наркоманія та алкоголізм як одні з найпоширеніших форм девіантної поведінки

Письмове завдання:

1. У чому, на Вашу думку, полягають особливості безмедикаментозних реабілітаційних програм для людей із залежностями від психоактивних речовин?

Література:

ü Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.:Каравела, 2009. – 368 с.

ü Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.

 

 

Самостійна робота № 18

Соціальна робота у державах

Загального добробуту

Письмове завдання:

1. Розкрийте особливості фінансування соціальної сфери у державах загального добробуту.

2. Охарактеризуйте сімейну політику та становище жінок у державах загального добробуту.

Література:

ü Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.:Каравела, 2009. – 368 с.

ü Теорії і методи соціальної роботи: Підручник / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.

ü Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.

 

Рекомендована література

1. Бурая Н.П. Соціальна робота: навч. посібник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. – 104 с.

2. Введення у соціальну роботу: Навч.посібник. – К.: Фенікс, 2001. – 288 с.

3. Вступ до соціальної роботи: Навч. посіб. / За ред. Семигіної Т.В., Миговича І.І. – К,: Академвидав, 2005. – 304 с.

4. Корнюшина Р.В. Зарубежный опыт социальной работы. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2004. – 85 с.

5. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Навч.посіб. – К.: МАУП, 2002. – 134 с.

6. Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.

7. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 368 с.

8. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. – Ужгород. – Ґражда, 2000. – 134 с.

9. Сімейно орієнтована соціальна робота: практичні аспекти: Конспект лекцій / За заг. редакцією В.О. Кузьмінського, С.С. Лукашова – К.: Молодь, 2010. – 128 с.

10. Скуратівський В.А., Палій О.М. Ліанова Є.М. Основи соціальної політики: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 370 с.

11. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И. Холостовой. – М.: Юрист, 1997. – 424 с.

12. Социальная работа за рубежем: Учебное пособие / Под общ. ред. Е.С. Новак. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 2001. – 172 с.

13. Соціальна робота (В 3 Ч.) / За ред. Семигіної, І. Григи. – К., 2004: Частина 1. Основи соціальної роботи. Частина 2. Теорія і методи соціальної роботи. Частина 3. Робота з конкретними групами клієнтів.

14. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: ЦНЛ, 2004. – 256 с.

15. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. – У 2-х ч. / За заг. ред. А.Я. Ходорчук. – К.: УДЦССМ, 2001. – 296 с.

16. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської. – К.: ЦНЛ, 2004. – 352с.

17. Теория социальной работы: Учебник / Под. ред. Проф. Е.И. Холостовой. – М.: Юристь, 2001. – 334 с.

18. Теорії і методи соціальної роботи / За ред. Т.В.Семигіної, І.І.Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.

19. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.

20. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 432 с.

21. Холостова Е.А. Социальная работа: Учебное пособие. – 6-е изд. – М.: Изд. «Дашков и Ко», 2008. – 860 с.

22. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 464 с.

Словник основних термінів

з дисципліни «Теорія соціальної роботи»

АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА −процес і результат активного пристосування індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією). Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище (текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється. Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.

АЛКОГОЛІЗМ − хронічне захворювання, яке розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв, і яке проявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості.

АНКЕТУВАННЯ (вiд фp. enquete - букв.: pозслiдування) –один з технiчних засобiв конкpетного соцiологiчного дослiдження – письмове (iнодi усне) опитування значної кiлькостi людей за певною схемою - анкетою.

БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ ДИТЯЧА − послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, заняттями дітей, підлітків з боку батьків або осіб, які їх замінюють. Бездоглядність дитяча часто виникає внаслідок недостатнього розуміння батьками своїх обов’язків, недостатнього догляду за дитиною, незабезпечення її усім необхідним для нормального розвитку; через невиконання батьками своїх обов’язків. У ображеної, емоційно занедбаної дитини з’являються прагнення до бродяжництва, антигромадські погляди та звички, неуспішність у навчанні, недисциплінованість, злочинність.

БЕЗДОМНИЙ − людина, що не має житла, притулку, яка веде неосідлий образ життя. До числа Б. в широкому значенні можна віднести кочовиків. Значну частину Б. представляють так звані бомжі, тобто особи без певного місця проживання. Ряди бездомних поповнюють колишні в'язні, тікаючі від батьків діти, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці, що повертаються з інших країн. Більшість Б. чоловіки-одинаки, серед Б. жінки складають біля 10%.

БЕЗРОБІТНИЙ − працездатний громадянин, що не має роботи і заробітку, зареєстрований в службі зайнятості з метою пошуку відповідної роботи і готовий приступити до неї. При цьому не беруться до уваги плата за виконання громадських робіт у напрямі служби зайнятості, виплата вихідною допомоги і середнього заробітку працівникам, вивільненим в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або скороченням чисельності штату підприємств, установ і організацій. Не можуть бути визнані Б. наступні категорії громадян: а) що не досягли 16-літнього віку; б) особи, яким призначена (у відповідності із законодавством) пенсія, виключаючи інвалідів ІІІ групи; в) особи, що відмовилися протягом 10 днів з дня звертання в службу зайнятості від двох варіантів відповідної роботи (тобто роботи, відповідної професійній придатності працівника з врахуванням рівня його професійної підготовки, досвіду колишньої роботи, стану здоров'я, транспортної доступності робочого місця); г) особи, що вперше шукають роботу, а також не маючі професії (спеціальності) у разі двох відмов від отримання професійної підготовки, від запропонованої оплачуваної роботи (навіть тимчасової).

БЕСІДА – 1) метод отримання інформації, надання емоційної, психологічної, психіатричної допомоги у процесі вербальної комунікації; 2) один із методів формування свідомості, який передбачає розширення знань клієнтів, формування у них відповідного ставлення до оточуючої дійсності шляхом діалогу.

БЛАГОДІЙНІСТЬ − альтруїстична діяльність, спрямована на надання фінансової та іншої допомоги тим, хто її потребує, на поліпшення умов функціонування суспільства та його частин. Може здійснюватися приватними особами, громадськими та релігійними організаціями і державою.

ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ − поняття, що пояснює труднощі, з якими стикається педагог під час організації та здійснення виховного процесу. Термін використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень чи патології діяльності).

ВОЛОНТЕРСТВО – добровільне прийняття обов’язків по наданню безоплатної соціальної допомоги, послуг, патронажу над інвалідами, хворими та людьми похилого віку, а також особами і соціальними групами, які опинилися в складній життєвій ситуації.

Волонтерський рух − це доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому.

ГЕРОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА – область соціологічних досліджень образу життя немолодих людей, способів їх соціальної адаптації до нових умов в зв'язку з виходом на пенсію, до змін в їх соціальному статусі і престижі, матеріальному, сімейному положенні, в соціальній ролі тощо.

ГРУПА СОЦІАЛЬНА –стійка група людей, що займає певне місце і що грає властиву їй роль в суспільному виробництві. Це класи, інтелігенція, службовці, люди розумового і фізичного труда, населення міста і села. Відмінності між Г.с. мають місце передусім в області економіки, політики, утворення, прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних - молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо.) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо.).

ГРУПА СОЦІАЛЬНОГО РИЗИКУ – група, яка об’єднує людей, які піддаються небезпечним негативним впливам і є певною загрозою стабільності суспільства. Традиційні групи ризику – люди з алкогольною і наркотичною залежністю, безпритульні, повії, ув’язнені, чий спосіб життя можна охарактеризувати як прояв хвороби суспільства.

ГРУПОВА СОЦІАЛЬНА РОБОТА –метод соціальної роботи, під час якої відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємодії; її метою є надання допомоги клієнтові завдяки передаванню групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.

ДЕЗАДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ– порушення процесу пристосування індивіда до соціального середовища внаслідок хибного або недостатньо розвиненого уявлення про себе, свої соціальні можливості і зв’язки. Проявляється у девіантній поведінці (алкоголізм, наркоманія, суїцид), неадекватних психологічних станах особистості (депресія, гіперактивність тощо).

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА − це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів. Серед типових проступків виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб).

ДИСОЦІАЦІЯ ОСОБИ (від лат. dessociatio - роз'єднання) −розлад між ідеями, прагненнями і діями індивіда. Д.о. спостерігається у хворих на істерію та деякі інші нервово-психічні хвороби.

Дискримінація — упереджене, негативне ставлення до людини, навмисне обмеження або позбавлення її прав на основі расової або національної належності, політичних або релігійних переконань, статі тощо.

ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА [гр. diagnosticos – здатний розпізнавати] − процес наукового виявлення та вивчення причинно наслідних зв’язків і взаємостосунків у суспільстві, що характеризують його соціально-економічний, культурно-правовий, морально-психологічний, медико-біологічний та санітарно-екологічний стан, в більш вузькому розумінні – це вивчення причин соціальних проблем, які створюють складні життєві ситуації для індивіда, сім’ї або окремих груп.

ЕЙДЖИЗМ – дискримінація за віком.

ЕМПАТІЯ [гр. empatia - співпереживання] – здатність особи осягнути емоційний стан іншої людини, проникнути в її переживання шляхом внутрішнього відчуття.

Клієнт соціальної роботи − індивід, група людей, сім'я, громада, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життє­вої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують допомоги фахових соціальних працівників, є адресатами соціальної роботи.

МАРГІНАЛ – людина, що перебуває в проміжному, пограничному становищі між якими-небудь соціальними групами (або культурами), людина, що втратила колишні соціальні зв'язки і не прилаштувалася до нових умов життя. Частіше за все це представники мігрантів, етнічних меншин, сільські жителі, переміщені в міста, що не мають умов для сприйняття і засвоєння міського образу життя, його норм, цінностей, установок тощо. М. - особливий і важкий об'єкт в діяльності соціальних служб, соціальних працівників.

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ − сукупність технологій, дослідницьких і терапевтичних процедур, способів діяльності, за допомогою яких здійснюється соціальна робота.

МЕЦЕНАЦТВО − добровільні пожертвування багатих людей, організацій на розвиток і підтримку мистецтва та його яскравих представників (акторів, поетів, художників).

МОЛОДЬ − соціально-демографічна група, яка виокремлюється на основі сукупності вікових характеристик, соціального статуса і зумовлюється тією чи іншою соціально-психологічною властивістю, яка визначається суспільним укладом, культурою і закономірностями соціалізації. Вікові категорії - від 16-17 до 25-30 років.

НАСИЛЛЯ В СІМ'Ї − застосування фізичної сили, примусового впливу, пригноблення членів сім'ї. Стосовно дітей - це систематичні фізичні покарання, деспотизм, жорстокість, погрози, надмірна суворість, грубість, що принижує гідність дитини

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ − певний стан здоров'я, зумовлений захворюванням або каліцтвом, при якому працівник не має змоги виконувати свої трудові функції

НОРМИ СОЦІАЛЬНІ –засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. Виробляються у всіх сферах суспільної практики і у всіх видах суспільних відносин. Складаються як норми-правила і норми-очікування, що зумовлюють форму, мотивацію, спрямованість, оцінку поведінки членів групи і визначальні форми і відхилення, що допускаються в їх (членів групи) взаємодіях і виявах. орієнтир для оцінки (правової і моральної) девіантної (поведінки, що відхиляється від прийнятих в суспільстві норм) поведінки людей. Це звички, манери, етикет, звичаї, традиції, обряди, церемоніали, ритуали, закони (звичайне право, юридичні закони), мода (смаки) і захоплення, цінності, ціннісні орієнтації, вірування, знання і міфи, честь.

ОБСЛУГОВУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ − діяльність соціальних служб по соціальній підтримці, наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведенню соціальної адаптації і реабілітації громадян, які знаходяться у важкій життєвій ситуації. Види О.с.:стаціонарне, нестаціонарне, напівстаціонарне, за місцем проживання, термінове

Об'єкти соціальної роботи − окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я − система соціально-економічних і медичних заходів, які направлені на збереження та укріплення здоров'я як кожної окремої людини, так і всього населення в цілому

ПАТРОНАЖ − вид соціального обслуговування, переважно на дому, індивідуальних клієнтів і груп ризику, який полягає в постійному соціальному нагляді, регулярному відвідуванні їх житла соціальними (і іншими) працівниками, наданні ним необхідної економічної, матеріально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги тощо.

ПЕНІТЕНЦІАРНИЙ – той, що стосується покарання, головним чином кримінального. Пенітенціарій – в ряді країн - в’язниця, виправний заклад тюремного типу. Пенітенціарна система – юрид.: система покарань переважно кримінального характеру. Соціальна робота в пенітенціарних закладах є особливим великим розділом цього виду професійної діяльності. В неї можна включити роботу з умовно засудженими - надання їм соціальної, психологічної, організаційної та інших видів допомоги; роботу з особами, що знаходяться у місцях позбавлення волі; роботу з тими, хто відбув покарання, включаючи їх ресоціалізацію, а також роботу з сім’ями ув’язнених і колишніх ув’язнених.

ПЕРЕАДАПТАЦІЯ – процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових незвичних умовах існування, а також успішний результат цього процесу.

Принципи соціальної роботи – основоположні ідеї, правила, норми поведінки.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ –процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником суспільних відносин. Тобто, якщо людина поводиться відповідно до соціальних норм, можна говорити про те, що її поведінка є соціалізованою.

Соціальне виключення − реальне або уявне, цілковите або часткове відсторонення індивіда, групи від суспільного життя, унемож-ливлення доступу до суспільних благ.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – державна система допомоги громадянам, які через соціально значимі причини не мають самостійних засобів до існування у вигляді винагороди за працю, або отримують їх в обсязі, недостатньому для задоволення життєвих потреб. Категорії громадян, яких необхідно охопити соціальним забезпеченням, визначаються чинним законодавством. До них відносять: осіб, які знаходяться за межами юридично встановленого працездатного віку (діти і підлітки до 14-16 р., люди пенсійного віку); осіб, які не можуть бути повноцінними учасниками суспільного виробництва за станом здоров’я (мають вади фізичного або психічного розвитку, тимчасово непрацездатні); жінок в період вагітності і догляду за дитиною; осіб, які виконують у сім’ї функції, що не можуть поєднуватися із роботою (догляд за малолітніми дітьми, інвалідами, людьми похилого віку). Реалізовує конституційне право громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку захворювання, повної або часткової втрати працездатності, втраті годувальника. Система с.з. включає: пенсії, допомоги працюючим (при тимчасовій непрацездатності, при вагітності і родах), одиноким матерям, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям та ін. Здійснюється за рахунок державного бюджету і страхових внесків, які акумулюються в пенсійному фонді, фондах соціальної підтримки населення.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА − діяльність держави і інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обгрунтуванню соціальних пріоритетів.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК – професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги.

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ –комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА – галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО −явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.

Стереотип − відносно стійкі уявленнях про соціальне явище, соціальний статус або об'єкт (конкретного індивіда, групу)

Суб'єкти соціальної роботи − це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення.

СІМ'Я − заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою; відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.

СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ – підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

СУБКУЛЬТУРА − 1.Система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи, яка являє собою цілісне утворення в межах домінуючої культури. 2.Сукупність певних негативно інтерпретованих норм і цінностей традиційної культури, які функціонують в якості культури злочинного світу.

ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ – сукупність сформованих у процесі пізнавальної практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.

ТЕХНОЛОГІЯ [гр. tehne мистецтво, ремесло, наука + logos поняття, вчення] − сукупність знань про способи і засоби здійснення виробничих процесів.

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ –одна із галузей соціальних технологій, що орієнтована на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку громадянам, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio - марне сподівання, невдача, обман) –психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. Ф. - це психологічний стан, що виникає при розчаруванні, нездійсненні якої-небудь значущої для людини мети, потреби; гнітюча тривога, почуття напруження, безвихідність. Зняття Ф. є однією з важливих задач в діяльності соціальних працівників, під час їх контактів з клієнтами.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ −вiдбipкова, вiдносно стiйка система спpямованостi iнтеpесiв i потpеб особистостi, нацiлена на певний аспект соцiальних цiнностей. Детеpмiнантами Ц.о. особистостi виступають матеpiальнi умови життєдiяльностi, а також iндивiдуально-типовi pиси, нахили, здатностi i здiбностi людини.

Цінність соціальної роботи – ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень.