Проблема всебічного забезпечення навчального процесу завжди перебувала в центрі уваги педагогів-дослідників, наприклад, таких як В.Беспалько, А.Вербицький, В.Дисидентка, М.Кларин, В.Сластьонін, Д.Тхоржевський і інші. Однак аналіз науково-методичних джерел дозволяє зробити висновок про те, що по цій проблемі єдиних, прийнятими всіма вченими, наукових положень дотепер не здійснено. У різних посібниках і підручниках можна зустріти обґрунтування таких видів забезпечення навчального процесу, як “методичне”, “навчально-методичне”, “системно-методичне”, “науково-методичне”, “програмно-методичне”, а також “навчально-матеріальне” і “технічне”. При цьому два останніх визначають в основному матеріальну сторону забезпечення навчального процесу і є скоріше виключенням із запропонованого переліку.
Особливо цікавим є підхід до трактування такого виду забезпечення, як програмно-методичне. На відміну від інших, при розкритті його сутності головний акцент робиться, як правило, не стільки на методичній стороні забезпечення, скільки на необхідності вибору педагогом відповідних їй адекватних засобів навчання. Введення в науковий обіг і обґрунтування цього виду забезпечення відбулися порівняно недавно й пов’язане з розвитком, як самої дидактики, так і науково-технічного прогресу в сфері освіти. Уперше питання про програмне забезпечення виникло з появою у вузах комп’ютерних засобів навчання й необхідністю їхньої програмної підтримки. Це привело до створення в навчальних закладах спеціальних програмно-методичних комплексів (ПМК), що представляють собою сукупність програмних продуктів навчального призначення, створених під конкретні методики навчання. Прихильниками ідеї створення подібних комплексів стали А.Андрєєв, В.Боголюбов, О.Козлов, И.Роберт, И.Шлопаков і інші вчені.
У наш час в умовах інформатизації вищої освіти, насичення навчального процесу сучасними інформаційними й телекомунікаційними засобами потрібно по-новому оцінити проблему всебічного забезпечення навчального процесу. Це пов’язано з тим, що дидактика як наука не стоїть на місці, вона постійно розвивається, наповнюючись новим змістом. Описані вище види забезпечення навчального процесу вже не дозволяють адекватно відобразити особливості й специфіку навчання в нових сучасних умовах. Із цих позицій слід обґрунтовувати сутність, зміст і структуру поняття інформаційно-технологічне забезпечення навчального процесу (ІТЗНП) при вивченні технічних дисциплін.
За аналогією інформаційно-технологічне забезпечення доцільно розглядати з позицій широкого використання в освітньому процесі вищої педагогічної школи інформаційних засобів і інформаційної продукції навчального призначення, а також сучасних технологій навчання.
Як методологічна основа ІТЗНП виступає теорією дидактичної єдності змістовної й процесуальної сторін навчання при вивченні спеціальних дисциплін. Відповідно до даної теорії, змістовна й процесуальна сторони навчання нерозривно зв’язані між собою, вони взаємозалежні й взаємодоповнюються. Зміна кожної з них відповідним чином приводить до зміни іншої. Із цих позицій інформаційно-технологічне забезпечення навчального процесу підготовки студентів з технічних дисциплін припускає включення двох складових – інформаційної й технологічної.
Інформаційну складову, що реалізує змістовний аспект навчання, доцільно розглядати в контексті рішення завдання повного й адекватного надання студентам і педагогові навчальної й іншого роду допоміжної інформації з дисципліни, що сприяє досягненню поставлених дидактичних цілей і забезпечує досягнення гарантованого педагогічного результату. Раніше в умовах інформатизації навчання це завдання вирішувалося, як правило, використанням у навчальному процесі відповідних дидактичних засобів – програмних педагогічних продуктів.
Зараз у ведучих вузах характерною рисою процесу навчання є перехід від етапу часткової, фрагментарної, дрібносерійної інформатизації до індустріальної і широкомасштабної, від інформаційних технологій, заснованих на слабко інтегрованому програмному забезпеченні, до технологій, орієнтованим на графічні робочі станції, локальні, розподілені й глобальні обчислювальні мережі й системи. Із цих позицій інформаційна організація ІТЗНП при вивченні технічних дисциплін, може бути реалізована у вузі на основі застосування дидактичних комплексів інформаційного забезпечення навчальної дисципліни (ДК).
Дидактичний комплекс інформаційного забезпечення навчальної дисципліни являє собою систему, у яку інтегруються прикладні програмні педагогічні продукти, бази даних і знань у конкретній предметній області, а також сукупність дидактичних засобів і методичних матеріалів, що всебічно забезпечують і підтримують обрану педагогом технологію навчання.
Принциповими особливостями дидактичного комплексу при вивченні спеціальних дисциплін є:
По-перше, ДК розглядається як цілісна система програмних засобів, інтегрованих з метою збору, організації, зберігання, обробки, передачі й подання навчальної й іншого роду технічної інформації потрібної як студентам, так і викладачеві, відповідно до обраної ним технології навчання.
По-друге, всі елементи комплексу взаємозалежні між собою, мають єдину інформаційну основу й розробляються не тільки відповідно до задуму реалізованої з їхньою допомогою технологією навчання, але й з метою єдиної концепції професійної підготовки фахівців.
По-третє, традиційно при проектуванні ДК передбачається можливість його використання як у локальній і розподіленій комп’ютерній мережах вузу, так і при дистанційній формі навчання. У такий спосіб вирішується питання про його підтримку наявними в навчальному закладі інформаційними й телекомунікаційними засобами, а також засобами зв’язку.
По-четверте, проектування й конструювання ДК здійснюється відповідно до вимог ієрархії й модульності і у програмному і у технологічному змісті.
Таким чином, на відміну від ПМК, що являє собою програмно-технічну систему, що підтримує певну методику навчання, ДК розглядається як дидактична система, що дозволяє педагогові через інформаційну складову ІТЗНП реалізувати цілісну технологію навчання. Кожний елемент ДК є не просто носієм відповідної інформації, але й виконує специфічні функції, певні задуми педагога, реалізовані в проекті технології навчання. Отже, ДК можна розглядати як цілісну дидактичну систему, що представляє собою базу, знань, яка постійно розвивається у певній предметній області.
З аналізу змісту підготовки фахівців по технічним дисциплінам в ДК на системній основі повинні бути включеними наступні основні елементи: авторська робоча програма, комп’ютеризований підручник, типовий комплект засобів інформаційної підтримки, а також система контролю й оцінки знань студентів.
У складі ДК робоча програма реалізується в педагогічному програмному продукті, що представляє собою гіпертекстову структуру, створену на основі єдиної стандартної мови форматування документів HTML. Це означає, що кожний з розділів програми має багаторівневу (багатошарову) композицію, здійснювану за допомогою системи “Меню” (своєрідною навігацією по програмі). На етапі входження користувача в програмний продукт він попадає в її “Головне меню”, у якому відбиті всі розділи програми. Вибравши потрібний розділ програми, студент має можливість перейти на наступний, більше низький рівень, і ознайомитися з його змістом. Із цього рівня користувач має можливість перейти на ще більш низький рівень або повернутися в “Головне меню”.
Електронний варіант навчальної програми дозволяє в рамках ДК реалізувати інформаційну складову, що систематизує й стимулює функції навчання. Він дозволяє складати індивідуальний план студента, більш повно реалізувати його освітянські потреби при вивченні спеціальних дисциплін.
Наступний елемент ДК – комп’ютеризований підручник (КП), що є основним носієм наукового змісту навчальної дисципліни. Структурно КП представлений у вигляді дидактично взаємозалежних і взаємодоповнюючих одна одну частин – текстової й комп’ютерної.
Все перераховане допомагає уникати недоліків, що існують при використанні в навчальному процесі традиційних ПМК.
