Покращення та підсилення стін та окремих опор

При наявності і стінах дефектів, причини появи яких були розглянуті вище, застосовують різні способи їх усунення; посилення простінків і стовпів, ремонт і посилення перемичок; відновлення початкового розміщення стін; збільшення жорсткості стінового каркасу будівлі.

Крім того, можливі перекладання окремих ділянок стіни, підвищення теплоізоляційнних властивостей і поліпшення естетичних якостей стіни.

При наявності в стіні тріщин давнього походження, але без слідів триваючого їх розкриття і подовження, тобто коли стіна не втратила своєї форми та несучої здатності, такі тріщини заробляють.

При ширині тріщин до 40 мм цю операцію виконують шляхом нагнітання розчину з тиском близько 2,5 ат.. Розчин для закладення щілин може мати склад (цемент-вода) від 1: 10 до 1:1, що відповідають щільності 1,065-1,470.

Місця розташування отворів для нагнітання розчину вибирають залежно від розташування тріщин на стіні: на ділянках з вертикальними або похилими тріщинами їх роблять через 0,8 - 1,5 м, а на горизонтальних тріщинах - 0,2-0,3 м.

Іноді при закладенні тріщин в найбільш видних ділянках стіни укладають кілька цеглин, що називається замком, а в довгих і широких тріщинах влаштовують замок з якорем із прокатного профілю, що зміцнюється в стіні анкерами.

Якщо в стіні виявлені наскрізні тріщини у вигляді розривів кладки в місцях сполучення зовнішніх та внутрішніх стін або в зовнішніх кутах, для зміцнення застосовують металеві накладки з смугової сталі. Кінці накладок загинають в бік стіни для кращого щеплення з нею і фіксують болтами, розміщеними від тріщини на відстані, рівному приблизно півтора товщина стіни. У простіших випадках при порівняно невеликій протяжності і ширині тріщини накладки можна кріпити до стіни йоржами з одного боку стіни.

Якщо стіни відхиляються від вертикалі, виправити їх можна за допомогою вертикальних накладок з прокатних профілів (швелера № 12-10) з кріпленням їх йоржами.

Дефекти стін у вигляді випуклих порушень первинної форми усувають шляхом накладки прокатних профілів з двох боків стіни в горизонтальному або вертикальному напрямках, що називають жорсткими поясами.

У разі влаштування поясів у паралельних стінах будівлі їх можна пов'язати між собою тяжами, які влаштовують в рівні конструкції підлоги для збільшення жорсткості всього стінового каркасу.

У плані будівлі пояси повинні утворювати замкнуті контури, можливо більш близькі до квадрата і не більше ніж із співвідношенням I:-1,5. Довжина поясів для кожної зі стін можуть досягати 15-18 м. Попереднє напруження поясів виробляють натяжними муфтами - з лівої і правої різьби, які передбачають зазвичай в середній частині кожної ділянки периметра пояса. Зусилля натягу контролюють Динамометричним ключем і згідно з розрахунковою величиною.

При зміцненні стінового кістяку напруженими поясами зменшується витрата металу в порівнянні з жорсткими накладками. Конструкція напружених поясів складається з стандартизованих вузлів, а роботи на будівельному майданчику є чисто монтажними.

Крім системи жорстких накладок загальне відновлення жорсткості стінового кістяка,, проводиться за допомогою попередньо напружених поясів або тяжів з круглої арматурної сталі конструкції П. М. Козлова. Пояса прості по пристрою і дуже ефективні.

Тяжі діаметром 28-40 мм розміщують на рівні тих перекритть, де є тріщини. Невеликий переріз металевих поясів допомагає зберігати поверхню фасаду, для чого всі складові частини поясів потрібно вкладати у заздалегідь підготовлені борозни.

Можна замінити зовнішній, шар стіни, при його зносі або відшаруванні облицювальних рядів з кріпленням нових каменів шляхом перев'язки зіснуючою кладкою або за допомогою анкерів

Більш складним заходом є заміна окремих ділянок стіни (найчастіше простінків) при їх руйнуванні від перенавантажень або зміни розмірів. У першому випадку над замінним місцем вивішують на тимчасових стійках і балках ділянка стіни і перекритть. Потім замінюючу частину стіни, розбирають і викладають заново. В другому випадку, коли перекриття розбирають, ділянки стіни замінюють по поверхово без тимчасових кріплень.

Одночасно з посиленням окремих опор звичайно підсилюють їх фундаменти, отримуючи єдине та взаємопов'язане конструктивне рішення.

Перемички підсилюють за наявності в них незначних тріщин шляхом заліпкі останніх.

При великих деформаціях (наскрізних тріщинах по всій висоті перемички і порушення її нижній поверх поста) їх підсилюють шляхом кріплення металевими кутниками, введенням збірних залізобетонних перемичок, або прокатних металевих профілів, які беруть на себе навантаження перемички. Якщо при зміцненні перемички кутниками тріщини знаходяться в середній її частині, кутники кріплять за допомогою тяжів з смугової або арматурної сталі до простінок на анкерах

Хороші результати (-то 30%) можна отримати облицюванням стін цеглою, керамічними і бетонними плитами.

Стіни можна утеплити і зсередини напиленням розчину з мінеральною ватою або установкою плитних утеплювачів (пінопласт, полістирол, мінеральна вата і т.п,) по шару рулонного матеріалу.

За даними Академії комунального господарства, синтетичні матеріали підвищують температуру внутрішньої поверхні стіни приблизно на 2 градуси на кожен сантиметр товщини накладаючого шару.

Особливу увагу потрібно приділяти зовнішнім кутах стінового кістяка.

Нерідко підвищення теплозахисних властивостей стін полягає саме в утепленні їх кутів.

Покращувати зовнішній вигляд стін необхідно при вивітрювання розчину і самої кладки в окремих місцях при помітних переробках і перекладання або випадкових змінах

Лекція №5