Нормування запасів і система контролю за їх станом

Управління запасами полягає у вирішенні двох основних завдань:

- визначенні розміру необхідного запасу;

- створенні системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої норми.

Нормою запасу називають розрахункову мінімальну кількість предметів праці яка мас бути у виробничих або торгових підприємствах для забезпечення безперервного постачання виробництва продукції або реалізації товарів.

При визначенні норм товарних запасів використовують три групи методів: евристичні, методи техніко-економічних розрахунків і економіко-математичні методи.

Евристичні методи передбачають використання досвіду спеціалістів, які вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення про мінімально необхідні запаси, що базуються значною мірою на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту (один з методів - дослідно-статистичний або метод експертних оцінок).

Метод техніко-економічних розрахунків. Суть його полягає у поділі сукупного запасу залежно від цільового призначення на окремі групи, наприклад номенклатурні позиції (або асортиментні позиції в торгівлі). Далі для відділення цих груп розраховують окремо страховий, поточний і сезонний запаси, кожний з яких, у свою чергу, може бути поділений на деякі елементи. Цей метод дозволяє точно визначити необхідний розмір запасів, але його трудомісткість велика.

Економіко-математичні методи. Попит на товари чи продукцію часто є випадковим процесом, який може бути описаний методами математичної статистики. Одним із найпростіших ЕММ визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), який дозволяє перенести темпи, що були при утворенні запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розміри запасів за минулих чотири періоди, на основі метода екстраполяції можна визначити розмір запасів на наступний період за формулою:

 

У₅=0,5(2У₄+У₃-У₁), (3)

де У_1, У₃,У₄ - рівні запасу (в сумі, днях або відсотках до обороту) відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;

У₅ - нормативний рівень запасу на наступний п'ятий період.

Міжнародна практика управління запасами свідчить, що темп зростання запасів має дещо відставати від темпів зростання попиту. Математично це виглядає так:

Тз = (4)

де Т₃ - темп зростання товарних запасів;

То - темп зростання попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливість прискорення оборотності оборотних засобів.

Управління запасами поряд із нормуванням передбачає організацію контролю за їх фактичним станом.

Контроль за станом запасів - це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання для виявлення відхилення від норм запасів і прийняття оперативних заходів щодо ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом запасів зумовлена підвищенням витрат у випадку виходу фактичного розміру запасу за межі, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасів можуть здійснювати на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності. На практиці застосовують різні методи контролю, але найчастіше трапляються два методи. При першому методі період, через який підприємство подає замовлення постачальнику, не змінюється (система з фіксованою періодичністю замовлення). Суть другого методу полягає у тому. що як тільки запас якого-небудь товару досягає попередньо визначеного мінімального значення, цей товар замовляється. При цьому розмір замовленої партії постійно один і той самий (система з фіксованим розміром замовлення).

Класифікація систем на головні та другорядні полягає у тому. що дві вищезгаданих системи є в основі всіх інших систем управління запасами. У системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, про що говорить і назва системи, роблять у чітко визначені періоди часу через рівні інтервали, наприклад раз у місяць, раз в тиждень, раз у 14 днів і т. д. У другому випадку назва вказує на основоположний параметр системи. Це - розмір замовлення. Він точно зафіксований і не змінюється ні при яких умовах роботи системи. Визначення розміру замовлення - першочергове завдання, яке вирішують при роботі і управлінні даною системою управління запасами.

У системі з фіксованим розміром замовлення обсяг закупки повинен бути не лише раціональним, а й оптимальним, тобто найвигіднішим. Оскільки ми розглядаємо проблему управління запасами в логістичній системі окремої організації або економіки в цілому, то критерієм оптимізації має бути мінімум сукупних витрат на збереження запасів і повторення замовлення.

Використання критерію мінімізації сукупних витрат на збереження запасів і повторне замовлення не має змісту, якщо час виконання замовлення є надто довготривалим, тому що попит відчуває суттєві коливання, а ціни на замовлені сировину, матеріали, напівфабрикати дуже коливаються. У цьому випадку недоцільно економити на утриманні запасів. Це, найвірогідніше призведе до неможливості безперервного обслуговування споживача що не відповідає меті функціонування логістичної системи управління запасами. В усіх інших ситуаціях визначення оптимального розміру замовлення забезпечує зменшення витрат на збереження запасів без втрати якості обслуговування.

Оптимальний розмір замовлення за критерієм мінімізації сукупних витрат на збереження запасу і повторне замовлення розраховують за формулою, яку називають формулою Вільсона:

 

ОРЗ = (5)

 

де ОРЗ - оптимальний розмір замовлення, шт.;

А - витрати на поставку одиниці замовленого продукту, грн.;

S - потреба в замовленому продукті, шт.;

і - витрати на збереження одиниці замовленого продукту, грн./шт.

 

 

Тема 9