Формування й використання прибутку. Факторний аналіз прибутку

Прибуток- це частина доходу, що залишається після відрахування певних витрат, пов’язаних з його отриманням.

Прибуток як важлива економічна категорія виконує ряд функ­цій. Стимулююча його функція полягає в мотивації суб'єктів го­сподарювання до постійного підвищення ефективності своєї дія­льності з метою максимізації обсягу прибутку. Регулююча функція випливає з того, що формування, розподіл і використан­ня прибутку є найважливішим механізмом руху доданої вартості в суспільстві. Ресурсна функція передбачає, що це, з одного боку, основне джерело фінансування розвитку підприємства, удоско­налення його матеріально-технічної бази, забезпечення усіх форм інвестування, а з другого — також і джерело задоволення особи­стих потреб його власників. У обліково-вимірювальній функції прибуток, характеризуючи перевищення надходжень над витра­тами, виражає мету підприємницької діяльності і використову­ється як базовий показник її результативності (ефективності).

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, від звичайної та надзвичайної діяльності до його оподаткування і розподілу. Прибуток після оподатку­вання, тобто прибуток, що реально надходить у розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції у разі калькулювання за непов­ними витратами). Операційний прибуток дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого май­на; в) від інших видів діяльності, джерела^прибутку.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткуван­ня (чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рі­шеннями власників.

Відповідно до основних напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується ці межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохо­чувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений рибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фі­нансовим джерелом його розвитку. Останній спрямовується на створення резервного фонду та інвестиційного резерву. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або.їжсрелом покриття додаткової потреби в них. Для господарських товариств законодавчо закріплена мінімальна величина резервно­го (страхового) фонду на рівні, не менше 25 % статутного фонду. При цьому розмір щорічних відрахувань до резервного (страхо-иого) фонду передбачається установчими документами, але не може бути

Факторний аналіз прибутку – це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

1. Зміна обсягу реалізації — збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної — навпаки до її зменшення;

2. Зміна асортименту продукції — якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідго, зростає;

3. Зміна собівартості продукції — її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості — навпаки збільшує прибуток;

4. Зміна ціни реалізації — при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

5. Чисельність та склад персоналу — кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

6. Економічне стимулювання працівників — вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок — більшими випуск продукції та прибуток;

7. Продуктивність праці — її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

8. Стан матеріально-технічної бази підприємства — сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

9. Фондовіддача — збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку