Розвиток форм вартостей та виникнення грошей

Вартість, гроші, грошова маса, закон грошового обігу, міра вартості, масштаб цін, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, ліквідність, споживна вартість.

Розвиток форм вартостей та виникнення грошей.

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. На їх використанні ґрунтується більшість
інструментів ринкового господарювання: ціноутворення,
розрахунково-платіжні відносини, банківська діяльність,
системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, оподаткування, фінан­совий ринок, страхування тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку,
банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика цент­рального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

У зв'язку з цим вивчення теми є необхідною умовою підготовки спеціалістів економічного напрямку. Ця тема зокрема і, скажімо, дисципліна “Гроші і кредит” ві­діграють важливу роль в підготовці фахівців з банківської справи, фінан­сів, страхування, бухгалтерського обліку та аудиту.

Слід сказати, що незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші.

У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Для пізнання природи грошей необхідно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. досить поширеною була раціоналістична концепція, яка пояснює походження грошей як результат домовленості між людьми або запровадження законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарами. Першим представником цієї концепції вважають Аристотеля, котрий в “Нікомаховій етиці” писав, що: “... все, що бере участь в обміні, має якимсь чином співставлятися... за загальною домовленістю з’являється монета; тому-то і ім’я її “номісма” що вона існує не за природою, а за домовленістю”. Поль Самуельсон визначив гроші як штучну соціальну умовність. Інший американський економіст Д.К.Гелбрайт вважає, що “закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами – продукт домовленості між людьми”.

Класики політичної економії - А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс – за допомогою наукового аналізу довели безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їхніх найпростіших проявах виникни на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їхню форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці й хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник овечих шкір хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в овечих шкірах, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Але вже в цій формі вираження вартості, яка отримала назву простої або випадкової, видно, що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару і тому знаходиться у відносній формі вартості (овеча шкура). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (зерно). Схематично це можна представити так:

 

Товар = Товар

1А 1Б

Відносна форма Еквівалентна форма

 

У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших товарів еквівалентів, через які він може виразити свою вартість. Наприклад,

Товари

Б₁

Товар А Б₂

Бn

Відносна форма Еквівалентна форма

Проте коли в обмін систематично у великих кількостях стали надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Так, якщо власнику товару “А” потрібен товар “Б₁^”, а власнику товару “Б₁^” не потрібен товар “А” і він хоче придбати товар “Б₂^”, то безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару “А” повинен поміняти його спочатку на товар “Б₂^”, а потім “Б₂^” – на товар“Б₁^”. Безумовно це ускладнювало процес обміну.

У результаті потреб обміну стихійно проявляється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості:

Товари Товар

А₁

А₂ Б

А_n

 

Відносна форма Еквівалентна форма

 

Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалентна. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різноманітні продукти (худоба, хутро, слонова кістка, черепашки), а з розвитком рабовласництва – раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.

Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх супере­чностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга – задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загаль­ний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступала в ролі товару-еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення її з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини товар-еквівалент часто змінювався. Це викли­кало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідни­ків Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

По мірі розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно підвищував вимоги до грошового товару. Зокрема, зросли вимоги щодо тривалої наявності в обігу, портативності, здатності легко ділитися, тривалості зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності довгий час утримувати її на незмінному рівні тощо. Формування вказаних вимог призвело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра), а потім з цих останніх – шматочками металів, спочатку звичайних: залізо, мідь, а згодом благородних (золото, срібло).Так з’являється грошова форма вираження вартості, яка має такий вигляд:

 

 

Товари Золото

А

Б = 3 г

В золота

N

Відносна форма Еквівалентна форма

З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняєть­ся від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті.

Чому на Вашу думку саме золото стало загальним еквівалентом вартості всіх товарів?

Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоп­лавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого зна­чення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здат­ності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання ва­ртості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задово­льняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль гро­шей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.