У бою солдатові доводиться боротися не лише з живою силою противника, а й з його технікою, особливо танками і броньованими машинами, які є небезпечними цілями і повинні знищуватися в першу чергу. Танк не страшний солдатові, якщо він діє проти нього сміливо і розважливо, добре знає його тактико-технічні характеристики, уразливі місця і вміло застосовує свою зброю. Сучасний танк Т-90, у якого потужний двигун, велика швидкість, могутнє озброєння, має такі слабкі сторони: поганий огляд місцевості; великі, габарити; при попаданні в гусениці протитанковою гранатою танк не може рухатися; танк не може вражати ціль від ЗО м і ближче, якщо вона нижча за корму корпусу.
Вибір засобів і способів знищення броньованих об'єктів противника залежить від конкретних обставин. Для ураження танківта інших броньованих цілей в бою використовуються: ПТКРС, гранатомети, протитанкові гранати, протитанкові міни, а також вогонь зі стрілецької зброї по оглядових щілинах.
Якщо до позиції (окопу) наближається танк і його не вдалося знищити з гранатомета, то потрібно зачекати, поки він підійде на відстань 25-30 м. На такій відстані вогневі засоби танка не можуть уразити солдата. Цей момент і потрібно використати для метання протитанкової гранати. Якщо кинута граната не завдасть шкоди танку, то треба відскочити траншеєю вбік або лягти на її дно, а коли танк пройде, швидко піднятися і кинути гранату в його борт або кормову частину. Шсля вибуху приготуватися до стрільби по екіпажу, який намагатиметься залишити танк.
При метанні гранат по танках, БМП і бронетранспортерах противника правильна точка прицілювання має вирішальне значення, оскільки протитанкові гранати завдають шкоди тільки в разі безпосереднього попадання в броньовану ціль. Якщо танк рухається на солдата або від нього, треба кидати гранату назустріч чи навздогін, як по нерухомій вертикальній цілі, враховуючи при цьому, що за час польоту гранати машина встигне пройти 5-10 м.
Якщо танк рухається вздовж фронту на відстані 15-20 м від солдата зі швидкістю приблизно 15 км/год (це швидкість людини, яка спокійно біжить), то точку прицілювання слід умовно визначити на 1/2 корпусу танка від переднього обрізу бічної броні.
Можливі й інші способи боротьби з танками. Один з них, який широко використовувався під час другої світової війна нашими солдатами,- це осліплення танків: пропустивши танк, солдат сміливо стрибав на його броню і плащ-накидкою накривав оглядові щілини. У боротьбі з танками та іншими броньованими цілями противника вирішальну роль відіграють сміливість, рішучість, навченість і непохитна впевненість солдата у своїх можливостях.
Статути Збройних Сил та їх практичне застосування
| № Теми | Найменування темизаняття | Кількість годин |
| 1. | Статути – законодавча основа життя та діяльності ЗСУ | |
| 2. | Військовослужбовці та відносини між ними | |
| 3. | Внутрішній порядок | 30 хв. |
| 4. | Добовий наряд | |
| 5. | Військова дисципліна. Заохочення та дисциплінарне стягнення | |
| Всього | 4.30 хв. |
Заняття1
Статути Збройних Сил України —це зведення законів військової служби, на основі яких проходять повсякденне життя, виховання, навчання, бойовадіяльність військ; у них роз'яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військової справи, щоб бути надійним і вмілим захисником Вітчизни.
Статути Збройних Сил України поділяються на загальновійськові статути та статути родів військ.
Загальновійськовими статутами Збройних Сил України є: Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України,
Стройовий статут Збройних Сил України.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців і стосунки між ними, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього розпорядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання й розгляду заяв, пропозицій і скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України повинні неухильно керуватися вимогами Дисциплінарного статуту. Його положення поширюються і на громадян, звільнених з військової служби у відставку хщ запас з правом носіння військової форми одягу, коли вони одягають військову форму.
Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає організацію і порядок несення гарнізонної та вартової служб, права і обов'язки посадових осіб гарнізону та військовослужбовців, які залучаються для несення цих служб. Статут обов'язковий для всіх військових частин, штабів, організацій, установ і військових навчальних закладів Збройних Сил України.
Стройовий статут Збройних Сил України визначає: стройові прийоми і рухи без зброї та зі зброєю; строї і дії підрозділів і військових частин у пішому порядку і на машинах; порядок виконання військового вітання і проведення стройового огляду; місце Бойового прапора у строю, порядок його внесення і винесення; обов'язки військовослужбовців перед шикуванням і в строю та вимоги до їх стройового навчання. Стройовий статут обов'язковий для всіх військових частин, управлінь, штабів, організацій, установ і військових навчальних закладів.
Екіпажі кораблів та інші підрозділи Військово-Морських Сил керуються Стройовим статутом у ситуаціях, не визначених Корабельним статутом Військово-Морських Сил України.
Дія статутів Збройних Сил України поширюється на Прикордонні війська, Службу безпеки України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України та на інші військові формування, створені відповідно до чинного законодавства.
Заняття2
Стосунки між військовослужбовцями ґрунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зустрічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись правил, визначених статутом. З питань служби звертаються один до одного на «ви».
Начальники і старші, звертаючись із питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Рядовий Коваленко» або «Пане рядовий»; «Сержант Шевчук» або «Товаришу сержант»; «Прапорщик Іваненко» або «Пане прапорщик»; «Лейтенант Петренко» або «Пане (товаришу) лейтенант».
У вільний від служби час військовослужбовці можуть звертатись один до одного на ім'я, а до начальників і старших — на ім'я та по батькові.
Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам'ятати, що за їхньою поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Військовослужбовці повинні бути ввічливими у ставленні до цивільного населення, виявляти особливу увагу до літніх осіб, жінок і дітей, поступатися місцем у громадському транспорті, захищати честь і гідність громадян, сприяти дотриманню громадського порядку, надавати допомогу постраждалим під час нещасних випадків, стихійного лиха.
У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах військовослужбовець мусить запропонувати начальникові '(старшому)своє місце, якщо немає вільних місць.
Коли під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з начальником (старшим), підлеглий (молодший) повинен зійти з дороги і, вітаючи, пропустити його. В разі потреби обігнати начальника (старшого) військовослужбовець просить у нього дозволу на це.
Правила військової ввічливості, поведінки і військового привітання обов'язкові також для прапорщиків, мічманів, офіцерів, генералів та адміралів, які перебувають у запасі й у відставці, якщо вони носять військову форму.
Звертаючись один до одного поза строєм, а також віддаючи чи вислуховуючи наказ, військовослужбовці мають стати у стройове положення «струнко», піднести руку до головного убору (в разі його наявності) й опустити її. Віддаючи або вислуховуючи рапорт, військовослужбовець опускає руку від головного убору після закінчення рапорту.
Військовослужбовець завжди, за всіх умов звертається до командира згідно з вимогами статуту. Це стосується і таких, наприклад, випадків, коли солдат служить під командою земляка, товариша по цивільній роботі або навіть родича.
