Об’єднані Арабські Емірати

Семінарське заняття № 2.

Тема: Особливості, проблеми і перспективи розвитку господарського комплексу Центральної Росії.

 

Питання для обговорення:

1. ЕГП – інтегральний фактор розвитку і територіальної організації Північно-Західного району.

2. Господарський комплекс Центрального району: особливості, проблеми, перспективи розвитку.

3. ТВК КМА. Значення його у розвитку економіки Росії).

4. Проблеми і перспективи розвитку АПК Північнокавказького району за нових соціально-економічних умов.

5. Спеціалізація і галузева структура господарського комплексу Волго-В'ятського району.

6. Історичні особливості формування і розвитку господарства Уральського району.

7. Роль і значення Поволзького району в загальноросійському поділі праці.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

Центральний економічний район (Московська, Брянська, Смоленська, Орловська, Тверська, Тульська, Рязанська, Калузька, Костромська, Ярославська, Івановська області, м. Москва).

Центрально-Чорноземний економічний район (Курська, Бєлгородська, Липецька, Тамбовська, Воронежська області).

Північно-Західний економічний район (Ленінградська, Новгородська, Псковська області, м. Санкт-Петербург).

Волго-В'ятський економічний район (Нижегородська, Кіровська області, республіки Мордовія, Марій Ел, Чувашська).

Північно-Кавказький економічний район (Ростовська обл., Краснодарський і Ставропольський край, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Північна Осетія, Інгушетія, Чеченська).

Поволзький економічний район (Ульяновська, Саратовська, Самарська, Волгоградська, Пензенська, Астраханська області, республіки Татарстан, Калмикія Хальмг Тангч).

Уральський економічний район (Курганська, Оренбурзька, Пермська, Свердловська, Челябінська області, республіки Башкортостан, Удмуртія).

Література

1. Водовозов С. А. Проблемы развития и размещения производительных сил Северного Кавказа. – М., 1975.

2. Дмитриев А. В., Лола А. М., Метевич Н. М. Где живет советский человек. – М.: Мысль, 1988.

3. Костенников В. М. Развитие экономических районов СССР / Перспективы и проблемы. – М.: Просвещение, 1977.

4. Кистанов В. В., Копылов Н. В. Региональная экономика России: Учеб. для вузов. – М.: Финансы и статистика, 2003.

5. Минц А. А. Центральний район. Экономико-географический очерк. – М., 1963.

6. Морозова Т. Г. и др. Экономическая география России: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 527 с.

7. Сидоров М. К. Социально-экономическая география и регионалистика России: Учебник-атлас. – М.: ТНФРН, 2002. – 400 с.

8. Топчієв О. Г. Економічна географія СРСР. – К.: Рад. школа, 1986.

9. Хрущев А. Г. География промышленности СССР. – М.: Мысль, 1986.

10. Экономическая география СССР. Районная часть / Под ред. Н. Д. Пистуна. – К.: Вища школа, 1984.

11. Экономическая и социальная география СССР / Под ред. В. Я. Рома. – М.: Просвещение, 1987. – Т. 2.

12. Экономическая география СССР / Под ред. А. Т. Хрущева, Т. М. Калашниковой, М. В. Никольского. – М.: Изд-во МГУ, 1989.

Семінарське заняття № 3.

Тема: Територіальна організація народного господарства Півночі та Сходу Російської Федерації;

Питання для обговорення:

1. Сучасне геополітичне і економіко-географічне положення районів Європейської Півночі і Азіатської частини Російської Федерації.

2. Роль і значення природних ресурсів Європейської Півночі у забезпеченні стабільного розвитку господарського комплексу Західної економічної зони Росії.

3. Населення і трудові ресурси північних і східних районів Російської Федерації.

4. Господарський комплекс Західносибірського економічного району та особлива роль нафтогазової промисловості в його розвитку.

5. Роль Східносибірського економічного району в територіальному поділі праці Російської Федерації.

6. Особливості територіальної організації господарства Далекосхідного району.

7. Характеристика основних ТВК Півночі та Сходу Російської Федерації.

8. Проблеми і перспективи розвитку економіки Східної економічної зони.

Географічні назви, які потрібно знати:

Північний економічний район (Архангельська. Вологодська; Мурманська області, республіки Комі, Карелія).

Західно-Сибірський економічний район (Кемеровська. Новосибірська, Омська, Томська, Тюменська області, Алтайський край, Республіка Алтай).

Східно-Сибірський економічний район (Красноярський край, Іркутська, Читинська області, республіки Бурятія, Тива, Хакасія).

Далекосхідний економічний район (Приморський і Хабаровський край, Камчатська, Магаданська, Сахалінська області, Республіка Саха-Якутія).

Література

1. Агантеген А. Г., Ибразимова З. М. Сибирь не понаслышке. – М.: Мол. Гвардия, 1980. – 252 с.

2. Байкало-Амурская магистраль. – М.: Мысль, 1977. – 216 с. (Вопросы географии; Вып. 105).

3. Благов В. П. Крупные города СССР // География в школе. – 1990. – № 4. – С. 12–16.

4. Географические проблемы районов нового освоения. – Л..: ВГО, 1988. – 113 с.

5. География России: Энциклопедия / гл. ред. А. П. Горкин. – М.: Бол. Рос. Энцикл., 1998. – 799 с.

6. Гладышев А. Н. ТПК Российской Федерации: продолжение биографии. – М.: Советская Россия, 1987.

7. Дальний Восток: Экономико-географическая характеристика. – М.: Мысль, 1966.

8. Дьяконов Ф. В. Формирование народнохозяйственного комплекса Дальнего Востока. – М.: Наука, 1990. – 94 с.

9. Западносибирский ТПК. – М.: Энергия, 1984.

10. Заусаев В., Лебедев., Быстрицкий С. Потенциал экономики Дальнего Востока. – М.: Наука, 1990. – 94 с.

11. Кареев Н. М. Развитие Советского Севера: успехи и проблемы // География в школе. – 1989. – № 3. – С. 15–18.

Практична робота № 2.

Тема: Країнознавча характеристика Центральноазіатських країн СНД.

Питання для обговорення:

1. Сучасне геополітичне і економіко-географічне положення країн регіону.

2. Особливості історичного розвитку регіону.

3. Природні умови і ресурси країн регіону.

4. Населення країн і міжнаціональні проблеми в регіоні.

5. Господарський, комплекс регіону (Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану).

6. Розвиток освіти, науки і культури в країнах регіону.

7. Зовнішньоекономічні зв'язки в країнах регіону.

8. Проблеми і перспективи розвитку економіки країн Центральної Азії.

 

Аудитори завдання:

1. Скласти письмову характеристику бавовнянопромислового комплексу Центральної Азії.
2. На контурну карту нанести основні промислові центри і зони спеціалізації сільського господарства, межі адміністративних областей і економічних районів.
3. Скласти таблицю „Місце сільського господарства в економіці країн Центральної Азії” і зробити її письмовий порівняльний аналіз.

Показники	Узбекистан	Туркменістан	Таджикистан	Киргизстан
1. Частка сільського господарства у валовому сукупному продукті, в %
2. Частка населення зайнятого в сільському господарстві, в %
3. Частка тваринництва в загальній вартості продукції сільського господарства, в %
4. Частка продукції сільського господарства в експорті та імпорті країни в %
5. Галузі міжнародної спеціалізації країни, пов’язані з сільським господарством
6. Промислові виробництва, розвиток яких стимульований потребами сільського господарства
7. 3абезпеченість країни вітчизняним продовольством, в %
8. Перелік експортної сільськогосподарської продукції

Географічні назви, які потрібно знати:

Киргизстан

Родовища корисних копалин:

вугілля: Кизил-Кія, Сулюкта, Кок-Янгак, Нарин, Алмалик, Кара-Кеч;

нафти: Майлі-Сай; Ізбаскент, Чангир-Таш;

газу: Ізбаскент;

поліметалічних руд: Сумсар, Бордунський, Ак-Тюз.

Основні центри обробної промисловості:

кольорової металургії: Хайдаркен, Ак-Тюз.

машинобудування і металообробки: Бішкек, Токмак, Джалал-Абад;

електротехнічної: Кажди-Сай, Пржевальськ;

будматеріалів: Кизил-Кія, рш, Кара-Куль, Ак-Булак, Бішкек.

Таджикистан

Родовища корисних копалин:

бурого вугілля: Шурабське;

нафти: Гофрабад, Рават, Кічик-Бель, Акбашадир, Шаамбари;

газу: Кизил-Тумшук;

свинцево-цинкових і вісмутових руд: Алтин-Топкан, Курусай, Касай, Адрасман;

вольфрамо-молібденових руд: Чорух-Дайрон;

флюориту: Кундара, Наугарзан.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Душанбе, Канібадам, Курган-Тюбе, Ісфара, Куляб, Адрасман;

будматеріалів: Душанбе, Куляб, Кайраккум, Курган-Тюбе;

легкої: Душанбе, Кайраккум, Канібалам, Ура-Тюбе;

харчової: Канібалам, Ісфара, Душанбе, Ура-Тюбе, Пенджикент, Шахрінац.

Узбекистан

Родовища корисних копалин:

нафти: Фергана, Термез;

газу: Газлі, Учкир, Каган, Джаркар;

вугілля: Ангрен; Двнау;

мідних руд: Алмалик;

золота: Муринтау.

Основні центру обробної промисловості:

чорної металургії: Бехабад.

кольорової металургії: Алмалик, Чірчик;

машинобудування: Бухара, Самарканд, Ташкент, Гулістан, Коканд;

хімічної: Ташкент, Чірчик, Янгиюль, Фергана;

нафтопереробної: Фергана;

будматеріалів: Бекабад, Кувасай, Ангрен, Навої;

легкої: Ташкент, Маргілан, Наманган, Хіва, Самарканд, Карші;

харчової: Каган, Маргілан, Ходжейлі, Нукус.

Туркменістан

Родовища корисних копалин:

нафти: Кум-Даг; Гусан-Кули;

газу: Майське, ІІІатлик, Окарем.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Ашгабад; Гизиларбад, Тежден, Мари;

хімічної: Челекен, Небітдаг, Бекдаш;

легкої: Бюзмеін, Тежден, Байрамали;

будматеріалів: Небітдаг, Ашгабад, Бюзмеін.

Головні морські порти:Бекдаш, Туркменбаши.

 

Література

1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. – М.: Гардарики, 2003. – 704 с.

2. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

3. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

4. Богатир В., Кравченко С. Виклики стабільності. Центральна Азія: проблеми регіональної інтеграції та безпеки // Політика і час. –.1998. – № 6. – С. 43–46.

5. Джангужин Р. Н. Казахстан постсовестский / Ин-т мировой экономики и международных отношений. – К., 2002. – 482 с.

6. Економіка зарубіжних країн / За ред. А.С. Філіпенка. – К.: Либідь, 1996. – С. 192–195.

7. Экономическая география СССР. Союзные республики (кроме РСФСР) / Под. ред. Н. П. Микитина и др. Изд. 4-е доп. и перер. - М.: Просвещение,1974. - С. 199–295.

8. Экономическая география СССР. Часть ІІ. / под. ред. А. Т. Хрущева, Т. М. Калашниковой, И. В. Никольского. – М.: Изд-во МГУ, 1988 – С. 233–272.

9. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

10. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

11. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

12. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

13. Каменев С. Энергетическая политика и энергетические проэкты Туркменистана // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 4. – С. 132–142.

14. Киргизия // География. Приложение к газете "Первое сентября". – 1995. – № 47. – С. 109–110.

15. Койчуманов Т. Проблемы идентификации экономических интересов государств Центральной Азии // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 3. – С. 164–170.

16. Кравченко С. Ісламські гальма в експресі демократії (релігійна ситуація в Центральній Азії) // Політика і час. – 2002. – № 7 – С. 46–49.

17. Кравченко С. Тривожні тенденції. Центральна Азія: виклики стабільності та проблеми регіональної безпеки // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 53–58.

18. Маначинський О. Євразія: великий нафтовий пасьянс // Політика і час. – 1998. – № 4. – С. 30–40.

19. Миграция русскоязычного населення из Центральной Азии: причины, последствия, перспективы / Под ред. Г. Витковской. – М., 1996. – (Науч. Докл. / Московский Центр Карнеги. Вып. 11).

20. Мукимджанова Р. Государства Центральной Азии и их южные соседи // Восток. – 1996. – № 5. – С. 54–61.

21. Ниязи А. Таджикистан: проблемы использования водно-энергетических ресурсов // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 4. – С. 123–132.

22. Постсоветская Центральная Азия. Потери и обретения. / Рос. Центр цивил. и регион. исслед. Ред. Васильев А. М. – М.: Изд. фирма „Вост. Література”, РАН. – 1998. – 350 с.

23. Резникова О. Экономическое развитие государств Центральной Азии и Кавказа: роль внешних ресурсов // МЭ и МО. – 2003. – № 4. – С. 87–96.

24. Религия и культура в Центральной Азии / Гачев Г. Национальные образы мира. Центральная Азия. – М., 2002. – С. 757–771.

25. Сарбанов У. О киргизском валютном рынке и экономике // Территориально-производственные комплексы СССР. – М., 1981.

26. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

27. Страна, где конь член семьи и символ государства (о Туркменистане // Евразия. – 2004. – № 5. – С. 68–69.

28. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

29. Топчієв О.Г. Економічна географія СРСР. – К.: Рад. школа, 1986. – С. 238–256.

30. Узбекская ССР / Энцикл. Справочник. – Ташкент: Гл. ред.: Узб. Сов. Энц., 1981.

31. Физическая география СССР (азиатская часть). – М.: Высшая школа, 1976. – С. 4–117.

32. Фридман Л. Центральная Азия: структурные сдвиги в экономике // МЭ и МО. –2002. – № 7. – С. 78–87.

33. Центральная Азия – новый фаворит иностранных инвесторов // МЭ и МО. – 2000. – № 3. – С. 72–79.

34. Центральна Азія – регіон перспектив // Політика і час. – 2004. – № 7–8. – С. 13–19.

35. Центральноазіатські країни. Особливості моделі суспільного устрою / Політична система сучасної України. – К., 1998. – С. 242–255.

Семінарське заняття № 5.

Тема: Країнознавча характеристика Казахстану

Питання для обговорення:

1. Особливості сучасного географічного положення країни в регіоні і світі.
2. ПРП Казахстану та його вплив на спеціалізацію господарства.
3. Історичні особливості та сучасний стан розвитку господарства країни.
4. Географія населення та розселення Казахстану.
5. Галузева та територіальна структури господарства.
6. Розвиток сфери послуг Казахстану.
7. Зовнішньоекономічні зв’язки Казахстану.
8. Внутрішні відмінності країни.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

Родовища корисних копалин:

нафти: Макат, Кульсари, Прорва, Жетибай, Узень;

кам’яного вугілля: Караганда, Екібастуз, Богемай;

бурого вугілля: Майкубена;

залізних руд: Каражал, Лісаковськ;

мідних руд: Коунрадський, Джнзди;

золота: Майкаін, Айсари.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Актюбінськ, Єрмак;

кольорової металургії: Джезказган, Чимкент, Кароакпай;

машинобудування і металообробки: Караганда, Алмати, Джамбул, Чимкент, Екібастуз;

хімічної: Джамбул, Чимкент, Алга;

шкіряно-взуттєвої: Кзил-Орда, Джамбул, Алмати.

Економічні райони:Західний, Північний, Центральний, Південний.

 

Література

1. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

3. Васильєв А. Россия и Центральная Азия (история и сегодня) // Азия и Африка сегодня. – 1999. – № 4. – С. 2–5.

4. Джангужин Р. И. Казахстан постсоветский / Ин-т мир. экон. и межд. отнош. – К., 2002. – 482 с.

5. Егорян Р. Казахстан: состояние и перспективы транспортних коридоров // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 3. – С. 170–178.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

7. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

8. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

9. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

10. Карліна О. Країни Азії // Історія України. – 2004. – № 2.

11. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

12. Постсоветская Центральная Азия. Потери и обретения / Рос. Центр цивил. и регион. исслед.; Ред. Васильєв А. М. – М.: Изд. Фирма „Вост. Література”, РАН, 1998. – 350с.

13. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

14. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

15. Хусаннов Б. Энергетический потенциал Казахстана: состояние и перспективи // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 4. – С. 113–123.

16. Центральная Азия и АТР // МЭ и МО. – 1999. – № 4. – С. 100–108.

 

Семінарське заняття № 6.

Тема: Країни Закавказзя

 

Питання для обговорення:

1. Особливості економіко- і політико-географічного положення країн регіону.
2. Історичні особливості розвитку країн Закавказзя.
3. Природно-ресурсний потенціал закавказьких країн.
4. Характеристика населення, міжнаціональні конфлікти і проблеми в регіоні.
5. Господарський комплекс країн Закавказзя.
6. Розвиток соціальної сфери в регіоні.
7. Сучасні проблеми розвитку господарства в країнах регіону.
8. Внутрішні відмінності в країнах регіону.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

Азербайджан

Родовища корисних копалин:

нафти: Нафточала, Нафтове каміння, Баку, Нафталан, Умбакі, Алі-Байрамли;

газу: Карадаг, о. Жилий;

залізної руди: Дашкесан, Алунітдаг, Парагачай;

алуніту: Заглік;

мідної руди: Кедабек.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Сумгаїт;

машинобудування: Баку, Нахічевань, Мінгечау, Гянджа;

хімічної: Баку, Сумгаїт;

нафтогазопереробної: Баку, Сіазань;

легкої: Баку, Шехі, Лякі;

харчової: Ленкорань, Джалілабад, Бажу, Мінчегаур;

Головні морські порти:Баку, Ленкорань.

Вірменія

Родовища корисних копалин:

мідної руди: Шамлуг,Кафан;

мідно-молібденової: Агаран, Дастакерт;

мармуру: Раздан, Арарат.

Основні, центри обробної промисловості:

кольорової металургії: Єреван, Каджаран, Дастакерт, Зод, Степанаван;

машинобудування і металообробка: Єреван, Гюмрі, Кафан;

будматеріалів: Єреван,Раздан, Артік, Арацаг, Арарат;

легкої: Єреван, Камо, Алаверді;

харчової: Ечміадзін, Раздан, Кафан, Аштарак.

Грузія

Родовища корисних копалин:

кам’яного вугілля: Ткварчелі, Ткібулі;

нафти: Мірзаані;

марганцевої руди: Чіатурі.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Руставі;

машинобудування і металообробки: Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Поті;

хімічної: Руставі, Кутаїсі, Сухумі;

будматеріалів: Тбілісі, Каспі, Руставі;

легкої: Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Горі;

харчової: Тбілісі, Поті, Марнеулі.

Головні морські порти: Батумі, Поті, Сухумі.

Література

1. Аждаров Т. Податки та розвиток: підприємництва в Азербайджані // Економіст. – 2001. – № 1. – С. 57–59.

2. АлиевТ.М. Азербайджанско-украинское экономическое сотрудничество // Персонал. – 2003. – № 3. – С. 33–37.

3. Аллахвердиєв А. Проблеми економічного розвитку Азербайджану в умовах формування ринку // Економіка України. – 2001. – № 6. – С. 68–75.

4. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

5. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

6. Вірменська драма (Політична ситуація в Вірменії) // Політика і культура. – 2004. – № 14. – С. 6–7.

7. Гудратян С. Трансформація економіки Вірменії: реалії і перспективи / Вісник ТАНГ. – 2003. – № 3. – С. 81–86.

8. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

9. Это Армения // Евразия. – 2004. – № 5. – С. 51–54.

10. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

11. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

12. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

13. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

14. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

15. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

16. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

Практична робота № 2.

Тема: Країни Південно-Західної Азії.

Питання для обговорення:

1. Економіко-географічне положення країн регіону.
2. Загальна оцінка природно-ресурсного потенціалу країн регіону.
3. Історичні особливості розвитку регіону Південно-Західна Азія.
4. Географія населення країн Південно-Західної Азії. Національні та релігійні конфлікти в регіоні.
5. Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
6. Галузева структура господарства.
7. Розвиток соціальної сфери.
8. Зовнішньоекономічні зв’язки регіону.

 

Аудиторні завдання:

1. Виконати кругову діаграму „Розподіл видобутку нафти по країнах Південно-Західної Азії”. Зробити висновок.
2. Скласти картосхему Південно-Західної Азії, показавши основні родовища корисних копалин, нафтопроводи і центри нафтопереробки, морські порти, основні центри обробної промисловості.
3. Письмово охарактеризувати зовнішньоторговельні відносини країн Південно-Західної Азії.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

Афганістан

Родовища корисних копалин:

кам’яне вугілля: поблизу міст Карух, Іспушта, Баклан;

нафти і газу: поблизу міст Шибарган, Сари-Пуль;

кухонної солі: в районі Баглану;

залізної руди: поблизу Кабулу;

золота і лазуриту: біля Сарі-Сант.

Основні центри обробної промисловості:

металообробки: Кабул, Джагдалак, Мазері-Шаріф;

бавовняної: Пулі-Хумрі, Герат, Карух;

вовняної: Джабаль-Ус-Сірадж;

харчової: Кабул, Хульм, Баглан, Джелалабад, Суробай;

центри кустарного виробництва килимів: Карух, Фарах, Меймене.

Ізраїль

Родовища корисних копалин:

нафти: Хелец, Кохава;

газу: Арада, Рош-Зохаре;

фосфатів: Орона;

солі: Седом.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування і металообробки: Ашкелон, Ашдод, Бет-Шемен;

хімічної: Хайфа, Тель-Авів, Єрусалим, Арад;

будматеріалів: Бет-Шемеш;

легкої: Кір’ят-Шмона, Дімона, Ашдод, Афула.

Головні морські порти:Хайфа, Ейлат, Ашдот.

Йорданія

Родовища корисних копалин:

фосфоритів: Ер-Хусейв, Хасе.

Основні центри обробної промисловості:

нафтопереробної: Ез-Зарка;

будматеріалів: поблизу Ашмана.

Головні морські порти: Акаба.

 

Бахрейн

Родовища корисних копалин:

нафти: в районі Джебель-Духан.

Основні центри обробної промисловості:Манама, Мухаррак, Хідд.

Головні морські порти:Манама, Сітра, Сульман.

 

Ірак

Родовища корисних копалин:

нафти: Ер-Румайла, Ез-Зубай, Нафтхане, Джамбул, Бай-Хассан, Серченар, Бутма;

солі: Фао, Діванія, Амара.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування і металообробки: Ель-Іскандарія, Басра, Багдад;

хімічної: Кірку, Багдад, Басра;

нафтопереробної: Ед-Даура, Хадіта, Муфтія, Кіркук;

текстильної: Багдад, Мосул;

шкіряно-взуттєвої: Багдад, Ель-Куфа;

харчової: Мосул, Амара, Сулейманія.

Іран

Родовища корисних копалин:

нафти: Серкан, Нефтсефід, Агаджарі, Лалі, Гечсаран (провінція Хузестан);

кам’яного вугілля: Зерен, Шемшек, Горган, Тебріз;

залізної руди: Бафк, Ерак;

хромітових руд: Аліабад, Феріман.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Ісфахан, Ахваз;

машинобудування: Тегеран, Ісфахан, Тебріз, Ерак;

нафтопереробної: Абадан, Тегеран, Хомейні, Харк, Керманшах, Бендер-Шахпур;

текстильної: Тегеран, Тебріз, Ісфахан, Бірджент, Йезд, Кашан, Керман;

харчової: Тегеран, Ісфахан, Феса, Ірімія, Мешхед, Ленгеруд, Ленге, Захедан.

Економічні райони:Центральний, Південно-Західний, Північний, Східний, Північно-Західний.

Основні порти:Харремшехр, Бендер-Шахпур, Бушир, Бендер-Ассаб, Пахлеві, Абадан, Бендер-Махшехр

 

Ємен

Родовища корисних копалин:

нафти: Мареб;

міді: поблизу Таіза;

Основні центри обробної промисловості:

нафтопереробної: Аден;

легкої: Аб’ян, Лахджа, Сана, Ходейда.

Головні морські порти:Аден, Ходейда, Саліф.

 

Катар

Родовища корисних копалин:

нафти: Духан.

Основні центри обробної промисловості:

нафтопереробної: Умм-Саід;

будматеріалів: поблизу Дохи.

Головні морські порти:Доха, Умм-Саід.

 

Кіпр

Основні центри обробної промисловості: Ларнак, Нікозія, Фамагуста.

 

Кувейт

Родовища корисних копалин:

нафти: Буркан, Магва, Ель-Ахмаді, Раудайтайн, Ель-Бахра, Сабрія, Мінагіш.

Основні центри обробної промисловості:

нафтопереробної: Мена-Ель-Ахмаді, Міна-Абдаллах, Аш-Шуайбе;

хімічної: Шуайбе, Мена-аль-Ахмаді.

Головні морські порти:Ель-Кувейт, Мсна-аль-Ахмаді.

 

Ліван

Родовища корисних копалин:

залізної руди: район Біскінти;

б урого вугілля: біля Тріполі.

Основні центри обробної промисловості:

кольорової металургії: Бейрут;

машинобудування: Бейрут, Тріполі;

нафтопереробної: Тріполі, Сайда;

будматеріалів: Бейрут, Шекка;

харчової: Бейрут, Захла.

Головні морські порти:Бейрут, Тріполі.

 

Об’єднані Арабські Емірати

Родовища корисних копалин:

нафти: Абу-Дабі, Дубай;

Основні центри обробної промисловості:

металургійної: Абу-Дабі;

нафтопереробної: Абу-Дабі, Дубай, Ар-Рувейс, Умм-ан-Нар;

будматеріалів: Абу-Дабі, Ель-Айна, Дубай, Рас-Ель-Хайма.

Головні морські порти:Абу-Дабі, Дубай, Маржа, Джебель-Алі, Рафід, Заїр.

 

Саудівська Аравія

Родовища корисних копалин:

нафти: Гавар, Хурайс, Саффанія, Акбайк, Харсанія;

солі: Джизан.

Основні центри обробної промисловості:

металургійної: Джидда;

нафтопереробної: Рас-Таннура, Джадда, Ер-Ріяд;

б удматеріалів: Джадда, Дамман, Ер-Ріяд;

харчової: Мекка, Ер-Ріяд;

Головні морські порти: Джадда, Дамман, Рас-Таннура.

 

Сірія

Родовища корисних копалин:

нафти: Кярачук. Сувайдія, Тель-Румайлан;

фосфоритів: Ваді-Ерхейм, Східне;

солі: поблизу Дейр-ез-Зора.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Хама;

машинобудування і металообробки: Халеб, Латанія;

нафтопереробної: Хомс;

будматеріалів: Хомс, Латанія, Дамаск;

текстильної: Халеб, Хама, Дамаск;

харчової: Латанія, Дамаск, Адра.

Головні морські порти:Латанія, Тартус, Баніяс.

 

Довідковий матеріал

Видобуток нафти в країнах Південно-Західної Азії (млн. т): Бахрейн – 2,04; Ізраїль – 0,005; Йорданія – 0,005; Ірак – 31,85; Іран – 180,91; Ємен – 17,13; Катар – 22,89; Кувейт – 102,91; ОАЕ – 105,91; Оман – 3,03; Саудівська Аравія – 402,83; Туреччина – 3,49.

 

Література

1. Агропромислові комплекси в країнах Близького Сходу / Семенов В. Ф. Загальний курс агро бізнесу. – К., 2000. – С. 249–254.

2. Афганистан – наркотики здесь дело рутинное // Эхо планеты. – 2003. – № 26. – С. 18–19.

3. Арабо-мусульманський культурний регіон // Художня культура світу / Н. Є. Миро польська, Е. В. Бєлкіна та ін. – К., 2003. – С. 8–31.

4. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

5. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

6. Большой арабский базар // Вокруг света. – 2003. – № 3. – С. 254–261.

7. Вавилов В., Сязонов А. Сирийская арабская республика. – М.: Знание, 1981. – 64 с.

8. Герасимов О. Ирак. – М., 1984.

9. Горкина Т. И. Ближний Восток: его роль и значение в системе мирового хозяйства // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2004. – № 25–28. – С. 35–42.

10. Гукасян Г. Аравийская интеграция // МЭ и МО. – 2004. – № 2.

11. Дорошевский М. В., Мысливец Т. В. Экономическая и социальная география мира. – К., 2001.

12. Дунаев В. Нация без государства (о курдах) // Известия. – 1999. – 15 февраля. – С. 7.

13. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

14. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

15. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

16. Ігнатьев П. Пакистан: країна конфліктів у пошуках стабільності // Політика і час. – 2004. – № 7–8. – С. 84–95.

17. Иран и сопредельные страны Востока. – М., 1989.

18. Країни Близького та Середнього Сходу // Всесвітня історія: 1945–1997. –Запоріжжя, 1997. – С. 288–302.

19. Мамедова Н. Н. Иран: от монархии к республике. Современное состояние и перспективы // Мусульманские страны у границ СНГ. – М., 2002. – С. 46–61.

20. Мардониев В. В стране солнца и гор. – М.: Мысль, 1980. – 157 с.

21. Марцинковський В. Іран і його уран // Політична культура. – 2003. – № 41. – С. 20–21.

22. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

23. Мельянцев В. Арабо-исламский мир: характеристики в глобальном контексте (экономика) // МЭ и МО. – 2004. – № 8. – С. 3–14.

24. Миронов Л. Экономика без опоры на нефть (Иран) // Азия и Африка сегодня. – 1999. – № 2. – С 43–49.

25. Михин В. Кувейт. – М.: Мысль, 1984. – 120 с.

26. Общая характеристика азиатского региона / Экономическая, социальная и политичсская география мира. Регионы и страны. / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. – М., 2002. – С. 543–566.

27. Пакистан: Справочник. – М.: Наука, 1991. – 424 с.

28. Приходьмо О. Економіка Іраку: повоєнна, доіндустріальна // Дзеркало тижня. – 2003. – 26 квітн. – С. 12.

29. Прошин Н. Сирия. – М.: Мысль, 1979. – 84 с.

30. Салими Х. Р. Политико-правовой анализ проблем глобализации и перспективы интеграции стран субрегиона Персидського залива // Персонал. – 2003. – № 9. С. 44–47.

31. Сихоев Р. Эмиграция и судьбы страны (Афганистан) // Азия и Африка сегодня. – 1999. – № 11. – С. 46–47.

32. Смирнов С. Перспективы трансафганского трубопровода // Центральная Азия и Кавказ. – 2003. – № 4. – С. 143–150.

33. Снесарев А. Е. Афганистан. – М., 2002.

34. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

35. Страны Ближнего Востока. Справочник. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 335 с.

36. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

37. Чоудхурі С. Демократичний параліч по-азійськи (політична ситуація в Азії) // День. – 2004. – 7 вересня. – С. 7.

38. Щепников В. Жемчужина Персидського залива (Бахрейн) // Азия и Африка сегодня. – 1999. – № 6. – С. 74–77.

39. Яковлєв А. Саудовская Аравия: достижения и противоречия реформ // МЭ и МО. – 2001. – № 7. – С. 96–104.

Практична робота № 3.

Тема: Країнознавча характеристика Туреччини

 

Питання для обговорення:

1. Економіко-географічне положення та природно-ресурсний потенціал країни та його вплив на рівень розвитку господарства Туреччини.

2. Історичні особливості та сучасний стан розвитку господарства країни.

3. Основні показники розвитку населення та розселення Туреччини.

4. Характеристика господарського комплексу.

5. Розвиток сфери послуг.

6. Транспортна система Туреччини.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки Казахстану.

8. Внутрішні відмінності країни.

 

Аудиторні завдання:

1. Оцінити господарство Туреччини за планом економіко-географічної характеристики; встановити господарську спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці і рівень економічного розвитку в порівнянні з іншими державами Південно-Західної Азії.

2. Дати письмову характеристику особливостей розвитку і виробничої структури сільського господарства Туреччини.

3. Скласти картосхему розміщення у Туреччині найважливіших промислових районів з населенням, найбільших промислових центрів. Показати галузі спеціалізації в промислових центрах.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

 

Туреччина

Родовища корисних копалин:

вугілля: Зонгулдаксько-Ереглійський і Анатолійський басейни;

хромітової руди: Тавр.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Карабюк, Ереглі, Іскендерун;

кольорової металургії: Сейдишехір, Фаста, Мургул;

машинобудування і металообробки: Стамбул, Ізмір, Анкара, Ерзурум;

текстильної: Кайсері, Назіллі;

харчової: Ескішеріх, Мараш, Урфа, Стамбул, Ізмір.

Економічні райони:Західний, Центральний, Східний.

Головні морські порти:Стамбул, Ізмір, Іскендерун, Самсун.

 

Література

1. Актин Н. Релігія в Туреччині // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 30–34.

2. Балабанов В. С. Этапы становления рынка в Турции. – М: Финиздат, 1995.

3. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

4. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

5. Будько Є. Туреччина. Слово господарям (про туристичний бізнес) // Міжнародний туризм. – 2003. – № 3.– С. 27–29.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

7. Экономическое развитие современной Турции. – М: Наука, 1983.

8. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

9. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

10. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

11. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

12. Познаньская К. Старая и новая Турция. – М.: Наука, 1974.

13. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

14. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

15. Спиридонов И. А. Мировая экономика. – М.: ИНФРА, 1998.

16. Старченков Г. И. Турция на новом этапе социально-экономического развития // МЭ и МО. – 1999. – № 10.

17. Старченков Г. И. Трудовые ресурсы Турции. – М: Наука, 1981.

18. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

19. Турецкая республика: Справочник. – М., 1990.

Семінарське заняття № 7.

Тема: Південна Азія

 

Питання для обговорення:

1. Особливості економіко-, політико- і транспортно-географічного положення країн регіону.
2. Історичні особливості розвитку країн Південної Азії.
3. Природні умови та ресурси країн регіону.
4. Загальна характеристика населення країн та міжнаціональні конфлікти.
5. Господарський комплекс країн Південної Азії.
6. Розвиток соціальної сфери в регіоні.
7. Транспортна система та зовнішньоекономічні зв’язки регіону.
8. Внутрішні відмінності в країнах регіону.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

 

Шрі-Ланка

Родовища корисних копалин:

графіту: Богала, Рагедара, Пусселава;

торієвих руд: Кайкавала;

кухонної солі: Елефант-Пасс, Тутталам;

дорогоцінного каміння: Мітіягода, поблизу міст Ратнапура, Сапугаскана.

Основні центри обробної промисловості:

металургійної: Орувелла, Коломбо;

металообробної: Коломбо, Ратмалана;

нафтопереробної: Келані, Сапугаскана;

деревообробної і паперової: Гінтота, Валайчченай;

текстильної: Канді;

харчової: Коломбо, Канталай.

Головні морські порти:Коломбо, Галле, Трінкомалі.

Непал

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Біргандж;

харчової: Біргандж, Біратнагар, Джанапкур, Катманду.

Пакистан

Родовища корисних копалин:

нафти: район Дхуліян;

газу: Суі, Маррі;

гіпсу: Сібі;

хромітів: район Хіндубаг;

солі: Пасні, Дживані.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Карачі, Ландхі, Таксіл;

нафтопереробної: Равалпінді, Карачі;

хімічної: Лахор, Мултан, Лайалпур, Харіпур;

текстильної: Карачі, Хайдарабад, Мултан, Лахор;

харчової: Пенджаб, Сінд, Ханпур.

Головні морські порти: Карачі.

 

Бутан

Родовища корисних копалин:

залізної руди: Баршонг;

Основні центри обробної промисловості:Тхімпху, Чіранг, Домка, Тхункар.

 

Індія

Родовища корисних копалин:

вугілля: Ранігандж, Джхарія, Каранпура, Сінгарені;

нафти і газу: Анклешвар, Камбей, Тарапур, Дігбой, Нахоркатія;

залізної руди: Кеондшхар, Сінгбум, Байладіла, Бхілаі;

мідної руди: Сінгбхум;

марганцевої руди: Нагпур;

слюди: Хазарібаг, Неллуру;

бокситів: Белгаум, Колхапур;

золота: Колар, Хартія;

алмазів: Панна.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Бхілаі, Бокаро, Дургапур, Вішакхапатнам;

кольорової металургії: Кхетрі, Алває, Корба;

машинобудування: Бомбей, Калькутта, Мадрас, Хайдарабад, Бонгалуру, Ілахабад, Канпур;

хімічної: Нангал, Бомбей, Хайдарабад, Бенгалуру, Ілахабад, Канпур;

лісової: Джайпур, Нагрур, Канпур, Лакхнау, Мадурай, Ахмадабад, Шолапур;

бавовняної: Калькутта, Бомбей, Ахмадабад;

джутової: Калькутта;

шкіряно-взуттєвої: Канпур, Калькутта, Мадрас;

тютюнової: Гунтуру.

Економічні райони:Північно-Східний, Західний, Південний, Центральна і Східна Індія.

Головні морські порти:Бомбей, Калькутта.

 

Література

1. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

3. Бондаренко В. Хорошу релігію придумали індуси // Дзеркало тижня. – 2002. – 2 лют. – С. 19.

4. Бонифатьева Л. И., Сучков Н. В. Шри-Ланка. – М.: Мысль, 1985. – 111 с.

5. Борисов А. Е. и др. Индия: Монография. – М.: Межд. отношения, 1990. – 152 с.

6. Ганковский Ю. Экономические трудности, этнические проблемы осложняют развитие крупной страны на юге Азии (Пакистан) // Азия и Африка сегодня. –2001. – № 1. – С. 42–46.

7. Грабовець І. Геостратегічні імперативи та ринок озброєнь Південної Азії на межі XXI ст. // Людина і політика. – 2001. – № 3. – С. 94–101.

8. Губина Н. К. Сельское хазяйство Индии: рынок средств производства. – М.: Наука, 1986. – 103 с.

9. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

10. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

11. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

12. Зарицкий О. Країна контрастів (Індія) // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 102–119.

13. Ивашенцов Г. А. Индия. – М.: Мысль, 1989. – 158 с.

14. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

15. Індійський культурний регіон // Художня культура світу / Н. Є.Миропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін. – К., 2003. – С. 8–31.

16. Индия // МЭ и МО. – 2002. – № 8. – С. 70–82.

17. Коркунов И. Н. Стратегия промышленного развития Бангладеш // Восток. – 1998. – № 4. – С. 192–194.

18. Котовский Г. Аграрний строй и изменения за годы независимости (Индия) // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 4. – С. 59–62.

19. Лунев С. Индийская цивилизация в глобализирующемся мире // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 74–83.

20. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

21. Народная республика Бангладеш: Справочник. – М.: Наука, 1974. – 200 с.

22. Пакистан: Справочник. – 3-е изд. Справ. и доп. – М.: Наука, 1991. – 424 с.

23. Рамковский Е. Индия // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 60–73.

24. Республіка Індія мовою цифр і фактів // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 98–101.

25. Республика Шри-Ланка. Экономика и политика. – М.: Наука, 1974. – 230 с.

26. Рогожин А. Индия на мировом рынке информационно-комуникационных технологий // МЭ и МО. – 2004. – № 7. – С. 74–82.

27. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

28. Сдасюк Г. В. Штаты Индии: Природа. Население. Хозяйство. Города. – М.: Мысль, 1981. – 386 с.

29. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

30. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

Практична робота № 4.

Тема: Країнознавча характеристика Індії

Питання для обговорення:

1. Економіко-географічне положення країни.
2. Загальна оцінка природно-ресурсного потенціалу країни.
3. Історичні особливості та сучасний стан розвитку господарства країни.
4. Географія населення Індії.
5. Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарського комплексу.
6. Галузева структура промисловості.
7. Сільське господарство Індії.
8. Розвиток сфери послуг.
9. Зовнішньоекономічні зв’язки Індії.
10. Соціально-економічне районування.

Аудиторні завдання:

1. Оцінити господарство Індії за планом економіко-географічної характеристики; встановити господарську спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці і рівень економічного розвитку в порівнянні з іншими державами Південної Азії.
2. Дати письмову характеристику особливостей розвитку економічного району Індії (згідно варіанту).
3. Скласти картосхему розміщення в Індії найважливіших родовищ корисних копалин та промислових центрів. Показати галузі спеціалізації в промислових центрах і зони спеціалізації сільського господарства, межі економічних районів.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

 

Індія

Родовища корисних копалин:

вугілля: Ранігандж, Джхарія, Каранпура, Сінгарені;

нафти і газу: Анклешвар, Камбей, Тарапур, Дігбой, Нахоркатія;

залізної руди: Кеондшхар, Сінгбум, Байладіла, Бхілаі;

мідної руди: Сінгбхум;

марганцевої руди: Нагпур;

слюди: Хазарібаг, Неллуру;

бокситів: Белгаум, Колхапур;

золота: Колар, Хартія;

алмазів: Панна.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Бхілаі, Бокаро, Дургапур, Вішакхапатнам;

кольорової металургії: Кхетрі, Алває, Корба;

машинобудування: Бомбей, Калькутта, Мадрас, Хайдарабад, Бонгалуру, Ілахабад, Канпур;

хімічної: Нангал, Бомбей, Хайдарабад, Бенгалуру, Ілахабад, Канпур;

лісової: Джайпур, Нагрур, Канпур, Лакхнау, Мадурай, Ахмадабад, Шолапур;

бавовняної: Калькутта, Бомбей, Ахмадабад;

джутової: Калькутта;

шкіряно-взуттєвої: Канпур, Калькутта, Мадрас;

тютюнової: Гунтуру.

Економічні райони:Північно-Східний, Західний, Південний, Центральна і Східна Індія.

Головні морські порти:Бомбей, Калькутта.

 

Література

1. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

3. Борисов А. Е. и др. Индия: Монография. – М.: Межд. отношения, 1990. – 152 с.

4. Губина Н. К. Сельское хазяйство Индии: рынок средств производства. – М.: Наука, 1986. – 103 с.

5. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

7. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

8. Зарицкий О. Країна контрастів (Індія) // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 102–119.

9. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

10. Индия // МЭ и МО. – 2002. – № 8. – С. 70–82.

11. Котовский Г. Аграрний строй и изменения за годы независимости (Индия) // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 4. – С. 59–62.

12. Лунев С. Индийская цивилизация в глобализирующемся мире // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 74–83.

13. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

14. Рамковский Е. Индия // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 60–73.

15. Республіка Індія мовою цифр і фактів // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 98–101.

16. Рогожин А. Индия на мировом рынке информационно-комуникационных технологий // МЭ и МО. – 2004. – № 7. – С. 74–82.

17. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

18. Сдасюк Г. В. Штаты Индии: Природа. Население. Хозяйство. Города. – М.: Мысль, 1981. – 386 с.

19. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

20. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

Практична робота № 5.

Тема: Порівняльна країнознавча характеристика країн Південно-Східної Азії.

 

Питання для обговорення:

1. Які спільні риси політико- і транспортно-географічного положення характерні для країн Південно-СхідноІ Азії? Які особливості впливають на їх участь у МПП?
2. Назвіть спільні і відмінні риси в історії розвитку господарства країн Південно-Східної Азії.
3. Відмітити подібність в природних ресурсах, які мають значення для розвитку господарства.
4. Вкажіть спільні риси в рівні розвитку, структурі розміщення господарства країн регіону.
5. Розгляньте спеціалізацію і функції країн Південно-Східної Азії в МПП.
6. Сільське господарство країн регіону.
7. Порівняйте структуру експорту й імпорту країн Південно-Східної Азії.
8. Оцініть рівень розвитку транспорту в країнах регіону.

 

Аудиторні завдання:

1. Скласти політичну карту Південно-Східної Азії.
2. Скласти таблицю „Країни Південно-Східної Азії”, відобразивши в ній такі показники: а) рік утворення країни як суверенної держави; б) колонією якої держави була країна до отримання нею політичної незалежності; в) площа; г) населення; д) народи, які населяють країну; е) частка населення зайнятого в сільському господарстві; є) основні мінеральні ресурси; ж) головні галузі промисловості; з) головні галузі сільського господарства; і) основні статті експорту; й) напрями економічної політики.

 

Література

1. Агропромисловий комплекс країн Південної і Південно-Східної Азії / Семенов В. Ф. Загальний курс агробізнесу. – К., 2000. – С. 254–261.

2. „Азіатські тигри” набираються сили (Індонезія) / Сорока М. Світ відкриває Україну. – К., 2001. – С. 335–342.

3. АСЕАН: вызов ХХІ веку // МЭ и МО. – 1996. – № 8. – С. 151–155.

4. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

5. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

6. Бирма: Справочник. – М.: Наука, 1982. – 391 с.

7. Бычков А. Горькие пилюли индонезийскому тигренку // Эхо планеты. – 1998. – № 4. – С. 6–9.

8. Бруней: Справочник. – М.: Наука, 1990. – 207 с.

9. Волинський Г. Фінансово-валютна криза в країнах Південно-Східної Азії та її вплив на економіку Росії та України // Економіка України. – 1998. – № 10. – С. 70–76.

10. Воронин А. Когда зацвел лотос (о Вьетнаме). – М.: Политиздат, 1987. – 286 с.

11. Вьетнам: Карманная энциклопедия / Сост. Е. П. Глазунов, И. Е. Алешина, Н. И. Никулин. – М.: Муравей-Гайд, 2001. – 240 с.

12. Дическул В. Характерні риси і особливості розвитку політичного життя країн Південно-Східної Азії наприкінці XX на початку XXI ст. // Історія України. – 2004. – № 13. – С. 16–19.

13. Экономическая география стран Юго-Восточной Азии / Под. ред. В. В. Бойцова. – М.: Изд-во Москов. Ун-та, 1983. – 156 с.

14. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

15. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

16. Ігнатьев П. Під гаслом „Малайзія може зробити це” // Політика і час. – 2003. – № 9. – С. 79–86.

17. Калинин В. Золотая орхидея (Бруней, Индонезия, Малайзия, Сингапур, Таиланд, Филлипины). – М.: Мысль, 1989. – 301 с.

18. Калинин В. Д. Золотая орхидея (Малайзия). – М.: Мысль, 1989. – 301 с.

19. Листопадов Н. Мьянма. Есть о чем сказать // Международная жизнь. – 2003. – № 2. – С. 89–96.

20. Малайзия: Карманная энциклопедия. – М.: Муравей Гард, 2000. – 352 с.

21. Малайзия: Справочник. – М.: Наука, 1987. – 368 с.

22. Маленников В. В. Финансовый кризис в странах Юго-Восточной Азии / Зарубежные банковские системы. – М., 2001. – С. 306–311.

23. Манков К. Особенности экономического развития Филлипин // Восток. – 1999. – № 1. – С. 20–31.

24. Множество по-вьетнамски (о многожонстве) // Эхо планеты. – 2003. – № 37. – С. 6.

25. Народнохозяйственный комплекс СРВ: проблемы формирования. – М.: Наука, 1989. – 238 с.

26. Нгуен Тхай Донг. Іноземні інвестиції у В’єтнамі: особливості та перспективи // Економіка України. – 1999. – № 11. – С. 87–89.

27. Нгуен Тхі Хань. Зони високих технологій: світовий досвід та його впровадження у В’єтнамі // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 73–79.

28. Приходько О. В’єтнам: гідний учень дракона // Дзеркало тижня. – 2004. – 15 травня. – С. 11.

29. Рамсмова С. Страна золотих погод (Бирма). – М.: Мысль, 1987. – 186 с.

30. Робінсон М. С. Індонезія: широка мережа банків // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1997. – № 3. – С. 20–21.

31. Соловьева А. Приоритетные програмы (экономика Лаоса) // Азия и Африка сегодня. – 1998. – № 12. – С. 18–22.

32. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

33. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

34. Тамилин В. Большая разборка в маленьком Янгоне (борьба с наркомафией в Мьянме) // Эхо планеты. – 1999. – № 15. – С. 32–34.

35. Тхань Л. Досвід залучення іноземних інвестицій в економіку В’єтнаму // Економіка України. – 2002. – № 3. – С. 70–78.

36. Урицкий Н. Слово о Вьетнаме // Международная жизнь. – 1998. – № 1. – С. 46–51.

37. Фоняков И.О. Зеленая ветка Вьетнама. – М.: Наука, 1989. – 185 с.

Семінарське заняття № 8.

Тема: Східна Азія

 

Питання для обговорення:

1. Особливості економіко-, політико- і транспортно-географічного положення країн регіону.
2. Історичні особливості формування країн Східної Азії.
3. Природні умови і ресурси країн регіону.
4. Загальна характеристика населення східноазійських країн.
5. Господарство країн Східної Азії.
6. Розвиток соціальної сфери в регіоні.
7. Зовнішньоекономічні зв’язки країн регіону.

 

Література

1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. – М.: Гардарики, 2003. – 704 с.

2. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

3. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

4. Гунгаадаш Б. Экономическая география Монголии / Под. ред. Е. И. Савенкова. – М.: Прогресс, 1984.

5. Дружинин Н. Л. Япония: Экономическое чудо. – С. Пб. и др.: Питер, 2003. – 272 с.

6. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гар