Серцево-судинна система. Серце, його будова у людини

Тема. Фізіологія кровообігу.

1. Серцево-судинна система. Серце, його будова у людини.

2. Функціонування серцевого м’яза.

3. Фази серцевого циклу.

4 Фізіологія капілярів.

Серцево-судинна система. Серце, його будова у людини.

Система органів кровообігу уявляє собою – серце, кровоносні і лімфатичні судини. Діяльність системи органів кровообігу забезпечує непереривний рух крові в організмі. В результаті такого руху крові відбувається її різноманітні транспорті функції, частково доставка тканин киснем та поживними речовинами та видалення з тканин речовин, які утворюються в результаті процесів обміну.

Кров не могла б виконувати свої життєво-важливі функції, якби вона не приводилась в рух безперервною роботою серця і не була б замкнена в судинне русло.

Серце є центральною ланкою системи кровообігу. Скорочуючись на протязі нашого життя, воно забезпечує постійну циркуляцію крові по кровоносних судинах. Тільки за добу серце перекачує біля 6000 л крові.

Серце – це порожнистий м’язовий орган, функція якого полягає у перекачуванні крові із судин з низьким тиском (вен) до системи судин високого тиску (артерій) і забезпеченні її плину в кровоносних судинах.

Серце людини і теплокровних тварин складається з 4-х камер. Верхні камери - передсердя, нижні – шлуночки. Обидва передсердя, так само як і шлуночки, відокремлені одне від одного суцільною перегородкою, а передсердя і шлуночок кожної половинки серця сполучається між собою передсердно-шлуночковими отворами з клапанами.

Стінка серця має неоднакову товщину, що залежить від навантаження на той чи інший відділ серця: найтоншою є стінка обох передсердь, найтовщою лівого шлуночка (8-15 мм). Будова стінки в усіх відділах однакова. Це три шари: внутрішній – ендокард – вистеляє поверхню камер серця зсередини, утворює серцеві клапани і складається з шару ендотеліальних клітин та сполучнотканинного шару з кровоносними судинами, нервами тощо. До нього прилягає найпотужніший шар стінки серця – міокард – м’язовий шар, що забезпечує основну функцію серця: перекачування крові з венозного артеріального русла. Зовні його покриває сполучнотканинний шар – епікард. Крім того, ще існує четвертий шар осердя (перикард), який охоплює все серце і утворює навколосерцеву сумку. Простір між осердям і епікардом заповнений невеликою кількістю серозної рідини. Остання під час скорочень серця зменшує його тертя з пристінковою поверхнею осердя.

Клапани серця виконують дуже важливу роль, забезпечуючи рух крові через серце тільки в одному напрямку. Клапани серця не мають м’язових елементів, відкриваються і закриваються пасивно за рахунок виникнення різниці тиску по обидва боки від них. Передсердно-шлуночкові клапани складаються зі стулок: лівий (двостулковий) – у лівій половині серця і правий (тристулковий) – у правій. Загальна поверхня стулок кожного клапана значно більша від площі отвору. Коли клапан закритий, стулки накладаються і частково перекривають одна одну. Кожна стулка – це еластична округло-трикутної форми складка-пелюстка ендокарда, яка фіксується до стінки отвору, а вершиною вільно звисає в бік шлуночка. Коли тиск крові в передсердях вищий, ніж у шлуночках, клапани відкриті, кров вільно надходить до шлуночків. Коли ж внаслідок скорочення шлуночків тиск у них зростає і стає вищим від передсердного, вільні краї пелюсток піднімаються догори, накладаються одна на одну і затуляють отвір.

Крім даних клапанів наявні: у правому шлуночку серця – клапан легеневого стовбура, а в лівому – клапан аорти. Обидва клапани складаються з 3-х пів місяцевих стулок, які більшою частиною свого периметра фіксуються до стінки судини, а верхній край є вільним і виступає в просвіт судин. За будовою така пелюстка нагадує кишеню, яку тиском крові, що рухається зі шлуночка до аорти, притискає до стінки аорти. Коли ж кров починає рухатись у зворотному напрямку, вона потрапляє у кишеню, випинає її стінку в просвіт судини, і тоді всі три кишені стикуються, перекриваючи просвіт кровоносної судини.

Клапани кожної половинки серця відкриваються і закриваються в певній послідовності один за одним; періодично на короткий час вони бувають закриті одночасно обидва, і тоді шлуночки ізолюються від решти кровоносної системи. Проте ніколи обидва клапани не бувають відкриті одночасно. Вони забезпечують виключно односторонній рух крові через серце під час його скорочення. Щодо пересердь, то вони мають клапани лише на межі зі шлуночками. Між легеневими й порожнистими венами і відповідно лівим і правим передсердями клапанів немає, але є сфінктероподібні кільцеві утвори, які, скорочуючись одночасно з пересердями, перекривають вхід до них, запобігаючи виходу крові назад до вен під час скорочення передсердь.