Звіт з практики студент виконує на основі глибокого вивчення літератури.
Крім того, студент повинен докладно вивчити підручники і навчальні посібники, переглянути офіційні матеріали, нормативні та інструктивні документи, ознайомитися з додатковою літературою. Слід також скористатися інформацією, статистичними даними, що містяться в періодичній пресі, журналах та офіційних сайтах фінансово-кредитних установ.
При вивченні основної і додаткової літератури студент має використовувати літературні джерела останніх років видання. Необхідно здійснювати цілеспрямований пошук із теми дослідження, вести робочі записи. Всі записи незалежно від їх характеру (основні положення тексту, таблиці, статистичні матеріали, цитати) мають бути підтверджені посиланням на їх джерела. Якщо виписка зроблена з книги або брошури, то вказується прізвище й ініціали автора, назва книги, місце і рік видання, сторінки; якщо з журнальних або газетних статей – автор, стаття, назва журналу, газети, рік видання, номер (для газети – число та місяць), сторінка. Якщо інформація отримана з Інтернет-ресурсів, то необхідно вказувати автора, назву статті, назву видання, рік видання, номер та посилання. Всі опрацьовані літературні джерела включаються до списку використаної літератури.
Вимоги до складання списку літератури
Список використаних джерел у звіті слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні звіту), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. При побудові переліку літератури назва джерела повинна наводитись мовою оригіналу, яким студент користувався при написанні роботи.
Оформлення звіту
Оформлення рукопису роботи здійснюється за єдиними загальноприйнятими правилами.
1. Звіт виконується у вигляді пояснювальної записки в середньому обсягом 30-40 сторінок теоретичної частини формату А4 (28-30 рядків на сторінці). Робота може бути виконана на комп’ютері, для цього використовується 14 шрифт TimesNewRoman звичайний, 1,5 інтервал, або рукописно, в даному випадку текст роботи і заголовки мають бути написані розбірливо, без виправлень, чорнилом одного кольору.
2. Звіт переплітається або підшивається в спеціальну папку.
3. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Абзац починається з відступом 1,25 см.
4. Вступ, розділи, висновки, список літератури, додатки потрібно починати з нової сторінки. Підрозділи в розділах можна писати на тій же сторінці, де закінчується попередній підрозділ.
5. Розділи, підрозділи і пункти повинні мати назву. Крапку після заголовка не ставлять.
6. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 2 інтервали й починатися з абзацу.
7. Нумерація сторінок має бути наскрізною від титульного аркуша до останньої сторінки. На титульній сторінці, що вважається першою, номер не ставлять. При нумерації сторінок не допускаються пропуски, повтори, буквені включення (4а, 5б і т. п.).
8. Підрозділи та пункти нумеруються у межах кожного розділу або підрозділу, наприклад 1.1., що означає: розділ 1, підрозділ 1 або 1.2.1., що означає: розділ 1, підрозділ 2, пункт 1. У цьому ж рядку наводиться заголовок підрозділу або пункту.
9. Ілюстрації і таблиці необхідно подавати в звіті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або винести в додаток, якщо вони занадто громіздкі, при цьому в тексті повинно подаватися посилання на додаток). Ілюстрації позначаються словом «Рис.» та нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Приклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Таблиці й формули також нумеруються в межах розділів. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слід указати, що це продовження – «Продовження таблиці 1.2». Формули звіті пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
10. Посилання на джерела, матеріали або окремі результати слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, наприклад [14].
11. Додатки розміщують у порядку появи їх у тексті роботи. Саме слово «Додаток» розміщується по середині рядка. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Через 2 інтервали посередині з великої літери подається назва додатка.
12. Скорочення слів у роботі не допускається, крім загальноприйнятих скорочень, наприклад: тис. грн. тощо.
13. На останньому аркуші тексту роботи (тобто відразу після висновків перед списком літератури) автор ставить свій підпис, указує число, місяць, рік закінчення роботи.
14. Викладення тексту повинно бути логічним, аргументованим, стилістично правильним. При останньому редагуванні роботи слід, перш за все, вилучити все зайве, що заважає чіткому і точному висвітленню питань: повторення, відхилення від теми, багатослів’я.
ЗМІСТ ТА ПРОГРАМА ПРАКТИК
За період навчання студенти напряму підготовки «Фінанси і кредит» послідовно проходять такі види практик:
1. Навчальна практика.
2. Виробнича практика.
3. Переддипломна практика щодо написання кваліфікаційної роботи бакалавра.
Навчальна практика
Для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на 1 курсі проводиться навчальна практика з дисципліни «Університетська освіта», яка проходить на базі Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
Змістом навчальної практики є:
- виконання завдань, передбачених програмою практики;
- виконання індивідуального завдання за обраною темою (Додаток А);
- вивчення і суворе дотримання правил охорони праці й техніки безпеки;
- своєчасне складання звіту з практики і подання його керівнику практики від кафедри.
Метою навчальної практики є підготовка студентів до навчання в університеті відповідно до сучасних інтеграційних процесів у міжнародній освіті в контексті Болонського процесу; отримання студентом необхідних для навчання в університеті знань і навичок, ознайомлення з особливостями їх майбутньої професійної діяльності.
Основні завдання згідно з програмою, якими повинний опанувати студент, здійснивши проходження навчальної практики:
1) основні підходи та етапи формування європейської вищої освіти;
2) зміст документів Болонського процесу;
3) сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах;
4) організація навчання, методи і засоби навчання в університеті;
5) послідовність дій для досягнення шести цілей Болонського процесу;
6) які характерні особливості ЕCTS, використання кредитів ECTS (визначення навчального навантаження студентів);
7) основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін;
8) загальні умови користування ECTS;
9) підходи до кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України;
10) історія виникнення грошей і кредиту, розвитку фінансів України;
11) функціонування банківських установ та їх фінансова діяльність;
12) структурно-логічна схема підготовки фахівців зі спеціальності фінанси і кредит;
13) формування індивідуального навчального плану студента;
14) структуру залікового кредиту курсу (за вибором);
15) діючі в Європі механізми визнання еквівалентності документів про освіту.
Виробнича практика
Метою виробничої практики студентів є закріплення таполіпшення теоретичних знань, отриманих ними при вивченні професійно орієнтованих дисциплін, придбання професійного практичного досвіду, необхідного для майбутньої роботи, набуття і розвиток навичок самостійного вирішення окремих питань при розробці фінансових планів підприємства, а також техніко-економічного аналізу в конкурентних умовах функціонування ринкової економіки.
Змістом виробничої практики є:
- знайомство з підприємством (організацією установою);
- ознайомлення з діючими наказами, інструкціями, нормативно-довідковою інформацією, формами плану і звітності, послідовністю і термінами їх розробки;
- вивчення організації праці, форм і систем оплати праці, стимулювання, планування праці і заробітної плати на підприємстві в умовах ринкових відносин;
- з’ясування існуючої на підприємстві системи планів, методів, показників планування, використання економіко-математичних методів і обчислювальної техніки при розробці та аналізі планів;
- аналіз фінансових результатів роботи: витрати, доходи, прибуток; основні шляхи підвищення ефективності роботи підприємства (установи, організації та ін.);
- оволодіння методами оцінки фінансового стану підприємства, фінансового планування, розробки заходів щодо поліпшення економіко-фінансової діяльності;
- набуття навичок здійснення розрахунків грошових надходжень, формування фінансового результату, впливу оподаткування на величину прибутку, визначення потреби в обігових коштах.
Програма практики передбачає детальне ознайомлення тазбирання фактичного і статистичного матеріалу запевними напрямами діяльності підприємства, установи, організації (табл. 5.1).
