Територіальна структура харчової промисловості та її характеристика

Індивідуальна робота

з дисципліни «Соціально-економічне дослідження галузі»

на тему:

«Соціально-економічне дослідження харчової промисловості(переробки молока)»

 

 

Підготував:

Студент МО-31

Притков Д.О.

Перевірила:

Клюха О.О.

 

 

Рівне 2011

ПЛАН

Вступ

1. Територіальна структура харчової промисловості та її характеристика

2. Економічні фінансові результати діяльності харчової промисловості (переробки молока)

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Однією зі складових промисловості України є агропромисловий комплекс, а однією зі складових агропромислового комплексу є харчова промисловість. Вона представляє собою важливу частину господарства, вносить значний внесок у створення суспільного виробництва й створює продукти для задоволення потреб населення.

Кожна держава намагається забезпечити суспільство якісним товаром. Україна не є винятком. Вона має усі передумови для створення якісної, високорозвиненої промисловості продуктів харчування, яка зможе задовольнити потреби кожного українця. Це є внутрішній аспект. А зовнішній полягає у в змозі забезпечити валютні надходження від реалізації на світовому ринку.

Розвиток харчової промисловості повинен стати одним з провідних напрямів економічної політики країни.

Об’єктом дослідження в моїй індивідуальній роботі виступає харчова промисловість України (переробка молока).

Предметом - є вивчення розвитку і розміщення харчової промисловості в Україні

Основними завданням є скласти кон’юктурний огляд, виявити тенденції й недоліки розвитку харчової промисловості.

Методи дослідження: літературний, порівняльний, балансовий, картографічний.

Відповідно до теми, завдань та предмета дослідження індивідуальна робота складається зі вступу, із двох пунктів плану, висновку, списку використаної літератури.

 

 

Територіальна структура харчової промисловості та її характеристика

Харчова промисловість – одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.

Основна частина продукції сільського господарства реалізується на підприємства харчової промисловості.

Харчова промисловість входить до продуктивних комплексів агропромислового комплексу. Її сировинна база досить поширена в Україні

Ще більш широкі межі розміщення споживачів продукції цієї галузі. Саме через це розміщення харчової промисловості має таку особливість, що виділяє її серед інших галузей, — її підприємства розміщуються повсюдно: скрізь, де є населений пункт, існує те чи інше виробництво харчової продукції. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактора.

Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, плодово-овочеконсервна, борошномельно-круп'яна, кондитерська, спиртова, виноробна та соляна. Розглянемо детальніше молочну промисловість.

Молочна промисловість є однією з основних у харчовій індустрії. Молочна промисловість забезпечує населення свіжим молоком та молочними виробами. До складу промисловості входять підприємства з виробництва тваринного масла, суцільномолочної продукції, молочних консервів, сухого молока, сиру, бринзи, морозива, казеїну та іншої молочної продукції. Молочна галузь займає важливе місце в економіці будь-якої держави та забезпеченні населення продуктами харчування першої необхідності. Молочні продукти мають важливе значення для забезпечення здоров'я населення. Продукт, створений природою, має в своєму складі практично все, що необхідно організму.

 

Таблиця 1

Виробництво, ресурси та обсяги продажу молока в Україні, (1900–2009 рр.)

 

До складу молокопереробного комплексу входить виробництво, заготівля, переробка та реалізація молочної продукції. Молокопереробна галузь включає в себе такі групи виробництва: маслоробна, сироробна, виробництво продукції з незбираного молока (пастеризоване молоко, сметана, кисломолочні продукти тощо) і молококонсервне виробництво.

 

Основними факторами, які обумовлюють географічне розміщення підприємств молокопереробної галузі, їх ефективне функціонування і розвиток є наявність сировинної бази та ринку збуту готової продукції [2; с.263].

2. Економічні фінансові результати діяльності харчової промисловості (переробки молока)

Виробництво молока та молочних продуктів має свої специфічні господарські та організаційні особливості [3; с.357]:

1) короткий термін зберігання продукції в сирому вигляді;

2) наявність широкого асортименту продуктів переробки;

3) потреба в кооперації і інтеграції, обумовлена особливостями переробки молока.

У формуванні повного циклу від виробництва молочної сировини до надходження готової продукції споживачам, сільське господарство знаходиться в складному становищі, перш за все, через велику роздробленість виробництва. У більшості випадків попит на кінцеві продукти переробки є більш еластичним на відміну від попиту на молочну сировину. Переробники й закупівельники, практично мають владу на продовольчому ринку, перш за все, у формуванні цінової політики. Виробники ж молока змушені погоджуватися з подібними умовами, що пов'язано з особливостями молочної сировини [4; с. 80].

Виходячи зі специфіки виробництва молока, можна говорити про ринок молочної продукції у свіжому та переробленому вигляді [3; с. 359].

Сегментами ринку молока та молочної продукції є [5; с.109]:

1) ринок споживачів — окремий особи, які купують свіжу і перероблену продукцію для задоволення особистих потреб;

2) ринок виробників — покупці свіжої продукції як сировини для переробки, або готової продукції та напівфабрикатів для використання в процесі виробництва в закладах громадського харчування, на підприємствах харчової промисловості для виготовлення інших продуктів харчування (наприклад, кондитерських і хлібобулочних виробів);

3) ринок проміжних продавців — покупці продукції з метою подальшого перепродажу (в основному заклади оптової та роздрібної торгівлі);

4) ринок державних установ — державні організації, які купують продукцію для передачі медичним закладам, дитячим будинкам, військовим частинам та ін;

5) зовнішній ринок.

Фактори, котрі впливають на формування ринку молока та молочної продукції, можна розділити на дві групи [6; с. 51]:

1) Фактори внутрішнього середовища:

- кількість поголів'я корів

- середньоденний удій молока

- системи технологічного оснащення

- персонал та ін.

2) Фактори зовнішнього середовища:

- політика держави (фіскальна, кредитно-грошова, аграрна, зовнішньоекономічна та ін.)

- стан економіки

- розвиток конкуренції та ін.

Аналіз статистичної інформації дозволяє зробити висновок про те, що, починаючи з 1990 року ринок молока та молочних продуктів Україна, характеризується негативною тенденцією: скороченням поголів'я корів та обсягів виробництва молока, зростанням цін і зниженням споживання молочних продуктів серед населення (табл.1).

 

 

Таблиця 1

Виробництво, ресурси та обсяги продажу молока в Україні, (1900–2009 рр.) [7]

Можна сказати, що на даний момент галузь перебуває в стані стагнації. Серед основних факторів, що стримують розвиток вітчизняного ринку молока та молочної продукції, слід виділити скорочення поголів'я корів, низьку якість молока-сировини, застарілі технології, невідповідність вітчизняних норм і вимог щодо якості молока європейським [8; с. 229].

Обсяги виробництва молока в Україні з 1990 року до 2009 року скоротилися більш ніж у два рази (з 24,5 млн. т в 1990 р. до 11,6 млн. т в 2009 році). Основним чинником даної тенденція є зниження виробництва молока на сільськогосподарських підприємствах: з 18,6 млн. т в 1990 році до 2,1 млн. т в 2009 (або на 87%). Як наслідок основними виробниками молока стали господарства населення, на їх частку в 2009 році припадало приблизно 82%, а в 1990 р. 76% молока виробляли сільськогосподарські підприємства (рис. 1).

Рисунок 1 — Виробництво молока в Україні, тис.т [7]

 

Чисельність поголів'я корів за 1990-2009 рр. в усіх категоріях господарств скоротилася з 8378 тис. до 2758 тис. голів (або на 67%). Дані зміни відбулися за рахунок великих сільськогосподарських підприємств, в яких чисельність поголів'я за аналізований період скоротилася з 6191 тис. до 605 тис. голів (або на 90,23%). У господарствах населення чисельність корів за даний період скоротилася з 2187 тис. до 2153 тис. голів (або на 1,5%), а по відношенню до 2008 року зросла майже на 5%. У цілому, в 2009 на частку приватних господарств припадало 78% поголів'я корів (рис. 2).

 

У 2008 році з 7,7 тис. підприємств, які тримають молочних корів: 27,3% мали від 1 до 20 корів; 32,5% — від 20 до 100 корів; 36,5% — від 100 до 500 корів, 3, 7% — це ферми, які мали 500 і більше корів, з них 31 підприємство має 1000 і більше корів [9; с. 61-64]. Дана ситуація здійснює негативний вплив на рентабельність молочного тваринництва, бо молочне стадо в 50-100 корів є економічно неефективним [8]. Серед чинників зростання собівартості молока можна виділити: зростання цін на корми, паливно-мастильні матеріали, електроенергію, обладнання.

Важливою проблемою галузі є низька якість сировини. Так, частка реалізованого сільськогосподарськими підприємствами молока, що в більшості випадків відповідає першому й другому сорту, переробним підприємствам у 2009 році склала 33%. Решта ж 67% молока надходять на переробку від господарств населення, у яких «технологія виробництва», по суті, не може забезпечити високої якості. Але слід зазначити, що якість молока, що реалізується підприємствам, має тенденцію до підвищення. Це пов'язано з прагненням одержання більш високої виручки, тому що різниця в цінах між I і II сортом — в межах 10-20%, а між першосортним і несортовим молоком — більше 30% [10].

З 2003 по 2010 рік серед окремих видів молочних продуктів найбільше зростання обсягів виробництва спостерігається серед спредів (зростання на 55%), молока обробленого (зростання на 25%), сирів жирних, включаючи бринзу, і свіжих неферментованих, а також кисломолочних сирів (зростання на 24% і 36% відповідно.) (табл. 2).

Таблиця 2

Виробництво основних видів молочних продуктів в Україні (2003–2010 рр.), тис.т [7]

 

Аналіз статистичної інформації про обсяги виробництва окремих видів молочних продуктів та обсягів молока, що надходять на переробку [7], дозволило виявити фальсифікацію молочної продукцію.

У табл. 3 наведені дані з виробництва окремих видів молочних продуктів. На підставі наведених даних був розрахований об'єм молока, який необхідний для виробництва того чи іншого молочного продукту в залежності від його жирності.

Порівнявши отримані результати про обсяги молока, які необхідні для виробництва того або іншого продукту і даними офіційної статистики щодо обсягів переробки молока, можна відзначити, що об'єм молока, який необхідно переробити перевищує значення офіційних обсягів переробки (табл. 3). Виходячи з цього, можна зробити висновок, що в середньому близько 40% молочних жирів замінюється рослинними (за аналізований період 2003-2009 рр.). При цьому основна заміна молочних жирів відбувається у продуктах з найбільшою кількістю жирів (тверді сири та вершкове масло).

 

 

Таблиця 3

Аналіз виробництва основних видів молочних продуктів в Україні (2003–2010 рр.), тис.т [7]

Скорочення виробництва молока, зростання цін на молокопродукцію, зниження купівельної спроможності призвело до значного скорочення споживання молочних продуктів. Так, за роки незалежності України споживання молока і молочних продуктів скоротилося майже на 60%. Якщо в 1990 році на одну людину припадало 373 кг/рік молочних продуктів (у перерахунку на молоко), в 1995 році споживання вже становило 244 кг/рік, а в 2009 році — 213 кг/рік. У відповідності з науково обґрунтованими нормами людина повинна споживати 380 кг молока на рік (рис. 3). Для порівняння: середньорічний показник споживання цього продукту у Франції — 440 кг, у Німеччині — 430 кг, у Данії — 380 кг, в Австрії — 370 кг [10].

Рисунок 3 — Споживання молочних продуктів в Україні (в перерахунку на молоко) [7]

 

Ціноутворення на молоко і молочні продукти характеризується сезонністю, так пік зниження цін в Україні відзначається у червні — серпні. Починаючи вже з вересня, у зв'язку зі зменшенням надоїв, ціни ростуть, і досягають свого максимуму в листопаді — грудні. Великий вплив при ціноутворенні на ринку готової молочної продукції здійснюють посередники при закупівлі молока-сировини і реалізації готової продукції. При закупівлі молока посередницькими структурами його закупівельна ціна зростає приблизно на 15-20% [7; с.61-64]. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України «Щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» № 1782-17 від 22.12.2009 р., товаровиробники молока і м'яса перестали отримувати ПДВ від переробників, як результат виробники молока підняли відпускні ціни більш ніж на 40% з метою компенсації втрат від ПДВ [11; 12, с.22].

У 2009 Україна займала одинадцяте місце серед основних світових виробників молока та молочної продукції (обсяг виробництва в 2009 році склав приблизно 12 млн. т). Світовими ж лідерами з виробництва молока в 2009 році стали Індія (112 млн. т), США (85,5 млн.), Китай (43,6 млн. т), Росія (32,8 млн. т). У 2009 році 163,75 тис. т молока було експортовано у вигляді сирів (47%), сухих молочних продуктів (28%) та інших товарів. Якщо в 2004 і 2005 роках Україну могла без шкоди для внутрішнього споживання вивезти близько 2 млн. т молока, то на даний момент надлишки складають не більше 1,3 млн. т на рік. За підрахунками фахівців, якщо виробництво молока в Україні знизиться ще на 10%, то країна з експортера перетвориться на нетто-імпортера молокопродуктів [10].

У структурі експорту близько 50% припадає на ринок Росії, куди Україна експортує сири. Сухі молочні продукти в основному експортуються в такі країни як Сирія, Туреччина, Алжир, Казахстан, Єгипет, країнами-імпортерами казеїну є Німеччина і Польща.

Імпорт молочних продуктів в Україні незначний, а серед основних постачальників виступають білоруські та російські компанії. Так у 2009 році імпорт склав 46,16 тис. т. У зв'язку з ускладненням ситуації на вітчизняному ринку, в 2009 році в Україні з Білорусії був ввезений рекордний обсяг вершкового масла 16,3 тис. тонн, що в структурі експорту (у натуральному вираженні) склало 35%. На частку кисломолочної продукції припало 15% імпорту.

У 2009 році в Україні 11 великих компаній займали 60,2% ринку, на частку ж інших 300 виробників доводилося 39,8% ринку молочної продукції (рис. 4).

Рисунок 4 — Структура ринку цільномолочної продукції в 2009 році в натуральному виразі (за виробниками), % [13, с.64]

 

Слід зазначити, що надалі можна припустити, що буде спостерігатися тенденція до скорочення кількості підприємств і посилення конкуренції на ринку. Вступ України до СОТ відкрив дорогу іноземним виробникам. Великі компанії з іноземним капіталом постійно збільшують контрольовану ними частку ринку, поглинаючи конкурентів. Так французька група «Lactalis» (ТМ «President») вже володіє Миколаївським молочним комбінатом, компанією «БілосвітУмань» і Павлоградським молочним комбінатом (ТМ «Фанні») [10].

 

 

Висновки

 

Незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної продукції в сучасній упаковці.

Формування соціально-орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету.

Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.

Для стабілізації становища в ряді галузей харчове промисловості необхідно:

· оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

· забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;

· продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;

· створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

· запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;

· відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;

· активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.