Початок основної історії Блонді

 

Ім’я їй дамо Блонді. Це і прикмета і називне ім’я заодно.

Її я знав погано, не досконало, але більше як одну із студенток, сусідку по гуртожитку, і доволі своєрідну дівчину, трохи бідова (в усіх сенсах), але в цьому і шик.

Ми часто бачилися. Наше знайомство було стихійне, не вимушене і лагідне, без казусів і непорозумінь.

 

Літо 2011-го. Червень. День був приємним, не спекотним. Наближався вечір

Ми з Б. гуляли по місцевому мкр-ні.

Вона мене давно цікавила як пара, як дівчина. Я все хотів знайти привід для тісного побачення тет-а-тет. І він знайшовся, випадково.

 

Все було просто наскільки – як пройтися по вулиці.

Ми гуляли по вулиці, не спішучи. По дорозі з магазину, додомки,

Щось говорили про своє. І серед розмови я прийняв для себе рішення – я хочу заполучити її. Я хочу її і за получу. Відразу запропонував умови мого нового плану.

- в мене є план як провести добре вечір

- який?

- Давай знімемо квартиру і там проведемо ніч разом?

- Давай, а в тебе є за що?

- Є.

- А шо ми будемо там робити? (її внутрішня розвідка, походу була на чеку, але і внутрішня халява – теж не дрімала)

- Купиво пива, чи вина, з наїдками – і до утра. Я понімаю, що всю ніч жерти пиво не будем, але по-ходу – розберемося, гаразд?

- Гаразд! – сказала Бл. Помітно повеселівши (все таки її внутрішня халява була за мене)

- Тоді я зараз позвоню, запитаю чи вільна квартира.

І тут вся суть моєї драми. Внутрішньо, я не хотів такого швидкого розвитку подій, бо знав, що Блонді мені скорше всього не дасть. І тому сподівався, що квартира буде зайнята. Але фіга.

Хазяйка по-імені Наташа сказала, що все свободо, вона буде рада здати нам хату.

Детальніше вона розкаже що і як коли ми прийдемо на адресу.

«Блін!» - подумалося мені, але ж треба було йти вперед, довести Блонді до переможного ахання.

Ось і настав вечір, пиво, кока-кола, вільна квартира і закуски. Як бонус – я взяв якісь солодощі і грам 200 цукерок «ромашка», які я терпіти не міг – а вона любила, для неї.

За любов. За всьо, за то, за сьо…вечір був прохолодний. Вікно привідчинене.

Я почав наближати втілення своїх намірів і скинув футболку.

- що ти робиш? – запитала мене Бл. гостро дивлячися на злітаючу з мене футболку.

- скинув, жарко стало. (Бл. не спускала з мого тіла погляд, щось обдумуючи)

- ааа!.. Буває, - відповіла.

- а ти не не хочеш?

- мені й так добре.

- ну дивись…

 

Пивно-закусочні продукти закінчилися. Я вирішив продовжити і перезатаритися.

Вона погодилася. Сходили в магазин і взяли іще того, сього.

Легковірно я залишив більшість речей в квартирі, окрім гаманця і ключів з електронним замком до дверей під’їзду.

І він заклинив!

Прийшлося палкою стукати по сусідньому вікну, щоби хтось відчинив.

Через 10-15 хв. ми таки зайшли, я зарядився адреналіном, вона кумедним настроєм, бо була умніша – і думала злиняти відразу після другої закупки, але я Її вламав залишитися.

Напевно вона вже здогадувалася про мої плани на неї.

 

Сцена кохання того разу не вдалася. Єдине, що вона дала із себе зняти – це шкарпетки. Я то був після ванний, гарячий, в спідньому (благо, своїми красотами – я вирішив Блонді не лякати без підготовки і взаємного досвіду). Хоча і вона залишилася зі мною в ту ніч, напевно знаючи що і до чого я веду всі ці квартирні теми і буханку – але завадила собі і мені зайнятися коханням.

Я впевнений, що вона хотіла, але не було тої іскри, яку вона чекала, не було особливого випадку, який зводить людей до обіймів, а тіла в секс.

 

Я зовсім не картаюся за той неуспіх. Я знав, що так може бути з нею, вже тоді – і було.

Бл.заснула, принаймні намагалася заснути під звуки моїх шарудінь, поскрипування ліжка і полиць підлоги. З цим я кінчив. І ще близько години намагався розпалити її, пестячи…але вона відкинула всі мої спроби в попросила заспокоїтися.

«Ну й нехай! Але все одно я її отримаю всю, рано чи пізно!».

 

Ранок. Гроші хазяйці я вирішив не відавати. Не зажав. В мене сталася невдача.

І винна була вона, Наталія. Якби вона відмовила в квартирі на ніч гледячи – Я, Блонді, Наталія – не знали би того дискомфорту і психічного безпорядку з цією ситацією.

Ці події би сталися іншим разом, не так нагло, не так суворо. Я не люблю обтирати те, що загуло. Йдемо далі.

Ранок. Ми з Бл. повернулися разом в гуртожиток, я віддав їй цукерки і попрощався.

Кінець Початку.

 

ЗАМІТКА: Насправді могла бути зима, а не літо, тому, пригадується мені – замок і замерз.

 

2016-07-20

 

 

ПСЕВДОПРОДОВЖЕННЯ: Після того випадку з недоудовлєтворєнієм, Блонді перестала шукать встрєч зі мною, всяческі морозилася і тікала при зустрічі «по справам» (ага, аякже, скорчив я ухмілку, ну та ладно. То природньо).

Спустя пару місяців, вже після канікул – наше общеніє вернулося в попередню колію. Напевно вона перша оговталася від переляку, проковтнула…свою неприязнь і стала – СТАЛА САМА ШУКАТИ ПРИВОДУ БУТИ ЗІ МНОЮ, Карл!

 

ПРОДОВЖЕННЯ В НОВІЙ ЧАСТИНІ.