В останній час поширилась дискусія о кредитуванні в іноземній валюті. Ваші думки Pro i Contra

Аналіз післякризового стану фінансових систем у трьох латиноамериканських країнах (Аргентині, Мексиці і Бразилії) показує, що фінансові кризи не призвели до скорочення кредитування іноземними банками. Будучи добре диверсифікованими, вони менш вразливі до шоків приймаючої країни. Цікаво, що вони збільшують свою присутність після криз, поглинаючи проблемні внутрішні банки. На противагу закордонному кредитуванню, що істотнішою є присутність іноземних банків, то менш чутливими вони стають до зовнішніх та портфельних шоків. Причому що більшою є сукупна іноземна присутність у банківському секторі даної країни, то менш чутливими до шоків і менш проциклічними стають у ній банки.

Якщо приплив зарубіжного банківського капіталу належним чином регулюється та контролюється, структура банківської системи поліпшується, банки отримують більше стимулів для виходу на міжнародні фондові ринки, більш динамічно розвиваються місцеві фондові ринки, стає ефективнішим трансмісійний механізм грошово-кредитної політики, а відсоткова ставка знижується.

Важливим при цьому є:

— розвиток ринку іноземної валюти (дозвіл банкам здійснювати форвардні операції і торгувати в обох напрямках в один день);

— вдосконалення ризик-менеджменту в банках (використання інструментів хеджування, розширення можливості кредитування надійних агентів у іноземній валюті тощо);

— боротьба з волатильним рухом капіталу (зменшення можливості короткострокового надходження капіталу в країну (один із варіантів на майбутнє — через більш гнучкий обмінний курс), контроль, моніторинг);

— посилення ролі монетарної політики (розвиток міжбанківського ринку, посилення ролі процентної ставки, взаємодії монетарної та фіскальної політик тощо).

Крім того, світовий досвід показує, що під час рецесії присутність іноземних банків має схильність до зростання через зниження цін на активи.

Основним фактором привабливості національної банківської системи для іноземних банків є отримання більш високого прибутку за умови прийнятного ризику.

Як правило, іноземний банківський капітал не несе тих витрат, які пов’язані з виконанням неформальних обов’язків місцевих банків перед політичними структурами та участю у тіньових механізмах.

Дослідження показали, що прихід іноземного капіталу у банківську сферу є більш вигідним для країни з уже високою часткою іноземного капіталу. Вплив на національну банківську систему є двоступеневим і має певний проміжний «поріг», за яким поява нових банків різко посилює ефект присутності іноземного банківського капіталу. Феномен «порогу» пояснюється тим, що в країнах із невисокою присутністю іноземного банківського капіталу іноземні банки не стільки конкурують з національними, скільки займаються обслуговуванням іноземних клієнтів.

Таким чином, враховуючи досвід інших країн, в Україні під впливом іноземного банківського капіталу можна очікувати створення якісного нового фінансово-економічного середовища, виникнення нових можливостей та нових проблем.

Доцільність подальшого зростання присутності іноземного капіталу у банківській системі країни зумовлена об’єктивними потребами:

— подальшої монетизації економіки та абсорбування додаткової грошової маси банківською системою;

— підвищення рівня кредитування економіки як передумови необхідних структурних зрушень;

— залучення іноземних інвестицій та доведення їх рівня на душу населення до показника сусідніх східноєвропейських країн;

— прискореного розвитку фінансових ринків;

— прямого використання сучасних банківських технологій та досвіду банківського менеджменту як передумов подальшої інституціалізації національної фінансової системи;

— підвищення конкурентоспроможності та керованої інтеграції у глобальний економічний простір.

Водночас залучення іноземного капіталу несе й серйозні проблеми не лише для банківської системи, а й для вітчизняної економіки (передусім її галузевої структури) та економічної безпеки держави в цілому.