Основні фонди відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника

Серед матеріалів відділів рукописів бібліотек та музеїв України чільне місце належить матеріалам львівської бібліотеки ім. В. Стефаника АН України (ЛБАН), що була створена на базі колишнього «Оссолінеума» 1940 р. Хоча 70% фондів останнього в 1945—1947 рр. було передано Польщі, відділи рукописів та стародруків ЛБАН зберігають велику кількість джерел з історії Національно-визвольної війни. Серед рукописів і фасцикулів ЛБАН вирізняються насамперед три фоліанти, що містять у собі понад сто документів, які висвітлюють головним чином хід воєнних дій у 1648—1651 рр. їхніми авторами були переважно представники панівного класу Речі Посполитої. 8. Основні фонди Російського державного архіву давніх актів (м.Москва).

Найважливіший з усіх масив джерел з історії Національно-визвольної війни знаходиться в Російському державному архіві давніх актів у Москві (РДАДА). Тут зберігаються матеріали приказів — органів центрального управління в Російській державі XVI—початку XVIII ст. Найважливіші джерела з історії Визвольної війни відклалися у фондах колишнього Посольського приказу, що займався питаннями зовнішньої політики Російської імперії, а також поєднаних з ними приказів, передусім «Малоросійського» та деяких інших. Особливу цінність мають «Малоросійські справи» (МС) 1522—1719 рр., що складаються з кількох тисяч одиниць зберігання. Понад 150 утворені в роки війни і безпосередньо стосуються до її історії. Саме тут зосереджено чимало документів Б. Хмельницького, матеріали головних російських посольств в Україну та українських посольств до Росії, тексти договорів українського уряду з Османською імперією, Річчю Посполитою, так звані «Березневі статті» — складова частина російсько-українського договору 1654 р. Цікаві джерела з історії Визвольної війни відклалися також у фонді № 229 (“Малоросійський приказ”). Слід зазначити, що деякі джерела з МС і фонду № 229 у XVIII ст. були помилково вміщені серед матеріалів Сибірського приказу (фонд. № 230) і залишаються тут далі. У фонді № 79 (“Сношения России с Польшей”) зберігається 9 «книг» та 89 «справ» середини XVII ст. Саме тоді питання про Україну висунулося у зовнішній політиці Росії на чільне місце. У фонді відкрилися матеріали російських посольств до Польщі. «Книги» і справи, що вміщують матеріали російських посольств, мають великий обсяг. Крім вказаних матеріалів у фонді № 79 зберігаються різні документи, привезені до Москви російськими та зарубіжними послами, рідше «вістовщиками», купцями, паломниками, діячами української та білоруської культур. Не менш важливими є матеріали «кримських справ», тобто фонду № 123 (“Сношения России с Крымом”). До 1648— 1654 рр. відносяться 9 «книг» і 159 «справ», причому останні розподіляються за роками таким чином: 1648 р.— 26, 1649 — 38, 1650—1651 — 24, 1652 — 14, 1653— 19, 1654 р.— 15. Чільне місце у «книгах» належить матеріалам російських посольств до Криму, які очолювали С. Просетев, Т. Хотунський, І. Єляков, Д. Долгорукий, Д. Хомяков; а також російських посольств на Валуйки, де відбувався традиційний обмін полоненими (статейні списки, інструкції, відписки і ін.). і гінців тощо.У ф. 123 зберігається також 41 лист 1648—1654 рр. кримських правителів: ханів Іслам Гірея III та Мухамед Гірея IV, великого візиря Сефер Кази-аги, нурадинів — Кази Гірея та Адиль Гірея, калги-султанів — Крим Гірея і Кази Гірея та ін. Врешті, у Ф. 123 зберігаються два послання-відповіді російського царя Іслам Гірею III (1651) та калзі Кази Гірею(1654). Матеріали цього фонду досить повно висвітлюють історію російсько-кримських відносин середини XVII ст. і водночас дають цінну інформацію з історії Національно-визвольної війни, їх доповнюють матеріали ф. № 89 (“Сношения России с Турцией”), що відносяться до середини XVII ст.: 1 «книга», 6 справ та 7 грамот. У «книзі» вміщено записи прибутків і видатків С. Куцева та М. Шишкина, відряджених до кордону для зустрічі турецького посла Мустафи. Серед справ найбільшу цінність має «Дело о приезде в Москву посланных от Войска Донского атаманов Андрея Васильева и Осипа Петрова», що охоплювало період від 16 вересня 1650 до квітня 1652 р. Порівняно невелика кількість джерел з історії Національно-визвольної війни зберігається у ф. № 68 (“Сношения России с Молдавией и Валахией”): 12 справ та 6 грамот, причому частина з них вже надрукована. До «молдавських» та «валаських» справ близькі за змістом матеріали фонду № 40 (“Сношения России с Венгрией”), серед яких лише один припадає на роки війни і містить у собі переклади середини XVII ст. російською мовою трьох листів трансільванського князя Д’ердя II Ракоці до Б. Хмельницького та І. Виговського та двох листів силістрійського паші Сияуша до Б. Хмельницького. Крім вищезгаданих, варто визначити й інші фонди РДАДА, в яких зберігаються джерела з історії Національно-визвольної війни. Це насамперед Розрядний приказ, його багатющі матеріали використовувалися дослідниками війни зовсім мало. Окрім вже відомих джерел можна назвати низку документів, головним чином воєводських відписок, що містять дані про Жовтоводську, Корсунську, Зборівську та деякі інші битви, дипломатичні контакти гетьманської адміністрації з Річчю Посполитою, Кримським ханством та ін. До матеріалів Розрядного приказу близькі два невеликі фонди: № 13 («Справи про Україну») та № 12 («Справи про Польщу та Литву»). У першому з них тільки шість справ є джерелами з історії Визвольної війни, У фонді № 12 тільки одне джерело відбиває події Визвольної війни. Це італомовний твір, оригінал якого переховувався у Ватиканській бібліотеці, а копії з нього зняв 1825 р. І. Штрандман і привіз до Росії. У фонді № 150 (“Дела о выездах иностранцев в Россию”) містяться близько 70 справ, матеріали яких відносяться до 1648— 1654 рр. У фонді № 389 (“Литовська метрика”) понад 40 рукописних книг уміщують невелику кількість документів з історії війни на білоруських землях. Серед інших фондів РДАДА можна вказати ще на два, в яких відклалися джерела з історії Національно-визвольної війни. Насамперед, це фонд № 181, де зберігаються «Кройніка» Феодосія Софоновича (2 і 3 частини), літопис Василя Рубана, список історичної праці Григорія Грабянки та деякі інші джерела. У фонді № 196 (Ф. Ф. Мазурина) відклалися послання кримського хана Іслам Гірея III Б. Хмельницькому, датоване приблизно 1648 р., а також «вістовий» лист грецького архимандрита Макарія до царя Олексія І від 25.03.1654 р.