Розписати Хід заняття по ознайомленню дітей зі старших груп із художнім творам

Заняття для старшої групи

Тема: казка «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат».

Мета: вчити дітей розуміти характери і вчинки героїв казки. Уточнити уявлення про жанрові особливості казки, вірша, оповідання. Вчити помічати і розуміти образні вислови, вправляти у виборі означень, порівнянь до заданого слова Збагачувати словник новими словами: чумаки, віз, ополонка; розвивати стилістичне чуття мови, добирати слова, що найкраще висловлюють думку. Стимулювати та активізувати вживання образних виразів із казки.

Матеріал: ілюстрації до казки.

Хід заняття

Вихователь пропонує дітям пригадати, чим відрізняється вірш від казки, оповідання; хто складає казки, вірші.

—Вам відомо багато казок, в яких розповідається про лисицю. Назвіть їх. Як можна сказати про лисичку, про її вигляд, характер?

—Сьогодні я вам теж прочитаю казку про лисичку. Слухайте уважно, потім скажете, якою вона вам видалася?

Після читання казки вихователь проводить обговорення:

– Хто головні герої казки?Розкажіть, якою ви уявляєте собі лисичку. Як ви зрозуміли, що вона смілива? Хитра? Зла?

– Який казковий епізод вам запам'ятався найкраще?

– Чи жалієте ви вовка? Поясніть, чому.

– В казці нам зустрілися нові слова. Пригадайте, у кого з воза лисичка насмикала собі рибки? (У чумаків.) Куди вовк засунув свій хвіст? (В ополонку.)

– Хто з вас хотів би намалювати ілюстрацію до цієї казки? Розкажіть спочатку, що ви збираєтеся малювати.

Наприкінці заняття вихователь нагадує дітям, що вони вже знають, що таке казка, вірш, оповідання, пропонує подумати, що таке загадка, для чого вона потрібна. В загадці розповідається про будь-що, а сам предмет не називається. Треба добре подумати і відгадати, про що йдеться.

– Давайте самі спробуємо придумати загадку про лисичку. (Діти вправляються в складанні загадки.)

 

Білет 7.

1.Закономірності засвоєння мовлення,їх характеристика. Розвиток особистості має свої закономірності. Відтак процес засвоєння рідної мови дитиною є закономірним. Закономірність засвоєння мови, за Л. Фсдоренко - це об’єктивно існуюча залежність результату засвоєння мови від розвивального потенціалу мовленнєвого середовища. 1) мова засвоюється, якщо дитина навчиться керувати м’язами мовленнєвого апарату (артикулювати звуки),коор­динувати мовленнєво-рухові (промовлення звуків,слів)та слухові (сприймання на слух,розуміння мовлення) відчуття.Дитина має навчи­тися розрізняти звуки рідної мови на слух, диференціювати їх,правильно вимовляти, артикулювати кожний звук.Для цього потрібна активна мовленнєва практика,під час якої відбувається постійне тренування органів мовлення(язика,губів,зубів)наслідуванням мовлення дорос­лих.Таке тренування відбувається з перших днів життя дитини. Спочат­ку голосу (крик,гукання,гулення, белькіт, перші слова, речення),а пізніше, коли дитина навчиться говорити вголос,у неї з’явиться внутрішнє мов­лення, тобто артикуляція органів мовлення без звукового супроводу,«про себе». 2) розуміння сутності мови - залежить від засвоєння дитиною лексичних і граматичних значень різного ступеня узагальнення.Спочатку дитина чує звуки мовлення, але не розуміє значення слів з цими звуками.

Розуміння мовлення дорослих починається в другій половині першого року життя. Дитина розуміє мовлення, безпосередньо звернене до неї, пов’язане із задоволенням її потреб,поступово розуміє зміст слів, що означають предмети, явища,їх ознаки в довкіллі,у навко­лишньому світі,тобто починає засвоювати лексичне значення.Засвоєння лексичного значення слів відбувається від прямого по­одинокого конкретного основного до узагальненого та переносного зна­чення (золота монета, золоті руки). Крім лексичного значення дити­на засвоює й граматичне, відношення між словами в реченні (на столі під столом). Засвоєння граматичного значення пов’язане з розвитком логічного мислення. 3) засвоєння виразності мовлення - зале­жить від розвитку в дитини чутливості до засобів виразності мовлення, лексики, граматики, тобто вміння відчувати виразність чужого мовлен­ня,його внутрішній світ. Уже в ранньому віці діти добре розуміють і відчувають різні інтонаційні відтінки мовлення (оклик,запитання,на­каз, радість,сум,гнів,

незадоволення),що позначаються на їхній по­ведінці та реакціях. Діти вчаться розуміти синоніми, епітети, метафори,які вживають у рідній мові.Педагог має організовувати на спеціальних заняттях навчання дітей виразності мовлення. 4) засвоєння норми літературної мови залежить від розвитку в дитини чуття мови.О. Гвоздєв, аналізуючи засвоєння дітьми граматичної будови рідної мови, відзначає наявність у них «тонкого чуття мови». Спостереження за процесом оволодіння дитиною рідною мовою показують,що «чуття мови» виникає досить рано(вже у два роки)і з роками набуває чіткішої диференціації.Діти починають самостійно створювати нові слова, з’яв­ляється чуття словотворення.Чуття мови - це вміння користуватися мовними засобами відпо­відно до мовленнєвої ситуації (норм мови)без звернення до знань про мову.Ступінь оволодіння нормами рідної мови у дитячому віці багато в чому зале­жить від того,наскільки правильно засвоїть її дитина на чуттєвому рівні. 5) засвоєння писемного мовлення - залежить від розвитку координації між усним і писемним мовленням.Усне мов­лення випереджає розвиток писемного.Дитина не може оволодіти пи­семним мовленням,якщо не засвоїть усного.Письмо - це код усного мовлення. У дошкільному віді діти оволодівають лише усною формою мовлення, в школі їх навчають писати. 6) темпи збагачення мовлення - залежить від ступеня досконалості структури мовленнєвих навичок. Чим краще розвинене мовлення у дитини, тим храще вона складає розповіді, запа­м’ятовує нові слова, звороти, вірші,казки,передає зміст побаченого й почутого.

2.Методика роботи з поетичними творами.Види занять з поетичними творами,специфіка їх проведення.Методи і прийоми роботи над поетичними творами. Поетичне слово(вірші,

потішки,байки)займає чільне місце в роботі ДНЗ.Особлив. сприймання дітьми поетичних творів і методику заучування віршів з дітьми дош. віку досл. Р.Жуковська,Н.Кирста,Є.Тихеєва,Є.Фльорина. Сприймання та художній аналіз поезії як важливі компоненти естетичного й літературно – мовленнєвого розвитку мають займати чільне місце в роботі з дош. Призначення роботи – виховувати художньо – естетичне сприймання образної сутності,мелодійності,ритму,краси поетичного слова,відчуття виразності мовних засобів,які надають яскравого унаочнення віршованим образам.Поетичні твори в ДНЗ можна використав. з різною метою. Це можуть бути ліричні заняття, спрямовані на розвиток поетичного слуху, поглиблення естетичних почуттів дітей. На інших заняттях вихователь може використав. інтелектуальний та креативний потенціал поетичного тексту,покласти його в основу цікавої розвивальної гри.На ліричному занятті вихователь особливу увагу приділяє ліричні атмосфері.Цей вид інтегрує музику,живопис,літературу.Бажано щоб поетичні образи віршованого тексту знайшли відображення в репродукціях картин,музичних творах,дитячих малюнках.Велике значення надається мовленнєвій роботі – художньому аналізу образної будови віршованого тексту(виявлення ступеня усвідомлення значення виразних мовних засобів

добір порівнянь,уточнень) Також заняття на яких вірш може стати спонукою до цікавої гри,виконання дітьми інтелектуальних завдань,застосування театралізації,мовленнєвотворчих вправ.Добір ілюстрацій,малювання,творча розповідь допоможуть дітям глибше відчути ідею і характер вірша, забезпеч.

емоційне піднесення.Також заняття Слухаю,уявляю,

малюю. для дітей ст..дош.віку – таке заняття дає змогу поєднати різні види дитячої творчості.

Вихователь так організовує роботу,щоб допомогти дитині через виразні образи вірша відчути,відтворити яскраву мальовничу картину природи.Слово допоможе більш виразніше зробити малюнок,а яскраві фарби дадуть можлив. Глибше відчути образність художнього слова,що сприяє розвитку поетичного слуху,естетичного смаку. Організація така:учасників має бути не більше 4;ефективною є індивідуальна форма проведення заняття,під час заняття вихователь заохочує дітей послухати вірш,разом з дітьми обговорює зміст,пропонує намалювати те що кожен уявив під час слухання.З дітьми ст..дош.віку один – два рази на рік проводяться вечори поезії,на яких діти читають, драматизують,інсценують знайомі вірші.

Методи: Наочні(спостереження,розглядання картинок);Словесні(читання,розповідання художніх творів,заучування віршів,розповіді);Практичні(

дидактичні вправи,ігрові методи). Прийоми

(мовленнєвий зразок:вихователя,запитання,

Пояснення,показ картинок)Ігрові прийоми(створення ігрової ситуації).

3.Дидактична гра для навчання звуковому аналізу слів. «Кожному звуку - свою кімнату»
Мета: навчити проводити повний звуковий аналіз слова з опорою на звукову схему і фішки.
Хід гри. Граючі отримують будиночки з однаковою кількістю віконець. У будиночки повинні оселитися мешканці - «слова»,причому кожен звук хоче жити в окремій кімнаті.Діти підраховують кількість віконець в будиночку і роблять висновок,скільки звуків має бути в слові. Потім ведучий вимовляє слово,а грають називають кожен звук окремо і викладають фішки на віконця будинку - «заселяють звуки».На початку навчання ведучий говорить тільки відповідні для заселення слова, тобто такі, в яких буде стільки звуків, скільки віконець в будиночку.На наступних етапах можна сказати слово, яке не підлягає «заселенню» в даний будиночок, і діти шляхом аналізу переконуються в помилку. Такого мешканця відправляють жити на іншу вулицю, де живуть слова з іншою кількістю звуків. Ланцюжок слів. Мета. Тренувати дітей у визначенні першого і останнього звуку в словах. Обладнання. Картки з предметними картинками. Хід гри. Грають 4-6 дітей. У кожної дитини по 6 карток. Починає викладати ланцюжок логопед. Наступну картинку кладе дитина, у якої назва зображеного предмета починається з того звуку, яким кінчається слово - назва першого предмета. Виграв вважається той, хто першим викладе всі свої картки.

Білет 8.