Вимоги до прокладки трубопроводів

Залежно від призначення трубопроводи розподіляють на технологічні – для перекачування нафтопродуктів та допоміжні – для по­дачі води, пари, повітря.

Для виготовлення технологічних і до­поміжних трубопроводів застосовують таки труби:

сталеві, безшовні, гарячекатані із зовнішнім діаметром від 25 до 800 мм (ГОСТ 8732–58);

сталеві, безшовні, холоднотягнуті із зовнішнім діаметром від 25 до 200 мм (ГОСТ 8734–58 і 8735–58);

сталеві водогазопровідні, які виготовляють з добре зварюваль­них сталей (ГОСТ 3362–55);

сталеві електрозварювальні діаметром до 152 мм (ГОСТ 1753–53);

сталеві електрозварювальні зі спіральним швом зовнішнім діаметром від 426 до 720 мм (ГОСТ 8996–58).

Підземна прокладка трубопроводів може здійснюватися прямо в ґрунт або в попередньо виконані канали, виготовлені з матеріалів, які не горять.

При прокладці трубопроводів над землею виста розташування труб над пішохідними переходами повинна становити не менше 2,2 м, а над автотранспортними шляхами – не менше 4,5 м.

Підземні трубопроводи прокладають на відстані не менше 1 м від стін будинків. Під будинками або над ними прокладка трубопроводів для нафтопродуктів не дозволяється. Наземна прокладка трубопро­водів повинна здійснюватися тільки на опорах, які негорять, і з дот­риманням рекомендованих відстаней між ними. При цьому для кожного сорту авіаПММ повинен бути наданий окремий тру­бопровід. Для перекачування авіаційних палив рекомендується застосову­вати сталеві безшовні або електрозварювальні труби зі спіральним швом. Для компенсації теплового розширення доцільно використовувати поворо­ти та вигини, а при необхідності й П–подібні компенсатори.

При прокладці трубопроводів під штучним покриттям потрібно застосовувати тільки сталеві безшовні труби, а їхнє стикування здійснювати шляхом зварювання.

Трубопроводи, які проходять під залізничним полотном, авто­мобільними шляхами, злітно–посадковими смугами і руліжними доріжками, повинні бути покладені в сталеві, залізобетонні або аз­бестові кожухи із внутрішнім діаметром не менше ніж на 100 мм біль­ше зовнішнього діаметра трубопроводу. Кінці кожухів повинні вводи­тися за підошву насипу дороги або бетонного покриття не менше ніж на 2 м, і обладнують сальниками, що герметизують внутрішній простір кожухів. Прокладка трубопроводів на перонах із штучним покриттям повинна здійснюватися в прорізах із знімними плитами або асфальтобетонним покриттям у кожухах або спеціальних колекторах.

Для звільнення трубопроводу від нафтопродукту, що міститься в ньому, їх слід укладати з деяким ухилом: для світлих нафтопродуктів ухил повинен бути не менше за 0,003, а для трубопроводів, що транспортують темні нафтопродукти – не менше за 0,004. У нижніх точках магістралі необхідно передбачити розташування уст­рою для повного зливу залишків нафтопродуктів, а у верхніх точках – для впускання повітря.

У разі застосування двотрубного продуктопроводу кожний з них повинен бути розрахован на 75 % загальної витрати нафтопродук­ту по двотрубній магістралі.

З'єднання трубопроводів може бути рознімним і нерознімним. Як нерознімне з'єднання застосовують зварювання труб. Роз'ємне з'єднання – це фланцеві та муфтові. Використання нарізних з'єднань труб на складах ПММ не допускається.

Під час укладання трубопроводів у загальному колекторі відстань між ними повинна бути в межах 0,4 – 0,5 м. З'єднання труб і встанов­лення арматури варто здійснювати зі зсувом до подібних на сусідній трубі. Прокладка трубопроводів авіаПММ у загальному ко­лекторі з газо–, паро–, теплопроводами електрока­белями і трубопроводами з питною водою не допускається. При проек­туванні та прокладці паливопроводів слід враховувати рекомендовані відстані по горизонталі до інших комунікацій (табл. 3.6.).

Як правило, окремі труби зварюють на землі, накладаєть­ся протикорозійна ізоляція й укладають на піщану подушку в заздалегідь підготовлені траншеї. Центрування труб перед їхнім зва­рюванням забезпечується вручну, проте спеціальні пристосування

сприяють підвищенню продуктивності й якості зборки та зварювання. Арматура трубопроводів приєднується за допомогою фланців. Найбіль­ш поширеним є сталевий плоский приварний фланець.

Таблиця 3.6

Рекомендовані відстані паливопроводів до різноманітних
мереж загального використання

Як ущільнювальний матеріал застосовують:

ганчирковий картон (ГОСТ 6405–52), просочений розчином сто­лярського клею або технічного желатина із гліцерином;

вулканізований пароніт марки ЛЗ (ГОСТ 481–58);

спеціальну гуму (ТУ МХП 233–Н).

Товщина прокладки повинна бути до 3 мм. Для кращої герметич­ності на торцевій поверхні фланців проточують канавки. Для помен­шення деформацій трубопроводів при монтажі та протягом експлуатації застосо­вують кульові з'єднання, а для зміни напрямку прокладки трубопро­водів використовують стандартні крутозігнуті сталеві трикутники і зварні крутозігнуті відводи.