Пам'ятка у разі виникнення конфліктних педагогічних ситуацій

Ø Конструктивне розв'язання конфліктних ситуацій - необхідний елемент професійної педагогічної підготовки вчителів.

Ø Будь-які негуманні дії вчителя викликають протидію.

Ø Якщо учень кинув виклик учителеві, отже, має всі підстави.

Ø Кожна конфліктна ситуація - гострий сигнал про неблагополуччя в розвитку дитини або цілого колективу.

Ø Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.

Ø Позитивні знахідки в роботі найчастіше забуваються, промахи пам'ятаються тривалий час, іноді все життя.

АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

Ситуація №1. На прохання завідувача з навчальної роботи я заміняла хворого вчителя в чужому класі – 9-А. Почався урок правознавства. Клас важко піддається управлінню. Я вітаюсь - жодної уваги. Кожен займається своїми справами.

Аналіз: Я спробувала не звертати увагу на поведінку учнів і запитала їх «В чому полягає цінність сім'ї?» Деякі діти висловили свою думку. Почався нормальний урок.

Тобто важливо зацікавити клас, мотивувати навчальний процес, створити атмосферу зацікавленості, інтересу. Починати урок потрібно з проблемного завдання, яке будуть вирішувати учні самостійно в ході уроку під контролем вчителя.

Ситуація №2. В ході підготовки до конкурсної програми до 23 лютого дві дівчинки, які мало представляти хлопчика від 9-В класу посварилися. Я намагалася примирити їх, але безрезультатно, тоді я запросила їх в окремий клас і спробувала переконати їх, що це егоїстично з їхньої сторони не підтримати учасника. Він же ж не винний в тому, що у вас конфлікт. Дівчатка послухалися і прийшли на конкурс. Учень зайняв 2 місце, а дівчатка помирилися, спільна робота їх об'єднала.

Аналіз: Вимога-прохання - ефективна за хороших взаємин між педагогом та учнями, в яких домінують довіра і взаємоповага. За таких обставин вихованець вважатиме, що він виконує прохання за власним бажанням. Така вимога привчає учня до ввічливості, взаємодопомоги, піклування про інших, тобто розвиває потрібні для подальшого життя якості.

Ситуація №3. Під час педагогічної практики я зіштовхнулася з такою ситуацією: учень мого класу посварився з вчителькою літератури, не відвідував її уроки, не вітався у коридорі. Я з'ясувала, в чому проблема, провівши бесіду з хлопчиком. Зясувалося, що причина полягає у поганій оцінці, яку вчителька поставила йому на початку семестра. Провівши бесіду, я, використовуючи метод прикладу, схожу ситуацію, яка виникла у моєї знайомої, порадила поговорит з вчителем, адже ігноруванням проблему не виправиш. Конфлікт було розв'язано.

Аналіз: Метод прикладу — це метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування, оскільки діти навчаються раніше наслідувати, ніж пізнавати.

Ситуація №4. Після уроку правознавства до мене підійшов учень, та запитав, чому я поставила йому за урок 8, а не 10. Намагаючись уникнути конфлікту, я запропонувала хлопчику відповісти на декілька запитань і підвищити свій бал. Учень погодився, але зміг відповісти лише на 1 запитання. Я поставила йому 9. Він залишився задоволений і пообіцяв, що на наступний раз вивчить більше.

Аналіз: Я думаю, що цим вчинком я вмотивувала учня до подальших успіхів в навчанні. Надавши можливість хлопчику підвищити бал, я продемонструвала значимість його роботи на уроці для мене, а отже не пригнітила її, а навпаки – надихнула на подальшу роботу.

ВИСНОВКИ

Педагогічна практика дала змогу мені:

1. Поглибити та закріпити знання з фахових та психолого-педагогічних дисциплін, які були здобуті в університеті та застосувати їх на практиці;

2. Закріпити вміння проводити різні типи уроків, застосовувати різні форми та методи роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів;

3. Розвивати організаторські здібності, вміння знаходити спільну мову з учнями різного віку, спілкуватися з педагогічним колективом;

4. Переконатися у правильному виборі професії й фаху, вдосконалити свої педагогічні та методичні здібності;

5. Проаналізувати свої здібності, як вчителя з фаху так і класного керівника.

За час проходження педагогічної практики я помітно набралася досвіду викладацької діяльності. Всі знання, що раніше були лише теоретичними для мене, в школі стали безцінним надбанням, яке допомогло мені якнайкраще впоратися з поставленими перед мною завданнями. В ході моєї діяльності в школі я мала змогу вивчати навчально-виховний процес зсередини, бачити його сильні і слабкі сторони, робити для себе певні висновки. За час проходження педагогічної практики я спробувала себе в ролі не лише учителя історії та правознавства, але й у ролі класного керівника. Конфліктних ситуацій з класом в мене майже не виникало. Навпаки, діти так звикли до мене, що нам важко було прощатися. Вони обнімали мене, просили не йти від них, а залишатися. Колектив помітно згуртувався за час проведення мною виховної роботи. Вчителі також відмітили те, що після моєї появи окремі учні, які до цього не славилися успіхами в навчанні не просто зробили крок вперед, а стали більш активними. Ці й інші об’єктивні висновки та зауваги вихователів та вчителів-предметників дають мені змогу зробити висновок про переважно успішне виконання мною поставлених педагогічних і навчальних завдань. Безперечно, були і невдачі в моїй діяльності, деякі завдання так і залишилися невиконаними, проте загалом я зробила помітний крок вперед у своєму професійному зростанні. Проходячи педагогічну практику я набула досвіду роботи з учнями та педагогічним колективом.

Загалом, мені сподобався як навчальний заклад, де я проходила практику, так і той педагогічний колектив в середовищі якого я знаходилася.

Це – творчі вчителі, з високими моральними та професійними якостями.

Виконуючи основні завдання практики, я могла оволодіти основними функціями педагогічної діяльності класного керівника, навчилася здійснювати навчально-виховну роботу, навчилася вирішувати складні педагогічні ситуації.