Стратегія конкурентної поведінки підприємства

З цих позицій стратегія конкуренції описується як наступальні чи оборонні (а досить часто – і коопераційні) дії підприємств, спрямовані на досягнення стійкого становища в галузі, з метою успішного подолання п'яти чинників конкуренції і, отже, гарантування максимальної віддачі від капіталовкладень

Існує три основні різновиди стратегії конкурентної поведінки підприємства:

- наступальна;

- оборонна;

- коопераційна

Конкурентна перевага майже завжди досягається за рахунок наступальних стратегічних дій підприємства. Наступальні стратегії – це стратегії для компаній, які займають друге або третє місце після лідера.

Виділяють шість основних типів наступальної стратегії:

 дії, спрямовані на те, щоб протистояти сильним сторонам конкурента або перевершити їх;

 дії, спрямовані на використання слабостей конкурента;

 одночасний наступ на декількох фронтах;

 захоплення незайнятих просторів;

 партизанська війна;

 упереджуючі удари

Мета оборонної стратегії полягає у зниженні ризику бути атакованим, можливості перенести атаку з найменшими втратами, а якщо це й відбудеться, то у здійсненні тиску на тих, хто кидає виклик, щоб переорієнтувати їх на боротьбу з іншими конкурентами. Відомо декілька шляхів, які дозволяють захистити конкурентну перевагу. Серед них:

 намагання завадити конкурентам розпочати наступальні дії;

 доведення до відома конкурентів, що їхні дії не залишаться без відповіді і підприємство готове до атаки;

 спроба знизити прибуток, який приваблює та підштовхує їх до наступальних дій.

Достатньо розповсюдженим, хоча і дивним на перший погляд, є такий варіант конкурентної поведінки підприємств, як кооперація. Поширеною формою кооперації конкурентів виступають стратегічні альянси - довгострокові угоди між фірмами, які виходять за межі звичайних ділових відносин, але не призводять до злиття компаній.

Основними цілями вступу підприємств до альянсів виступають:

 досягнення економії на масштабах виробництва та/або маркетингу;

 скорочення часу і витрат на впровадження продукції;

 доступ до місцевих ринків і необхідних технологій;

 розподіл ризику тощо