Метеорологічні умови виробничого середовища

Трудова діяльність людини проходить у відповідних метеорологічних умовах, які прямо чи побічно можуть несприятливо діяти на організм. Метеорологічні умови на виробництві залежать від характеру технологічних процесів, часу дня і року, кліматичних умов. Якщо робота виконується на відкритих територіях, метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом і порою року, однак і в цих випадках в робочій зоні створюється відповідний мікроклімат. Залежно від виробничих умов домінують окремі елементи мікроклімату або їх комплекс. В одному випадку це може бути висока температура повітря, в другому – інтенсивна інфрачервона радіація, в третьому – різноманітне їх поєднання.

В процесі трудової діяльності людина перебуває у постійній тепловій взаємодії з виробничим середовищем. За нормальних мікрокліматичних умов в організмі, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6^о С). Кількісне співвідношення виробленої людиною теплоти, завдячуючи хімічній терморегуляції і загубленні теплоти в результаті терморегуляції визначає стан теплового балансу. Коли людина виконує роботу в умовах теплого мікроклімату, а тепловіддача мала, тоді спостерігається позитивний баланс теплоти, в результаті якого може настати перегрів організму. Різне перегрівання може призвести до сонячного удару при роботі на відкритому повітрі.

Крім високих температур повітря людина часто піддається впливу низьких його температур. При роботі в умовах охолоджуючого мікроклімату, в організмі людини тимчасово збільшується теплоутворення і зменшується тепловитрата. Це може призвести до переохолодження. Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Особливе значення для створення у виробничих умовах відповідного мікрокліматичного режиму має рухомість повітря. При роботі на відкритих просторах зменшується ступінь дії на організм людини сонячних променів. Залежно від температури швидкість руху повітря по-різному впливає на людину. В жаркий період вітер сприяє звільненню організму від надлишків теплоти, а за низьких температур – може бути переохолодження організму.

Можливості організму пристосуватись до метеорологічних умов не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30-31^о С при відносній вологості 85% чи 40^о С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа нижча. Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють комплекс чинників, які в умовах тривалої дії на людину створюють комфортні теплові відчуття та збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Допустимі умови – комплекс чинників, які в умовах тривалої і систематичної дії на людину можуть викликати дискомфортне відчуття та зміни теплового стану організму. Однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей.

Шум

Шум – це сукуп.звуків різної частоти та інтенсивності, які перешкоджають сприйняття інформації. Залежно від частоти шум буває: низькочастотний (16-350 Гц), середньочастотний (350-800 Гц), високочастотний (понад 800 Гц). Залежно від характеру спектра: широкосмугові з безперервним спектром, з шириною більше 1-ї октави; тональні, у спектрі яких є дискретні тони, які чуються. За часовими характеристиками: 1)постійні – рівень звуку яких за 8-годинний роб.день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА; 2) непостійні – для яких ця зміна більше 5 дБА. Непостійні поділяються на коливні в часі, переривчасті та імпульсні. Засоби захисту від шуму: 1)↓ шуму в джерелі виникнення – досягається шляхом його конструктивних змін: заміна металевих деталей на пластмасові, усунення проміжків у зубчатих передачах, заміна підшипників кочення і зубчатих передач, заміна ударної дії безударною, ↓ частоти обертів валів та ін. 2)звукоізоляція – до звукоізолюючих заходів належать огородження, стіни, перегородки, перекриття, спец.звукоізолюючі кожухи. 3)звукопоглинання – це властивість будівельних матеріалів і конструкцій поглинати енергію звукових коливань. Поглинання звуку пов’язане з перетворенням енергії звукових коливань в тепло, внаслідок втрат на тертя в каналах звукопоглинаючого матеріалу. Зменшення шуму залежить від якості матеріалу. До звукопоглинаючих матеріалів належать матеріали з коефіцієнтом звукопоглинання > 0,2. Це може бути звукопоглинальне облицювання стелі, верхніх частин стін і штучні звукопоглиначі – об’ємні звукопоглинаючі тіла різної форми. 4)архітектурно-планувальні заходи – найбільш шумні виробництва рекомендують компонувати в окремі комплекси і розміщувати всі шумні цехи за межами міста з підвітряного боку з використанням озеленення. 5)заходи індивідуального захисту – використання протишумних навушників – внутрішніх, що вкладають у вухо, і зовнішніх, які закривають вухо повністю; протишумних касок, спец.протишумного одягу, які ізоляцюють і поглинають звук.

Інфразвук

Інфразвук знаходиться в діапазоні нечутних звуків, коли частота акустичних коливань не перевищує 16-20 Гц. Під впливом інфразвуку, котрий має великі амплітуди коливань, які знаходяться в резонансі з коливаннями внутр. органів, можуть виникати больові відчуття, зокрема у вусі. В природних екосистемах інфразвукові коливання виникають під час землетрусів, ураганів, штормів та ін. природних явищ. Інфразвуки виникають також під час роботи машин та механізмів. Багато джерел інфразвуку є в промисловості. З ними пов’язана робота компресорних установок, двигунів, систем пневмотранспорту. Існують порогові значення інфразвукової дії. Поріг небезпеки смерті відповідає інфразвуковому впливові заг.рівня 180-190 дБА, котрий призводить до смерті навіть під час короткочасного впливу. Порогом потенційної небезпеки для життя людини є інфразвуки інтенсивністю 150-180 дБА. Такі інфразвуки призводять до психофізіологічних відхилень. Межею, котра є на межі витривалості, є рівень в межах 140-155 дБА. Зявляються психофізіологічні відхилення, що дуже важко виліковуються. Порогом безпеки є рівень інфразвуку 90 дБА. Так, інфразвуки особливий вплив роблять на психічну сферу людини: уражають усі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з’являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності – почуття слабкості, як після сильного нервового потрясіння.
Навіть слабкі звуки, інфразвуки можуть робити на людину істотний вплив, особливо якщо вони носять тривалий характер. На думку вчених, саме інфразвуками, що нечутно проникають крізь самі товсті стіни, викликається багато нервових захворювань жителів великих міст. Організм людини проти шуму практично беззахисний. Захисні дії: 1) ↓ інтенсивності звуку в джерелі виникнення; 2) засоби індив. захисту; 3)поглинання; 4)прилади контролю; 5) шумоміри типу ШВК с фільтром ФЕ-2; 6) віброакустична апаратура типу RFT.

 

 

Ультразвук

Ультразвук – це механічні коливання в газах, рідинах та твердих тілах. Ультразвук людина не чує, але сприймається деякими істотами (летючі миші, риби, птахи тощо). Він викор-ся в процесах металообробки, в ультразвукових установках, з метою отримання емульсій, сушіння, очищення, зварювання, навігації, підводного зв’язку. Ультразвук виникає при роботі верстатів, ракетних та ін.. двигунів. Низькочастотний ультразвук, притаманний промисловому вироб-ву, діє на весь організм людини, зокрема на вестибуляційний апарат. Навіть невеликі дози ультразвукового опромінення за умови тривалого і багаторазового повторюваного впливу викликає у робітників слабкість, сонливість, ↓ працездатності. Тривала, систематична дія ультразвуку, котрий поширюється через повітря, викликає функціональні зміни, діяльності нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, слухового та вестибуляційного аналізаторів, зміни властивостей та складу крові. Дія ультразвуку викликає вегетосудинну дистонію, виникає головний біль. Контактна дія високочастотного ультразвуку на рухи призводить до порушення капілярного кругообігу в кистях рук, ↓ больової чутливості, захворювань нервової с-ми. Ультразвук з рівнем звукового тиску 80-90 дБ має стимулюючий вплив, діючи як мікромасаж, прискорює обмінні процеси, але при 120 дБ впливає негативно. До засобів індивідуального захисту від шуму належать: – протишумні навушники, які закривають вушну раковину; – протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;– протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;– протишумні костюми. – застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;– установка обладнання на демпфіруючих прокладках;– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;– установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку – архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);– звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;– оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління.

Вібрація

Вібрація (В) – це рух точки механічної с-ми, при якій відбувається почергове зростання та спадання в часі значень щонайменше 1-ї координати. Генерується вібрація ручним інструментом, верстатами й механізмами і сприймається тілом людини при безпосередньому контакті. В. буває: 1) загальна – передається на тіло людини, що стоїть або сидить, через опорні поверхні (сидіння, підлога); 2)локальна – передається на руки робітника при контакті з вібруючим інструментом. В. сприймається людиною як трясіння, часто супроводжується шумом. В. хар-ся такими абсол. параметрами: амплітуда зміщення, амплітуда швидкості, амплітуда прискорення, частота.

На вироб-ві, як правило, має місце складна вібрація — поєднання загальної і локальної, яка характеризується сумою коливань різних частот, амплітуди і початкових фаз. Найбільш небезпечні для здоров’я людини вібрації з частотами 16-250 Гц. Так, низькочастотна вібрація призводить до ушкодження опорно-рухового апарату, а високочастотна викликає функціональні розлади периферійного кровообігу у вигляді локальних судинних спазмів. Тривалий вплив загальної вібрації призводить до змін у центральній нервовій системі, які виявляються у запамороченнях, сонливості, шумі у вухах, болях в ікроножних м’язах, порушенні координації рухів, розладах зору. Вплив вібрації на організм працівника виявляється у збільшенні затрат нервової енергії, швидкому розвитку втоми і може призводити до тимчасової втрати працездатності через вібраційну хворобу.

У хворого на вібраційну хворобу порушується кровообіг, виникає біль у руках, деколи спостерігаються судоми рук, знижується чутливість шкіри.

Заходи захисту від В: 1)↓ вібрації в джерелі виникнення досягнення шляхом його конструктивних змін: заміна ударних процесів безударними, викор-ня деталей з пластмас, ремінних передач замість ланцюгових і т. д.; 2)↓ В. на шляху поширення досягається віброізоляціїю, вібропоглинанням або віброгасінням; 3) індив. захист – для захисту ніг від впливу В. викор-ть спец.взуття, наколінники, для рук – рукавиці, прокладки, наколотники, для тулуба – пояси, нагрудники, спец.костюми.

Іонізуюче випромінювання

Іонізуючим називається випромінювання, яке прямо або непрямо може іонізувати середовище. До нього належать рентгенівське випромінювання, а також випромінювання, що скл-ся з потоків заряджених або нейтральних частинок, які мають достатню для іонізації енергію. Джерела: уранові рудники, АЕС, рентген, флюорографія. Пошкодження викликані в організмі іоніз. випромінюванням будуть тим більше, чим більше енергії воно передасть тканині. Осн. небезпека для живих об’єктів: руйнування біологічних структур за рахунок внесення в них енергії. Дія на людину: променева хвороба, ракові захворювання, порушення функцій організму, пошкодження генетичного апарату. Заходи захисту: 1)захист від зовн. джерел випромінювання; 2)попередження розповсюдження радіонуклідів у робочому приміщенні і довкіллі; 3)відповідне планування і підготовка приміщень; 4)організація необхідного радіаційного контролю; 5)забезпечення необхідних умов транспортування радіоактивних речовин, збір та захоронення радіоактивних відходів; 6)використання засобів індів.захисту та ін.

54.Електромагнітні поля та випромінювання Електромагнітні випромінювання – це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює прискорено рухомі заряджені частинки. Електромагнітне поле – це особлива форма матерії, в якій відбувається взаємодія між електрично зарядженими частинами.

Електромагнітне випромінювання вкл в себе: радіохвилі, випромінювання оптичного діапазону (інфрачервоні хвилі), ультрафіолетові хвилі, рентгенівське ви промін, видиме світло. Електромагнітні поля виникають також в атмосфері при атомних вибухах. Джерела ел-магн випромінювання є: потужні телевізори та радіомовні станції; антени моб. зв’язку; промислові установки високочастотного нагріву; лабораторні прилади різного призначення; побутова техніка, комп’ютерна техніка. Вплив на людину: для людини небезпечним є електичне поле. Внаслідок його діїі у людини відбув фізіологічні зміни організму і зокрема нервової с-ми та стр-ри головного і спинного мозку. Крім цього ел-магн поле вникликає втому, сонливість, або поруш сну, головні болі, розлад нервов с-ми,зміна кровяного тиску, трофічні явища, психічні порушення тощо. Засоби захисту від ел-магн випром: 1)захист часом (обмежене перебування людини у зоні ел-магн випром); 2)захист відстанню (↑ відстані між випромінювачем і обслуговучим персоналом); 3)зменшення потужності випромінювання безпосередньо в джерелі за доп. спец.пристроїв – поглиначів потужності; 4)екранування джерел ви промін (застосування екранів, камер, кожухів тощо); 5)засоби індив захисту (халати і комбінезони з металізованої тканини і заземленням; окуляри).