Методика проведення соціологічного дослідження

ВСТУП

На сьогоднішній день серед студентів географічного факультету спостерігається тенденція погіршення станом взаємовідносин у академічних групах, цей висновок зроблено на основі власних спостережень протягом п’яти років навчання. Причинами даного явища можна вважати:

1) Не в повній мірі приділяється увага саме формуванню життєвих цінностей і загальнолюдських якостей у студентів з боку кого?

2) Наявність девіацій та дисбалансу у сучасному суспільстві

Тому ми вважаємо необхідним приділити увагу саме цій проблемі, оскільки її вирішення є актуальним і необхідним для гармонійного розвитку суспільства.

 

РОЗДІЛ І

МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРОБКИ ПРОГРАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ: «З'ЯСУВАННЯ БАЗОВИХ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ який факультет ви представляєте КПІ КНУ»

 

1.1. Робочий план соціологічного дослідження

1. Розробка програми дослідження (07 березня по 19 квітня 2013р.);

2. Розробка інструментарію для проведення соціологічного дослідження (07 березня по 14 березня 2013 р.);

3. Польовий етап дослідження (14 березня по 28 квітня 2013 р.);

4. Обробка результатів соціологічного опитування (11 квітня по 20 квітня 2013 р.);

5. Представлення звіту замовнику (16 травня 2013 р.)

Мета, об'єкт, предмет, задачі, гіпотези дослідження.

Мета дослідження: з'ясувати оцінки студентів КПІ стосовно стану соціально-психологічного мікроклімату у студентському колективі.

Об'єктом дослідження є студенти географічного факультету.

Предмет дослідження: соціально-психологічних характер стану соціально-психологічних стосунків у колективі.

Задачі:

1. з'ясувати ціннісні орієнтації студентів;

2. з'ясувати соціально-психологічний настрій студентів;

3. з'ясувати основні цінності студентів;

4. з'ясувати;

5. оцінка соціально-психологічного мікроклімату на рівні групи, факультету, університету;

6.виявити чинники, які формують соціально-психологічний клімат у студентів;

7. виявити судження студентів про факти хабарництва та їх ініціаторів;

8. виявити судження студентів щодо шкідливих звичок;

9. виявити на скільки відносини у родині впливають на соціально-психологічний мікроклімат у студентському колективі;

10. виявити на скільки матеріальне благополуччя впливає на стан соціально-психологічного мікроклімату.

Гіпотези:

1.;

2. більша половина студентів не задоволені процесом навчання;

3. можна припустити, що більшість студентів визначились зі своїми життєвими позиціями;

4. більшість студентів досягають поставлених цілей;

5. майже всі студенти цікавляться суспільним життям факультету;

 

 

Логічний аналіз понять

Теоретичний аналіз понять

Студе́нт — (лат. studens, родовий відмінок studentis — «ретельно працюючий», «такий, що займається»), учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.

У Стародавньому Римі й у середні віки студентами називали будь-яких осіб, зайнятих процесом пізнання. З організацією в ХІІ ст.університетів термін «студент» став уживатися для означення тих, хто навчається (спочатку й тих, хто викладають) у цих закладах; після введення учених звань для викладачів (магістр, професор тощо) — тільки учнів.

У США, Великій Британії й ряді інших країн студентами називають також учнів коледжів.

В Україні студент (син. слухач) — особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу та навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Студе́нтство — загальна назва осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (студенти).

Соціально-демографічна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево-віковою структурою, територіальним розподілом тощо; визначене суспільне становище, роль і статус; особлива фаза, стадія соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями.

Студентство є не тільки джерелом поповнення кваліфікованих кадрів, але й саме складає досить численну та важливу соціальну групу.

Політичне угруповання (розподіл) студентства відповідає політичному розподілу в усьому суспільстві. Мається на увазі не повна пропорційність студентських і суспільних груп по їхній силі та чисельності, а необхідна та неминуча наявність в студентстві тих груп, які є в суспільстві [1].

Незважаючи на розходження свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей, студентство пов'язано загальним видом діяльності й утворює у цьому сенсі визначену соціально-професійну групу. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об'єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і іншихстудентських організацій.

Студе́нтство — (в Україні) Молодь, що вчиться у вищих навчальних закладах і становить базу кваліфікованих кадрів країни.

Професія (фах) — виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

Більшість сучасних професій з'явилися в процесі розподілу праці та мають столітні традиції, оскільки потреби суспільства в багатьох сферах були і залишаються постійними. У кінці 20 ст. кількість професій становила декілька тисяч.

Здібності і знання необхідні для оволодіння професією отримуються шляхом навчання, практики або самонавчання.

Професія - це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок.

Професія - це рід трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері суспільного виробництва з урахуванням різних форм власності чи господарювання.

Поняття «цінність» було введено у науку в середині XIX ст. Згодом, на основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання — теорія цінностей, або аксіологія (від гр. «axios» — «цінність»). Одна з найпоширеніших дефініцій цінності ви­значає її як значущість певних реалій дійсності з точки зору потреб людини і суспільства. Ця категорія дуже тісно пов'язана з категоріями «потреба», «інтерес». Потреби, інтереси, цінності пронизують усі галузі суспільного життя. За їх допо­могою можна дати відповіді на такі запитання: що людині потрібно, у чому вона зацікавлена, що людині дорого. Це дуже близькі, але не тотожні поняття. Потреби людини, перетворені на інтереси, у свою чергу, перетворюються» на цін­ності. Отже, цінність — є дещо позитивне, з точки зору задоволення матеріальних та духовних потреб людини. Однак, якщо вважати феномен цінності як задоволення суб'єктивних потреб, то повністю нівелюється моральний аспект проблеми цінностей. Розуміння цінностей не може бути зведено тільки до задоволення будь-яких потреб особи. Точніше, самі цінності наповнюють сенсом існування людини і суспільства. Цінності не тільки і не стільки задовольняють потреби людини, а значною мірою духовно відтворюють саму людину.

Виходячи з цього, можна виділити два типи цінностей: ті, які задовольняють насущні потреби людини, обслуговують самоствердження людської особистості, та ті, які творять та відроджують особистість у принципово новій якості. Можна класифікувати цінності на вітальні і соціальні, де людина та людство визначаються як вищі цінності буття, матеріальні та духовні. Серед духовних цінностей, у свою чергу, можна виді­лити моральні, естетичні, пізнавальні тощо. Духовні цінності — це сфера суспільної свідомості, вони тяжіють до духовної сфери суспільного життя (так потреби людини здебільшого належать до матеріальної сфери життєдіяльності, а інтереси — до соціальної).

В етиці категорією, що позначає вишу цінність, є добро, яке відображає абсолютне, ідеально досконале. Вищими моральними цінностями є такі, як правда, справедливість, щас­тя, сенс життя, любов, дрркба, бо усвідомлення цих понять докорінно впливає на поведінку та свідомість людини. Цінність можна розглядати як засіб відображення дійсності у свідомості людини, тобто суб'єктивного відображення об'єктив­ної реальності. Цінності відображаються у свідомості людей у вигляді оціночних суджень. Оскільки дійсність не знає абсолютного, цінності мають відносний характер. Критерієм оцінки виступає узагальнений образ, зразок, ідеал. Моральна цінність вчинку виявляється за допомогою порівнювання з визнаним усім суспільством ідеалом добра, який фіксується у свідомості суспільства у вигляді певного комплексу моральних норм, правил належної та рекомендованої поведінки. Різні люди в одній і тій самій ситуації поводять себе неоднаково. Різниця визначається тими цінностями, якими керувалася людина, її моральними позиціями.

Моральне життя людини не можна розглядати як просте засвоєння суми прописних істин. Здійснення того чи іншого вибору не тільки характеризує особистість, а також є важливішим засобом її формування. Моральний вчи­нок і моральна поведінка передбачають готовність обстоювати моральні цінності тоді, коли вони підлягають сумніву. На основі цього можна зробити висновок про надзвичайну важливість ціннісних орієнтацій особистості. Сукупність сформованих, усталених ціннісних орієнтацій розмежовує істотне та неістотне, утворює своєрідну вісь свідомості, яка забезпечує духовну усталеність особистості, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності. Саме тому в будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації є об'єктом виховання, цілеспрямованого впливу. Розвинуті ціннісні орієнтації є ознакою зрілості осо­бистості, показником рівня її соціальності.

Постійна несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам, здатність до морального вибору заради ідеалів і цінностей. Суперечливість, навпаки, породжує непослідовність поведінки.

Очевидно, що ціннісні орієнтації можуть не збігатися зі структурою цінностей, що функціонують у суспільній свідомості. Ддя окремої людини може бути вагомим та значущим зовсім не те, що є цінним і значущим з точки зору суспільних інтересів і сталих норм, цінністю орієнтованої суспільної сві­домості. Ця обставина обумовлює різницю між ціннісними орієнтаціями особистості та орієнтаціями особистості на цін­ності, які поширені і панують у суспільстві. Орієнтація на цінність — є певне ставлення людини до зовнішніх наста­нов, норм і звичаїв. Ціннісні орієнтації — це внутрішній компонент свідомості та самосвідомості людини, як і цін­ність, вони відіграють дуже активну роль у визначенні спрямованості моральної діяльності особистості.

Особистість — поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як суб'єкта соціокультурного життя, її визначення як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристика людини в нього не входить.

Основним джерелом активності особистості є потреби.

Соціально-психологічний клімат - це якісний бік міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу та всебічному розвиткові особистості в групі.

Соціально-психологічний клімат – це результат спільної діяльності людей, їх групових ефектах, як настрій колективу, індивідуальне самопочуття і оцінки умов життя і праці особистості в колективі.

Соціально-психологічний клімат – це не статичне, а досить динамічне утворення.

Соціально-психологічний клімат колективу пов’язаний з певним емоційним забарвленням психологічних зв’язків людей, що виникають на основі їхньої близькості, симпатій, збігу характерів, інтересів і схильностей.

Студентська група – спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов’язана з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального характеру (студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Колекти́в — сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо.

Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Цíнність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Ціннісна орієнтація — це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільності.

 

Операціналізація понять

Завдання 1. Настрій студента з ранку і ввечері.

Індикатори: завжди з добрим; скоріше з добрим, ніж з поганим; скоріше з поганим, ніж з добрим.

Завдання 2. Чинники, що впливають на настрій студентів.

Індикатори: погода; відносини з членами родини; відносини з одногрупниками/друзями; відносини з викладачами; відносини з коханим хлопцем/дівчиною; нестача грошей; стан здоров’я; зацікавленість/незацікавленість заняттями; суспільні проблеми; незадоволення/задоволення собою; відсутність умов для реалізації власних намагань; телевізійні програми та фільми.

Завдання 3. Ставлення студентів до майбутньої професії.

Індикатори: престижність професії; схвалення оточенням; зацікавленість в опануванні; бажання досягти успіху.

Завдання 4. Відношення студентів до навчання.

Індикатори: подобається; не подобається; невизначено.

Завдання 5. Життєві цінності студентів на даний момент.

Індикатори: сім’я; шлюб і діти; кар’єра і гроші; розваги, відпочинок; релігійні вподобання; наука і дослідження; активна громадська позиція, благодійність.

Завдання 6. Життєві цінності студентів, які сприяють розвитку суспільства.

Індикатори: свобода слова; сімейні традиції; правовий захист; патріотизм; соціальні гарантії; демократія.

Завдання 7. Умови реалізації ціннісних орієнтацій.

Індикатори: схвалення оточенням; підтримка з боку родини; підтримка з боку друзів.

Завдання 8. Досягнення поставлених цілей.

Індикатори: завжди; часто; іноді; ніколи.

Завдання 9. Фактори, що заважають студенту реалізації цілей.

Індикатори: стан здоров'я; брак коштів; відношення у родині; брак часу.

 

РОЗДІЛ П

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

«З'ЯСУВАННЯ БАЗОВИХ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ КПІ КНУ»