Аналізуючи довгострокові (необоротні) активи, найважливішим Для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношува-
Є.В. Мних. Економічний аналіз
пості). Детальнішу характеристику основних засобів отримують при аналізі ресурсного потенціалу підприємств (розділ 11).
Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.
Аналізуючи необоротні активи, особливу увагу приділяють зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо. Довгострокові фінансові інвестиції - це вагомий чинник зміни фінансового стану підприємства, а механізм цього взаємозв'язку дуже складний. Враховуючи це, у фінансовому аналізі цей напрям господарської діяльності виділяють окремо (розділ 8).
Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за показниками.
а) рентабельності активів (ра), які визначають відношенням чистого прибутку підприємства (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):
ра=чп:а*100 (6.1)
б) віддачі активів (ав), які визначають відношення валового
доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів:
ав=вд:а*100
в) швидкості оновлення операційних необоротних активів
(Sна), які обчислюють за формулою:
Sна=1:кон
де кои — коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;
б) Аналіз короткострокових (оборотних) активів. Від
раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Структурні зрушення, прискорення оооротності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми факторами, визначальними серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків в оцінках оборотних активів. Насамперед з інфляцією пов'язана оборотність оборотних активів. Чим повільніша оборотність, тим більше завищується сума прибутку, якщо для оцінки оборотних активів не застосовують метод ЛІФО. По-друге, при інфляції суттєве значення має розподіл активів на монетарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи приведуть до втрати їх покупної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні. Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї опти-мальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв'язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання, забезпечити належну організацію виробничого процесу тощо. Надлишок чи нестача запасів є причиною поганого фінансового стану. Причини їх утворення вивчають при внутрішньому аналізі в розрізі формування і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів, комплексних виробів і т.п.); запасів незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. За кожною групою запасів з'ясовують специфіку дії факторів, наслідки впливу відхилень від оптимальних (нормативних) запасів на результати виробничо-фінансової діяльності і визначають шляхи оптимізації. Для оцінки надлишку чи нестачі запасів, фактичний запас порівнюють з нормативним і визначають відхилення. Нормативну потребу виробничих запасів (Нвз) можна бути визначити з розрахунку:
Нвз=Нз*Од
(6.4)
Є.В. Мних. Економічний аналіз
де Н:з — норматив запасу виробничих запасів у днях, який обчислюють як суму нормативу підготовчого, поточного, страхового запасів;
О(д— одноденне витрачання виробничих запасів, тис. грн. Норматив незавершеного виробництва (Ннв) обчислюють за формулою:
Ннв.=з:Т*tц*kн (6.5)
де 3 — валові витрати на виробництво продукції, тис. грн.;
Т— тривалість аналізованого періоду, в днях; їц - тривалість виробничого циклу, днів; кн - коефіцієнт наростання витрат, який розраховують як
:
(6.6) |
Кн.=а + 0,5в:
а + в
де а — одноразові витрати на початок виробництва, тис. грн.;
в — наступні витрати до кінця виробничого процесу, тис. грн.
Норматив готової продукції чи товарів (НПІ) визначають так:
Нгп=Нпд*Оп
де Нпд— одноденний випуск продукції чи одноденний оборот товарів, грн.;
О„ — норма готової продукції чи товарів у днях;
Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділити змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (оборотні активи) і довгострокову (необоротні активи). Вона визначається активом, якщо: а) існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; б) сума заборгованості може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість може бути пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першого типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає за майно, що передано в оренду; забезпечена довгостроковими векселями. За термінами погашення вона поділяється на: заборгованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість не-оплачена у визначений термін і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.
Початковим етапом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її обсягу, складу і структури (табл. 6.7).
Таблиця 6.7.3
![]() |
Склад, структура та динаміка дебіторської заборгованості
підприємства
Аналізуючи, особливу увагу треба приділяти зміні допустимої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості. Наявність простроченої, особливо безнадійної, що віднесена до Резерву сумнівних боргів, як і необгрунтоване зростання Дебіторської заборгованості в цілому негативно впливають на фінансовий стан підприємства, призводять до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності. Досліджуючи якісні па-
![]() |
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Є.В. Мних. Економічний аналіз
постійною наявністю грошових коштів па розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визначається впливом різних факторів, які часто зумовлюють взаємо-иротилежні тенденції. Відсутність певних грошових запасів, потрібних для своєчасної сплати поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва, може створювати умови банкрутства. На грошові засоби неоднозначно впливає інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, з іншого - призводить до використання все більшої їх маси. Загострюється проблема здійснення контролю над рухом цих коштів. Отже, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства та обґрунтованістю їх щоденної потреби. Досвід засвідчує, що кількість грошових коштів підприємства на розрахунковому рахунку повинна дорівнювати 3-4-денному обороту. Забезпеченість грошовими коштами залежить від стану управління грошовими потоками (7.6.7. цього розділу). Короткострокові фінансові інвестиції, які є еквівалентами грошових коштів, аналізують за загальною методикою аналізу інвестиційної діяльності підприємств.
6.4. Аналіз пасивів підприємства
Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу) які визначаються як його пасиви.
Головні завдання аналізу пасивів підприємства:
—аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;
—аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни
фінансового стану;
—аналіз складу та структурних змін власного і залученого
(довготермінового та короткотермінового) капіталів;
—пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня
його віддачі та зміцнення фінансової стійкості
підприємств.
Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства (табл. 6.8).
Основну частину у структурі джерел фінансування досліджуваного підприємства займає власний капітал (98,74% на кінець року). Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.
Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами утворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвестований, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та нереєстрований).
Залучений капітал визначають у формі довгострокових і короткострокових зобов'язань. Зобов'язання - це заборгованість чідприемства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення як°ї, як очікується, призведе до зменшення ресурсів
12 177
Є.В. Мних. Економічний аналіз
підприємства, що втілюють економічні вигоди. Залучениіі капітал класифікують за такими ознаками, (рис. 6.3).
Є.В. Мних. Економічний аналіз
підприємства, що втілюють економічні вигоди. Залучений капітал \ класифікують за такими ознаками, (рис. 6.3).
Рис. 6.3. Класифікація залученого капіталу
Аналізуючи пасиви підприємства, роблять такі основні аналітичні висновки про зміну фінансового стану.
І.Про зміну співвідношення власного та залученого капіталу, що визначає економічну незалежність підприємства, стан його автономності. Залучення капіталу є необхідною й об'єктивною передумовою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Якщо частка власного капіталу більша ніж, залученого, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів менший. Багато причин зумовлюють більшу ефективність використання залученого капіталу ніж власного. До них належать:
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
а) детальна оцінка доцільності залучення капіталу за різни
ми формами та механізму формування коштів для погашення зо
бов'язань;
б) стимулююча роль процентних ставок на залучений
капітал;
в) контроль за погашенням боргу з боку банку та креди
торів;
г) використання застави при отриманні кредиту може стати
чинником проведення розрахунків за кредит майном
підприємства і призвести до банкрутства;
д) прискорення оборотності залученого капіталу сприяє
приросту фінансових результатів діяльності та зміцненню авто
номії підприємства.
Треба враховувати, що ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентними ставками на позичковий капітал. їх співвідношення виражає так званий "ефект важеля". Цей ефект досягається у тому випадку, коли існує позитивне сальдо між економічною рентабельністю і "ціною" позичкових коштів (середньою ставкою процента). Наприклад, у підприємства "А" актив становив 1000 млн. грн. і пасив -1000 млн. грн., який повністю формується власними коштами. У підприємства "В" актив становить також 1000 млн. грн., а пасив у розмірі 1000 млн. грн. складається з власних коштів у розмірі 500 млн. грн. і позичкових - 500 млн. грн., при середній процентній ставці на позичковий капітал 15%. Балансовий прибуток для обох підприємств однаковий - 200 млн. грн. Отже, у підприємства "А" чистий прибуток (систему податків для спрощення розрахунку не враховуємо) становить 200 млн. грн., а віддача власних коштів -20% (200/1000. 100).
У підприємства "Б" чистий прибуток становитиме 125 млн. гРн. (200-500x15:100), а віддача власних коштів - 25% (125/500x100).
Отже, виявлено різну рентабельність власних коштів (20% і з/о) за однакової економічної рентабельності. Ця відмінність є Результатом зміни структури джерел покриття активів шДприємства і називається ефектом важеля. р*
![]() |
![]() |
Є.В. Мних. Економічний аналіз
г) капіталовіддача (Кв) і капіталомісткість (км) валового доходу (ВД):
Кв=ВД:Ксер.(6.20)
Км= Ксер.:ВД (6.21)
д) швидкість обороту капіталу (SК), в днях:
Sк=(к*Т)сер.:ВД
(6.22)
Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни валового доходу чи доходу з реалізації продукції (робіт, послуг) табл. 6.9.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Приріст обсягу' (+223,5 тис. грн.) і питомої ваги (+0,14%) власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою покращення фінансового стану, добрих перспектив економічного зростання.
Важливим в оцінках власного капіталу є зміна обсягу та співвідношення основного й оборотного капіталу. Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залученого капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів. Сума власного оборотного капіталу визначається як різниця всього власного капіталу і суми власного основного капіталу, або як сума оборотних активів без величини поточних зобов'язань підприємства і без суми довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування оборотних активів.
Підвищення частки власного оборотного капіталу є свідченням покращення фінансового стану, оскільки зростає фінансова стійкість підприємства. Чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.
Зміни у складі власного капіталу можуть бути з причин:
>■ внесків учасників",
> переоцінки активів;
>■ вилучення та інших змін у капіталі.
Аналізуючи залучений капітал, важливо в оцінках змінити обсяг та структуру (табл. 6.10).
Таблиця 6.10. Склад і структура залученого капіталу підприємства
На аналізованому підприємстві залучений капітал повністю формується за рахунок кредиторської заборгованості. Відсутність у джерелах фінансування довгострокових кредитів може бути з причин невигідності їх залучення (за діючими умовами кредитування), або через недовіру банку до кредитоспроможності підприємства. Відсутність серед джерел фінансування короткострокових кредитів банку треба дослідити особливо ретельно, оскільки це один із чинників зниження рентабельності власного капіталу (при наявності об'єктів кредитування та допустимих умовах отримання кредиту).
Аналізуючи кредиторську заборгованість, особливу увагу звертають на зміни її обсягу, структури, оборотності та терміни погашення. Аналіз змін обсягу кредиторської заборгованості варто проводити в розрізі всіх її структурних елементів, визначаючи реальності цих сум за інформацією укладених договорів, контрактів та інших документів, які засвідчують стан поточних розрахунків підприємства. Особливу увагу приділяють простроченій заборгованості з оцінкою причин її виникнення, можливих наслідків у зміні фінансового стану та шляхів погашення. Якість кредиторської заборгованості оцінюється на основі визначення у ній вексельної форми розрахунків, а також тривалості використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Середня тривалість використання дебіторської заборгованості в обороті підприємства (Ткз)обчислюється за формулою
Ткз =(КЗ*Т):КО
(6.23)
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
де К 3 — середні залишки кредиторської заборгованості за аналізований період, тис. гри.;
КО — загальна сума обороту за розрахунками з кредиторами, тис. гри.
Щоб детальніше проаналізувати кредиторську заборгованість фінансовий стан підприємства, потрібно виділити невиправдану заборгованість і причини її утворення. До невиправданої кредиторської заборгованості належить прострочена і заборгованість за невідфактурованими поставками. Щоб простежити прострочену заборгованість, виділяють залишок зобов'язань на кінець аналізованого періоду за строками їх утворення (табл. 6.11).
Значна сума простроченої кредиторської заборгованості свідчить про нестійкий фінансовий стан і виникнення кризових порогів.
Таблиця 6.11
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Є.В. Мних. Економічний аналіз
![]() |
рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.
Відносні показники фінансової стійкості - система коефіцієнтів (гаіло), аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та у динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості.
1. Коефіцієнт автономії фінансової незалежності (ка), який
характеризує частку власного капіталу (Кв) у загальній вартості
авансованого капіталу підприємства (К) і розраховується відно
шенням підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти ба
лансу:
Ка=Кв:К
Чим більша частка власного капіталу, тим більша можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне критичне значення цього коефіцієнта - 0,5. Воно свідчить про те, що лише за таких обставин підприємство може всі свої зобов'язання покрити за рахунок власних джерел.
2. Коефіцієнт фінансової залежності (к3), який характеризує
частку залученого капіталу(зобов'язань) (К:;) у загальній вартості
авансованого капіталу і розраховується як різниця між 1 і ко
ефіцієнтом автономії:
Кз=1-Ка
(6.31)
Оцінки його зміни зворотні стосовно коефіцієнта автономії.
3. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) (кр) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного і визначається відношенням залученого капіталу до суми власного:
Кр=Кз: Кв
(6.32)
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Зростання цього коефіцієнту свідчить про підвищення залежності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової автономії. Критичне значення цього коефіцієнта, коли кр < 1, а нормальним вважається таке значення, при якому лише третина активів підприємства формується за рахунок залученого капіталу. Залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства нормальне значення коефіцієнта фінансового ризику суттєво змінюється. Чинниками таких змін можуть бути: зміна оборотності оборотних активів, стан дебіторської заборгованості, зміна умов залучення капіталу тощо. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей коефіцієнт повинен бути обмежений значенням співвідношення оборотних активів (ОА) до необоротних (НА):
ОА
кр < — (6.33)
" НА
4. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (кЛІ) характеризує структуру джерел покриття активів і визначається як частка від ділення суми довготермінових зобов'язань (К;в) на суму власного капіталу і довготермінових зобов'язань:
Кдз
кв+кдз
(6.34)
Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежності від зовнішніх джерел фінансування.
5. Коефіцієнт маневрування власного капіталу (кМІІ) характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним і розраховується відношенням власного оборотного капіталу (К,,о) до суми всього власного:
кмн. =
Кво
кв.
(6.35)
Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінан-
Є.В. Мних. Економічний аналіз
сивого заоезпечення вирооничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.
6. Коефіцієнт нагромадження амортизації к„а характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів (основних засобів і нематеріальних активів), визначається як відношення суми нагромадженої амортизації опрацювання (ЛМ) до початкової вартості амортизованого майна (М;і):
Кна=АМ:Ма
(6.36)
Зростання коефіцієнта нагромадженої амортизації є свідченням зменшення фінансового ризику непокриття авансованого капіталу в іммобілізовані активи. В оцінках важливим є: технічний стан основних засобів, методи нарахування амортизації, достатність нагромадження амортизації для оновлення основних засобів тощо.
7. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (крв) засвідчує наскільки ефективно використовують засоби підприємства у господарській діяльності і визначається відношенням вартості основних засобів за вирахуванням спрацювання (ОЗ,) до чистої вартості майна підприємства (чистих активів) (А):
Крв=ОЗз:А
(6.37)
Зміна цього коефіцієнта свідчить про структурні зрушення активів підприємства.
8. Коефіцієнт мобільності оборотних активів (кШ)), який характеризує ступінь ліквідності оборотних коштів, тобто їх можливість бути засобами платежу, розраховується як відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГВЕ) до вартості оборотних засобів (ОБЗ):
Кмо=ГВЕ:ОБЗ
(6.38)
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення ріння платоспроможності підприємства.
9. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами (кзл) визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу, розраховується відношенням суми власного оборотного капіталу до вартості запасів і затрат підприємства (ВВЗ):
Кза=Кво:ВЗЗ
(6.39)
Зміна цього коефіцієнта визначає фінансовий стан підприємства, враховуючи те, що власними джерелами повинні покриватися необхідна величина запасів і затрат. Нормальним вважається фінансовий стан підприємства при значенні цього коефіцієнта 0,6-0,8.
10. Коефіцієнт майна виробничого призначення (кВП), характеризує частку активів основної виробничо-господарської діяльності у загальній вартості активів підприємства, розраховується відношенням вартості основних засобів і матеріальних оборотних засобів (АВП) до загальної величини чистих активів підприємства (А):
Квп=Авп:А
Цей коефіцієнт є свідченням паритетності вкладення капіталу і виробничу сферу і сферу обігу та можливого маневрування ресурсами і капіталу для забезпечення фінансової стабільності при зміні зовнішнього ринкового середовища.
Названі коефіцієнти не вичерпують всю систему показників, які можна використовувати під час аналізу фінансової стійкості підприємства. Часто на практиці використовують коефіцієнти, які виражають деталізовані структурні зрушення активів і пасивів, взаємозв'язки грошового потоку тощо. За згаданою сукупністю коефіцієнтів можна достовірно визначити фінансову стійкість будь-якого господарюючого суб'єкта. Зведену характеристику коефіцієнтів фінансової стійкості можна подати у Вигляді таблиці 6.13.
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
6.6. Аналіз платоспроможності підприємства
Визначальною характеристикою фінансового стану підприємств є його платоспроможність. Платоспроможність визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платоспроможність розглядається у ширшому значенні якості фінансового стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.
Платоспроможним вважається підприємство, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зобов'язання. Для детальнішої оцінки платоспроможності визначають зміну величини чистого оборотного капіталу. Його визначають як різницю оборотних активів і короткострокових зобов'язань. Чим більша величина чистого оборотного капіталу, тим більш платоспроможним є підприємство. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства використовують коефіцієнти платоспроможності. В практиці аналітичної роботи використовують такі показники платоспроможності:
• коефіцієнт абсолютнії платоспроможності;
• коефіцієнт термінової платоспроможності;
• коефіцієнт проміжної платоспроможності;
• коефіцієнт загальної платоспроможності.
Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності треба визначити інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бухгалтерського балансу (рис. 6.4).
1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (кап) розраховується за відношенням суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній і іноземній валютах (ГК) до короткострокових зобов'язань за платежами (Ккз):
Кап=ГК:Ккз
(6.41)
![]() |
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Є.В. Мних. Економічний аналіз
середовища. Аналітичні характеристики названих коефіцієнтів можна подати у вигляді таблиці 6.14.
![]() |
Таблиця 6.14. Характеристика показників платоспроможності підприємства
Як видно з табл. ЗО платоспроможність підприємства дуже висока щодо теоретично виправданого значення, так і має тенденцію до покращення.
Розглядаючи платоспроможність підприємства у перспективній динаміці, не можна ігнорувати майбутні надходження чистого виторгу, до якого входить сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що надходить у складі загального виторгу від реалізації продукції. Решту виторгу переведуть на невідкладні платежі, пов'язані з відтворенням виробничих ресурсів, у бюджет та інші цілі. Чистий виторг залишається у грошовій формі в обороті підприємства.
Для визначення коефіцієнта чистого виторгу знаходять відношення суми амортизаційних відрахувань і чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції.
Неплатоспроможним може бути підприємство через:
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
• невиконання вирооничої програми, порушення договорів
поставки та втрати ринків збуту продукції;
• підвищення затрат за всіма видами господарської діяль
ності;
• зниження платоспроможності, банкрутство клієнтів і
партнерів;
• співвідношення оборотності оборотних активів;
• формування понаднормативних запасів та значне
відволікання коштів у дебіторську заборгованість;
• інфляційні процеси та підвищення податкового наванта
ження.
6.7. Аналіз грошових коштів
Загальний аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства не дає відповіді на важливі запитання, пов'язані з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість готівки для виплати дивідендів; чи зазнало підприємство фінансових втрат і чи достатньо коштів для погашення зобов'язань; куди інвестовано кошти за минулий рік; які види фінансових операцій здійснювались і яка їх результативність (зміна активів і пасивів, ефективність вкладень коштів від реалізації тощо).
Щоб відповісти на ці запитання, треба поглибити аналітичні дослідження, доходячи висновків про рух грошових
КОШТІВ.
Грошовий потік підприємства - це сукупність розподілених У часі надходжень і виплат коштів, які генеруються його господарською діяльністю. Значення ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими обставинами:
• грошові потоки забезпечують господарську діяльність в
усіх її аспектах;
• розвиток підприємства і його фінансова стійкість визнача
ються тим, наскільки синхронізовані між собою в обсягах і
часі грошові потоки;
• раціональні грошові потоки допомагають забезпечити
ритмічність операційної діяльності;
Є.В. Мних. Економічний аналіз
• при ефективному управлінні грошовими потоками змен
шується потреба залучення капіталу;
• при оптимізації грошових потоків прискорюється обо
ротність оборотного капіталу підприємств;
• активні форми управління грошовими потоками дає змогу
підвищити прибутковість операцій пов'язаних з рухом
грошових коштів та знизити ризик неплатоспроможності
підприємства.
• Грошовий потік підприємства охоплює численну кількість
потоків грошових коштів, які обслуговують господарську
діяльність. Для ефективнішого та цілеспрямованого уп
равління ними, грошові потоки класифікують за різними
ознаками (див. рис. 6.5).
Управління грошовими потоками ґрунтується на принципах: інформаційної достовірності, збалансованості, ефективності та ліквідності. Принцип інформаційної достовірності передбачає створення необхідної та достатньої інформаційної бази за міжнародними стандартами. В Україні цьому найбільше відповідає "Звіт про рух грошових коштів", складений за вимогами НП(С)БО-4. Принцип збалансованості передбачає оптимізацію грошових потоків за видами, обсягами, часовими інтервалами та іншими суттєвими характеристиками. Принцип ефективності передбачає мобілізацію тимчасово вільних коштів через фінансові інвестиції. Принцип ліквідності передбачає синхронізацію позитивного та негативного грошового потоків за всіма часовими інтервалами.
Мета аналізу - оцінка здатності підприємства генерувати грошові кошти в обсягах та за строками здійснення необхідних планових платежів, забезпечення прийняття управлінських рішень з оптимізації грошового потоку. Місце аналітичних досліджень в управлінні грошовими потоками можна визначити за етапами цього процесу (див. рис. 6.6).
При забезпеченні повного та достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності використовують два основні методи - непрямий і прямий. Ці методи відрізняються повнотою наведення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією та іншими параметрами.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
І Класифікація грошових потоків підприємства
За масштабами обслуговування господарського процесу
Грошовий потік по підприємству в цілому Грошовий потік за окремими видами господарської діяльності підприємства Грошовий потік за окремими структурним підрозділам підприємства Грошовий потік за окремими господарськими операціями
| За видами господарської діяльності
• Грошовий потік за операційною
діяльністю
• Грошовий потік за інвестиційною
діяльності___________________
За напрямом руху грошових коштів
•
Додатковий грошовий потік
• Від'ємний грошовий потік
За методом обчислення обсягу
•
Валовий грошовий потік
• Чистий грошовий потік
За рівнем достатності обсягу
• Надлишковий грошовий потік
* Дефіцитний грошовий потік
За методом оцінки в часі
• Теперішній грошовий потік
* Майбутній грошовий потік
За неперервністю формування у звітному періоді
•
Регулярний грошовий потік
• Дискретний грошовий потік
За стабільністю часових проміжків формування
Регулярний грошовий потік з рівномірними часовими проміжками Регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими проміжками
- 6.5. Класифікація грошових потоків підприємства за основними
ознаками
![]() |
![]() |
Є.В. Мних. Економічний аналіз
де ЗКа — додаткове залучення акціонерного чи пайового капіталу, тис. гри.;
ЗКд — залучений капітал за довгостроковими кредитами, тис. грн.;
ЗККК — залучений капітал за короткостроковими кредитами, тис. грн.;
СД — допомога спонсорів, тис. грн.;
Пдк — сума погашення довгострокового кредиту, тис. гри.;
Дк ~~ сума погашення короткострокового кредиту, тис. грн.;
Дв— сума оплачених дивідендів власникам акціонерного капіталу, тис. гри.;
Чистий грошовий потік за всіма видами діяльності (ЧГП) визначатимемо:
ЧГП = ЧГПод + ЧГПід +ЧГПфд
(6.48)
Розрахунок чистого грошового потоку непрямим методом можна подати у вигляді таблиці 6.15.
![]() |
Таблиця 6.15 Розрахунок чистого грошового потоку непрямим методом
При прямому методі визначають валовий і чистий грошовий потік підприємства. За цим методом визначається сумарний обсяг надходження і витрат коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності і підприємства в цілому. Розбіжності отриманих результатів розрахунку прямим і непрямим методом належать лише до операційної діяльності. Розрахунок чистого грошового потоку операційної діяльності прямим методом має вигляд:
ЧГП0д =РП + ІР- Пмр - Пзп - Пзпу - Пб - Ппб - Пін, (6.49)
Є.В. Мних. Економічний аналіз
де РП — сума виторгу від реалізації продукції, тис. грн.;
ІР — сума інших надходжень грошових ресурсів в операційній діяльності, тис. грн.;
Пмр — видатки на придбання матеріальних ресурсів, тис. грн.;
Пзп — видатки на заробітну плату виробничих працівників, тис. грн.;
Пзпу — видатки на заробітну плату управлінського персоналу, тис. грн.;
Пб — платежі у бюджет, тис. грн.;
Ппб — платежі у позабюджетні фонди, тис. грн.;
Пін — інші видатки операційної діяльності, тис. грн.
Чистий грошовий потік інвестиційної та фінансової діяльності за прямим методом розраховують аналогічно як і при непрямому методі. Розрахунок чистого грошового потоку прямим методом можна подати у вигляді таблиці 6.16.
![]() |
Таблиця 6.16 Розрахунок чистого грошового потоку прямим методом
При аналізі грошових потоків у попередньому періоді не-оохідно визначити рівень достатності формування коштів, ефективності їх використання та досягнення збалансованості позитив-
Є.В. Мних. Економічний аналіз
ного та негативного грошових потоків за обсягом і в часі. Аналіз проводиться у розрізі підприємства в цілому, основних видів його господарської діяльності та за центрами відповідальності (за окремими структурними підрозділами).
Аналізуючи грошові потоки попереднього періоду, треба виділити послідовність проведення аналітичних досліджень. На першому етапі дають оцінку динаміки позитивного грошового потоку за джерелами його утворення. Потрібно зіставити темпи приросту позитивного грошового потоку з темпами приросту активів підприємства, збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції. Особливу увагу треба приділити дослідженню співвідношень залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел та оцінки ступеня залежності (від зовнішніх джерел фінансування).
На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку за напрямами витрат коштів. На цьому етапі аналізу визначається наскільки змінилися за рахунок витрат коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують нриріст його ринкової вартості та за якими напрямами використовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел. Варто виявити стан погашення кредитних зобов'язань.
На третьому етапі аналізу досліджується збалансованість позитивного та негативного грошових потоків у загальному обсязі, вивчається динаміка показника чистого грошового потоку. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку, виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.
Особливе місце на цьому етапі аналізу приділяють "якості чистого грошового потоку" - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням питомої ваги чистого прибутку, отриманого за рахунок зростання випуску продукції і зниження його собівартості, низька - за рахунок
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
збільшення частки чистого приоутку, пов'язаного зі зростанням цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій тощо. Один з аспектів аналізу, який здійснюють на цьому етапі, це визначення достатності генеруючого підприємством чистого грошового потоку з позицій фінансованих ним потреб. Для цього використовують коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який розраховують за формулою:
КДчгп=
чгп
пк + з + д
(6.50)
де КДчгп — коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства за аналізований період;
ЧГП — сума чистого грошового потоку підприємства за аналізований період, тис. грн.;
ПК -- сума погашення довго- і короткострокових кредитів підприємства, тис. грн.;
З — приріст виробничих запасів у складі оборотних активів підприємства, тис. гри.;
Д — сума дивідендів виплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал, тис. грн. У процесі аналітичних досліджень треба виділити вплив факторів на формування грошових потоків підприємства. Ці фактори поділяють на: зовнішні та внутрішні (рис. 20).
На четвертому етапі аналізу досліджують синхронність формування позитивного та негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду, розглядають динаміку залишків грошових активів підприємства. Цим досягається рівень синхронності і забезпечується його абсолютна платоспроможність. Досліджуючи синхронності формування різних видів грошових потоків, розраховують динаміку коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів аналізованого періоду. Цей показник розраховують за такою формулою:
(6.51) |
КЛ =■ |
ВПГП-(ГАК-ГАН):
внгп
207
![]() |
![]() |
Є.В. Мних. Економічний аналіз
* виявлення та реалізації резервів, які допомагають зменши
ти залежність підприємства від зовнішніх джерел залучен
ня коштів;
* забезпечення повної збалансованості позитивних і нега
тивних грошових потоків у часі і за центрами відповідаль
ності;
* забезпечення тісного взаємозв'язку грошових потоків за
видами діяльності;
* збільшення обсягу й якості чистого грошового потоку.
Основу оптимізації руху грошових ресурсів підприємства
становить забезпечення збалансованості обсягів позитивного та негативного потоку. Негативні наслідки для фінансового стану підприємства мають негативний і позитивний грошові потоки. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності активів і платоспроможності підприємства в цілому, в зростанні недопустимої кредиторської заборгованості, затримках у погашенні кредитів, а у кінцевому результаті - до зниження рентабельності авансованого капіталу.
Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у зниженні внаслідок інфляції реальної вартості надлишкових коштів, втраті прибутку від незалученого в обігу капіталу.
Для оптимізації дефіцитного грошового потоку застосовують систему прискорення залучення коштів і сповільнення їх видатків. З метою прискорення залучення коштів використовують систему гнучких цін на продукцію, механізми передоплати при розрахунках, скорочення термінів комерційного кредиту, сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості (вексельний обіг, факторинг) та ін. Сповільнення видатків коштів досягається за рахунок: збільшення термінів комерційного кредиту, заміни придбання необоротних активів на їх оренду (лізинг), переведення короткострокових кредитів у довгострокові. Ширший спектр можливостей збалансування позитивного та негативного грошових потоків можна досягти у довгостроковому періоді (зміни схем стратегічного інвестування, активності на фондовому ринку, раціонального управління майном і постійними витратами).
Для оптимізації надлишкового грошового потоку використовують різні форми інвестиційної активності.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
З метою оптпмізації грошових потоків у часі використовують методи вирівнювання і синхронізації. Вирівнювання грошових потоків пов'язане зі згладжуванням їх обсягів за окремими інтервалами аналізованого періоду. Результат цього процесу виражається у зниження середнього квадратичного відхилення коефіцієнтів варіації. Синхронізація грошових потоків ґрунтується на коваріації позитивного та негативного руху грошових ресурсів. Результати такої оптимізації в часі визначають за наближенням коефіцієнта еластичності цих потоків до 1.
Наслідком аналізу й оптимізації грошових потоків може бути розроблення плану руху грошових коштів у перспективному періоді за видами діяльності підприємства.
6.8. Особливості оперативного економічного
аналізу фінансового стану і фінансових результатів
діяльності підприємств
Для оцінки очікуваних фінансових результатів, змін руху фінансових ресурсів і попередження негативних наслідків зміни фінансового стану підприємств доцільно організувати його оперативний економічний аналіз. Враховуючи специфіку сфери діяльності, треба виділити три напрями оперативного аналізу фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств:
* оперативний аналіз прибутку операційної та фінансової
діяльності;
* оперативний аналіз оборотних активів;
* оперативний аналіз платоспроможності підприємства.
Основну частину фінансового оперативного аналізу господарської діяльності становить аналіз прибутку від реалізації продукції згідно з укладеними договорами поставки. Враховуючи календарний графік поставки продукції та її розрахункову рентабельність, можна визначити зміну фактичного прибутку щодо очікуваного, враховуючи виконання договору поставки. Зауважимо, що в країнах ринкової економіки прибуток як і обсяг реалізації оцінюють не за надходженням коштів на розрахунковий рахунок, а за відвантаженням продукції згідно з договорами поставки. Це дає змогу здійснювати оперативний аналіз фінансових
2-11
Є.В. Мних. Економічний аналіз
результатів з першого дня місяця і вести оолік відхилень наростаючим підсумком, що дуже важливо для оперативного управління і прогнозування очікуваних результатів. Такий аналіз досить простий і може бути налагоджений з використанням ЕОМ на будь-якому підприємстві. Вихідною аналітичною інформацією може слугувати зведена оперативна відомість (табл. 6.17).
Таблиця 6.17.
Оперативна аналітична відомість зміни прибутку від реалізації продукції, тис. грн.
У випадках, коли підприємство веде оперативний аналіз відвантаження і реалізації продукції, немає потреби складати повну оперативну відомість, можна обмежитись лише оцінками відхилень за обсягом відвантаження і фактичної реалізації продукції з урахуванням фінансового значення рентабельності.
На підставі поденних даних про відхилення прибутку від реалізації продукції можна бачити, як зміни обсягу відвантаження та фактичної реалізації продукції вплинули на фінансовий результат діяльності підприємства.
Як відомо, загальні фінансові результати визначаються не лише прибутком операційної, а й фінансової діяльності. Щоденний контроль дає змогу не лише оцінити очікувані наслідки, а й своєчасно вжити заходів щодо попередження збитків, усунути причини, які їх зумовлюють. Тому треба організувати оперативний облік і аналіз прибутків, збитків фінансової діяльності. Вихідну оперативну аналітичну відомість можна подати у вигляді таблиці 6.18.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
![]() | |||
![]() |
![]() |
Таблиця 6.18. Оперативна аналітична відомість прибутків г збитків |
Іноді для оперативного обліку та аналізу результатів фінансової діяльності ведуть спеціальну картотеку, в якій на кожну статтю прибутків чи збитків відкривають спеціальну картку. З цих карток і формується оперативна аналітична відомість.
Фінансовий стан підприємства залежить також від стійкого контролю наявності і раціонального використання оборотних активів насамперед вкладених у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію та розрахунки. Для цього треба налагодити оперативний облік та аналіз руху оборотних активів, їх відхилення від розрахункового нормативу.
Провідне місце займає оперативний аналіз стану виробничих запасів, який здійснюється для всіх видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, закуплених напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Такий аналіз передбачає оцінку відхилень виробничих запасів щодо визначеного нормативу за день, п'ятиденку, місяць, за даними складського обліку можна побудувати аналітичну відомість (табл. 6.19).
Таблиця 6.19.
Оперативна аналітична відомість зміни виробничих запасів щодо
нормативу
Є.В. Мних. Економічний аналіз
За даними аналітичної відомості можна оцінити зміну обсягу запасу, його наближення до критичної межі та зростання понаднормативних залишків, а також контролювати ритмічність ре-сурсозабезпечення. При ефектнішому використанні ЕОМ такий аналіз можна проводити для виробничих підрозділів підприємств.
Наступний етап оперативного економічного аналізу стану використання оборотних активів - аналіз незавершеного виробництва. Його проводять на базі визначених нормативів для всього підприємства і для його виробничих підрозділів. Визначаючи відхилення фактичної вартості незавершеного виробництва від виявленого нормативу, оцінюють вплив окремих факторів. Основними з них є: відхилення обсягу випуску продукції, неповне чи некомплектне забезпечення напівфабрикатами і виробами, порушення договірної дисципліни за строками, обсягом і якістю поставок. Особлива роль належить оперативному аналізу оборотних засобів, вкладених у готову продукцію. Як і для інших видів оборотних активів, для готової продукції визначають норматив. Тому головне завдання аналізу полягає в оперативному контролі за відповідністю фактичних залишків нормативу, виявленні відхилень і причин їх виникнення. Для цього можна використовувати товарний баланс, який складають щоденно.
Інформаційною базою проведення оперативного аналізу залишків готової продукції є розроблений, враховуючи умови договорів поставок, календарний графік відвантаження продукції. На підставі щоденного обліку фактичного відвантаження продукції і складеного календарного графіка розробляють оперативну аналітичну відомість про відхилення у відвантаженні продукції, зміну її залишків, відношення до визначеного нормативу. Таку відомість можна скласти за формою табл. 6.20.
Оперативна аналітична відомість слугувала для з'ясування причин відхилень, оцінки очікуваних результатів реалізації продукції та дотримання нормативу оборотних засобів, вкладених у готову продукцію. Використання оборотних засобів можна поліпшити, якщо прискорити виписку рахунків на відвантажену продукцію і передачу в банк платіжних документів. Для своєчас-
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
ного попередження порушень платіжної дисципліни необхідно весні оперативний облік та аналіз надходження виторгу. Зістав-пяючп фактичний виторг з тією, яка повинна надійти на розрахунковий рахунок, виявляють суму відхилень, причини порушення строків оплати чи відмови від оплати.
Таблиця 6.20.
Оперативна апстітична відомість відхилень відвантаження готової продукції
При оперативному аналізі стану оборотних активів велику увагу треба приділити засобам, які вкладені в розрахунки, особливо в дебіторську заборгованість. Потрібно постійно оцінювати характер дебіторської заборгованості, час і причини її утворення для того, щоб своєчасно вживати заходи для її погашення. Аналогічно пріоритетним для будь-якого підприємства є контроль погашення короткострокових зобов'язань (короткострокових кредитів і поточної кредиторської заборгованості). Такі аналітичні оцінки допомагають своєчасно попередити можливість потенційного банкрутства чи інших кризових явищ.
Аналіз фінансового стану підприємства завершується оцінкою його платоспроможності. Визначення платоспроможності за минулий період не дає змоги керівникові вплинути на неї. Тому дуже актуальним є оперативний аналіз платоспроможності, мета якого полягає у передбаченні можливих негативних відхилень у рівні платіжної спроможності та їх запобіганні. На підприємствах він мо-*<' здійснюватися шляхом складання оперативних платіжних кал єн-
Є.В. Мних. Економічний аналіз
дарів на місяць або на тиждень. Такі календарі дають змогу оперативно регулювати платежі, уточнювати фінансові завдання згідно з досягнутими виробничо-фінансовими результатами, своєчасно запобігти утворенню розриву між витратами та ресурсами. Якщо при визначенні фінансового нормативу чи при його дотриманні буде виявлено, що надходження грошових засобів не покриває витрат, то вишукують додаткові джерела. Ними можуть бути: мобілізація внутрішніх ресурсів, кредити банку, фінансова допомога. Водночас проводиться пошук, скорочення видатків. Складають оперативну аналітичну відомість, у якій відображають строкові та прострочені платежі підприємства, стан розрахунків з банками за позичками в межах нормативу і фактично. Контролюючи відхилення у надходженні і видатках грошових засобів за окремими статтями, з'ясовують причини і вживають заходи щодо поліпшення платоспроможності. Оперативну аналітичну відомість подають у вигляді таблиці 6.21.
Таблиця 6.21. Оперативна аналітична відомість відхилень від фінансового
Результатом виконання оперативного платіжного календаря може бути або приріст коштів на розрахунковому рахунку (надходження перевищують витрати), або приріст простроченої заборгованості підприємства. Маючи такі дані, вживають оперативні заходи щодо стабілізації фінансового стану.
Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства
Контрольні питання
1. Розкріпіте зміст аналізу фінансового стану підприємств.
2. Зовнішній і внутрішній аналіз фінансового стану.
3. Основні напрямки і цільового орієнтація аналізу фінансо
вого стану.
4. Визначить структуру загальної моделі аналізу фінансово
го стану підприємств.
5. Розкрийте аналітичні можливості фінансової звітності
підприємств.
6. Класифікація активів підприємства.
7. Розкрийте зміст завдань аналізу активів підприємства.
8. На основі яких аналітичних досліджень можна зробити
висновки про фінансовий стан підприємства за зміною
його активів.
9. Розтсрийте зміст і завдання аналізу пасивів підприємства.
10. На основі яких аналітичних досліджень можна зробити виснов
ки про фінансовий стан підприємства за зміною його пасивів.
11. Як розрахувати ефект важіля?
12. Якими показниками характеризується ефективність
вкладень капіталу?
13. Розкрийте методику аналізу кредиторської заборгованості.
14. Охарактеризуйте абсолютні показники фінансової стійкості.
15. Дайте характеристику ві