Дидактичні ігри,вправи,мовленнєві ситуації, їх місце у словниковій роботі. Методика проведення

Словникова робота в дитячому саду - це планомірне розширення активного словника дітей за рахунок незнайомих або важких для них слів.

Вправи — це багаторазове повторення дітьми розумових і практичних дій.

Мовленнєва ситуація — реальна життєва ситуація безпосереднього мовленнєвого акту спілкування, що обмежена прагматичними координатами: «я - ти - ми - тут - зараз». Це безпосереднє здійснення спілкування, комунікації за відповідних умов (урок, заняття, зустріч друзів та ін.).

Мовленнєві ситуації у процесі навчання виконують п’ять основних функцій: перенесення мовленнєвих навичок у нові ситуації спілкування; мотиваційну функцію; створення ситуації як умови розвитку мовленнєвого вміння; семантизацію і презентацію мовленнєвого матеріалу; функцію організації мовленнєвого матеріалу.

Дидактична гра - своїм змістом здійснює навчання, має у собі навчальні завдання, розв'язання яких відбувається засобами активної, захоплюючої для дітей ігрової діяльності. Вона є стимулятором мовленнєвої активності, вона примушує говорити навіть мовчазних і соромливих дітей.

Дидактична гра «Крамниця» (тема: «Одяг і взуття»). Мета: закріпити знання дітей про осінній одяг. Учити правильно називати його й описувати. Розвивати зв'язне мовлення. Узгоджувати числівники з іменниками у множині в родовому відмінку. Виховувати ввічливість. Привчати вживати ввічливі слова: будь ласка, добрий день, до побачення. Словник: пальто, шапка, шарф, рукавиці, черевики, чоботи, продавець, каса.

Наприклад, дидактична гра «Скажи навпаки». Мета: активізувати словник дітей словами антонімами.

Хід гри: Вихователь українською мовою називає слово, а діти повинні назвати слово з протилежним значенням.

Іменники Прикметники Прислівники

день – ніч високий - низький холодно - тепло

сонце – місяць тонкий – товстий темно - світло

З метою уточнення та активізації лексики використовують і дидактичні вправи. Серед них: вправи на добір епітетів до предмета (дерева які? - високі, стрункі, зелені, голі); впізнавання предмета за епітетами (червоний, гумовий, круглий, що це? - м'яч); добір дій до предмета або дієслів (кішка що робить? - нявчить, муркоче, лежить, біжить, спить, ловить мишей, хлебче молоко, годує кошенят, грається, сидить); добір до дії предмета (світить, гріє, припікає, зігріває, що це? - сонце);

Вправи для створення нових слів з допомогою суфіксів та префіксів: ведмідь - ведмежа, ведмежатко, ведмедиця. ведмедище; хлопець - хлопчик, хлопчисько; бігти ~ прибігти, вбігти, збігати, забігати.

Варіанти таких словесних вправ може створювати сам вихователь, враховуючи рівень розвитку мовлення дітей.

Розписати хід заняття вивчення вірша напамять з дітьми старших груп.

Тема: «Улюблені страви».

Мета: розширювати та розвивати знання дітей про деякі українські страви; вивчити з дітьми вірш О. Виготської «Корова» за допомогою методу моделювання; навчати розуміти цінність життя, берегти здоров`я; виховувати гостинність, товариськість, навчати берегти продукти харчування.

Вступна частина.

Діти, сьогодні ми з вами зустрінемося з бабусею Одаркою. Давайте зайдемо до її хати. Подивіться, стіл у неї застелений білою скатертиною, а на ньому стоять різні страви.

Вихователь. Які ж страви вважаються українськими? Так, вірно – це борщ, вареники, гречаники, пампушки, млинці, галушки та багато інших. А яку страву любите ви?Які продукти харчування дають нам наші тварини? (Відповіді дітей).Серед усіх тварин, які ви назвали, ми не забули про корову. Вірно, бо вона нам дає смачне, корисне молоко.

Основна частина.

Тож давайте я прочитаю вірш О. Виготської «Корова», а ви уважно мене послухайте, бо вірш будемо вивчати напам`ять.Тепер прослухайте ще раз вірш, а я буду виставляти на дошці схеми-моделі до нього.

Вірш О. Виготської«Корова»

Он корівонька пішла

Пастись на травицю.

Нам корівонька дала

Молока дійницю,

Вані і Тетянці –Вийде всім по склянці,

Всім попить дістанеться,

І коту зостанеться.

Може вже хтось допоможе мені ще раз розказати вірш, але напам`ять. Після третього читання вірша діти передають зміст. (6-7 дітей за бажанням).

Заключна частина.

Бабуся.Поки дітки, ви вчили вірш, то я наліпила повну макітру вареників, біленьких, смачненьких, тай запрошую вас скуштувати їх. Бо для вашого повноцінного росту потрібне повноцінне й здорове харчування, овочі, фрукти, молоко, обов`язково борщ та каша. Пригощайтесь. А мені розкажіть, що сьогодні вам найбільше сподобалось, запам`яталось? І дуже хочу почути той вірш, що ви сьогодні вчили. Хто мені розкаже?

Білет № 12

Заняття як провідна форма організації навчання дітей мовленню.Типи занять з розвитку мовлення (за складом учасників навчального процесу; за структурою; за дидактичною метою). Вимоги до організації та проведення мовленнєвиї занать.

Навчання рідної мови на заняттях — це планомірний, цілеспрямований процес розвитку мовленнєвих здібностей дітей, засвоєння ними елементарних знань про культуру мовленнєвого збагачення словника, формування мовленнєвих умінь і навичок.

Провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є різні види занять (ігри-заняття): індивідуальні, на яких об’єднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку (1-4 особи); індивідуально-групові (4-8 осіб) та групові (до 15 осіб). Навчання дітей рідної мови, мовленнєвого спілкування та розвитку мовлення відбувається на комплексних і тематичних мовленнєвих заняттях, на яких присутні до 15 дітей. Це групові заняття, які в усіх вікових групах проводять один раз на тиждень.

На комплексному мовленнєвому занятті об’єднують три цілком самостійних і водночас мовленнєвих (і тільки мовленнєвих) завдання. Це можуть бути, наприклад, словникова робота, діалог, граматика (контекстове мовлення, звукова культура, побудова речень). Загальну тему таких занять не визначають.

Комплексні заняття проводять один раз на тиждень упродовж перших трьох тижнів кожного місяця. Тематичне заняття проводять на четвертому тижні кожного місяця у молодшій, середній і старшій групах за розділами «Словникова робота», «Виховання звукової культури мовлення» та «Формування граматичної правильності мовлення». Зауважимо, що у старшій групі можна також проводити тематичне заняття зі зв’язного мовлення.

Комплексне заняття з розвитку мовлення складається з трьох цілком самостійних частин: зв’язне мовлення (планується на кожному комплексному занятті), словник (або граматика), звукова культура мовлення (або словник). Тематичне заняття присвячене одному мовному розділу. На такому занятті насамперед закріплюють матеріал, який діти вивчали впродовж комплексних занять, а вже потім пропонують нові мовні форми та явища.

Вимоги до організації та проведення мовленнєвих занять.

1. Ретельна підготовка до заняття, визначення його змісту і прийомів навчання.

2. Оптимальна інтенсивність мовленнєвого навантаження. В основі має бути принцип розвивального навчання.

3. Виховний характер заняття. На заняттях із розвитку мовлення реалізується принцип виховного навчання як за змістом заняття, так і на основі правильної його організації. 4. Емоційний характер заняття. Кожне мовленнєве заняття має надавати дітям почуття задоволення. Досягається це завдяки використанню доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створенню атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості,зацікавленості в найменшому успіхові. На мовленнєвих заняттях належне місце має бути відведено гумору, жартам, українським прислів’ям, приказкам, загадкам, забавлянкам.

5. Максимальна мовленнєва активність на занятті. Специфікою занять з рідної мови є те, що активність дітей на цих заняттях виявляється у сфері розумової діяльності. Дитина має слухати, думати, бути готовою дати відповідь. За таких умов потрібно формувати у дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки: вміння слухати інших, висловлюватися, коли запитують, слухати і розуміти мовлення, звернене до всіх

6. Максимальне використання ігрових прийомів навчання. Серед них — дидактичні, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина виступає в ролі активного мовця.

7. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами або на стільчиках півколом, супроти, вільно спілкуватися з педагогом, дітьми, гратися іграшками.

8. На кожному комплексному занятті одночасно вирішуються три різні мовленнєві завдання (тільки з добре знайомим дітям ілюстративним матеріалом). Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнєву спрямованість.

9. Взаємозв’язок із заняттями з інших розділів програми, насамперед ознайомлення з довкіллям, природою та художньою літературою

10. Поєднання колективного характеру заняття з індивідуальним підходом та диференційованим навчанням.

11. Фронтальні форми роботи. Загальні завдання, хорові відповіді мають поєднуватися з індивідуальними завданнями та роботою з підгрупами дітей. На основі знання індивідуальних типологічних особливостей та рівня мовленнєвого розвитку вихователь розподіляє групу на дві-три підгрупи, пропонує їм відповідні завдання і прийоми навчання.

12. Правильна організація заняття з розвитку мовлення залежить від конкретних завдань і змісту: вони можуть проводитися у груповій кімнаті, музичному залі, на майданчику тощо. На заняттях застосовують групові та підгрупові форми організації дітей із здійсненням індивідуального підходу.

проводять також:Інтегровані заняття - поєднуються і кілька напрямів діяльності дітей. Метою інтегрованих занять є закріплення знань дітей з різних розділів програми, активізація, уточнення і збагачення словника дітей;розвиток діалогічного й монологічного мовлення, навичок спілкування, виразності мовлення, загальної культури мовлення. Комбіновані заняття на відміну від інтегрованих складаються з окремих частин, не пов’язаних між собою. Кожна частина має свої завдання з одного або з різних розділів програми. Наприклад, можна комбінувати заняття з фізичної культури, музики, ознайомлення з довкіллям, художньої літератури з розвитком мовлення.

2.Методика читання художніх творів на заняттях. Методичні прийоми роботи.

Основними методами є наступні:

1. Читання вихователя по книзі або напам'ять.

2. Розповідання вихователя.3 Інсценування 4. Заучування напам'ять / Вибір способу передачі твору (читання або розповідання) залежить від жанру твору і віку слухачів.

М. М. Конина виділяє кілька типів занять:

1. Читання або розповідання одного твору.

2. Читання кількох творів, об'єднаних єдиною тематикою (читання віршів і оповідань про весну, про життя тварин) або єдністю образів (дві казки про лисичку).

3. Об'єднання творів, що належать до різних видів мистецтва:· Читання літературного твору і розглядання репродукцій з картини відомого художника;· Читання (краще поетичного твору) у поєднанні з музикою.

4. Читання і розповідання з використанням наочного матеріалу:· Читання і розповідання з іграшками (повторне розповідання казки «Три ведмеді» супроводжується показом іграшок і дій з ними);

5. Читання як частина заняття з розвитку мовлення:

· Воно може бути логічно пов'язано з вмістом заняття (у процесі бесіди про школу читання віршів, загадування загадок);· Читання може бути самостійною частиною заняття (повторне читання віршів чи оповідання як закріплення матеріалу).

Методика проведення заняття з художнього читання та розповідання і його побудова залежать від типу заняття, змісту літературного матеріалу і віку дітей. У структурі типового заняття можна виділити три частини. У першій частині відбувається знайомство з твором, основна мета - забезпечити дітям правильне і яскраве сприйняття шляхом художнього слова. У другій частині проводиться бесіда про прочитане з метою уточнення змісту та літературно- художньої форми, засобів художньої виразності. У третій частині організується повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження та поглиблення сприйнятого.

Проведення заняття вимагає створення спокійної обстановки, чіткої організації дітей, відповідної емоційної атмосфери.

Читання може передувати коротка вступна розмова, подготавливающая дітей до сприйняття, що зв'язує їх досвід, поточні події з темою твору.У таку бесіду можуть бути включені короткий розповідь про письменника, нагадування про його інших книгах, вже знайомих дітям.Далі потрібно назвати твір, його жанр (оповідання, казка, вірш), ім'я автора.

Виразне читання, зацікавленість самого вихователя, його емоційний контакт з дітьми підвищують ступінь впливу художнього словаПо закінченні читання, поки діти перебувають під враженням прослуханого, необхідна невелика пауза.

Наприкінці заняття можливі повторне читання твору (якщо воно коротке) і розгляд ілюстрацій, які поглиблюють розуміння тексту, уточнюють його, повніше розкривають художні образи.

Одним із прийомів, що поглиблюють розуміння змісту і виразних засобів, є повторне читання. Невеликі за обсягом твори повторюються відразу після первинного читання, великі вимагають якогось часу для осмислення. Далі можливо читання тільки окремих, найбільш значущих частин. Повторне читання всього цього матеріалу доцільно провести через якийсь відрізок часу (2 - 3 тижні). Читання віршів, потешек, коротких оповідань повторюється частіше.

Читання цих книг обов'язково супроводжується бесідою.Починаючи з молодшої групи дітей підводять до розрізнення жанрів. Вихователь сам називає жанр художньої літератури: «розповім казку, прочитаю вірш». Розповівши казку, вихователь допомагає дітям пригадати цікаві місця, повторити характеристики персонажів.Допомагає запам'ятати цей матеріал і навчитися повторювати його з різними інтонаціями.

У середньому дошкільному віці поглиблюється робота з виховання у дітей здатності до сприйняття літературного твору, прагнення емоційно відгукуватися на описані події. На заняттях увагу дітей привертають і до змісту, і до легко помітною на слух (віршована, прозова) формі твору, а також до деяких особливостей літературної мови (порівняння, епітети). Це сприяє розвитку поетичного слуху, чуйності до образної мови. Як і в молодших групах, вихователь називає жанр твору. Стає можливий невеликий аналіз твору, тобто бесіда про прочитане.

У старшому дошкільному віці виникає стійкий інтерес до книг, бажання слухати їх читання. Накопичений життєвий і літературний досвід дає дитині можливість розуміти ідею твору, вчинки героїв, мотиви поведінки. Діти починають усвідомлено ставитися до авторському слову, помічати особливості мови, образну мову і відтворювати її.