в) забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства

Основними об’єктами оптимізації виступають:

а) позитивний грошовий потік;

б) негативний грошовий потік;

в) залишок грошових активів;

Д) чистий грошовий потік.

Найголовнішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків являється вивчення факторів, що впливають на їх об’єми та характер формування у часі. Ці фактори можна підрозділити на зовнішні та внутрішні. Система основних факторів, впливаючих на формування грошових потоків підприємства, приведена на рис. 1.4 [6, с.408].

Характер впливу розглянутих факторів використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості об’ємів позитивного та негативного їх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив здійснює як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються у зниженні ліквідності та рівня платоспроможності підприємства, рості простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини та матеріалів, підвищенні долі простроченої заборгованості по отриманим фінансовим кредитам, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), рості тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку – у зниження рентабельності використання власного капіталу та активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних грошових коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від не використовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому рахунку також негативно відбивається на рівні рентабельності активів та власного капіталу підприємства [11, с.410].

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності – короткострокової чи довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення – уповільнення платіжного обороту» (або «Системи лідс енд легс»). Цю систему можна використовувати й при збалансуванні надлишкового потоку, але лише за окремими її складовими.

Рис. 1.4. Система основних факторів, впливаючих на формування

грошових потоків підприємства

Суть цієї системи заключається у розробці на підприємстві організаційних заходів по прискоренню залучення грошових коштів та уповільненню їх виплат.

Прискорення залучення грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

збільшення розміру цінових знижок за готівковий розрахунок по реалізованій покупцям продукції;

забезпечення часткової чи повної передоплати за виготовлену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості – урахування векселів, факторингу, форфейтингу;

прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу знаходження їх у шляху, в процесі реєстрації, в процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок та інше).

Уповільнення виплат грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

використання флуота для уповільнення інкасації власних платіжних документів;

збільшення за згодою з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

зміни придбання довгострокових активів, що потребують оновлення, на їх оренду чи лізинг;

реструктуризації портфелю отриманих фінансових кредитів шляхом перетворення короткострокових їх видів у довгострокові.

Слід відзначити, що «Система прискорення – уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості об’ємів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (та відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми нарощення дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи мають бути розроблені міри по забезпеченню збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання об’єму позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення об’єму власного капіталу;

додаткової емісії акцій;

залучення довгострокових фінансових кредитів;

продажу частки (чи усього об’єму) фінансових інструментів інвестування;

продажу (чи надання в оренду) видів основних засобів, що не використовуються.

Зниження об’єму негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

скорочення об’єму та складу реальних інвестиційних програм;

відмови від фінансового інвестування;

зниження суми постійних витрат підприємства [11, с.410 – 411].

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов’язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності. В системі цих методів можуть бути використані наступні:

збільшення об’єму розширеного відтворення операційних необоротних активів;

прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів та початку їх реалізації;

здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

активне формування портфелю фінансових інвестицій;

дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів [11, с.411].

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їх збалансованості у часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи – вирівнювання та синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків направлено на згладжування їх об’ємів у розрізі окремих інтервалів розглядуваного періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мірі сезонні та циклічні відмінності в формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки грошових коштів та підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються з допомогою середньоквадратичного відхилення чи коефіцієнта варіації, котрі в процесі оптимізації повинні знижуватись.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного та негативного їх видів. В процесі синхронізації має бути забезпечено підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, котрий в процесі оптимізації повинен прямувати до значення «+1».

Коефіцієнт кореляції позитивного та негативного грошових потоків у часі розраховується по наступній формулі:

 

ККГП = , (1.10)

де ККГП – коефіцієнт кореляції позитивного та негативного грошових потоків у часі;

РП,Н – прогнозні ймовірності відхилення грошових потоків від їх середнього значення в плановому періоді;

ПГПІ – варіанти сум позитивного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

– середня сума позитивного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

НГПІ – варіанти сум негативного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

– середня сума негативного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

σПГП, σНГП – середньоквадратичне (стандартне) відхилення суми грошових потоків (відповідно позитивного та негативного) [11, с.412 – 413].

Заключним етапом оптимізації являється забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого ГПзабезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечено за рахунок здійснення наступних заходів:

1) зниження суми постійних витрат;

2) зниження рівня перемінних витрат;

3) здійснення ефективної податкової політики, котра забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

4) здійснення ефективної цінової політики, котра забезпечує підвищення рівня доходності операційного прибутку;

5) використання методу прискореної амортизації основних засобів;

6) скорочення періоду амортизації нематеріальних активів, що використовуються підприємством;

7) продажу основних засобів та нематеріальних активів, котрі не використовуються;

8) посилення претензійної роботи з метою повного та своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства отримують своє відображення в системі планів формування та використання грошових коштів в наступному періоді [11, с. 413].