Особливості підготовки та ведення наступального бою з форсуванням водної перешкоди

248. Форсування – подолання водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником. Форсування здійснюється, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил біля водної перешкоди.

Взвод форсує водну перешкоду, як правило, у складі роти, а під час дій у головній похідній заставі або бойовому розвідувальному дозорі – самостійно.

Командир взводу при висуванні до водної перешкоди вказує відділенням (танкам) місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування і завдання на протилежному березі.

Підготовка танків для переправи під водою проводиться в початковому районі для форсування і завершується в районі герметизації.

Механізований взвод із виходом до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсує її на БМП (БТР), переправно-десантних засобах або на захоплених переправах. Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем усіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

Танковий взвод долає водну перешкоду мостом, убрід або на поромах. У складі роти він може переправлятися під водою. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, не затримуючись, спільно з іншими підрозділами знищує противника, що обороняється, і розвиває наступ углиб.

Гранатометний і протитанковий взводи з виходом до водної перешкоди займають вогневу позицію на своєму березі і вогнем підтримують форсування механізованих підрозділів та їх бій на протилежному березі. Переправу вони здійснюють за командою (сигналом) командира батальйону (роти). З виходом на протилежний берег взводи швидко займають вогневі позиції і продовжують підтримку атакуючих підрозділів.

Узимку подолання водних перешкод може здійснюватися по льоду або майною, яка проробляється в льоду.

249. Форсування водних перешкод механізований (танковий) взвод здійснює, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди.

У всіх випадках форсування водних перешкод вимагає ретельної підготовки особового складу і техніки та проведення необхідних заходів з метою недопущення їх скупчення на переправах, а також суворого дотримання заходів безпеки. Воно повинно проводитися без зниження темпів наступу.

Для досягнення цієї мети силами старшого начальника заздалегідь організовується розвідка водної перешкоди і противника на підступах до неї та на протилежному березі; завчасно приймається рішення та ставляться бойові завдання підрозділам на форсування ще до їх підходу до водної перешкоди; несподівано і швидко форсується водна перешкода; вчасно нарощуються зусилля для розвитку наступу на протилежному березі; уміло здійснюється управління підрозділами на переправі.

Завданням взводу, що діє в головній похідній заставі від передового загону, як правило, є знищення сумісно з іншими підрозділами роти противника на підступах до водної перешкоди, форсування її з ходу, знищення його об’єктів в опорному пункті на протилежному березі, забезпечення виконання завдання роти дозволить форсувати водну перешкоду з ходу головними силами батальйону, що діє в передовому загоні (авангарді).

250. Взводу (відділенню, екіпажу) зі складу роти, що входить до головних сил батальйону, вказується переправа (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди взводу призначається місце у вихідному районі роти для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на відстані, вказаній старшим командиром. Під час дій взводу обладнується переправа за планом старшого командира. Види переправ визначаються з огляду на наявність переправних засобів, характер водної перешкоди і встановлений порядок переправи роти.

Для організованого форсування водної перешкоди роті призначаються: вихідний рубіж для форсування на відстані від урізу води 1 – 2 км, а під час зайняття вихідного району біля водної перешкоди – 100 – 300 м від урізу води; район посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях – на відстані 5 – 6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного району для форсування – безпосередньо біля водної перешкоди і ближче. Механізованому (танковому) взводу під час постановки завдань вказуються: рубіж для форсування, місце в районі посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби, місце у вихідному районі для форсування і в районі герметизації.

Для підтримання встановленого порядку на переправах танків під водою, вбрід і на плаваючих бойових машинах призначаються коменданти з-поміж офіцерів підрозділів, що переправляються.

251. Під час підготовки до форсування водної перешкоди командир взводу повинен завчасно прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам (танкам) та організувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди згідно з рішенням командира роти (батальйону) до намічених місць переправ висилаються розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор у складі механізованого (танкового) взводу або дозорні відділення (танки). З виходом до водної перешкоди вони встановлюють наявність противника на протилежному березі, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід і під водою. За відсутності противника розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор (дозорне відділення, танк) самостійно переправляється на протилежний берег. На підставі даних розвідки старший командир уточнює місця переправ і порядок використання доданих переправних засобів.

252. Під час організації форсування, крім звичайних питань, командир взводу визначає порядок знищення об’єктів противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основної і запасної переправ, розподіл переправних засобів між підрозділами взводу, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки ОВТ, а також послідовність переправи штатних і доданих підрозділів взводу.

253. Під час постановки завдання на наступ із форсуванням водної перешкоди командир взводу у бойовому наказі додатково вказує:

відділенням (танкам) – завдання з підходом до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основної і запасної переправ (місце взводу в районі герметизації танків роти), місця посадки особового складу і завантаження озброєння та військової техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

гранатометному і протитанковому підрозділам – завдання щодо підтримки взводу під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи.

254. Організовуючи взаємодію під час наступу з форсуванням водної перешкоди, командир взводу, крім звичайних питань, погоджує: дії підрозділів щодо ураження противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі; порядок виходу до водної перешкоди та її форсування штатними і доданими вогневими засобами, приділяючи особливу увагу недопущенню їх скупчення перед переправою; місця і час посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби.

255. Під час форсування водної перешкоди рухом бойових машин керує командир підрозділу, що переправляється.

Керування переправою плаваючих бойових машин здійснює командир роти з командно-спостережного пункту, який розташований на вихідному березі, або переміщується безпосередньо за бойовими порядками підрозділу.

Переправою танків глибокими бродами та під водою керує командир батальйону з командно-спостережного пункту, що розташований на вихідному березі.

256. Під час підготовки взводу до форсування водної перешкоди, крім звичайних заходів, проводиться підготовка бойової техніки й особового складу до переправи під водою та на плаву. Під час підготовки до форсування великих водних перешкод з особовим складом підрозділів можуть проводитися заняття з водіння бойових машин на плаву.

257. Механізований (танковий) взвод зі складу роти, призначеної в головну похідну заставу від передового загону, не вступаючи в бій з противником на підступах до водної перешкоди, стрімко виходить до неї, захоплює мости, інші переправи і вигідні для форсування ділянки. Використовуючи удари авіації і вогонь артилерії, захопленими мостами, на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсує водну перешкоду і бере участь у захопленні плацдарму на протилежному березі й утриманні його до підходу головних сил. Якщо на напрямку дій передового загону висаджено ТакПД, то він швидко з’єднується з ним і виконує поставлене завдання у взаємодії з десантом.

Механізований (танковий) взвод зі складу роти, призначеної в головну похідну заставу від батальйону, що діє в авангарді, знищує противника на підступах до водної перешкоди, виходить до неї, за сприятливих умов з ходу форсує та розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, головна похідна застава своїм вогнем завдає ураження противнику і забезпечує її форсування головними силами батальйону.

258. До водної перешкоди механізований (танковий) взвод висувається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу.

Підготовка плаваючих бойових машин до форсування здійснюється перед виходом до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, а також на справність відкачувальних насосів, наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, розміщений у машинах, надягає рятувальні жилети. Підготовка танків для переправи під водою здійснюється у визначеному для взводу місці у вихідному районі роти для форсування і завершується в районі герметизації танків.

Частина танків, протитанкові ракетні комплекси і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції для стрільби прямою наводкою, завдають ураження противнику і підтримують форсування і бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результати вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсують водну перешкоду, знищуючи противника вогнем усіх засобів на плаву, і оволодівають протилежним берегом.

Початком форсування (“Ч”) вважається момент входу у воду плаваючих бойових машин підрозділів першого ешелону.

Форсування водної перешкоди починається і здійснюється на обраних ділянках усіма силами першого ешелону одночасно.

Підрозділи, призначені для переправи на самохідних переправно-десантних засобах першим рейсом, завантаження озброєння, військової техніки і посадку особового складу здійснюють в укритих місцях, звідки стрімко виходять до водної перешкоди і з ходу переправляються на протилежний берег. Завантаження озброєння, військової техніки і посадка особового складу наступних рейсів здійснюється на водній перешкоді.

Завантаження на пором розпочинається за командою начальника порома, завантаженням керує командир танка (БМП). Для прискорення центрування на поромі вкладається упорний брус. Під час переправи через малі річки двигуни бойових машин не глушаться, а через великі – глушаться і запускаються при підході до протилежного берега. У бойовій машині залишається механік-водій, решта займають місця за вказівкою командира.

Танки при форсуванні водної перешкоди використовують броди, мости, пороми або переправляються під водою. Під час руху по наплавних мостах швидкість не повинна перевищувати 25 км/год, дистанція між машинами –
25 – 30 м. На мосту не дозволяється гальмувати, розвертатися, перемикати передачі і різко рушати з місця. Переправа танків під водою, як правило, здійснюється після оволодіння механізованими підрозділами протилежним берегом і ретельної розвідки водної перешкоди. Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і виконують поставлені завдання.

Додані взводу протитанковий і гранатометний підрозділи, як правило, переправляються на плаваючих машинах і переправно-десантних засобах з таким розрахунком, щоб забезпечувалася безперервність підтримки і прикриття наступу на протилежному березі. При цьому найперше переправляються протитанкові засоби.

259. Форсування водної перешкоди на ділянці, протилежний берег якої не захоплений своїми підрозділами, механізований взвод здійснює у складі роти з ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування й атаки та продовжує наступ на протилежному березі. При цьому для їх підтримки можуть виділятися танки й інші засоби для стрільби прямою наводкою зі свого берега.

260. При форсуванні з розгортанням головних сил батальйону безпосередньо біля водної перешкоди взвод, який діє у складі роти першого ешелону головних сил, посадку в БМП (БТР) і на самохідні переправно-десантні засоби здійснює в укритих місцях і висувається до водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування й атаки.

Сигнал про початок висування подається старшим командиром, виходячи з встановленого часу початку форсування (“Ч”) і часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до урізу води. Взвод стрімко висувається до водної перешкоди й у встановлений час за підтримки вогню артилерії й інших вогневих засобів форсує її та безупинно розвиває наступ углиб оборони противника.

261. Мілководні і незначні водні перешкоди, а також струмки взвод (відділення, танк) долає убрід як удень, так і вночі. Кордони броду вдень позначаються добре видимими віхами або покажчиками, а вночі односторонніми світловими знаками (МБФ) або спеціальними знаками, які світяться у бік свого берега. Вирви і ями, виявлені в місці броду, завалюються камінням, мішками з камінням (ґрунтом) або обгороджуються. Переправа танків глибоким бродом має бути забезпечена евакуаційними і рятувальними засобами.

Глибина броду залежить від швидкості течії і може бути: для підрозділів у пішому порядку – 0,6 – 1 м, для танків – 1,2 – 1,4 м, а для автомобілів – 0,7 – 0,9 м.

262. У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, БМП (БТР) та іншій важкій військовій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку. ОВТ переправляються на протилежний берег після посилення льоду або поромними, десантними переправами, які обладнані в майнах, а також по захоплених мостах. При переправі по льоду танки рухаються зі швидкістю до 5 - 8 км/год з дистанцією 40 - 45 м. Зупинки, ривки і розвороти не дозволяються. Рух зупиняється при появі тріщин, з яких витікає вода, або при появі пробоїн діаметром 2-3 м на відстані 10 м від осі переправи внаслідок вогневого тиску противника. Танки також за сприятливих умов можуть долати водну перешкоду глибокими бродами, а іноді і під водою.

У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах і перекиданням підрозділів повітряним транспортом.

263. Інженерні підрозділи ведуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи і шляхи підходу до них, пророблюють проходи в інженерних загородженнях на берегах і в воді, організують і несуть комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону, а також автомобілі механізованих підрозділів переправляються на переправно-десантних засобах, поромах і по мостах за артилерійськими підрозділами.

Переправа поранених і хворих на свій берег здійснюється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а при необхідності і спеціально виділеними для цього переправними засобами.