Взвод наступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронтідо 50 м. 5 страница

Переправа поранених і хворих на свій берег здійснюється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а при необхідності і спеціально виділеними для цього переправними засобами.

5.6. Особливості підготовки та ведення наступального бою при виході з

оточення

 

264. Взвод самостійно або у складі роти (батальйону) виходить з оточення в напрямку, який вказується старшим командиром. Вихід з оточення здійснюється організовано і супроводжується знищенням противника, що перешкоджає виходу. Вихід з оточення дрібними групами і без бойової техніки не дозволяється.

265. Взводу при виході з оточення вказується об’єкт атаки і напрямок подальшого наступу, який збігається з напрямком виходу з оточення. Об’єктом атаки взводу може бути знищення вогневих засобів противника у визначеному старшим командиром районі і створення разом із іншими підрозділами пролому в кільці оточення. Напрямок подальшого наступу взводу співпадає із завданням старшого командира, яке заключається у виході підрозділів із кільця оточення і з’єднанні їх з військами, що діють назустріч, з метою сприяння виходу з оточення або оволодіння районом, який забезпечує сприятливі умови для подальших дій.

266. У залежності від отриманого завдання і умов обстановки, насамперед, від положення і характеру дій військ, які знаходяться поза оточенням, порядок виходу з оточення може бути різним.

Вихід з оточення при сприятливих умовах здійснюється за допомогою сил і засобів старшого командира, який знаходиться поза оточенням. Ця допомога може полягати у нанесенні ударів по противнику, що атакує, авіацією, вогнем артилерії, в зустрічних ударах військ, у діях десантно-штурмових підрозділів, перекиданні повітрям у район оточення підрозділів підсилення, а також у викиданні (висадці) повітряного десанту на напрямку прориву і виходу з оточення. В цих умовах удар підрозділами, що знаходяться в оточенні, як правило, наноситься назустріч своїм військам і через район бойових дій повітряного десанту.

Існує варіант виходу з оточення, коли підрозділи, що знаходяться поза оточенням, переходять у наступ і наносять головний удар по основних силах противника, які діють у районі оточення. Рішучий удар наших військ по цьому противнику може змусити підрозділи противника, які безпосередньо здійснюють оточення, відмовитися від активних дій. Підрозділи, які опинились в оточенні, у цьому випадку не наносять удар обов’язково назустріч своїм військам, а переходять у наступ у напрямку, виконуючи бойове завдання щодо знищення противника, якого визначив старший командир.

267. Найбільш складними умовами виходу з оточення є такі, коли старший командир не має достатніх сил як для наступу, так і для надання допомоги підрозділам, що знаходяться в оточенні. Це буває в тих випадках, коли основна групіровка наших військ веде важкі оборонні бої або відходить під тиском переважаючих сил противника. У цьому випадку підрозділ виходить з оточення самостійно, у напрямку дій військ, які ведуть бій поза оточенням або спочатку в іншому напрямку.

В умовах виходу з оточення за відсутності між воюючими сторонами суцільною фронту прорив підрозділів із кільця оточення може бути в будь-якому напрямку, там, де кільце оточення найслабше, з подальшим виходом у напрямку ділянки фронту, де війська противника відсутні. Не виключений і перехід підрозділів після виходу з оточення до партизанських дій.

268. Проведення основних заходів щодо організації виходу взводу з оточення починається після отримання відповідного бойового наказу (розпорядження) старшого командира. У залежності від конкретних умов командиру взводу крім бойового завдання може вказуватись: яка допомога може бути здійснена силами старшого командира і по яких об’єктах противника наносяться удари його засобами; підрозділи, що виділяються для нанесення ударів зовні, напрямок їх наступу і рубіж зустрічі з ними; час, район викидання (висадки) і завдання повітряного десанту (якщо він застосовується); напрямок виходу з оточення і час початку дій; порядок вогневої підготовки і підтримки військ при прориві і виході з оточення; порядок встановлення зв’язку і взаємодії з підрозділами, що діють зовні, а також порядок взаємного розпізнавання військ.

Організовуючи вихід з оточення, командир, насамперед, повинен зважувати на свої сили і засоби.

269. Для прийняття командиром обґрунтованого рішення на прорив і вихід з оточення силами і засобами розвідки необхідно встановити: сили і засоби противника на напрямку прориву, характер його оборони, ділянки, які обороняються слабо, і систему вогню; можливості противника здійснити маневр з інших ділянок фронту оточення. Крім цього, від старшого командира також отримуються відомості про противника як на напрямку прориву, так і виходу з оточення, його можливості щодо перекидання резервів на цей напрямок.

У рішенні на прорив і вихід з оточення при веденні дій самостійно командир взводу визначає: замисел бою – місце, напрямок, час прориву фронту оточення і місця відволікаючих дій; якого противника і в якій послідовності знищити, проти якого противника оборонятись; об’єкти ураження і порядок застосування зброї; бойовий порядок, у тому числі сили і засоби для прориву (групи прориву), відволікаючих дій і прикриття на решті фронту, а також для прикриття флангів групи прориву (заслону); вихідне положення групи, яка призначена для прориву, порядок і час його зайняття; порядок виходу з оточення; черговість відходу підрозділів (груп прикриття), які утримують фронт оточення, і призначених для прикриття флангів (заслонів); бойове завдання підрозділам (групам); головні питання взаємодії між підрозділами взводу і військами, які діють поза оточенням; головні питання всебічного забезпечення; основи організації управління.

При виході з оточення дуже важливо вибрати найбільш доцільне місце і напрямок прориву, місце відволікаючих дій, а також створити необхідний бойовий порядок.

270. При визначенні напрямку прориву командир взводу повинен врахувати місце нанесення ударів засобами старшого командира, напрямок головного удару військ, які діють зовні, наявність ділянок, які не щільно зайняті або не зайняті, і проміжки в бойовому порядку противника, характер місцевості у місці виходу з оточення. Прорив фронту оточення необхідно проводити в місці і напрямку, які забезпечують швидке і приховане зосередження підрозділів (групи) у місці прориву, стрімкість удару і виходу з оточення та з’єднання зі своїми військами.

Якщо противник надійно уражається засобами старшого командира, то місце і напрямок прориву для виходу з оточення може вибиратись там, де щільність противника найбільша. Перевага нанесення ударів по головних силах противника заключається у тому, що із знищенням підрозділи, які виходять із оточення, можуть використовувати найбільш вигідні напрямки і в меншому ступені піддаються ударам противника з флангів.

У випадку, коли можливість надійного ураження головних сил противника, що оточують, незначна – місце і напрямок прориву доцільно призначати там, де сили противника незначні і є проміжки в бойових порядках його військ, а місцевість доступна для дій танків, БМП (БТР).

Іноді місце прориву вигідно призначати на такому напрямку, яке через його важкодоступність або за інших причин противник рахує найменш можливим для виходу з оточення, але нашим підрозділам воно забезпечує прихованість перегрупування і раптовість прориву.

При нанесені зустрічних ударів напрямок наступу взводу, який знаходиться в оточенні (навіть якщо він вказаний старшим командиром), повинен узгоджуватись командиром взводу з напрямком удару підрозділів, які наступають зовні. При цьому необхідно враховувати, що такі напрямки противник буде прикривати особливо міцно з метою протидії прориву. Місце прориву у цьому випадку в залежності від обстановки може вибиратись, як на напрямку дій військ, що діють зовні, так в стороні від нього. Але після здійснення прориву взвод повинен обов’язково виходити на цей напрямок і наступати назустріч військам, які наносять удар зовні.

Ширина у місці прориву кожен раз буде визначатись бойовими можливостями підрозділів, які виходять з оточення, складом противника, характером його дій, особливостями місцевості й іншими умовами обстановки з врахуванням нормативів наступального бою.

271. Для відволікання частини сил противника з напрямку прориву і введення його в оману необхідно додатково нанести удар на іншому напрямку.

Відволікаючі дії доцільно намічати на тих напрямках, де противник найбільш очікує удару взводу з метою прориву. Їх вигідно проводити на тих напрямках, де противник під час попередніх дій вклинився углиб району, який оборонявся. Активні дії на цих напрямках противник може прийняти за спробу поновлення положення, чим і буде відволікатись його увага від дійсного місця прориву.

Починати відволікаючі дії можуть одночасно зі здійсненням прориву або трохи раніше. Вирішення цього питання залежить від конкретних умов обстановки у кожному випадку. При розміщенні резервів противника на незначній відстані від місця прориву відволікаючі дії для їх знищення необхідно розпочати з упередженням атаки у місці прориву.

При розміщенні резервів противника на напрямку, протилежному від місця прориву, відволікаючі дії доцільно починати одночасно з атакою у місці прориву.

272. При створенні бойового порядку командир взводу повинен врахувати, що деякий час підрозділ повинен утримувати район, який займає, протидіяти атакам противника, а частиною сил виходити з бою і здійснювати відхід.

Тому бойовий порядок взводу, який здійснює вихід з оточення самостійно, може включати сили і засоби, які призначені для прориву фронту оточення, та сили і засоби прикриття.

Сили і засоби, які призначені для прориву, можуть, як і в наступі, включати маневрену групу, вогневу групу, групу управління і вогневої підтримки. Вони повинні нанести удар на напрямку, що вибраний, і розвинути наступ до з’єднання з військами, які діють зовні. Це завдання найбільш відповідальне, тому в їх склад включають не менше половини сил і засобів, танки, якщо вони є у складі оточених. В інтересах сил і засобів прориву повинні діяти решта сил і засобів оточених.

Зі складу сил і засобів, які призначені для прориву, виділяються сили і засоби (заслони) для прикриття флангів, щоб не допустити змикання противником розірваного під час прориву кільця оточення, доти поки з району оточення не вийде весь особовий склад і техніка, в тому числі підрозділи прикриття.

Сили і засоби прикриття включають сили і засоби, що призначені для відволікаючих дій, безпосередньо ті мінімальні сили і засоби прикриття, які мають завдання утримувати позиції, що займають, і забезпечити планомірний вихід підрозділів із району оточення.

Такі вогневі засоби, як автоматичні гранатомети, міномети, гармати, що опинились в оточенні, командир взводу включає до групи управління і вогневої підтримки. Під час прориву вони розміщуються на вогневих позиціях, де забезпечується їх готовність для розвитку успіху прориву, а також для підтримки підрозділів, які призначені для прикриття.

273. При виході з оточення у складі роти (батальйону) взвод може бути призначений для виконання завдань як у складі основних сил (підрозділів, що призначені для прориву), так і у складі сил і засобів, що призначені для прикриття.

Дії щодо організації бою і його ведення при виконанні завдань прикриття, при виході з оточення відповідають організації і веденню бою при виході з бою і відході.

При діях у складі основних сил, механізований (танковий) взвод може призначатись у заслон для прикриття одного або двох флангів і забезпечення виходу з оточення основних сил роти (батальйону) і підрозділів прикриття. Він відходить останнім з дозволу командира роти (батальйону) і відходу підрозділу прикриття.

Після виходу роти (батальйону) з оточення і до з’єднання зі своїми військами заслони можуть діяти в якості бойових (тилових) похідних застав.

Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляху відходу від механізованого взводу може призначатись група підривників.

З виходом на зазначений рубіж (у район збору) командир взводу, що призначався в заслін, уточнює завдання і діє згідно з розпорядженням старшого командира.

274. Час початку прориву підрозділу, що знаходиться в оточенні, і дій підрозділів, що наступають зовні, визначає старший командир. Найбільш вигідно здійснювати прорив вночі або в інших умовах поганого спостереження. Але в деяких випадках обстановка може вимагати виходу з оточення і вдень.

275. У бойовому наказі на прорив і відхід з оточення командир взводу при постановці завдань, крім загальних питань, що вказується у наказі на наступ, вказує:

підрозділам (групі прориву), які призначені для прориву, і тим, що діють на відволікаючому напрямку, – засоби підсилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його зайняття, які сили і засоби (заслони) виділити для прикриття флангів та їх завдання;

групі прикриття – склад, завдання, рубежі, хто підтримує, час і порядок відходу;

вогневим засобам, що входять у групу управління і вогневої підтримки, – завдання щодо знищення об’єктів противника на напрямку прориву, з підтримки підрозділів (групи), що здійснюють прорив і прикривають фланги, райони вогневих позицій і порядок їх зміни, час готовності до відкриття вогню і порядок дій при виході з оточення.

276. Під час організації взаємодії командир взводу особливу увагу приділяє узгодженню зустрічних ударів взводу і підрозділу, що діє зовні, за часом, напрямком дій і рубежами.

Крім загальних питань він вказує: завдання щодо розвідки, заходи, щодо забезпеченості прихованості і раптовості прориву, характер і порядок інженерного обладнання місцевості у місці прориву і на рубежах прикриття, місця, час і способи пророблення проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено, порядок евакуації поранених і хворих, бойової техніки і озброєння – і призначає за це відповідальних.

277. Управління під час виходу з оточення організовується із врахуванням необхідності керівництва силами і засобами, які виконують у той самий час різні за характером бойові завдання, командир взводу управління здійснює особисто, основну увагу приділяє підрозділам (групам), які проривають оточення.

278. Бій з метою виходу з оточення, як правило, буває недовготривалим, але жорстким. Прорив фронту оточення може починатись з вогневої підготовки, яка здійснюється артилерією (при досягненні її вогню) і авіацією старшого командира.

Артилерія, якщо вона є у підпорядкуванні командира взводу, здійснює вогневу підтримку атаки з її початком.

При поганій видимості, особливо вночі, а також із метою досягнення раптовості і іноді через нестачу боєприпасів, атака може починатись без вогневої підготовки.

Використовуючи результати вогню артилерії і авіації, підрозділи (група), що призначені для нанесення удару, стрімкою атакою проривають фронт оточення і, знищуючи противника, просуваються вперед на з’єднання з підрозділом, що діє назустріч, або з тим, що висадився і захопив район у напрямку виходу з оточення, і встановлюють з ними зв’язок.

По мірі просування підрозділів (групи), які здійснюють прорив, підрозділи, що призначені для прикриття флангів (заслони), займають вигідні рубежі для відбиття атак противника, створюючи тим самим коридор для виходу підрозділів (групи) прикриття, евакуації поранених і хворих, виходу техніки тощо. Під час прориву ці сили (заслони) можуть поповнюватись за рахунок підрозділів, які виконали завдання в складі групи прикриття.

Артилерія, яка використовувалась у складі групи вогневої підтримки, безупинно підтримуючи вогнем підрозділи (групу) прориву, виходить з оточення разом із ними.

Якщо техніка тилу і технічного забезпечення потрапить в оточення разом із взводом, вона з’єднується в одну колону і виходить з оточення, рухаючись слідом за підрозділами (групою), що здійснює прорив. Транспортні засоби надаються, насамперед, для евакуації поранених і хворих. Озброєння, бойова техніка й інша техніка (в тому числі пошкоджені), які не можуть бути евакуйовані з району оточення, знищуються лише за наказом командира взводу спеціально призначеними військовослужбовцями.

Підрозділи (група), які призначені для прикриття виходу з оточення, під час прориву утримують позиції, що займають, не допускаючи звуження фронту оточення. Відхід ці підрозділи (групи) починають тільки за наказом командира взводу, як правило, після прориву кільця оточення. Вихід із бою і відхід здійснюється аналогічно викладеному раніше.

Заслони (підрозділи, групи), що прикривають фланги, відходять останніми, після пропуску підрозділів (груп), що призначені для прикриття.

Після того, як кільце оточення прорвано, взвод усіма силами і засобами безупинно просувається вперед на з’єднання з підрозділом, що діє зовні.

Якщо противнику вдається внаслідок контратак закрити пролом і розділити бойовий порядок тих, хто виходить з оточення, підрозділи (група), що вийшли, повинні терміново повернути назад для атаки противника з тилу з метою прориву знову створеного кільця і забезпечення виходу тих, хто залишився.

Підрозділ, який діє зовні, пропускає через створений коридор підрозділ, який виходить з оточення, прикриваючи його відхід.

Управління підлеглими підрозділами при виході з оточення командир взводу здійснює з командно-спостережного пункту на бойовій машині піхоти, який слідує з підрозділом (групою), що прориває кільце оточення.

Усі підрозділи (групи), які знаходяться в оточенні і виходять з нього, завчасно забезпечуються радіоданими для зв’язку зі старшим командиром і підрозділом, що діє в районі, який призначений для виходу з оточення. Тим самим створюються умови встановлення зв’язку напряму безпосередньо з тими підрозділами (групами), які під час бою втратили зв’язок з командиром взводу.

До початку прориву зв’язок здійснюється дротовими і рухомими засобами. Всі розмови, що пов’язані з підготовкою до виходу з оточення, по технічним засобам забороняються.

З початком прориву вступає в дію радіозв’язок без обмежень і з цього моменту стає основним засобом зв’язку.

5.7. Ведення наступального бою в особливих умовах

 

5.7.1. Наступ у населеному пункті

 

279. Місто (населений пункт) із міцними кам’яними (цегляними) будівлями і розгалуженими підземними спорудами може бути легко перетворений противником у сильний вузол оборони, підготовлений до тривалого і наполегливого утримування.

Квартали, окремі будівлі у інші споруди роз’єднують дії підрозділів і вимушують їх наступати в окремих напрямках, вести бій за опанування кожної споруди (будинку, поверху), що пристосовані до оборони. Бій доведеться вести в будівлях (будинках), між ними, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будинків, в підвалах і підземних спорудах, на близьких дистанціях, а часто і в рукопашному бою.

Взводу доведеться діяти в складній обстановці, яка часто змінюється, ізольовано від сусідів, з подоланням великої кількості завалів, що утворилися в результаті руйнувань будівель, пожеж і барикад, під фланговим, перехресним і багатоярусним вогнем противника. В цьому випадку озброєння механізованого взводу – кулемети, автомати, ручні гранати, реактивні кумулятивні гранати, гранатомети й озброєння БМП (БТР) відіграватимуть важливу роль у знищенні противника, що обороняється.

Будівлі, сади, парки, сквери і інші міські споруди, річки і канали обмежують огляд, обстріл і ускладнюють маневр. Все це робить суттєвий вплив на організацію наступу і вимагає всебічної підготовки особового складу, вміння діяти як у складі взводу (відділення), так і невеликими групами.

280. Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) при наступі в місті вказується об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки може бути для механізованого взводу: жива сила і вогневі засоби противника на підступах до будівлі, в проміжках між ними, одноповерховий окремий будинок сільського типу, довготривала оборонна споруда (споруда, що пристосована під неї), поверх невеликої будівлі або поверх в під’їзді великого будинку; для відділення – жива сила противника, його вогневі засоби (танк, бойова машина піхоти, кулемет, розрахунок протитанкового ракетного комплексу тощо), що розташовані в траншеї перед будівлею, в проміжках між ними, в будинках (на поверсі, в кімнаті, підвалі) та інших спорудах.

281. Танковий взвод додається механізованій роті і може діяти у повному складі або входити до складу штурмових груп. У цьому випадку не виключається дія окремих танків з механізованими взводами і відділеннями.

282. Механізований взвод у місті (населеному пункті) наступає, як правило, у пішому порядку уздовж вулиці з одного або з обох її боків, а відділення – з одного боку, танковий взвод наступає уступом з обох боків вулиці. Взаємна підтримка здійснюється веденням вогню по будівлях на протилежному боці вулиці. Бойовий порядок взводу будується в одну або дві лінії. При дії в одну лінію він складається з бойових порядків відділень (атакуючих груп) та групи управління і вогневої підтримки. При наступі в дві лінії одне з відділень та група управління і вогневої підтримки діють за першою лінією на віддаленні до 50 м.

Відділення другої лінії (група закріплення) призначене для прикриття вогнем атакуючих відділень першої лінії і знищення противника в сусідніх будівлях.

До групи управління і вогневої підтримки входять БМП (БТР) взводу і додані вогневі засоби. Вона виконує завдання щодо забезпечення вогнем атакуючих відділень, а також знищення противника, його вогневих засобів в сусідніх будівлях і на верхніх поверхах.

Відділення (атакуюча група) механізованого взводу штурмової групи, що діює в пішому порядку під час захоплення будівлі також може розподілятись на дві бойові групи, та групу управління і вогневої підпримки. В бойовій групі можуть призначатись старший стрілець, стрільці та кулеметник. В групу управління і вогневої підтримки можуть входити і призначатись командир відділення, снайпер, гранатометник, помічник гранатометника, який може виконувати завдання звязкового а також мати при собі засоби для позначення вікон (місць знаходження атакуючої групи) по яких неможно вести вогонь підпримуючим вогневим засобом та інші додані відділенню вогневі засоби.

283. Робота командира взводу щодо організації наступу в місті (у населеному пункті) аналогічна роботі в звичайних умовах і включає: з’ясування завдання, віддання вказівки щодо підготовки взводу до майбутніх дій, оцінку обстановки, прийняття рішення, проведення рекогносцировки, віддачу бойового наказу, організацію взаємодії, бойове забезпечення та управління, підготовку особового складу, ОВТ до наступу, перевірку готовності взводу до виконання завдання.

Під час організації наступу командир взводу (відділення, танка) при оцінці противника повинен ретельно вивчити характер об’єкта, що атакує, особливо пристосованість до оборони будівлі, розташування противника і його вогневих засобів у будівлі, на підступах до неї, систему вогню, у тому числі і протитанкового, можливість ведення флангового вогню з сусідніх будівель.

Під час вивчення місцевості командир взводу (відділення, танка) визначає найбільш зручні підступи до об’єкту атаки, наявність мінно-вибухових та інших загороджень і порядок їх подолання, умови спостереження, ведення вогню й маскування, ширину вулиці (провулка), на якій належить діяти, наявність підземних споруд і можливість їх використання, розташування майданів, скверів і інших об’єктів, характер водних перешкод, наявність мостів через них і місць, зручних для форсування (подолання).

У рішенні, крім загальних питань, командир взводу визначає: порядок знищення противника на підступах до об’єкта атаки, оволодіння будівлею (поверхом) і знищення противника в ній, як побудувати бойовий порядок; бойові завдання відділенням (склад і завдання атакуючим групам), групі управління і вогневої підтримки і доданим вогневим засобам, заходи щодо боротьби з пожежами.

Під час постановки завдань відділенням (атакуючим групам, групі управління і вогневої підтримки, танку) командир взводу в бойовому наказі вказує: засоби посилення, об’єкт атаки, напрямок продовження наступу і рубіж переходу в атаку.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити дії взводу і засобів посилення на період висунення на рубіж переходу в атаку і проведення вогневої підготовки; на час атаки, оволодіння об’єктом атаки (будівлею) і знищення противника в ній; при оволодінні черговою будівлею (об’єктом).

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує: які цілі (об’єкти) і коли на напрямку дій взводу знищуються засобами старшого командира; порядок знищення противника своїми засобами в період вогневої підготовки; порядок виходу на рубіж атаки (зайняття вихідної позиції) і до об’єктів (споруд), що атакуються; способи дії взводу під час атаки будівлі і бою всередині нього; заходи щодо знищення груп противника в підземних спорудах і тих, які залишилися в тилу; порядок застосування аерозолів (димів) і вогнеметів під час виконання завдання; об’єкти, в яких необхідно закріпитися під час наступу, сили і засоби, що виділяються для виконання завдання; способи взаємного розпізнавання своїх підрозділів і порядок позначення досягнутих рубежів; сигнали цілевказання, оповіщення та взаємодії.

284. Перед атакою БМП, танки, гармати і протитанкові ракетні комплекси вогнем прямою наводкою знищують противника в спорудах, що атакуються, і сусідніх будівлях. Одночасно особовий склад механізованого взводу (відділення) і додані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях, амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (споруди), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об’єкта.

Під час атаки танки і вогнеметники, як правило, діють у бойовому порядку механізованого взводу (відділення). З підходом до об’єкта атаки вогонь танків, гармат і інших вогневих засобів переноситься на верхні поверхи і горища. Відділення сміливо та зухвало під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) уриваються в будівлю і, переходячи від низу до верху, з поверху на поверх сходами або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують впритул противника вогнем з автоматів, кулеметів і гранатами.

Порядок дій атакуючої групи під час захоплення будівлі може бути слідуючим. Після знищення противника в приміщенні будівлі перша бойова група вривається в нього і командир голосно повідомляє (по можливості) розташування вікон, дверей в приміщенні відносно входу до нього. Після цього друга бойова група разом з групою управління і вогневої підпримки відділення входить туда тим же шляхом і здійснює прикриття відділення (атакуючої групи). В цей час командир бойової перша бойова група змінює (дозаряжає) магазини, звязковий позначає вікна (місце знаходження відділення), командир відділення доповідає командиру взводу, приймає рішення на подальші дії і ставить задачу другій бойовій групі. Друга бойова група кидає гранати і веде вогонь з автоматів (кулемету), вривається в наступне приміщення. Якщо знищити противника з першої спроби не вдалося, командир відділення зостосовує додаткові вогневі засоби, що є в групі управління і вогневого забеспечення відділення і продовжує виконувати завдання.

Тим часом відділення другої лінії (група закріплення) занімає вогневі позиції у звільненому приміщенні і забезпечує підпримку вогнем атакуючих груп та переміщення групи управління і вогневої підпримки взводу, яка забирає і переносить все споряження, що залишено атакуючими групами для полегчення пересування.

Під час дії взводу (штурмової групи) в одну лінію функйії групи закріпленні виконує група управління та вогневої підтримки взводу.

Насамперед противник знищується в підвалах і нижніх поверхах будівель. Противник, який веде вогонь із вікон і дахів будинків, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями спеціально для цього призначеними. Дії атакуючих груп у будівлі забезпечуються постійним прикриттям та вогнем групи управління та вогневої підтримки одна одної вогнем. Додані взводу сапери в цей час проробляють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують будівлю.

Захопивши будівлю й очистивши її від противника, взвод (відділення) атакує наступний об’єкт.

285. При штурмі міста механізований взвод може діяти у складі роти як атакуюча група, група прикриття і закріплення, резерв, а іноді в якості штурмової групи. Взводу, при дії в штурмовій групі, можуть додаватися танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та інші вогневі засоби, а також підрозділ інженерних військ із підривними зарядами.

Бойовий порядок штурмової групи у складі взводу включає: дві-три атакуючі підгрупи (підгрупи захоплення), підгрупу прикриття і закріплення, підгрупу управління таі вогневої підтримки і підгрупи розгородження.

Атакуючу підгрупу взводу (підгрупу захоплення) складають механізовані відділення. Вона призначена для стрімкого зближення з об’єктом атаки, знищення противника й оволодіння ним. Атакуючим підгрупам видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних гранат, аерозольних (димових), запалювальних і сигнальних засобів, а також пристосування для штурму будівель і подолання загороджень (штурмові драбини, кішки, канати, перехідні містки та інші пристосування).

Підгрупа прикриття та закріплення призначається у складі відділення і діє на відстані до 50 м. Вона призначена для прикриття дій атакуючих підгруп вогнем, знищенням вогневих засобів, які ведуть фланговий вогонь, заборони підходу (маневру) противника до об’єкта штурму, відбиття контратак невеликих груп противника, а інколи й атаки противника разом із атакуючими групами. До її складу може включатися і снайпер.