого переліку тему. Окрім того студент може отримати додаткове зарахування не більше як одного реферату за семестр (на рекомендовану у відповідному переліку тему).

Тема 1

Спеціальні історичні дисципліни (СІД) в системі

сучасної історичної науки.

1. СІД та їх взаємозв‘язок. Значення СІД в історичному дослідженні.

2. Розвиток СІД від найдавніших часів до наших днів:

а) становлення СІД: «Ars discernendi vera ac falsa»

б) наукова розробка СІД у ХІХ-ХХ ст..

3. СІД в українській історичній науці.

Список рекомендованої літератури:

· Архівознавство: Підручник для студентів вищих навчальних закладів України / Редкол.: Я. С. Калакура та ін. Київ, 1998.

· Введение в специальные исторические дисциплины. Москва, 1990.

· Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. Київ, 1963.

· Вспомогательные исторические дисциплины: историография и теория. Киев, 1988.

· Дмитрієнко М., Попельницька О. Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін відділом СІД Інституту історії України НАН України у 1994-2004 рр. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. Ч. 11 у двох частинах. Частина 1. Київ, 2004. С. 6-36.

· Ермолаев И. Историческая хронология. Казань, 1980.

· Жуковская А. П. Развитие славяно-русской палеографии. (В дореволюционной России и в СССР). Москва, 1963.

· Журба О.І. Київська Археографічна Комісія 1843-1921. Нарис історії і діяльності. Київ, 1993.

· Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів, 1999.

· Калакура Я. Структура спеціальних історичних дисциплін як підсистеми історичної науки // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. Ч. 11 у двох частинах. Частина 1. Київ, 2004. С. 37-52.

· Каменцев Е.И. История вспомогательных исторических дисциплин. Москва, 1979.

· Кметь В. Археографія // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. – Т. 1. – Львів: «Літопис», 2007. – С. 100-101.

· Кметь В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. Львів, 2004. С. 229-259.

· Кісь Я. П. Палеографія. Навчальний посібник. Львів, 1975.

· Климишин И. Календарь и хронология. Москва, 1990.

· Мацюк О. Історія українського паперу. Київ, 1994.

· Мацюк О.Я. Історія паперу як спеціальна історична дисципліна // Студії з архівної справи та документознавства. Київ, 1998. Т. 3. С. 69-72.

· Проблемы источниковедения истории СССР и специальные исторические дисциплины. Москва, 1984.

· Пронштейн А. Использование вспомогательных дисциплин при работе над историческими источниками. Москва, 1972.

· Пронштейн А. П., Кияшко В. Я. Вспомогательные исторические дисциплины. Москва, 1973.

· Пронштейн А., Данилевский И. Вопросы теории и методики исторического исследования. Москва, 1986.

· Пчелов Е. В. Вспомогательные исторические дисциплины в семиотическом контексте // Вспомогательные исторические дисциплины. Классическое наследие и нове направления. Москва, 2006. С. 63-67.

· Специальные исторические дисциплины. Киев, 1992.

· Целуйко О. П. Генеалогія // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. – Т. 1. – Львів: «Літопис», 2007. – С. 509-510.

· Шустова Ю. Э. Вспомогательные исторические дисциплины в современном гуманитарном знании и образовательной модели // Вспомогательные исторические дисциплины. Классическое наследие и нове направления. Москва, 2006. С. 437-452.

· Янин В. Очерки комплексного источниковедения. Москва, 1977.

· Dominiczak H. Wstęp do badań historycznych. Częstochowa, 1998.

· Hlavacek I., Kaspar J., Novy R. Vademecum pomocnych ved historickych. Praha, 1997.

· Metodyka pracy archiwalnej / Pod. red. S. Nawrockiego i S. Sierpowskiego. Poznań, 1995.

· Miśkiewicz B. Wstęp do badań historycznych. Warszawa-Poznań, 1973.

· Pawlak M., Serczyk J. Podstawy badań historycznych. Skrypt dla studentów 1 roku historii. Bydgoszcz, 1997.

· Problemy historii i arhiwistyki / Pod. red. T.Mencla. Lublin, 1986.

· Szymański J. Nauki pomocnicze historii. Wyd. 4. Warszawa, 1983, 2002.

Рекомендовані електронні ресурси:

http://www.dspace.humanities.org.ua/dspace/ АНТРОПОС – ΑΝΘΡΩΠΟΣ. Відкритий гуманітарний архів. Центр гуманітарних досліджень і Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка

http://www.myslenedrevo.com.ua/ (бібліографія)

http://www.history.org.ua/ Інститут історії НАН України

http://www.ukrterra.com.ua/ Інститут суспільних досліджень

http://www.archives.gov.ua/ Державний комітет архівів України

http://history.com.ua/ Український історичний портал

http://opentextnn.ru/ «Открытый текст» Электронное периодическое издание

http://bse.sci-lib.com/ Большая Советская Энциклопедия

http://gatchina3000.ru/brockhaus-and-efron-encyclopedic-dictionary/ Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

http://www.bogoslov.ru/library/text/231663/index.html Научный богословский портал (візантійська дипломатика, палеографія)

http://www.humanities.edu.ru/ Социально-гуманитарное и политологическое образование

http://www.textology.ru/drevnost/sobolevsky.html Текстология (посібник з палеографії А. Соболевського)

http://avorhist.narod.ru/publish/istved1-2-3.html Источниковедение

http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-4061.htm

http://www.abc-people.com/typework/history/hist12.htm

http://a3bi.mylivepage.ru/file/110/997_Черепнин_Л.В.РУССКАЯ_ПАЛЕОГРАФИЯ.djvu

http://ksana-k.narod.ru/djvu/shjepkin.htm

http://www.herder.uni-marburg.de/

Тема 2

Дипломатика як спеціальна історична дисципліна

Українська дипломатика.

(2 год.)

1. Дипломатика як СІД. Предмет і методи дипломатики.

2. Державна, церковна і приватна канцелярії. Особливості внутрішньої організації та формування персоналу.

3. Процес виготовлення канцелярського документа. Формуляр.

4. Методика дипломатичного дослідження.

(2 год.)

1. Дипломатика Київської Русі. Документальна спадщина, особливості її дослідження та реконструкції.

2. Канцелярія та документ у Галицько-Волинській державі:

· періодизація історії;

· автентичні акти та документи;

· реконструйовані та неавтентичні акти, проблема фальсифікатів;

· класифікація канцелярської документації;

· формуляр документів Галицько-Волинської держави (аналіз рекомендованих документів);

· особливості формування персоналу канцелярії.

(4 год.)

1. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.

2. Канцелярія Руської (Волинської) Метрики 1569-1673 рр.:

· особливості організації;

· класифікація вписів та документів;

· персонал канцелярії;

· книги Метрики як історичне джерело.

1. Канцелярії міст, земських і гродських урядів. Особливості внутрішньої організації та документів.

2. Генеральна Військова канцелярія сер. XVII-XVIII ст.:

· особливості організації;

· класифікація документів;

· формуляр гетьманського універсалу (аналіз рекомендованих документів);

· персонал канцелярії.

Теми доповідей та додаткових рефератів:

Історія дипломатики як науки.

Види і типи документів.

Понятійний апарат сучасної дипломатики.

Юридична та дипломатична природа письмового акта. Способи класифікації.

Роль канцелярій в історії середньовічної європейської культури.

Історія досліджень документів Київської Русі.

Головні напрямки дипломатичних досліджень в сучасній українській історичній науці.

Реферування іншомовної літератури.

Джерела:

· Актова книга Житомирського міського уряду кінця ХVІ ст. (1582-1588). Київ, 1965.

· Волинські грамоти ХVІ ст. Київ, 1995.

· Грамоти ХV ст. Київ, 1965.

· Грамоти ХІV ст. Київ, 1974.

· Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст. Київ, 1993.

· Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упор. С. Павленко. Київ, 2007.

· Документи Богдана Хмельницького / Упор. І. Крип‘якевич, І. Бутич. Київ, 1961.

· Літопис Руський / Пер. Л. Махновця. Київ, 1989.

· Пам’ятки історії Східної Європи. Джерела XV-XVII ст. Т. V: Руська (Волинська) Метрика. Книга за 1652-1673 рр. / Укл. П. Кулаковський. Острог; Варшава; Москва, 1999. 608 с.

· Розов В. Українські грамоти ХІV-ХV ст. Київ, 1928.

· Руська (Волинська) Метрика. Реґести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673 / Передмова П. Кеннеді Ґрімстед. – Київ, 2002. – 984 с.

· Універсали Богдана Хмельницького 16480-1657 / Упор. І. Крип‘якевич, І. Бутич. Київ, 1998.

· Універсали Івана Мазепи 1687-1709 / Упор. І. Бутич. Київ; Львів, 2002.

Література:

· Валк С. Н. Начальная история древнерусского частного акта // Вспомогательные исторические дисциплины. Москва-Ленинград, 1937.

· Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. Київ, 1963. С. 104-121.

· Дашкевич Я.Р. Адміністративні, судові й фінансові книги на Україні в ХІІ-ХVІІІ ст.: проблематика, стан і методика дослідження // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1969. Вип. 4. С. 129-171.

· Дашкевич Я. Р. Дослідження автентичності документа в судовій практиці другої половини ХVІІ ст.: нарис з української дипломатики // Архіви України. 1968. № 1. С. 20-27.

· Захарчишин П. І. Писарі-архівісти земських та гродських канцелярій на західноукраїнських землях в ХV-ХVІІІ ст. // Архіви України. 1969. № 1.

· Інкін В. Ф. Чи є історична основа в фальсифікатах грамот князя Льва Даниловича // Вісник львівського університету. 1988. Вип. 24. С. 60-68.

· Каштанов С. М. Дипломатика в ХХІ веке: итоги и перспективы // Вспомогательные исторические дисциплины: классическое наследие и новые направления. Москва, 2006. С. 92-104.

· Каштанов С. М. Очерки русской дипломатики. Москва, 1970.

· Каштанов С. М. Предмет, задачи и методы дипломатики // Источниковедение. Теоретические и методические проблемы. Москва, 1969. С. 153-159.

· Каштанов С. М. Русская дипломатика. Москва, 1988.

· Кметь В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. Львів, 2004. С. 229-259.

· Крикун М. Г. Земські уряди на українських землях у XV-XVIII століттях // Записки НТШ. Львів, 1994. Т. 228: Праці Історично-філософської секції. С. 65-122.

· Крип‘якевич І. П. Студії на державою Богдана Хмельницького (V, VІ) // Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. 147.

· Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) Метрики 1560-1673 рр. Студія з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. Острог; Львів, 2002. 304 с.

· Кулаковський П. Коронна Метрика (центральний архів Речі Посполитої). Руська (Волинська) Метрика // Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Матяш та К. Климової. Київ, 2002. С. 57-67.

· Купчинский О. А. О некоторых вопросах датировки средневековых документов на основе их содержания // Советские архивы. 1976. № 3. С. 79-83.

· Купчинський О. А. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004. 1286 с.

· Купчинський О. А. До питання про характеристику формуляра рукописних документів середньовіччя // Архіви України. 1974. № 6. С. 12-20.

· Купчинський О. А. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. Київ, 1998. 98 с.

· Купчинський О. А. Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії галицько-волинських земель XIII – першої половини XIV століть // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Львів, 1996. Т. CCXXXI. С. 44-108.

· Лаппо-Данилевский А. С. Очерк русской дипломатики частных актов. Петроград, 1920.

· Лихачев Н. П. Дипломатика. Санкт-Петербург, 1901.

· Лихачев Н. П. Из истории дипломатики. Санкт-Петербург, 1905-1906.

· Маркевич О. В. Невідома грамота Льва Даниловича // Архіви України. Київ, 1968. № 5.

· Мицик Ю. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття. Дніпропетровськ, 1996. 262 с.

· Мыцык Ю. О формуляре универсалов и приказов сподвижников Богдана Хмельницкого // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. Днепропетровск, 1985. С. 107-113.

· Панашенко В. В. Палеографія українського скоропису другої половини ХVІІ ст. На матеріалах Лівобережної України. Київ, 1974.

· Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. Москва, 1950.

· Bouard de A. Manuel de diplomatique française et pontificale. Diplomatique générale. Paris, 1929.

· Giry A. Manuel de diplomatique. Paris, 1894.

· Hlaváček I. Diplomatika // Hlaváček I., Kašpar J., Nový R. Vademecum pomocných věd historických. Jinočany: H&H, 1997

· Jop R. Środowisko urzędnicze kancelarii grodzkich w Chełmie, Lublinie i Krasnymstawie w drugiej połowie XVII wieku. Lublin, 2003

· Korolko M. Seminarium Rzeczypospolitej królestwa Polskiego. Warszawa, 1991.

· Łosowski J. Kancelaria grodzka Chełmska od XV do XVIII wieku. Lublin, 2004.

· Łosowski J. Kancelarie miast szlacheckich województwa lubelskiego od XV do XVIII wieku. Lublin, 1997.

· Maleczyński K. Zarys dyplomatyki polskiej wieków średnich. Wrocław, 1951.

· Nawrocki S. Rozwój form kancelaryjnych na ziemiach polskich od średniowiecza do końca XX wieku. Poznań, 1998.

· Pietkiewicz K. Wielke księstwo Litewskie pod rządami Aleksandra Jagellończyka. Poznań, 1995.

· Szymanski J. Nauki pomocnicze historii. Wyd. 4. Warszawa, 1983 (2002).

Тема 3

Палеографія як спеціальна історична дисципліна. Українська палеографія

1. Палеографія у системі наук та СІД. Предмет і методи палеографії.

2. Письмо як ознака автентичності документа. Виникнення палеогрaфії як науки: „Палеографія на службі дипломатики”.

3. Головні етапи та перспективи розвитку палеографії як спеціальної історичної дисципліни.

Устав – найдавніший тип кириличного письма.

1. Походження слов’янської писемності в історіографії.

2. Джерела до історії формування кириличного уставу:

· наративні – Житія святих Кирила (Константина) і Мефодія, сказання „Про письмена” чорноризця Храбра;

· найдавніші пам‘ятки кириличного письма.

3. Особливості раннього уставу (XI-XII ст.) (графічні ознаки, брахиграфія, цифрові позначення, пунктуація).

4. Пізній устав (XIII-XIV ст.).

5. Епіграфічне письмо. Берестяні грамоти. Графіті.

Півуставне письмо XIV-XVI ст.

1. Періодизація розвитку півуставного письма. Пам‘ятки українського півуставу.

2. Особливості півуставу. Брахиграфія. Пунктуація. Цифри.

3. Оздоби рукописних пам‘яток XIV-XVI ст.

Український скоропис XV-XVIII ст.

1. Особливості українського актового письма XII-XV ст.

2. Періодизація українського скоропису.

3. Ранній скоропис: особливості графіки, брахиграфії.

4. Формування писарських шкіл на українських землях в кінці XVI – першій половині XVII ст.

5. Особливості датування рукописів XV-XVIII ст. Орнаментація рукописів.

Рекомендована література:

Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. Київ, 1963.

Вуйцик В. Графіті ХІІ-ХV ст. церкви св. Пантелеймона в Галичі // Записки НТШ. Львів, 1996. Т. 231. С. 189-194.

Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI–XIV вв. Киев, 1966.

Высоцкий С.А. Киевские граффити XI–XVII вв. Киев, 1985.

Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской XI–XVII вв. Киев, 1976.

Гнатенко Л. А. Письмо Пересопницького Євангелія та графіко-орфографічні особливості пам’ятки // Пересопницьке Євангеліє 1556-1561. Дослідження. Транслітерований текст. Слово-покажчик. Київ, 2001. С. 55-73.

Григорчук Л. М. Иван Федоров и распространение на Украине новгородско-московского типа вязи // Федоровские чтения. 1983. Москва, 1987.

Жуковская А. П. Развитие славяно-русской палеографии. (В дореволюционной России и в СССР). Москва, 1963.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Захарчишина П. І. Палеографічні особливості львівського письма XVI-XVII ст. // Історичні джерела та їх використання. Київ. 1964. Вип. 1.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Кісь Я. П. Палеографія. Навчальний посібник. Львів: Вища школа, 1975.

Левочкин И. В. Русское уставное письмо и его хронологические параметры // Вспомогательные исторические дисциплины. Ленинград, 1983. Вып. XV.

Мацюк О. Історія українського паперу. Київ, 1994.

Мацюк О. Папір та філіграні на українських землях (XVI - поч. ХХ ст.). Київ, 1974.

Осташ Н. Л. До палеографії реєстру Запорозького Війська 1649 р.: великі букви в рукописі Кальницького полку // Дев’ята Вінницька обласна історико-краєзнавча конференція. Вінниця, 1990. С. 30-31.

Палеографический альбом. Учебный сборник снимков с рукописей русских документов XIII-XVIII вв. Ленинград, 1968.

Панашенко В. В. До питання методики і термінології палеографічних досліджень українського скоропису XVII-XVIII ст. // Історичні дослідження та їх використання. Київ, 1972. Вип. 6.

Панашенко В. В. Палеографія українського скоропису другої половини XVIІ ст. (На матеріалах Лівобережної України). Київ, 1974.

Паядайте-Васіляускене А.-В. Кириличні списки Другого Литовського статуту: палеографія, хронологія, кодикологія. Львів, 2004.

Петегирич В. М. Про знаряддя письма та кириличні написи на предметах XI-XIV ст. з Галицької землі // Записки НТШ. Львів, 1997. Т. 233. С. 206-214.

Пещак М. М. Палеографія і текстотворчі функції ініціалів // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. Київ, 1988. С. 201-203.

Проблемы палеографии и кодикологии в СССР. Москва, 1974.

Рейсер С.А. Русская палеография нового времени. Неография. Москва, 1982.

Розов Н. Н. К определению понятия ”книга” в историческом аспекте (по русским материалам XI-XIV вв.) // Рукописная и печатная книга. Москва, 1975.

Словник староукраїнської мови. Київ, 1977. 2 т.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

Столярова Л. В. Из истории книжной культуры русского средневекового города ХI-XVII вв. Москва, 1999.

Фрис В. Історія кириличної рукописної книги в Україні Х-XVIII ст. Львів, 2003.

Фрис В. Палеографія українських кириличних книг XVI – першої половини XVII ст. // Бібліотека – скарбниця духовності. Київ, 1993. С. 245-251.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

Черепнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1956.

Шестакова Н. Палеографія кириличних документів XVI-XVII ст. // Україна в минулому. Київ-Львів, 1992. Вип. 2. С. 61-79.

Ogijenko I. Wzory pism cyrylickich X-XVII w. w. Seminarium paleografii cyrylickiej Studium Teologii Prawoslawnej Uniwersytetu Warszawskiego. Warszawa, 1927.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

з курсу «Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо»

1. Розвиток палеографії в Україні.

Кметь В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. Львів, 2004. С. 229-259.

Панашенко В. В. Про стан і деякі завдання в розвиткові української палеографії // Українська республіканська конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. Київ, 1968. Т. 2: Спеціальні історичні дисципліни. С. 164-180.

Панашенко В. В. До питань методики та термінології палеографічних досліджень українського скоропису 17-18 ст. // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1972. Т. 7. С. 88-92.

Царьова Н. М. Палеографічний альбом латинського скоропису 14-17 ст.: на матеріалах актових книг // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. – Київ, 1988. – С. 195-196.

2. Канцелярія та документ галицько-волинських князів у дослідженнях О. А. Купчинського

Купчинський О.А. Розвиток галицько-волинського документа в контексті міжслов’янських зв’язків // З історії міжслов’янських зв’язків Київ, 1983. С. 25-45.

Його ж. Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії галицько-волинських земель ХІІІ – першої половини XIV століть // Записки НТШ. Львів, 1996. Т. 231. С. 44-108.

Його ж. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004. 1286 с.

3. Канцелярії гродських та земських урядів на українських землях XIV-XVIII ст.

Дашкевич Я.Р. Адміністративні, судові й фінансові книги на Україні в ХІІ-ХVІІІ ст.: проблематика, стан і методика дослідження // Історичні джерела та їх використання. К., 1969. Вип. 4. С. 129-171.

Крикун М. Земські уряди на українських землях у XV-XVIII століттях // Записки НТШ. Львів, 1994. Т. 228: Праці Історично-філософської секції. С. 65-122.

Купчинський О.А. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. Київ, 1998. 98 с.

4. Персонал канцелярії Руської (Волинської) Метрики.

Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) Метрики 1560-1673 рр. Студія з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. Острог; Львів, 2002. 304 с.

Дипломатика гетьмана Б. Хмельницького у працях Ю. Мицика.

Мицик Ю. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття. Дніпропетровськ, 1996. 262 с.

Мыцык Ю. О формуляре универсалов и приказов сподвижников Богдана Хмельницкого // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. Днепропетровск, 1985. С. 107-113.

6. Матеріали та знаряддя письма на українських землях.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

Черепнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1956.

7. Писемність південних слов‘ян та її впливи на українських землях.

Висоцький С.О. Київська писемна школа X-XII ст. До історії української писемності. Львів-Київ-Нью-Йорк, 1998.

Истрин В.М. Возникновение и развитие письма. Москва, 1965.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Огієнко І. Українська літературна мова XVI ст. і Крехівський Апостол 1560-х років. Варшава, 1930. Т.1.

Сказания о начале славянской письменности. Москва, 1981.

8. Сарматські знаки Північного Причорномор‘я та проблема давньослов‘янської ієрогліфіки.

Брайчевський М. Походження слов`янської писемності. Київ, 1998.

Константинов Н.А. Черноморские загадочные знаки и глаголица // Ученые записки ЛГУ. Серия исторических наук. Ленинград, 1957. №23.

Соломоник Э.И. Сарматские знаки Северного Причерноморья. Киев, 1959.

Штаерман Е.А. О “загадочных знаках” Северного Причерноморья // Вестник древней истории. 1950. №1.

9. Раннє уставне кириличне письмо.

Висоцький С.О. Київська писемна школа X-XII ст. До історії української писемності. Львів-Київ-Нью-Йорк, 1998.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

Черепнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1956.

10. Філіграні українського паперу XVI – XVIII ст.

Мацюк О. Історія українського паперу. Київ, 1994.

Мацюк О. Папір та філіграні на українських землях (XVI - поч. ХХ ст.). Київ, 1974.

Мацюк О. Філіграні архівних документів України XVIІІ-ХХ ст. Київ, 1992.

11. Опис та атрибуція кириличної рукописної книги.

Дубровіна Л. Кодикологія і кодикографія української рукописної книги. Київ, 1992.

Іванова О.А., Іванникова М.К. Рукописна кирилична книга XVI-XVII ст.: основні принципи атрибуції // Архіви України. 2002. № 4-6. С. 169-178.

Фрис В., Дзьобан О. Кирилична рукописна книга // Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20-21 вересня 1996 року. Львів, 1999. С. 278-290.

12. Проблема календарної реформи у Галичині ХІХ – початку ХХ ст.

Павлишин О. З історії впровадження григоріанського календаря в церковне життя українців: календарна реформа єпископа Григорія Хомишина // Україна модарна. Київ-Львів, 2002. Ч. 7. С. 7-68.

13. Українська дипломатика як спеціальна історична дисципліна.

Дашкевич Я.Р. Стан та завдання української дипломатики // Третя Українська республіканська конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. Київ, 1968. Т. 2. С. 113-137.

Проценко Л. А. Палеографія, дипломатика і філігранологія в українських радянських дослідженнях // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1968. Т. 3. С. 190-200.

14. Дослідження Волинської Метрики в сучасній історіографії.

Кулаковський П. До генези структури книг Руської (Волинської) Метрики // Джерелознавчі та історіографічні проблеми історії України. Теорія і методи: міжвузівський збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 1995. С. 56-69.

Кулаковський П. Руська (Волинська) Метрика: назва, склад, характер // Вісник Дніпропетровського університету: історія та археологія. Дніпропетровськ, 1996. Вип. 1. С. 58-71.

Кулаковський П. Коронна Метрика (центральний архів Речі Посполитої). Руська (Волинська) Метрика // Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Матяш та К. Климової. Київ, 2002. С. 57-67.

Пам’ятки історії Східної Європи. Джерела XV-XVII ст. Т. V: Руська (Волинська) Метрика. Книга за 1652-1673 рр. / Укл. П. Кулаковський. Острог; Варшава; Москва, 1999. 608 с.

Руська (Волинська) Метрика. Реґести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673 / Передмова П. Кеннеді Ґрімстед. – Київ, 2002. – 984 с.

15. Структура книг Волинської Метрики.

16. Дипломатика гетьмана Б. Хмельницького у дослідженнях І. Крип’якевича.

Крип‘якевич І.П. Студії на державою Богдана Хмельницького (У, УІ) // Записки НТШ. Т. 147.

Документи Богдана Хмельницького / Упор. І. Крип‘якевич, І. Бутич. Київ, 1961.

Універсали Богдана Хмельницького 1648-1657 / Упор. І. Крип’якевич, І. Бутич. Київ, 1998.

17. Організація Генеральної Військової канцелярії XVII-XVIII ст.

Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: Збірник документів / Упор., автор передмови та коментарів В.Й. Горобець. Київ, 1993. 392 с.

18. Слов‘янське глаголичне письмо.

Брайчевський М. Походження слов`янської писемності. Київ, 1998.

Висоцький С.О. Київська писемна школа X-XII ст. До історії української писемності. Львів-Київ-Нью-Йорк, 1998.

Жуковская Л.П. Реймсское евангелие: история его изучения и текст. Москва, 1978.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Огієнко І. Повстання азбуки й літературної мови в слов‘ян. Жовква, 1938.

Німчук В.В. Київські глаголичні листи: Найдавніша пам‘ятка слов‘янської писемності. Київ, 1983.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

Хабургаев Г.А. Старославянский язык. Москва, 1974.

19. Розвиток українського письма у XIV ст.

Грамоти XIV ст. / Упор. М.М.Пещак. Київ, 1974.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Розов В. Українські грамоти XIV—XV ст. Київ, 1928.

Свєнціцький І. С. Кириличні пергаміни XII—XV вв. Львів, 1933.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

20. Палеографія українських документів XV ст.

Грамоти XV ст. Київ, 1965.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Каманин И. Палеографический изборник. Материалы по истории южно-русского письма в XV – XVIII вв. Киев, 1899.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Розов В. Українські грамоти XIV—XV ст. Київ, 1928.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

21. Розвиток українського письма у ХVІ ст.

Волинські грамотиXVI ст. / Упор. В.Б.Задорожний, А.М.Матвієнко. Київ, 1995.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Захарчишин П. І. Палеографічні особливості львівського письма XVI-XVII ст. // Історичні джерела та їх використання. Київ. 1964. Вип. 1. С. 189—194.

Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI – XVIII ст. Київ, 1966.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Хомутецька З.С. Палеографічні особливості актових книг кременецьких судів XVI ст. // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1964. Вип. 1. С. 195—200.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

22. Дослідження українського скоропису в історіографії XX ст.

Іваницька І.О. Розвиток письма на Слобожанщині в кінці XVII – на початку XVIII ст. // Третя республіканська наукова конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. Київ, 1968. С.181-186.

23. Художне оздоблення рукописів.

Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии. Варшава, 1901.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. Ленинград, 1928.

Свєнціцький І. С. Прикраси рукописів Галицької України XVI ст. Жовква, 1922-1923.

Срезневский И. И. Славяно-русская палеография ХІ-XIV вв. Санкт-Петербург, 1885.

Чаев Н. С., Черeпнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1946.

Черепнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1956.

24. Рукописна книга у середньовічній Європі (у працях Л. Кисельової).

Киселева Л.И. Западноевропейская рукописная и печатная книга XIV-XV вв. Кодикологический и книговедческий аспекты. Ленинград, 1985.

Киселева Л.И. О чем рассказывают средневековые рукописи. Ленинград, 1978.

25. Переписувачі та замовники книги у пізньосередньовічній Франції (за дослідженням В. Романової).

Романова В.Л. Рукописная книга и готическое письмо во Франции в XIII-XV вв. По материалам собрания рукописных книг Государственной Публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. Москва, 1975.

26. Каролінгська реформа письма.

Добиаш-Рождественская О.А. История письма в средние века. Руководство к изучению латинской палеографии. Москва, 1936 і наст.

Люблинская А.Д. Латинская палеография. Москва, 1969.

27. Класифікація середньовічного латинського письма.

Киселева Л.И. Готический курсив XIII-XV вв. Ленинград, 1974.

Люблинская А.Д. Латинская палеография. Москва, 1969.

Малов В.Н. Происхождение современного письма. Палеография французских документов конца XV-XVIII в. Москва, 1975.

28. Джерелознавчі дослідження у діяльності Київської археографічної комісії для розбору давніх актів.

Журба О. І. Київська археографічна комісія 1843-1921. Нарис історії і діяльності. Київ: Наукова думка, 1993.

29. Значення спеціальних історичних дисциплін в системі наукових знань та конкретних історичних дослідженнях.

Каменцева Е. И. Вспомогательные исторические дисциплины на рубеже столетий // Вспомогательные исторические дисциплины: специальные функции и гуманитарные перспективы. Москва, 2001. С. 14-19.

Котляр М.Ф. Допоміжні історичні дисципліни на сучасному етапі розвитку історичної науки // Український історичний журнал. Київ, 1974. № 2. С. 81-88.

Пчелов Е. В. Вспомогательные исторические дисциплины в системе научного знания // Вспомогательные исторические дисциплины: специальные функции и гуманитарные перспективы. Москва, 2001. С. 19-29.

30. Проблема календарної реформи у Галичині ХІХ – початку ХХ ст.

31. Формування християнського календаря: початок відліку та особливості літургійних циклів.

Ермолаев И. Историческая хронология. Казань, 1980.

Каменцева Е.И. Хронология. Москва, 1967.

Климишин И. Календарь и хронология. Москва, 1990.

Климишин І. А. Календар і хронологія. Івано-Франківськ, 2002.

Климишин І. А. Календар і пасхалія з елементами хронології. Львів, 1996.

Пронштейн А.П., Кияшко В.Я. Хронология. Москва, 1981.

Селешников С. История календаря и хронология. Москва, 1977.

Стрельський В., Титаренко П. Історія календаря. Київ, 1975.

Цыбульский В. Календари и хронология стран мира. Москва,1982.

32. Календар і обчислення пасхалій.

Ермолаев И. Историческая хронология. Казань, 1980.

Каменцева Е.И. Хронология. Москва, 1967.

Климишин И. Календарь и хронология. Москва, 1990.

Климишин І. А. Календар і хронологія. Івано-Франківськ, 2002.

Климишин І. А. Календар і пасхалія з елементами хронології. Львів, 1996.

Пронштейн А.П., Кияшко В.Я. Хронология. Москва, 1981.

Селешников С. История календаря и хронология. Москва, 1977.

Стрельський В., Титаренко П. Історія календаря. Київ, 1975.

33. Камеральна кодикологія та кодикографія рукописної книги.

Дубровіна Л. Кодикологія і кодикографія української рукописної книги. Київ, 1992.

34. Епіграфічні джерела до історії Галицько-Волинської держави.

Петегирич В.М. Про знаряддя письма та кириличні написи на предметах XI-XIV ст. з Галицької землі // Записки НТШ. Львів, 1997. Т. 233. С. 206-214.

Вуйцик В., Лукомський Ю., Петрик В. Різьблений камінь ХІІ ст. з Галицького дитинця // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2000. Вип. IV. С. 323-331.