Характеристика розміщення природних зон по материку

Практична робота №16

« Особливості просторової диференціації природи Північної Америки та її фізико-географічне районування»

 

 

Виконала:

студентка групи ГГ-31 А.О. Радчук

 

 

Перевірив:

викладач Б.О.Шуліка

 

 

Харків 2015

Характеристика розміщення природних зон по материку

 

Природні зони Північної Америки, як і на інших материках, підпорядковані закону географічної зональності. Однак тут їх розподіл має певні особливості. Чим далі углиб континенту, тим більше природні зони витягнуті уздовж меридіанів.

Причина в тому, що у зв'язку з особливостями рельєфу співвідношення тепла й вологи на материку сильно змінюються не лише з півночі на південь, але й з заходу на схід.

Арктичні пустелі, тундра. Зона арктичних пустель займає більшу частину Гренландії і Канадського Арктичного архіпелагу. Рослинний і тваринний світи тут надзвичайно бідні, що пов'язано з суворими кліматичними умовами.

На вільних від криги скельних ділянках можна побачити лише плями мохів та лишайників. Життя більшості тварин пов'язано з океаном. На суходолі зустрічаються невеличкі гризуни – лемінги. Ними живляться хижаки такі, як песець і вовк.

У зоні тундри, що розташована на крайній півночі материка, тепла трохи більше, ніж в арктичних пустелях, але його не вистачає для випаровування опадів. Тому тут надмірне зволоження, що зумовлює заболоченість території.

На тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи та лишайники. Поряд з ними різноманітні трави й численні чагарнички. У зоні тундри зустрічається карликова береза висота якої разом з вільхою не перевищує 5 см. Такою рослинністю харчується північний олень карібу та його невибагливий “колега” - вівцебик. На узбережжі материка влітку багато птахів. Вони утворюють цілі «пташині базари».

Лісотундра, тайга. З просуванням на південь тундру змінює лісотундра - перехідна зона. У цій зоні чергуються ділянки тундри й лісу. Їй притаманні справжні чагарники з верби та вільхи. У долинах річок з'являються дерева - ялина й модрина.

Зона тайги або хвойних лісів розташована південніше лісотундри. Зима тут сувора й тривала, а літо тепле, проте коротке. Через низьку випаровуваність зволоження надлишкове.

Хвойні ліси, які панують у таких умовах, ростуть на підзолистих і мерзлотно-тайгових ґрунтах. В американській тайзі ростуть чорна та біла ялини, бальзамічна ялиця, декілька видів сосни й модрини.

У тайзі Північної Америки водяться бурий ведмідь, ведмідь-грізлі, вовки, рисі, лисиці, олені - вапіті, лосі та зайці. Поблизу водойм мешкають єнот і ондатра.

Мішані ліси. Зона мішаних лісів - перехідна зона від тайги до широколистих лісів. Вона розміщена на сході материка. Від тайги ця зона відрізняється більшою кількістю тепла. Поряд з хвойними тут зустрічаються численні представники листяних порід: дуб, бук, липа, осика, береза. У канадських лісах особливо численні клени - цукровий, червоний та сріблястий. Мішані ліси ростуть на сіро-бурих і дерново-підзолистих ґрунтах.

Широколисті ліси, лісостеп. Широколисті ліси ростуть головним чином в Аппалачах. Для цієї зони характерна надзвичайно велика різноманітність порід дерев. На бурих лісових ґрунтах ростуть бук, каштан, липа, клени, тюльпанне дерево, декілька десятків видів дубів тощо.

Для тваринного світу цієї зони характерні олені, ведмідь - барібал, дикобраз, єдиний вид сумчастих на материку - опосум. Проте фауна значно збіднена людиною.

Зона лісостепу пролягає через рівнини Північної Америки меридіональною смугою. Більш зволожену східну частину зони, де буває до 1 000 мм опадів на рік, називають прерія.

Колись прерії вирізнялися надзвичайно пишним та різноманітним трав'яним покривом. Його густота та висота дозволяли сховатися навіть вершнику. Тут паслися мільйонні стада бізонів, селилися незліченні пташині зграї, водилися гризуни.

Рівнинність території, сприятливий клімат і родючі чорноземоподібні ґрунти сприяли тому, що зараз прерії майже повністю розорані. Тепер тут розкинулися лани пшениці та кукурудзи, а бізонів можна зустріти лише в заповідниках.

Степи, напівпустелі, пустелі. Зона степів займає досить великі простори у самому центрі континенту. Кількість тепла тут значна, але зволоження недостатнє. У таких умовах на каштанових ґрунтах формується відносно бідна низькотравна рослинність.

Тваринний світ степів і лісостепів порівняно небагатий. Численні гризуни - ховрахи, у помірному поясі - бабаки, полівки тощо. На них полює койот. Небезпечні плазуни - звичайна гадюка, гримуча змія. Зустрічаються тут багато степових птахів.

Зона напівпустель й пустель охоплює внутрішні плоскогір'я Кордильєр. Вона не утворює суцільної смуги, а має мозаїчний вигляд. Основна рослина цієї зони - напівчагарник чорний полин. Він росте на сіро-бурих ґрунтах і утворює полинні пустелі, що чергуються з солончаковими.

Субтропічний і тропічний пояси. Субтропічний і тропічний пояси відрізняються великою кількістю тепла, проте в зв’язку із відмінністю у зволоженні тут також відбувається зміна природних зон зі сходу на захід. На сході субтропічного поясу на жовтоземних і червоноземних ґрунтах ростуть вологі мішані ліси. Крім хвойних порід, тут трапляються карликові пальми та чагарникові види вічнозелених дубів.

У знижених і вологих місцях зустрічаються зарості з дуба і магнолії, що часто перевиті ліанами. Заболочені ділянки зайняті болотним кипарисом. У сухіших місцях зростають сосна і пальма-сабаль. З тварин поширені алігатори і черепахи; багато птахів - папуги, колібрі, сови тощо.

Зона напівпустель й пустель займає південну частину Великого Басейну і внутрішні райони Мексиканського нагір'я. Через гірський рельєф тут важко провести межу між субтропічними й тропічними пустелями. Усі вони характеризуються широким розповсюдженням колючого терену, кактусів юк та агав, які ростуть на сіроземних ґрунтах.

Серед тварин зони напівпустель й пустель багато плазунів, гризунів, зустрічаються також броненосці.

Зона твердолистих лісів й чагарників займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя США і Мексики. Тут на коричневих ґрунтах ростуть реліктові види вічнозелених дубів, сосни, а також секвойї, які збереглися ще з дольодовикового періоду.

Субекваторіальний пояс. У тропічному і субекваторіальному поясах природні зони тут змінюють одна одну меридіонально. На заході до узбережжя підступають пустелі. Рослинність підтримує своє існування лише завдяки слабкій росі. Внутрішні райони зайняті саванами й рідколіссям. Приатлантичні низовини рясно зрошуються пасатами, а тому вкриті тропічними лісами. Для них характерні десятки видів пальм, фікусів та інших тропічних дерев. Часто ліси поступаються непрохідним болотам.

Висотна поясність. Висотна поясність чітко проявляється на заході континенту, в Кордильєрах. Подібно до Анд, тут відбувається зміна набору висотних поясів залежно від географічного поясу, абсолютної висоти хребтів та іх орієнтації.

На заході Кордильєр Аляски через низькі температури і рясні опади снігова лінія розташована дуже низько. Тому хвойні ліси, що вкривають нижні частини схилів, підіймаються тут майже до поясу снігів та льодовиків.

Південніше, у Кордильєрах Канади, західні схили гір (у середньому до висоти 1 500 м) вкриті вологими хвойними лісами. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських луків.

Висновок:

Ø Природні зони в арктичному і субарктичному поясах мають широтне простягання;

Ø Природні зони степів, прерій, мішаних та широколистих лісів простягнулися у меридіональному напрямку;

Ø Зміна природних зон у субтропічному і тропічному поясах відбувається у двох напрямках: з півночі на південь і від океанічних окраїн до внутрішніх районів;

Ø Висотні пояси Кордильєр змінюються з півночі на південь; різні на західних та східних схилах.

 

2. Дати визначення поняттям:

Нунатак - окрема скеля, кам'яний виступ, що виступає над поверхнею льодовика. Слово ескімоського походження, що увійшло в європейські мови не пізніше 1880-тих років. Нунатаки є звичною формою переферійного рельєфу льодовиків Антарктиди, Гренландії та Канадського Арктичного архіпелагу у зоні абляції, де товща криги меньша. Ті нунатаки, які раніше цілком вкривалися льодом, мають округлі вершини, часто вкриті льодовиковим штрихуванням. Для їх позначення іноді використовують термін ісландського походження «нунакол».

Прерія - північноамериканська форма степу, вегетаційна зона на Середньому Заході США і Канади. Складає східний край Великих рівнин. Обмежена вегетація, що виражаються в рідкість дерев та кущів, обумовлена внутрішньоконтинентальним розташуванням і Скелястими горами, що захищають прерії із заходу від опадів. З цією обставиною пов'язані посушливі кліматичні умови.

У преріях раніше мешкали мільйони бізонів. До кінця XIX століття білі поселенці практично винищили їх, знищивши таким чином життєву і культурну основу багатьох індіанських племен. Сьогодні прерії представляють величезні штучно зрошені території, які використовуються у сільськогосподарських цілях. На них вирощується пшениця, кукурудза та інші аграрні культури.