Посадова інструкція лаборанта

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ:

1.1. Ця посадова Інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики лаборанта.

1.2. Лаборант призначається і звільняється з посади директором школи. Лаборант повинен мати середню професійну освіту чи початкову професійну освіту, спеціальну підготовку за встановленою програмою і стаж роботи з даного профілю не менше 2 років.

Особа, яка не має спеціальної підготовки чи необхідного стажу роботи, але володіє достатнім практичним досвідом і виконує якісно і в повному обсязі покладені на неї посадові обов’язки, як виняток може бути призначена на посаду лаборанта.

1.3. Лаборант підпорядковується безпосередньо вчителю, який виконує обов’язки завідувача кабінетом, а при обслуговуванні декількох кабінетів заступнику директора школи з навчально-виховної роботи.

1.4. В своїй діяльності лаборант керується постановами, розпоряджен­нями, наказами, іншими керівними і нормативними документами вищих інстанцій, які стосуються специфіки роботи кабінетів; відповідними стандартами і технічними умовами, правилами експлуатації лабораторного обладнання і контрольно-вимірної апаратури; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежного захисту, а також Статутом і Прави­лами внутрішнього трудового розпорядку школи і цією Інструкцією.

ІІ. ФУНКЦІЇ:

Основним призначенням посади лаборанта е надання допомоги вчителям фізики, хімії та біології в організації і проведенні навчальних занять, обслуговуванні і підтримці в робочому стані обладнання навчальних кабінетів.

ІІІ. ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ:

Лаборант виконує наступні посадові обов’язки:

3.1. Слідкує за справністю лабораторного обладнання.

3.2. Готує обладнання (прилади, апаратуру, технічні засоби навчання) до проведення експериментів, здійснює його перевірку і просте регулюван­ня згідно з розробленими інструкціями та іншою документацією.

3.3. Здійснює відповідно до вказівок учителів, завідувача кабіне­ту й розкладу занять необхідні підготовчі і допоміжні операції для прове­дення лабораторних, практичних і демонстраційних робіт.

3.4. Забезпечує учнів при виконанні лабораторних і практичних робіт необхідним для їх проведення обладнанням, матеріалами, реактивами тощо.

3.5. Веде облік витрачених матеріалів, складає звітність відповідно до встановленої форми.

3.6. Розмножує за вказівкою вчителя, завідувача кабінету дидактичні матеріали.

3.7. Приводить у належний порядок обладнання після проведення лабо­раторних, практичних, демонстраційних робіт; при потребі миє і чистить обладнання з дотриманням відповідних інструкцій щодо його експлуатації.

3.8. Суворо дотримується правил техніки безпеки, охорони праці, виро­бничої санітарії і пожежної безпеки.

IV. ПРАВА:

Лаборант має право:

4.1. Забороняти користуватися несправним обладнанням (приладами, інструментами, технічними засобамитощо.).

4.2. Відразу ж забороняти явні порушення правил техніки безпеки, охо­рони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки під час користування обладнанням і матеріалами, закріпленими за кабінетом.

V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

5.1. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Ста­туту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпо­ряджень адміністрації і педагогічних працівників школи, а також посадових обов’язків, встановлених цією Інструкцією.

5.2. За спричинені школі чи учасникам навчального процесу збитки в зв’язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов’язків лаборант несе відповідальність в порядку і у межах, визначених трудовим чи циві­льним законодавством.

2.4.3 Вивчити порядок складання плану розміщення зерна;

Порядок приймання зерна від хлібоздавальників.

Приймати участь у проведенні аналізу якості партії зерна, що надійшло на підприємство

16.06.2016 р.

Після визначення вологості, засміченості й зараженості зерна

технік-лаборант указує на зворотному боці відповідної товарно-транспортної накладної чи на іншому супровідному документі показники вологості, смітності, зараженості й номер складу (силосу
в елеваторі), у якому повинно бути розміщене зерно, завіряє їх своїм підписом і направляє автомобіль на ваги. Якщо зерно доставлене на підприємство з товарно-транспортною накладною іншої форми, що не має необхідних показників, уповноважена особа ВТЛ ставить на звороті першого примірника накладної штамп і заповнює зазначені вище дані.

Після визначення маси брутто й оформлення першого примірника
товарно-транспортної накладної вона вручається водію чи представнику власника зерна й автомобіль направляється для розвантаження у відповідне зерносховище, а інші примірники залишаються у вагаря автомобільних ваг до розвантаження автомобіля. За наявності на підприємстві двох автомобільних ваг (в'їзних і виїзних) представнику власника чи водію, що доставив зерно, у ручаються всі примірники накладної, і він після розвантаження передає їх вагарю виїзних ваг. На підприємствах, що мають одні автомобільні ваги, у журналі
(форма N ЗХС-28) записуються маса брутто, нетто та маса тари. На
лицьовому боці першого примірника накладної вагар указує всі три
вагарні покази (брутто, тара, нетто). На підприємствах, що мають двоє автомобільних ваг (спарені),
що обслуговуються одним вагарем, ведеться одна книга журналу
(форма N ЗХС-28). Журнали ведуться окремо за парними і непарними
числами місяця. На підприємствах, що мають окремі в'їзні й виїзні
автомобільні ваги, які обслуговуються різними вагарями, на в'їзних
вагах визначається маса брутто, а на виїзних вагах - маса тари. У
цьому разі для автомобільних ваг заводиться окремий журнал. У
журналі виїзних ваг порядкові номери записів указуються
заздалегідь для того, щоб при визначенні маси тари розвантажених
автомобілів записи робилися за тим самим порядковим номером, за
яким усі дані про цей автомобіль записані в журналі в'їзних
автомобільних ваг. У журналі виїзних ваг записують, крім маси тари, також масу
брутто (із накладної) і масу нетто. У тому разі, коли розвантаження автомобілів із зерном
проводиться за допомогою автомобілерозвантажувачів, машиністи
автомобілерозвантажувачів на зворотному боці першого примірника
накладної (що залишається на підприємстві) указують "автомобіль
розвантажений у склад (силос елеватора) N" і завіряють її своїм
підписом. Матеріально відповідальна особа після розвантаження
автомобіля вказує на звороті першого примірника накладної номер
складу (силос елеватора), куди прийнято зерно, розписується в
прийманні зерна і направляє автомобіль на ваги для зважування
тари. Вагар виїзних автомобільних ваг після зважування порожнього
автомобіля робить у своєму журналі за порядковим номером,
зазначеним на звороті першого примірника накладної, такі записи:
номер накладної, найменування власника, масу тари. На рис 4.12 зображено схему проведення аналізу зерна.

 

Рис 4.12.Схема: проведення аналізу зерна

 

 

2.4.4 Приймати участь у проведенні аналізу якості партії зерна, що надійшло на підприємство;

контролі процесу очищення зерна

17.06.2016 р.

Підготовка зерна до зберігання включає попереднє очищення матеріалу, сушіння, вентилювання та формування відповідних партій для збереження. Післязбиральна обробка зерна на потоці складається із попереднього й первинного очищення, тимчасового зберігання вологого зерна, сушіння, вторинного очищення та сортування. Очищення партій зерна та насіння від різноманітних домішок є важливим технологічним заходом, необхідним для підготування зерна до зберігання. Видалення із зернової маси бур’янів, зелених частин рослин, пилу та інших фрагментів іще під час збирання урожаю дозволяє своєчасно знизити фізіологічну активність сировини, що є особливо важливим для зберігання насіннєвого матеріалу. Якщо така очистка проводиться пізніше, вона іще дозволяє отримати якісне зерно посівних кондицій першого та другого класу, але вже не впливає позитивно на стан насіння протягом зберігання та на покращення польової схожості в подальшому.

Свіжозібрана зернова маса характеризується високою вологістю, яка може становити 25% і навіть більше у вологі роки збирання. Вологість смітних домішок при цьому у зерновому оберемку може досягати аж 45% і більше. Тож при зберіганні такого зерна в ньому відбувається перерозподіл вологості між домішками і зерном, що зазвичай веде до іще більшого зростання вологості зерна і додатковим витратам на його сушіння.

Вологообмін між бур’янами, домішками та зерном завершується переважно у першу добу зберігання. Тому попереднє очищення зерна повинне проводиться одразу ж після його збирання. Ця операція значно спрощує проведення та покращує ефект від наступних операцій, головним чином, сушіння. Так, виділення великих і маленьких домішок покращує сипучість зернової маси і попереджує її застрягання у шахті сушарки. Зерновий оберемок, що поступає на післязбиральну обробку, представляє собою суміш повноцінного, щуплого та пошкодженого зерна основної культури, насіння різних культурних та смітних рослин, а також домішки частин рослин, соломи, полови, колосків, частинок ґрунтів тощо. Тож попереднє очищення спрямоване на виділення легких, дрібних та великих домішок і підвищення гігієни матеріалу.

Попередня очистка також попереджає псування зерна, особливо що стосується процесу самонагрівання. Первинне очищення проводиться після попереднього та після підсушування. Завдання цієї операції полягає у тому, щоб виділити по можливості як найбільше великих, дрібних та над дрібних домішок із мінімальними втратами основного зерна. В результаті зерно має відповідати за чистотою нормам заготівельних кондицій. Зернова маса, що йде на первинне очищення, не повинна мати вологість вище 18% та містити не більше 8% смітних домішок. До того ж, машини первинного очищення не тільки виділяють домішки, а й сортують саме зерно на основну та фуражну фракції. Вторинне очищення застосовується здебільшого для посівного матеріалу. При цьому сировина сортується на насіння, зерно другого сорту, великі та дрібні домішки.

 

 

2.4.5 Приймати участь у проведенні аналізу якості партії зерна, що надійшло на підприємство;

контролі процесу сушіння зерна

20.06.2016 р.

Сушіння зерна можна проводити різними способами: провітрюванням звичайним повітрям, вентилювання теплим чи гарячим повітрям, застосуванням циркуляційного повітря тощо. Для цього підприємства мають у розпорядженні відповідні зерносушарки.

Сушіння за допомогою вентилювання непідігрітим повітрям є найбільш поширеним методом підсушування зерна, який до того ж стає і найменш витратним, хоча потребує для підсушування від 3-4 діб до тижня, залежно від вологості матеріалу. При застосуванні цього методу з зерном поводяться найбільш обережно, не пошкоджуючи зародку, що є найбільш важливим при збереженні посівного матеріалу.

Сушіння зерна та насіння із застосуванням підігрітого повітря є основним та найбільш продуктивним способом. Але при застосуванні такого методу необхідно враховувати, що максимально допустима для прогрівання температура залежить від культури, наступного напряму використання матеріалу та вихідної вологості. Перевищення цієї температурної норми веде до перегріву зерна, чого допускати неможна. Відповідно, розглядаючи сушіння теплом у зерносушарках як варіант, необхідно пам’ятати про неоднакову вологість зерен та насіння різних культур, що вимагає застосування спеціального обладнання для визначення та встановлення необхідної температури.

Зерну характерна певна вологовіддача, яка при проходженні матеріалом одного етапу сушіння забезпечує відбирання вологи на рівні не більшому 6% для товарного зерна та 4-5% для посівного матеріалу. Через це занадто вологі зернові маси повинні пропускатися через сушарку кілька разів, що значно збільшує витрати на сушіння і разом з цим знижує загальний прибуток. Відповідно, правильно визначений час збирання урожаю є набагато важливішим, ніж просто добра організація системи сушіння, навіть за її наявності.

Своєю чергою, правильне проведення сушіння теплом не тільки уповільнює обмінні процеси у зерні, забезпечуючи його кращу придатність до зберігання, а й часто покращує посівні та технологічні якості партій зерна при дотриманні визначених технологією параметрів.

Видалення надлишку вологи сприяє дозріванню насіння після збирання урожаю, що іноді навіть може підвищувати схожість та енергію проростання насіння на кілька процентів. Але слід пам’ятати, що досягнення такого ефекту можливе тільки у цілому та добре життєздатному зерні, яке не піддавалося впливу шкідників, хвороб чи мікроорганізмів, через що висока гігієна посівів набуває надзвичайно великого значення.

Сушіння із використанням тепла здатне здійснювати на зернову масу слабку стерилізуючи дію. При цьому з зерна може виноситися велика кількість спор шкідливих грибків, здатних викликати псування матеріалу. Сушіння теплом може проходити дуже швидко, але у випадку виникнення загального та локального перегріву у зерна можуть знижуватися схожість, хлібопекарські та поживні характеристики. При виборі режиму сушіння для зерна необхідно пам’ятати, що чим коротшою буде експозиція впливу високих температур, тим меншим буде негативний вплив від сушіння на якість.

 

2.4.6 Проведення контролю під час зберігання зерна

21.06.2016 р.

Рекомендовано виконувати контроль температури у такі строки:

а) для злакових культур (окрім зерна кукурудзи, проса, рису)

Таблиця 2.4.2

Стан зерна за вологістю	Свіжозібране зерно (протягом трьох місяців)	Температура зерна
вище 10 град. C	від 10 до 0 град. C	0 град. C і нижче
Сухе	1 раз у 5 днів	1 раз у 15 днів	1 раз у 15 днів	1 раз у 15 днів
Вологе	щодня	1 раз у 2 дні	1 раз у 5 днів	1 раз у 15 днів
Сире	щодня	кожного дня	1 раз на 5днів	1 раз на 10 днів

б) для зерна кукурудзи, проса, рису

Таблиця 2.4.3

Стан зерна за вологістю	Свіжозібране зерно (протягом трьох місяців)	Температура зерна
вище 10 град. C	10 град. C і нижче
Сухе	1 раз у 3 дні	1 раз у 10 днів	1 раз у 15 днів
Середньої сухості	1 раз у 2 дні	1 раз у 5 днів	1 раз у 10 днів
Вологе	щодня	-	-
Сире	щодня	-	-

в) для насіння соняшнику, рапсу та інших дрібно насіннєвих олійних культур:

Таблиця 2.4.4

Стан зерна за вологістю	Свіжозібране зерно (протягом трьох місяців)	Температура зерна
від 20 град. C до 25 град. C	від 10 град. C до 20 град. C	від 20 град. C до 25 град. C
Сухе	1 раз у 3 дні	1 раз у 5 днів	1 раз у 10 днів	1 раз у 15 днів
Середньої сухості	1 раз у 3 дні	1 раз у 5 днів	1 раз у 10 днів	1 раз у 15 днів
Вологе	щодня	_	-	-
Сире	щодня	_	-	-

г) для кукурудзи у качанах (вологість, зараженість пліснявою і бактеріальними хворобами) - не рідше двох разів на місяць.

На елеваторі повинна бути силосна дошка, на якій нумеруються силоси (бункери) робочої будівлі. На кожний силос (бункер) заводиться штабельний ярлик, де вказуються найменування культури, її маса, дата завантаження, показники якості партії зерна, дати перевірки стану і якості зерна.

Контроль зараженості зерна в елеваторі:

Температура зерна, С	Періодичність перевірки
Вище +15	1 раз в 10 днів
Від +15 до +5	1 раз в 15 днів
Нижче +5	1 раз в місяць

 

3.Ознайомлення із спорідненим виробництвом

22.06.2016 р.

 

На елеваторі ТОВ АЯКС відсутнє споріднене виробництво, з борошномельними, круп`яними або з комбікормовими заводами.

 

4. Іспит на присвоєння робітничої професії.

23.061016 р.

 

Склав іспит на присвоєння робітничої професії апаратника обробки зерна ІІІ-ІV розряду.

 

 

5. Оформлення звітної документації та індивідуального завдання.

24.06.2016 р.

 

Оформив відрядне посвідчення та індивідуальне завдання.