Форми кредиту та його види

Кредит відноситься до історичних категорій, він розвивався і удосконалювався одночасно із розвитком суспільного виробництва. Для кожного зтісторичних періодів була характерна їм сукупність різних видів кредитів. В сучасних умовах господарювання за суб'єктами кредитних відносин розрізняють наступні види кредитів:

а) банківський;

б) міжгосподарський, який включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасову фінансову допомогу, лізинг, облігаційні позики господарських суб'єктів, розміщені серед юридичних осіб і деякі інші;

в) податковий кредит;

г) державний кредит;

д) міжнародний або зовнішньоекономічний кредит.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін кредитної угоди виступає банк. В сучасних умовах господарювання банківський кредит є провідною формою кредиту. Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу. Тому він надається лише у грошовій формі.

Кредитні відносини, що виникають із застосуванням банківського кредиту, поділяються на дві великі групи.

1. Отримання самим банком грошових коштів на кредитних умовах з метою формування своїх ресурсів (пасивні операції банків), які він має намір вкладати у різні активи (надання кредиту, купівля цінних паперів, іноземних валют, нерухомого майна тощо).

2. Кредити, які надає банк своїм клієнтам (активні операції банків), можна класифікувати за такими ознаки:

а) за призначенням:

— на виробничі цілі (юридичним особам під заставу необоротних та оборотних активів);

— споживчий кредит (фізичним особам);

б) за термінами користування:

— короткострокові (до одного року);

— середньострокові (від одного до трьох років);

— довгострокові (понад трьох років);

в) за забезпеченням:

— забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

— гарантовані (банками, фінансовими ресурсами чи майном третьої особи);

— іншими забезпеченнями (поручительство, свідоцтво страхової організації);

— незабезпечені (бланкові);

г) за ступенем ризику:

— стандартні;

— нестандартні;

— сумнівні;

— незабезпечені;

— безнадійні;

д) за методом надання:

— одноразові;

— перманентні (надаються клієнтам, що мають стабільні кредитні відносини з банком);

— гарантійні (із заздалегідь обумовленим строками надання; за потребою тощо);

е) за схемою надання:

— за кредитною лінією;

— револьверні (кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитною угодою розміру);

— контокорентні (з відкриттям контокорентного рахунку позичальнику, який здійснює з цього рахунку всі платежі в межах встановленого ліміту);

— овердрафт (крім поточного рахунку клієнту у разі потреби банк відкриває позичковий рахунок, з якого оплачуються всі розрахункові документи в межах ліміту);

є) за строками погашення:

— водночас;

— на виплату;

— за вимогою кредитора або за заявою позичальника;

— по закінченні обумовленого періоду;

ж) за характером і способом сплати відсотків:

— з фіксованою відсотковою ставкою:

— з плаваючою відсотковою ставкою;

— сплата відсотків в міру використання кредитних коштів;

— сплата відсотків одночасно з отриманням кредитних коштів (дисконтний кредит).

Міжгосподарський кредит — це форма перерозподілу вартості між функціонуючими господарськими суб'єктами за договірними умовами. Обсяг цього кредиту визначається, по-перше, розмірами резервних капіталів, які є у розпорядженні господарських суб'єктів кредиторів, і, по-друге, регулярністю надходження грошових коштів за рахунок реалізації товарів та можливістю перетворення наданого міжгосподарського кредиту в банківський.

Загалом існування міжгосподарського кредиту значною мірою зумовлюється недостатнім розвитком банківського кредиту. Міжгосподарський кредит може мати такі форми:

1. Комерційний кредит — форма руху промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та поверненням боргу грошима. Комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку він прискорює реалізацію товарів продавцем, а з другого — він надає можливість покупцю користуватися товаром до отримання коштів від реалізації товарів. Передавання товару в кредит може оформлятися векселем, або зовсім не оформлятися.

Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Із зростанням обсягів виробництва продукції цей кредит розширюється, а зі зменшенням —звужується.

2. Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але не має таких трьох родових ознак кредиту: як добровільність, рівноправність та платність. Тому її можна називати кредитом досить умовно. Виникнення дебіторсько-кредиторської заборгованості відбувається всупереч волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. На обсяги неплатежів впливає рівень договірної дисципліни, збалансованість грошової і товарної маси, розвиток кредитних відносин, податкова система тощо.

Причина неплатежів зумовлюється низькою ефективністю діяльності окремих господарських суб'єктів, порушенням нормального кругообігу капіталу та недотриманням договірної і платіжної дисципліни.

3. Аванс — величина грошових коштів, наданих в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності (виконання робіт і надання послуг) з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування її купівлі.

Аванс є одним із джерел формування оборотних активів господарсько- го суб'єкта, який його отримав. За користування авансом відсоток не нараховується, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

4. Тимчасова фінансова допомога. Вона може надаватися вищою організацією або партнерами за умови її повернення і, як правило, без нарахування відсотків. Вона може надаватися господарським суб'єктам, які тимчасово опинилися у скрутному фінансовому становищі. З метою надання такої допомоги можуть створюватися спеціальні резерви.

5. Лізинг виступає міжгосподарським кредитом тоді, коли лізингодавцем виступає спеціалізована лізингова фірма. Якщо в її ролі виступає банк, то лізинг вважається різновидом банківського кредиту у не-обігові активи.

Лізинг можна вважати кредитом досить умовно. З економічного погляду він має з кредитом такі спільні ознаки: наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передавання власності у тимчасове користування, платність користування власністю. Об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача після повного погашення кредиту.

6. Облігаційні позики. До них відносяться позики, які розміщуються господарськими суб'єктами серед юридичних осіб, що оформляються облігаціями. Чинним законодавством України дозволяється всім господарським суб'єктам випускати свої облігації і розміщувати їх на грошовому ринку. Водночас вони мають свої обмеження. Так, акціонерні товариства можуть випускати свої облігації лише у розмірі, що не перевищує 25% їх статутного капіталу.

З подоланням економічної кризи, а головне — платіжної кризи в Україні, міжгосподарський кредит набуде ширшого застосування. Зростатимуть комерційний кредит та лізингові операції, але різко має зменшитися дебіторсько-кредиторська заборгованості.

Податковий кредит надається фінансовими органами на основі кредитної угоди, укладеної між господарськими суб'єктами і податковою адміністрацією. Цей кредит надається господарським суб'єктам за місцем їх реєстрації для сплати податків. Крім того, обсяг податкового кредиту зазначається у звіті з податку на додану вартість і становить суму, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підставою для одержання права на податковий кредит служить податкова накладна. У разі ввезення імпортних товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація. Вона служить підтвердженням сплати податку на додану вартість.

Державний кредит має місце коли одним із його учасників (позичальник або кредитор) виступає держава в особі Уряду або місцевих органів самоврядування. В сучасних умовах переважно держава виступає у ролі позичальника. На відміну від банківського кредиту, державний кредит (якщо держава виступає позичальником) не має конкретного цільового призначення. Він використовується для вирішення загальнодержавних чи місцевих проблем: покриття дефіциту державного бюджету, надання допомоги, в т.ч. у формі кредиту окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення.

Державний кредит може бути внутрішнім та зовнішнім.

Державний кредит реалізується випуском облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик та оформленням казначейських зобов'язань.

Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, суб'єкти господарювання, держава, населення.

Суб'єктами цього кредиту можуть виступати також міжнародні валютно-фінансові організації: міжнародний валютний фонд, міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші подібні інституції.

Міжнародний кредит функціонує у різних формах залежно від організаційно-правової форми і правового статусу суб'єкта, який надає кредит.

Залежно від суб'єктів, що беруть участь у міжнародних кредитних відносинах, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит за своєю сутністю подібний комерційному кредиту на міжнародному рівні. Однією стороною таких кредитних відносин виступає суб'єкт іншої країни.

Банківським вважається кредит, коли однією стороною кредитних відносин виступає банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні з іноземними інвесторами господарські суб'єкти.

Урядовий кредит може надаватися урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди. Він може виступати у формі розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

Міжнародний кредит поділяється на фінансовий, що надається у грошовій формі, та комерційний, який надається у товарній формі.

6. Роль кредиту у розвитку економіки

Кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки держави. З його допомогою швидко переміщуються тимчасово вільні грошові кошти між суб'єктами господарювання, галузями економіки, регіонами держави та між державами. Це дає можливість у короткі терміни здійснювати переорієнтацію виробництва, допомагає збільшувати обсяг виготовлення продукції, забезпечувати безперебійність кругообігу основного й обігового капіталу, уникати кризових явищ та здійснювати оздоровлення економіки. Кредит є також важливим джерелом формування необоротних і оборотних активів суб'єктів господарювання і служить засобом збільшення їх прибутку. Завдяки кредиту відбувається швидкий процес капіталізації прибутку і, відповідно, концентрації виробництва. Без кредитної підтримки практично неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого і середнього бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важлива роль належить кредиту у задоволенні тимчасової потреби в грошових коштах галузей із сезонним характером виробництва (виробництво сільськогосподарської продукції, торфодобування, вирощування і вилов риби, заготівля лісу та ін.). Без кредитних ресурсів вони практично не можуть функціонувати.

За допомогою кредиту активно впливають на обсяг і структуру грошової маси в обороті, платіжний оборот, швидкість обігу грошей в державі. Створюючи різні форми безготівкових грошей, кредит забезпечує формування бази для прискорення безготівкових розрахунків, зокрема у зв'язку із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Цим забезпечується зменшення кількості готівкових грошей в обігу, скорочуються витрати суспільства на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік та зберігання грошових знаків.

Підвищення ефективності суспільного виробництва в Україні, функціонування і створення необхідної інфраструктури господарювання неможливо забезпечити без використання і подальшого удосконалення кредиту і кредитних відносин. Водночас ефективність кредиту і кредитної політики значною мірою визначається застосуванням параметрів кредитних відносин: величини позикового відсотка, умов доступу до отримання кредиту, рівня кредитного ризику, терміну кредитування тощо. Параметри кредитування мають стимулювати кінцеві результати діяльності товаровиробників (позичальників).

Ефективність кредиту в державі та його належний вплив на відтворювальний процес значною мірою визначаються дотриманням економічних меж кредитування.

Економісти виявляють різне розуміння сутності економічних меж кредиту. За основу беруться економічні, часові, просторові, зовнішні і внутрішні, макроекономічні і мікроекономічні, якісні і кількісні, перерозподільні, емісійні та інші чинники. Кожний з них заслуговує на увагу, але їх практичне застосування потребує відповідного дослідження. На нашу думку, кількісним виявом межі пропозиції кредиту має слугувати оптимальна ставка банківського відсотка, за якої зберігається відносна стабільність пропозиції з боку кредиторів (передусім банків) і попиту кредитоспроможних позичальників. Завищений рівень банківського відсотка за кредит або його швидке зростання є виявом обмеженої пропозиції і наслідком недостатнього задоволення реальних потреб економічних суб'єктів у кредитних ресурсах. І, навпаки, занижений рівень банківського відсотка за кредит є свідченням надмірної його пропозиції і наслідком випередження його зростання порівняно з реальним попитом. Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному, або в недостатньому обсягові надання кредиту. Останнє безпосередньо впливає на загальний грошовий обіг у державі. Отже, економічні межі кредиту визначаються не суб'єктивними оцінками працівників банку, а поведінкою суб'єктів грошового ринку. Тому регулювання ставки банківського відсотка як інструменту грошово-кредитної політики НБУ є ключовим важелем формування економічної межі кредиту та засобом її дотримання всією банківською системою держави.

Залежно від рівня економічної системи економічна межа кредиту може розглядатися на мікроекономічну і макроекономічну рівнях.

Мікроекономічна межа кредиту визначається обсягом попиту на кредит окремих позичальників. Вона формується під впливом таких факторів, як динаміка ринкової ставки позикового відсотка, коливання потреби позичальника в необоротних і оборотних активах, забезпечення потреб позичальника власними фінансовими ресурсами та ефективність їх використання, ефективність та окупність проектів, на реалізацію яких спрямовуються кредитні ресурси тощо. Мікроекономічна межа кредиту виявляється у момент звернення економічного суб'єкта на грошовий ринок за позикою.

Макроекономічна межа кредиту визначається об'єктивним обсягом кредитних вкладень у народне господарство в цілому. Вона не відображає просту сукупність індивідуальних позичальників. Макроекономічна межа кредиту має відносну самодостатність і формується під впливом таких додаткових факторів, як обсяг і темпи зростання валового внутрішнього продукту, рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів, державної грошово-кредитної політики, рівень розвитку ринкових відносин тощо.

Підвищення ефективності економічних перетворень в Україні та створення необхідної інфраструктури господарювання безпосередньо пов'язане з необхідністю використання кредиту. Це зумовлює подальший розвиток кредиту і удосконалення кредитних відносин.