Необхідні терміни та поняття

Акціонерне товариство – форма організації підприємств, капітал яких формується шляхом про­дажу акцій та інших цінних паперів.

Акціонерний капітал – засоби компанії, які ста­новлять собою вартість випущених нею акцій та первісний капітал акціонерного товариства.

Акція – вид цінного папера, який свідчить про участь власника (утримувача акцій) у капіталі акці­онерного товариства, яке її випустило, та дає йому право на отримання частини прибутку цього това­риства у вигляді дивіденду. Акції мають свою номі­нальну та курсову (ринкову) ціну.

Алод – форма феодальної земельної власності в Західній Європі, що вільно відчужувалася.

Анексія – насильне приєднання (захоплення) чужої території.

Баналітет – монопольне право феодалів вима­гати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі тощо за плату, визначену ним самим.

Банкноти – банківські білети, грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними бан­ками і є основним видом паперових грошей.

Бенефіцій – земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам за умови несення військової або адміністративної служби.

Біржа – форма організації торгівлі, постійно дію­чий ринок, де торгують цінними паперами, нерухомі­стю, великими партіями товарів.

Васалітет – у середньовічній Європі система осо­бистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів).

Вексель – вид цінного папера у вигляді письмо­вого боргового зобов’язання суворо встановленої форми, який надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати з боржника сплати зазначеної грошової суми.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) – об’єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, урядової бюрократії, мілітаризованих наукових установ, які займаються розробкою і ви­робленням військової продукції.

Вотчина – комплекс феодальної земельної влас­ності (землі, будівлі, реманент) та пов’язаних з нею прав на феодальне залежних селян.

Ганза (союз, товариство) – торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком у XII – XVI ст.

Гард – дерев’яні (частокільні), рідше кам’яні, пе­регородки для ловлі риби або затримання її в ріках і озерах.

Гіперінфляція – зростання надзвичайно високи­ми темпами товарних цін та грошової маси в обігу, яке призводить до різкого знецінення грошової оди­ниці, розладу платіжного обороту та порушення нор­мальних господарських зв’язків.

Девальвація – здійснюване державою зниження обмінного курсу національної валюти відносно іно­земних валют або міжнародних рахункових одиниць, а раніше і до золота; зменшення реального золотого вмісту грошової одиниці.

Дефляція – зменшення грошової маси, вилучен­ня з обігу частини надмірних грошових засобів, випущених у період інфляції, яке супроводжується загальним зниженням цін у країні.

Диспропорції економічні – порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів, макроекономічних пара­метрів, фаз відтворення тощо. Виникають внаслідок неправильної економічної політики держави, пору­шень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій.

Диференціація – поділ, розчленування цілого на окремі якісно відмінні частини. Диференціація се­лянських господарств – розшарування, поява бага­тих і бідних господарств.

Домен – земля, на якій велося господарство зем­левласників.

Домінікальні землі – поміщицька, державна, цер­ковна земля в Австрійській імперії, в тому числі й в Західній Україні, яка входила до її складу.

Експансія (від лат. – розширення, по­ширення) – політика окремих країн, монополістич­них об’єднань, фірм тощо, спрямована на розширен­ня сфер свого впливу з метою отримання вигідних ринків збуту, вкладень капіталу, джерел сировини.

Експорт – вивіз за кордон для реалізації на зовнішніх ринках товарів, послуг, капіталу, цінних паперів.

Експропріація – примусове безоплатне або опла­чуване відчуження майна, що проводиться органами державної влади. Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати – конфіскацією.

Екстенсивне виробництво – спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додатко­вих ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використан­ня, пов’язані з кількісними, а не якісними змінами.

Емісія – випуск в обіг грошей, акцій, облігацій, інших боргових зобов’язань; зумовлює збільшення грошової маси в обігу.

Емфітевтичне право – довгострокова або дові­чна оренда.

Євродолари – долари, що продаються за межами США.

Закупи – відомі з «Руської Правди» як наймити люди, які відробляли позичені гроші, – «купу», або наймалися на роботу, попередньо беручи плату. За­купи жили або у дворі пана, або у своєму власному господарстві.

Залізний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і краї­нами Сходу.

Золоте забезпечення – запас золота у централь­них банках, призначений для покриття банківської емісії, а інколи й для забезпечення поточних рахунків та інших зобов’язань, що належать до оплати.

Золотий стандарт – система грошового обігу, згідно з якою в ролі міри вартості та повноцінних засобів обігу виступає золото та відбувається вільний обмін паперових грошей на золото. Вперше золотий стандарт було установлено у Великобританії на­прикінці XVIII ст.

Ізгої – люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважа­лися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах. Анало­гічним було становище сябрів.

Імміграція – в’їзд іноземців у країну на тимча­сове чи постійне проживання громадян інших країн.

Імпорт – ввіз з-за кордону товарів, технологій і капіталів для реалізації і використання на внутріш­ньому ринку країни-імпортера.

Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в підприємства, різні галузі господарства економіки з метою отримання прибутку.

Інвестор – юридична чи фізична особа, що здійснює інвестиції.

Індустріалізація – перехід економіки країни на промисловий шлях, значне збільшення частини про­мислового виробництва в економіці, створення великого машинного виробництва в усьому народ­ному господарстві чи в окремих його галузях.

Інкорпорація (від лат. – включення до складу) – приєднання, включення до складу.

Інновація – впровадження нових форм органі­зації праці та управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, а і їх сукупність, галузь; вкла­дення коштів в економіку, що забезпечує зміну тех­ніки і технології.

Інтеграція економічна – сучасна форма проце­су інтернаціоналізації виробництва, зближення і по­глиблення взаємодії підприємств, галузей народного господарства, регіонів і держав в інтересах повнішо­го задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах та послугах.

Інтенсивне господарство – розвиток господар­ства, за якого зростання обсягів виробництва дося­гається за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання матеріалів, підвищення від­дачі основних фондів тощо.

Інфляція – знецінення паперових грошей внаслі­док перевищення їх кількості в обігу над сумою цін товарів та послуг. Інфляція супроводжується підви­щенням цін на товари, спадом реальної заробітної плати, зростанням незадоволеного попиту тощо.

Інфраструктура – комплекс галузей господар­ства, які обслуговують промислове сільськогоспо­дарське виробництво, а також населення. Включає в себе дороги, канали, мости, порти, транспорт, зв’язок, енергопостачання, житлове та комунальне господар­ство, підприємства побутового обслуговування, торгівлі, освіту, науку, охорону здоров’я тощо.

Іпотека – застава нерухомого майна (землі, буді­вель тощо) для одержання довгострокової грошової позики.

Каботаж – судноплавство між портами однієї країни в межах одного чи кількох морів.

Капітулярій – у період раннього середньовіччя закони і розпорядження франкських королів з ди­настії Каролінгів.

Картель – об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберіга­ють власність на засоби виробництва і виготовле­ний продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляючись про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.

Колон – у Римській імперії орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника; раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі – пар­цела, за що він повинен був віддавати власникові землі частину виробленого продукту.

Колонат – форма виробничих відносин між вели­ким землевласником і безпосереднім виробником – колоном, поширена в Римській імперії. За системи колонату велика земельна власність дробилась на парцели – невеликі земельні ділянки, що надава­лися землевласником у користування колонам, які поступово прикріплювалися до землі. Поширення колонату було зумовлено кризою рабовласницької системи господарства.

Комасація – зведення розкиданих дрібних зе­мельних ділянок в один масив.

Комендація – акт, що встановлював залежність васала від сеньйора чи селянина від феодала.

Комунальні революції – в Х – ХІІІ ст. визвольний рух жителів міст проти залежності від феодалів – власників міст, у результаті якого міста отримували повну чи часткову незалежність і самоврядування.

Комутація ренти – переведення закріпачених се­лян із панщини на натуральний, а згодом і грошо­вий оброк.

Конверсія воєнна – перехід від воєнного вироб­ництва до мирного.

Конгломерат – група технічно не пов’язаних між собою підприємств, що належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробниц­тва різноманітні, не конкуруючі між собою товари або оперують на сегментах ринку, які не перетина­ються.

Контрибуція – під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі війська; платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави-переможниці.

Концерн – об’єднання підприємств різних галу­зей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, нау­ково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є проведення спільної діяльності. Опе­ративне керівництво здійснює рада директорів.

Концесія – передача на певних умовах і на пев­ний термін права експлуатації окремих державних об’єктів.

Кон’юнктура – сукупність ознак, які визнача­ють поточний стан економіки в певний період. Ха­рактеризується рівнями попиту і пропозиції, ринко­вою активністю, цінами, обсягами продажу та інши­ми економічними показниками, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбуваються на ринку та визначити певні тенденції їх розвитку.

Копігольдери (від анлг. – утриму­вач за копією) – категорія залежного селянства у середньовічній Англії, яка отримувала право на во­лодіння земельною ділянкою, хоч і зі значними об­меженнями та зобов’язанням виконувати великі повинності, на основі копії – виписки з протоколу маноріальної курії (звідси й назва).

Корупція (від лат. – підкуп) – зло­чинна діяльність у сфері політики чи державного управління, що полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і владних можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Кріпосне право – система правових норм у се­редньовіччі, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селя­нина-кріпака.

Лен – бенефіцій, що передався у спадок.

Локаут (від англ. – зачиняти двері перед ким-небудь, не впускати) – тимчасове закриття підприємства та масове звільнення робітників з ме­тою попередження чи зупинення страйку.

Люстрація – інвентаризація у королівських маєт­ках середньовічної Польщі з метою визначення їхньої прибутковості.

Магдебурзьке право – система міського само­врядування у добу Середньовіччя.

Мануфактура (від лат. – рука, – виготовлення) 1) форма промислового вироб­ництва, яка історично передувала машинній промис­ловості; характеризується ручною ремісничою техні­кою і поділом праці; 2) назва деяких текстильних підприємств в Україні та інших країнах.

Меркантилізм – політика, спрямована на на­громадження золота і срібла в країні шляхом обме­ження вивозу їх та збільшення вивозу товарів

Метрополія – держава, що володіє колоніями, центр колоніальної імперії.

Мілітаризація економіки – переведення знач­ної частини національного господарства на вироб­ництво товарів і послуг воєнного призначення.

Монополістичний капіталізм – період в історії, коли у виробництві починають панувати монополі­стичні об’єднання, які тримають під контролем ри­нок країни.

Монополія – форма організації виробництва, що передбачає об’єднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду; виникає на основі високого рівня кон­центрації виробництва та капіталу з метою встанов­лення контролю над ринком для обмеження конку­ренції та отримання високих (монопольних) прибутків.

Мораторій – відстрочка виконання зобов’язань, встановлена державними органами на певний термін, чи до закінчення яких-небудь надзвичайних подій – війни, стихійного лиха тощо.

Натуральне господарство – господарство, що задовольняє свої потреби виключно за рахунок влас­ного виробництва.

Неолітична революція – процес переходу від привласнюючих форм господарювання до відтворюю­чих, який супроводжувався появою додаткового про­дукту, підвищенням життєвого рівня населення, зро­станням його чисельності й створенням передумов для виникнення держав.

Нобілі – знать у Стародавньому Римі, привілейо­вана правляча верхівка, сенатори.

Нобілітація – отримання дворянства в добу Се­редньовіччя.

Патронат – 1) за часів Римської республіки – добровільна віддача громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя – система залежності невеликих власників.

План Маршалла – програма відбудови і розвит­ку Європи після Другої світової війни шляхом на­дання їй економічної допомоги з боку СПІА. Ідею створення плану висунув державний секретар СПІА Джордж Маршалл (1880– 1959) 5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті. У плані Мар­шалла погодилися брати участь 16 країн (СРСР та його союзники відмовилися від участі). За період із квітня 1948 р. по грудень 1951 р., протягом якого здійснювався план Маршалла, країни-учасниці отри­мали від США у вигляді безоплатних субсидій і позик. близько 17 млрд. дол.

Полюддя – форма стягнення данини в Київській Русі.

Постіндустріальне суспільство – нова стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індуст­ріальній добі. Якщо в доіндустріальну епоху голов­ним виробничим ресурсом була мускульна сила, в інду­стріальну – машинна техніка, то на постіндустріальній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає не кількість вироблених благ, а їх якість – і в ширшому розумінні – якість життя. Відповідно провідною соціальною групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не робітники, а пред­ставники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Прекарій – умовне землеволодіння, коли землю отримували на термін, визначений й власником.

Промисловий переворот – перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Пропінація – монопольне право на виробництво і торгівлю алкогольними напоями.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари.

Пул – одна з форм монополій, яка характери­зується тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними про­порційно до розмірів їхніх капіталів.

Райфайзенка – сільський кредитний кооператив, названий ім’ям німецького громадського діяча Фрідріха Вільгельма Райффайзена, засновника кре­дитних кооперативів у Німеччині.

Рантьє – особи, що живуть за рахунок доходів від свого грошового капіталу, наданого в позику, чи цінних паперів (проценти, дивіденди).

Регалії – у середньовічній Європі монопольне право королів та великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів тощо.

Регламентація – встановлення певних правил, що визначають порядок будь-якої діяльності.

Рента – дохід з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємниць­кою діяльністю; особливий вид державної безстро­кової облігаційної позики, за якою держава бере на себе зобов’язання виплачувати щорічно певний дохід (ренту) на позичений капітал.

Репарації – матеріальне чи грошове відшкоду­вання державою, що розв’язала війну, збитків, запо­діяних державі, яка зазнала нападу.

Рефінансування – погашення старої державної заборгованості випуском нових позик, здебільшого у вигляді короткотермінових зобов’язань, чи зобов’я­зань, за якими спливає термін їх погашення, довго­терміновими цінними паперами.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної са­мостійності, рівноправності та конкуренції.

Рустикальні землі – селянські земельні наділи в Австрійській імперії та західноукраїнських зем­лях, що входили до її складу.

Рядовині – залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалові на підставі договору (ряду).

Сегрегація – відокремлення селянських пасовищ від поміщицьких.

Секуляризація земель – перетворення церков­ної власності у світську.

Сеньйор – в се­редньовічній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого – васала.

Серваж – форма феодальної залежності селян у Франції та інших країнах Західної Європи в XI – XIII ст., яка характеризувалася найбільшим обмеженням особистих і громадянських прав.

Сервітут – обмежене правокористування чужою власністю, головним чином землею (наприклад, пра­во проїзду через приватні володіння).

Синдикат – об’єднання підприємств, в якому роз­поділ замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову конто­ру або інший аналогічний орган. Учасники синди­кату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Смерди – в Київській Русі вільні селяни-общин­ники, які займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київську Русь з узбережжям Чорного моря.

Стандартизація – встановлення норм і вимог до фізичних і об’ємних величин виробів та продуктів, що випускаються, напівфабрикатів, сировини і мате­ріалів. Ці норми та вимоги оформляють у вигляді стандартів.

Суверенітет – політична незалежність держа­ви, яка полягає в ії праві самостійно розв’язувати свої внутрішні й зовнішні справи.

Тартак – лісопилка в XVI – XIX ст.

Товарне господарство – форма ведення госпо­дарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну шляхом купівлі-продажу.

Торговий баланс – документ, що відображає співвідношення експорту та імпорту країни за пев­ний відрізок часу. Активний торговий баланс характеризується перевищенням вартості вивозу то­варів і послуг над ввозом.

Трест – об’єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов’язаних між собою галузей промис­ловості, учасники якого втрачають комерційну і ви­робничу самостійність, підкоряючись єдиному конт­ролю. Юридичне створення тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (У формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг – держательська компанія, яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього об’єд­нання і здійснює контроль за їх діяльністю.

Урбанізація – істо­ричний процес зростання ролі міст в економічному і культурному житті суспільства; процес зосереджен­ня промисловості й населення в містах, переважно великих.

Феод (від лат. – маєток) – у країнах Західної Європи періоду Середньовіччя означав спад­кове земельне володіння, а іноді посаду або прибут­ки, надані сеньйором своєму васалові з умовою ви­конання певних обов’язків: військової служби, до­помоги в управлінні маєтком сеньйора тощо.

Фільварок – велике багатогалузеве товарне госпо­дарство, що ґрунтується на примусовій праці кріпаків.

Фригольдери – у середньовічній Англії категорія земле­власників, що володіли землею довічно або спадково на підставі феодального вільного держання. Були особисто вільними, сплачуючи фіксовану ренту. Крім селян, фригольдерами могли бути феодали, церкви, міщани.

Фритредерство – економічна політика промислової буржу­азії, яка полягала у вимозі свободи торгівлі та не­втручання держави у підприємницьку діяльність.

Холдинг – компанія, що володіє контрольним пакетом акцій інших компаній та управляє їх діяль­ністю.

Холопи (челядь) – раби в Київській Русі у IX – XI ст.

Цензива – оброчна система користування землею.

Чинш – фіксована плата в грошовій або нату­ральній формі за користування земельним наділом.

Чумацтво – торгово-візницький промисел, який зародився в XV – XVI ст. у Наддніпрянщині. Про­тягом XVII – XVIII ст. він набув великого поширен­ня на значній частині території України, передусім на Півдні, в Криму та Галичині, де став одним із найважливіших занять. Основними транспортними засобами чумаків були мажі – вози, в які запряга­ли волів. Спершу основними товарами чумацької торгівлі були сіль, риба, ліс, дьоготь, вовна, шкури, вироби ремесла і промислів, пізніше до них додали­ся хліб та інші сільськогосподарські продукти. Крім України, чумаки переважно торгували в Криму, Мол­давії, Волощині, Польщі, Росії. У другій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком в Україні залізнично­го і водного транспорту чумацтво занепало.

Шарварки – будівництво та ремонт шляхів, мостів, гребель, панських будинків тощо.

Ярмарок – регулярний торг широкого значення; базар, періо­дично організовуваний у традиційно визначеному місці; сезонне розпродування товару одного чи кількох видів.

Одиниці міри

Аршин = 71 см.

Векша – грошова одиниця Київської Русі (IX – XIII ст.). Дорівнювала ¼– 1/6 куни, ½– 1/3 резани. Еквівалентом векші було 0,33 г срібла.

Гарнець – 4 кварти, або 16 кватирок, або 3,77 л.

Гривня – вагова, лічильна й монетна одиниця Київської Русі. У XI – XIII ст. дорівнювала 51,19 г золота або срібла. У XV – XVIII ст. в Україні вико­ристовувалася лічильна гривня польського похо­дження, на яку йшло 48 монет. У 1918–1920 рр. гривня була грошовою одиницею УНР. У наші часи знову запроваджена в обіг з 2 вересня 1996 р.

Грош – срібна польська монета масою 3,1 г. Денга – срібна російська монета XIV – XVIII ст.

Денарій – срібна монета в європейських країнах в Середньовіччі.

Десятина (казенна) – 1,09 га.

Десятина (господарська) – 1,45 га (застосо­вується з XVIII ст.). У XIX ст. 1 десятина в середньо­му становила 1,2 га.

Дукат – 60 коп. золотом.

Злотий польський (в Україні – золотий) – 30 грошей.

Камінь – 32,90 фунта.

Карбованець російський – 100 коп.

Кварта – 0,5 л.

Копа – 60 шт.

Куна – срібна грошова одиниця Київської Русі. Назва походить від шкурки куниці, яка виконувала роль грошової одиниці. В XI ст. куна становила 1/25 гривні і дорівнювала 2 резанам або 4–6 векшам. У XII – XIII ст. куна була зрівняна з резаною і стала рівною 1/50 гривні.

Лашт – 60 карпів, або 360 пудів, або 5896,8 кг.

Морг – 0,56 га.

Ногата – грошова одиниця Київської Русі. В XI ст. 1 Н. = ½ гривні = 1/25 куни.

Пуд – 6,38 кг або 40 фунтів.

Резана – грошова одиниця Київської Русі. В XI ст. 1 Р. = 1/50 гривні = 2/5 ногати = ½ куни.

Рубль російський – 33 алтини, 2 денги.

Фунт – 405 грам.

Чверть – 8 пудів.