Способи висотної побудови проектних точок і ліній, системи відміток висотного будинку

А)За способом геометричного нівелювання позначку на дно глибокого котловану передають за схемою.

На спеціальному кронштейні підвішують ролетку з тягарем. Рейки встановлюють на репер та на точці В на дні котловану. Одночасно встановлюють нівеліри на станціях 1 та 2 і приводять в робоче положення. Беруть відліки a, b, c, d. При використанні електронних теодолітів і тахеометрів можна одразу отримати значення позначки дна котловану.За формулою: визначають позначку дна котловану.. Репери на монтажному обрії називають робочими. У котловані осі закріплюють тимчасовими знаками на дні або на укосах.

Б)

 

Методом тригонометричного нівелювання передачу позначки у глибокий котлован виконують з схемою.

Теодоліт встановлюють на репері чи точці з відомими позначкою H_RP, рейку на дні котловану в точці В. вимірюють на висоті b нахилену відстань Dна кут нахилу візирної осі v. Шукана позначка точки В обчислюється за формулою:

d=1/2Dcos²v/2; і – висота теодоліта,

b- висота наведення візирної осі на рейку.

Для підвищення точності визначення позначки точки В (Н_в) використовують теодоліт з віддалемірною насадкою, що значно підвищує точність вимірюваня довжини лінії D.

Для контролю позначки на дно котловану передають двічі (від двох реперів). Похибка винесення не повинна перевищувати +-1 см.

31.Способи планової побудови проектних точок і ліній, розмічувальне креслення червоних ліній

Створно-лінійну засічку

При застосуванні теодолітів зі світловіддалемірами чи електронних тахеометрів використовують створно-лінійну засічку

С

d

A

B

 

 

 

Коли закріплено вихідні точки створу АВ, на якому знаходиться проектну положення точки С на відстані d, то в точці А встановлюють прилад і приводять у робоче положення. У точці В центрують марку чи віху. зоровою трубою візують по створу АВ. У попередньо винесеній точці С встановлюють відбивач і вимірюють відстань d_в. визначають рызницю ∆d=d_пр-d_в.. потім відбивач зміщують за допомогою лінійки або рулетки і знову контролюють відстань d_в. якщо різниця ∆d знаходиться у межах заданої проектом точності, то закріплюють точку С, сумістивши її з напрямом візирної осі труби теодоліта.

Спосіб полярних кооординат

Спосіб полярних координат широко застосовують при розбивці осей будинків, споруд і конструкцій з пунктів теодолітних або полігонометричних ходів, коли ці пункти розташовані порівняно недалеко від точок, що виносять у натуру.

У цьому способі положення проектної точки C знаходять на місцевості шляхом відкладення від напрямку АВ проектного кута β і відстані S.

Проектний кут β виносять при двох положеннях вертикального круга (КП і КЛ) і беруть середнє положення радіуса-вектора d. Відстань S вимірюють стрічкою, рулеткою, електронною рулеткою, світловіддалемірами.

Спосіб прямокутних координат

Найчастіше спосіб прямокутних координат застосовується при розмічуванні промислових і цивільних будинків, а також споруд від пунктів будівельної сітки чи червоних ліній вулиць та проїздів.

Розмічування на місцевості точки С способом прямокутних координат при визначених довжинах перепендикулярів d ₁ і d ₂ складається з таких дій:

 

С

d 2

270o

90o

B

A

d 1

E

1) По створу вихідної сторони геодезичної основи (будівельної сітки) по лінії АВ відкладають відрізок d ₁.

2) В отриманій точці Е за допомогою теодоліта (еккера – при невисокій точності розмічувальних робіт) відкладають кут 90^о від лінії ЕА або 270^о від лінії ЕВ.

Рекомендується будувати кут від довшої сторони.

3) Вздовж отриманого перпендикулярного напряму відкладають проектну відстань d ₂ і отримують проектне положення шуканої точки С.

Лінії d ₁ і d ₂ вимірюють мірною стрічкою, рулеткою, електронною релуткою. Довжина перпендикуляра d ₂не повинна перевищувати довжини мірного приладу.

C

I

I

II

II

 

 

 

 

 

Спосіб лінійної засічки

Точка С в способі розмічування лінійною засічкою визначається перетином дуг проектних відстаней d ₁ і d ₂, віддалених від двох опорних пунктів A і В розміщених по створу лінії геодезичної основи

d 1

b 2

b

B

A

С

 

 

Для зручності виконання геодезичних розмічувальних робіт, уникнення можливих похибок за результатами геодезичної підготовки проекту розробляють (складають) розмічувальні креслення. Червоними лініями називають границі між всіма видами вулиць (проїздів) і основними містоутворюючими елементами: зонами житлової забудови й водних басейнів, промисловими, зеленими, технічної зонами.Червоні лінії складаються із прямих ліній і сполучених кругових кривих. До елементів, що визначають технічний зміст проекту, відносять: довжину червоних ліній між кутами кварталів або границями мікрорайонів, ширину проїздів, величину кутів між червоними лініями, Червоні лінії й осі проїздів переносять у натуру від пунктів існуючого або спеціально створюваного для цієї мети геодезичного обґрунтування міста.ліній іноді спочатку виносять осі проектованих й існуючих проїздів, а вже від них - червоні лінії.Точки червоної лінії й осі проїзду закріплюють у натурі тимчасовими знаками: дерев'яними колами, милицями, металевими штирями й трубками. Установку штирів і трубок у землю роблять на бетоні. На забудованій території, крім закріплення знаками, роблять відкраску червоній лінії або осі проїзду на будовах й інших предметах місцевості, з якими лінії перетинаються.