Взвод наступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронтідо 50 м. 15 страница

465. Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися шляхом пошуку у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (в тому числі штурмом населеного пункту); переслідування; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових та державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; влаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із влаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

466. Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій відносяться такі дії як:пошук і блокування НЗФ (АОФ), ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона та оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, що спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ, АОФ). Одним із найефективних способів воєнних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ (АОФ) можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, в два етапи: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

467. Побудову бойового порядку тактичної групи при проведенні протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ (АОФ) доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи, який можу включати:групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, що входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

468. Група локалізації зони відповідальності. Рішенням старшого командира, по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, який призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ (АОФ), своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї та недопущення прориву через блокпост.

Місце несення служби обладнується за правилами підготовки взводного опорного пункту до кругової оборони та й використанням табельного та допоміжного інженерного майна (мішки з піском, залізобетоні захисні конструкції різноманітного типу), забезпечується відповідною документацією, засобами зв’язку і електропостачання, місцем для перевірки документів, догляду транспорту, стоянкою для затриманого транспорту. Способи виконання завдань на них в основному притаманні виконанню завдань стабілізаційних дій, особливо при проведенні протидиверсійних операцій. Місцевість навколо блок - посту повинна знаходитись під постійним безперервним контролем: для цього необхідно мати спостерігачів з приладами спостереження, в тому числі і нічного бачення.

У нічних умовах необхідно суворо дотримуватись світломаскування, правильно організовувати освітлення місцевості без визначення своїх позицій.

Усі блокпости прикриваються мінно-вибуховими загородженнями в керованому варіанті (УМН-2, ВКПМ-2), сигнальними мінами, на які складаються формуляри у чотирьох примірниках.

Для ускладнення підходу противника використовуються матеріали: консервні банки, шифер, покрівельне залізо, хмиз та інші предмети, що створюють гуркіт.

При організації відпочинку особового складу – третина його відпочиває, решта – несе службу.

З отриманням даних про висунення противника, підсилюється спостереження, весь особовий склад готується до бою, надається доповідь старшому командиру, оповіщаються сусіди.

Блокпости можуть посилюватися особовим складом внутрішніх військ, органів МВС, представників СБУ; на окремих ділянках можуть створюватись блокпости за рахунок підрозділів внутрішніх військ (ВВ).

Рубіж військового загородження призначається, як правило, уздовж основних комунікацій, рокад, на важливих водних рубежах з метою недопущення проникнення НЗФ (АОФ), ДРГ і інших злочинних елементів у визначені смуги (райони) і прикрити якомога більше важливих об’єктів шляхом виставлення на ньому засідок, постів спостереження, секретів та організації патрулювання, а також утримання резерву для негайного реагування при виявленні НЗФ (АОФ), ДРГ.

Завданням підрозділу, що створює рубіж військового загородження, є недопущення несанкціонованого руху поза межами дозволених маршрутів, організація патрулювання на маршрутах органами ДАІ МВС, ВСП ЗСУ.

469. Група блокування (оточення). Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до здачі зброї, а у разі здійснення опору – знищенням, шляхом ведення активних наступальних дій.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходження поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника.

Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ (АОФ). Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.

Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур.

Коли у районі блокування відомі деякі місця розташування підрозділів НЗФ, складів зброї і боєприпасів, то одночасно з блокуванням всього району блокуються і ці місця, з метою виключення просочування НЗФ, після чого проводиться прочісування та їх ліквідація (роззброєння).

Під час міжнародного збройного конфлікту (війни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.

Район блокування поділяється на ділянки відповідальності рот, які, у свою чергу, розділяються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування, є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.

При блокуванні підрозділам призначаються: на закритій місцевості – сектори відділенню – 100-150 м, взводу – 400-500 м, ділянка роті – до 1,5 км; на відкритій місцевості – сектори відділенню – 200-300 м, взводу – 800-1000 м, ділянка роті – до 3 км.

Бойовий порядок складається з бойових порядків підрозділів, розгорнутих на рубежі блокування і резерву. Підрозділи розгортаються за принципом оборони на широкому фронті. У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування встановлюються пости спостереження, секрети і засідки. Для огляду місцевості і підтримки зв’язку в проміжках між військовими підрозділами, як правило, висилаються дозори.

На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони. При наявності часу та відповідних засобів окремі ділянки місцевості перед рубежем блокування а також стики і проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем.

Для своєчасного посилення підрозділів у батальйоні створюється мобільний резерв силою до взводу.

З метою досягнення раптовості підрозділи одночасно з декількох напрямків приховано та стрімко висуваються на бойовій техніці в зазначені сектори (ділянки) рубежі блокування, займають намічені позиції та надійно перекривають усі шляхи виходу з району, який блокується. На важкодоступні ділянки підрозділи можуть висаджуватися вертольотами як ТакПД.

Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.

У випадку, коли не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району розташування антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, де вихід (прорив) противника може бути найбільш вірогідним. Блокування цих напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами силою до механізованого взводу, кожний заслін блокує ділянку місцевості.

Заслін – підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій, у залежності від наявного часу і передбачуваного складу противника, він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.

Довжина позиції може бути: на закритій місцевості – відділенню – до 250 м, взводу – до 750 м; на відкритій місцевості – відділенню – до 500 м, а взводу – до 1500 м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, при діях вночі вони скорочуються.

Блокування напрямку заслоном може здійснюватись з ходу або з висуванням із вихідного району як на техніці, так і в пішому порядку. Підрозділи висуваються і займають позиції блокування приховано, з дотриманням заходів маскування. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, що не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висунутись до своїх підрозділів, для підтримки їх вогнем або залишається у вихідному районі. З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на позицію. У всіх випадках озброєння, військова техніка підрозділу для захисту її та особового складу від ураження радіокерованими вибуховими пристроями, у тому числі саморобними, оснащується малогабаритними передавачами перешкод.

У разі виявлення противника заслін вживає заходів щодо його захоплення, у разі здійснення ним опору – вступає у бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) противником заслону він, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку. Про напрямок прориву (обходу) і відходу противника його складі повідомляється старшому командиру. Переслідування організовується старшим командиром із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти, або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або знаходитися у резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі із подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, які спеціально виділені для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ (АОФ), диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на БМП, БТР. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), що закріплені на спорядженні, з метою виключення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до 400 м, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення раптово виникаючих завдань. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, влаштуванням інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів убік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них відносяться: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ (АОФ) здійснюється в межах встановленого рубежу, по досягненні якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

При нестачі сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ (АОФ) частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З числа групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань в якості заслонів із метою знищення окремих груп із числа антидержавного збройного формування, які можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів. Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста, батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для механізованих взводів призначаються сектори відповідальності, які включають у себе конкретно визначені частини міста. Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ (АОФ) до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а у разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на віддаленні до 2 - 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що знаходиться в оточенні, відносяться: атака (штурм), фронтальний удар, повітряно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на БМП, БТР або в пішому порядку. Її склад визначається в залежності від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху наступаючих від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово обрушити на противника всю вогневу міць і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї, як і у загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених, у першу чергу ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

470. Група пошуку та знищення. Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об’єктів. Під час пошуку зброя і боєприпаси, які виявлені, вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто здійснює опір – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатись підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою насамперед подавлення осередків опору, які залишились, у подальшому здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, напрямками, що сходяться в центрі та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку у населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, в якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).

Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються: вихідний район, вихідний рубіж для пошуку, напрямок (смугу) пошуку, ділянка пошуку, рубіж зустрічі, зрівняльний рубіж, кінцевий рубіж.

На зрівняльних рубежах уточнюються взаємне положення підрозділів пошуку (груп) і їх завдання, взаємодія, за необхідності напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

471.Зрівняльні рубежі призначаються відносно добре видимих орієнтирів на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через 3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км або через 1,5-2 години пошуку.

Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель та інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів та може складати: на відкритій місцевості – 2-4 км за годину; на середньо пересіченій – 1-2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300-600 м за годину.

Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку може знижуватись у 2-3 рази. Для ведення пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу складає 1-2 години для огляду однієї вулиці. Вночі темп пошуку буде нижче, ніж вдень.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на місцевості, як правило – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями у бойовій лінії на відкритій місцевості може складати 10-15 м, на закритій – 5-7 м.

Дії механізованих підрозділів бойовими групами застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та у разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв. Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група прикриття блокує об’єкт і знаходиться в готовності підтримати вогнем групу огляду. Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності до прикриття вогнем групи огляду. Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Зброя і боєприпаси, що виявлені під час прочісування, вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, що чинять збройний опір, знищуються. У разі здійснення противником збройного опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, по можливості, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.

У разі ухилення противника від бою організовується його переслідування і вивід на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Взвод (відділення), який виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, що проводятьпошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідування його при відході або введенні в бій.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за зазначеним напрямком, виславши вперед дозорне відділення (дозор), за яким веде спостереження в готовності підтримати вогнем. Із виходом на зазначений рубіж дозорне відділення (дозор) займає його і готується добою,взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, що забезпечує прикриття вогнем дозору). Після цього дозорному відділенню (дозору) вказується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновлюється. Віддалення дозорного відділення (дозору) забезпечується ефективною підтримкою його вогнем.

Особливості пошуку у великих містах і населених пунктах. Під час організації пошуку в населених пунктах необхідно передбачати можливість ведення в них бойових дій.

При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюються 3-4 штурмові групи. До складу кожної з них може входити: механізований взвод підсилений танком; 3-4 сапери із запасом вибухових речовин і мін; 1-2 обслуги мінометів АГС-17, СПГ-9; артилерійський корегувальник; авіанавідник; санітар-інструктор. Для захисту БМП, БТР, танків від ураження радіокерованими вибуховими пристроями вони оснащуються малогабаритними передавачами перешкод.

З метою підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації й сховища, і скорочення часу, в кожному батальйоні можуть створюватися с пеціальні групи у складі до механізованого взводу, посиленого фахівцями інженерних військ і інженерними засобами.

Найближчим завданням штурмової групи може бути огляд (оволодіння) будинком, декількома будинками, а іноді й кварталом.

Для загальної підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.

Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запалювальними і сигнальними засобами. Штурмова група згідно з бойовим розрахунком розбивається на двійки (трійки), в тому числі призначається підгрупа прочісування. Дії штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється.

Штурмові групи розпочинають дії з вихідного положення, що займається найближче до об’єктів, які підлягають огляду (атаці), або з висуванням із районів, які займали. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися вулицями, що обладнані сторожовими постами.

У разі здійснення противником опору, порядок дій штурмових груп при захопленні будівлі аналогічний діям при організації наступу в місті. Штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, віддалення якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.

БМП (БТР) ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків. Під прикриттям вогню із стрілецької зброї і БМП (БТР) танки ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на віддаленні до 800 м. Після подавлення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад штурмових груп вривається до будинку і знищує противника, який здійснює опір. Слідом за особовим складом штурмової групи, який діє у пішому порядку, висувається підгрупа прочісування, яка завершує знищення противника, що залишився в будинках. Штурмова група, послідовно вирішуючи поставлені завдання, просувається вперед.