Правові основи підприємницької діяльності в Україні встановлює Господарський кодекс від 16 січня 2003 року № 436-IV (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), Цивільний кодекс від 16 січня 2003 року № 435-IV та інші нормативно-правові акти.
Господарським кодексом підприємництво (або господарська комерційна діяльність) визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таблиця 1.1
Еволюція термінів „підприємництво” та „підприємець”
| Рік | Автор терміну | Термін |
| Бодо | Підприємець – це особа, яка несе відповідальність за підприємницьку справу; той, хто планує, контролює, організовує і володіє підприємством | |
| Френсіс Уокер | Слід розрізняти тих, хто надає капітал і отримує за нього відсотки, і тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям | |
| Девід Маквелланд | Підприємець – це енергійна людина, яка діє в умовах помірного ризику | |
| Пітер Друкер | Підприємець – це людина, яка використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою | |
| Альберт Шапіро | Підприємець – це людина, яка проявляє ініціативу, організовує соціально-економічні механізми. Діючи в умовах ризику, він несе повну відповідальність за можливу невдачу | |
| Роберт Хизрич | Підприємництво – це процес створення чогось нового, що володіє вартістю, а підприємець – це людина, яка витрачає на все це необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, отримуючи у винагороду гроші та задоволення досягненим |
Під господарською діяльністю у Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Отже, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Слід підкресли, що підприємництво, це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується певними ознаками:
По-перше, це самостійна діяльність, діяльність „за свій рахунок”. Основою підприємницької діяльності є власність підприємця.
По-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід.
По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов’язаною з відтворювальним процесом і обов’язково офіційно зареєстрованою.
По-четверте, ця діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність в умовах високого рівня невизначеності. Її характерною ознакою є неминучість ризику та загроза втрат. Ризик – це можливість понесення збитків.
По-п’яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу.
Іноді поняття „підприємництво” помилково ототожнюють з поняттям „ бізнес ”. Вони дійсно є дуже близькими, але не тотожними. Бізнес – поняття набагато ширше ніж підприємництво, воно охоплює всі відносини, що виникають між учасниками ринкових відносин, і включає діяльність не лише підприємців, але й споживачів, найманих працівників, а також державних структур. Тобто бізнес, на відміну від підприємництва, включає будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь.
Не слід ототожнювати також поняття „підприємництво” та „підприємливість”. Підприємливість – це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практично всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні і можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5-8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл.
Суб’єктів підприємницької діяльності називають підприємцями. В узагальненому розумінні підприємець – це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи та бере на себе особистий ризик, пов’язаний з її результатами, а також всю відповідальність за кінцеві результати діяльності. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, які за законодавством не обмежуються у правоздатності чи дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності. Правоздатність – це здатність особи мати права та обов’язки. Дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у випадку їх невиконання.
Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну) (див. рис. 1.1).
Роль підприємництва в ринковій економіці полягає у забезпеченні розвитку та постійному оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, яке відкриває шлях до радикальних перетворень у технічному базисі та свідомості людей. Підприємницька діяльність забезпечує своєчасне задоволення потреб суспільства при ефективному використанні ресурсів внаслідок дії механізму конкуренції та особистій зацікавленості кожного підприємця у своїй справі. Підприємницька діяльність сприяє прогресивним структурним змінам в економіці за рахунок раціонального перерозподілу ресурсів на виробництво високоефективної продукції, виконання тих видів робіт та надання тих послуг, потреби в яких задовольняються не повністю, створюючи при цьому нові робочі місця та формуючи відповідну виробничу і соціальну інфраструктуру.
