6.1. Загальні питання організації догляду в післяопераційному періоді.
Післяопераційний період починається з моменту завершення оперативного втручання та закінчується одужуванням хворого або набуттям їм стійкої втрати працездатності. Не всі хворі повністю одужують після оперативного втручання, наприклад, є операції, що супроводжуються видаленням органу цілком або його частини (ампутації, екзартикуляції кінцівок, видалення молочної залози, шлунку чи кишечнику та інші) і це супроводжується зміною функції організму в цілому. В таких випадках про закінчення післяопераційного періоду можна казати після стабілізації функціонування організму в нових умовах.
Післяопераційний період можна умовно розділити на 3 основних етапи:
- ранній – триває на протязі 3 – 5 діб;
- пізній – триває на протязі від 5 доби до 3-х тижнів;
- віддалений – триває від 3 тижня до 2 – 3 місяців.
Тривалість основних етапів післяопераційного періоду наведена вельми умовно для більшості загальнохірургічних втручань, але для деякої категорії хворих, наприклад після судинних чи кардіохірургічних, нейрохірургічних втручань, ці інтервали можуть суттєво відрізнятися, особливо пізній та віддалений етапи. Найважливішу роль у догляді за хірургічним хворим має саме ранній післяопераційний період, коли ще зберігається вплив знеболювання, операційної травми та вимушеного положення, що потребує спеціальних дій і велика роль в цьому відводиться саме молодшому та середньому медичному персоналу.
В зв¢язку з тим, що деякі хворі в післяопераційному періоді потребують максимальної уваги, постійного динамічного спостереження та догляду, своєчасної корекції лікування, то часто їх після операції напраляють в відділення анестезіології та реанімації (ВАР), або в відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) у великих багатопрофільних клініках. У звичайних хірургічних відділеннях післяопераційних хворих у важкому стані розміщують в палати інтенсивної терапії (ПІТ). ПІТ розміщуються в хірургічному відділенні поруч з постом медсестри, або маніпуляційною. Іноді організується індивідуальний пост в ПІТ. ПІТ обладнуються системою для централізованого подання кисню, апаратами для штучної вентиляції легень, наркозним апаратом, контролюючою та іншою спеціальною апаратурою.
Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ та ПІТ характеризується безперервністю та цілеспрямованістю і може бути: візуальним, лабораторним, моніторінговим і змішаним.
На кожного хворого в ПІТ заводять карту погодинного спостереження і картку лікарських призначень, куди на протязі доби через 1 –3 години заносять показники дихання, кровообігу, температуру тіла, діурез, кількість виділень через катетери та дренажі, обсяг введеної та виведеної рідини.
Найпростішим і найдоступнішим є візуальне спостереження (звертають увагу на стан свідомості, поведінку, колір шкіри, температуру тіла, пульс, частоту та глибину дихання, наявність кашлю, характер мокроти).
Моніторінгове спостереження проводиться за допомогою спеціальної апаратури – проводять контроль і реєстрацію показників гемодинаміки (пульс, центральний венозний тиск, артеріальний тиск, електрокардіографія), функції органів дихання (частота дихання, дихальний об’єм, мінутний об’єм дихання, вміст СО2, оксигенація крові), центральної нервової системи (електроенцефалографія), терморегуляції (температура тіла).
Проводяться також необхідні лабораторні дослідження (кількість в крові еритроцитів, лейкоцитів, рівень гематокриту, коагулограма тощо). Найчастіше наведені методи спостереження проводяться в сукупності.
Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ проводиться спеціальною бригадою. За штатними нормативами на 6 хворих повинен бути 1 лікар реаніматолог і 2 медсестри. В ПІТ постійне спостереження ведеться черговою медсестрою, або медсестрою індивідуального поста, до повного пробудження після операції, а потім хворий часто відвідується лікуючим або черговим лікарем. На 3 – 4 день пацієнти переводяться в палати загального профілю.
Основні функціональні обов’язки молодшої медичної сестри під час роботи в ВАР, ВРІТ та ПІТ:
- підтримувати санітарно-гігієнічний режим, проводити прибирання приміщення за встановленим розпорядком;
- проводити зміну натільної та постільної білизни хворим;
- підтримувати гігієну тіла у хворих (миття волосся, очей, вух, обробка носа та рота, підмивання, обтирання тіла);
- збирати та вимірювати кількість виділень у хворих – з дренажів, катетерів, випорожнень, блювотних мас та інше;
- допомагати транспортувати хворих;
- проводити розтирання, перекладати хворих з метою профілактики пролежнів;
- доставляти біологічний матеріал в діагностичні лабораторії лікарні;
- слідкувати за виконанням порядку передавань та відвідувань.
Такі навички як зміна натільної та постільної білизни з першого погляду здаються нескладними, але насправді вони виконуються просто лише у хворих в задовільному стані, але потребують певних умінь і знань у хворих, що знаходяться у вкрай важкому чи непритомному станах.
