Товарна форма суспільного виробництва визначає натурально-речовий рух продуктів і його грошовий вираз, взаємодія яких визначає формування суспільної вартості й реальної цінності грошей. Безперервність суспільного процесу відтворення потребує й неперервності руху грошей. Для з´ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами Заходу розроблено умовну модель грошового обороту, яка включає:
а) рух продуктів, що фактично відображає обсяг ВВП;
б) ринок ресурсів (земля, будівлі, робоча сила та інші засоби виробництва);
в) грошовий ринок, на якому реалізуються тимчасово вивільнені грошові кошти;
г) світовий ринок.
Всі ринки за допомогою переливу грошових коштів у вигляді грошових потоків тісно взаємопов´язані між собою, відображаючи фактичне функціонування єдиного ринкового простору країни.
Для з´ясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Зокрема:
Всі суб´єкти грошового обороту згруповано у чотири укрупнені групи:
а) фірми - всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й реалізації ВНП;
б) сімейні господарства - усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і несуть видатки з сімейного бюджету;
в) уряд - державні управлінські та інші структури, що забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту;
г) фінансові посередники - суб´єкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).
Все розмаїття доходів і видатків кожної з групи об´єднано у кілька економічно відособлених основних грошових потоках. Звичайно, рух грошей відбувається всередині кожної з груп, які є складовою частиною сукупного грошового обороту, але дана модель абстрагується від них.
Для спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів, в ній використано сім припущень:
1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, яку вони продають фірмам через ринок ресурсів;
2) фірми перебувають у власності сімейних господарств, тому весь їх прибуток надходить сімейним господарствам як дивіденди за ресурси;
3) всі податкові надходження уряд отримує тільки від сімейних господарств;
4) уряд усі свої непокриті податками видатки забезпечує коштами позиченими на внутрішньому грошовому ринку;
5) фірми свої інвестиційні потреби для розширення виробництва покривають мобілізацією коштів на внутрішньому грошовому ринку;
6) у грошових потоках сімейних господарств відображено рух заощаджень і кредитів без зустрічних повернень і відсотків;
7) потоки, що пов´язують внутрішній ринок із зовнішнім, відображають лише платежі, які опосередкують чистий експорт чи чистий імпорт.
Модель:
Провідними грошовими потоками в даній моделі сукупного грошового обороту є:
• Грошовий потік № 1. За його допомогою реалізуються грошові платежі фірм для придбання ресурсів (робоча сила, земля, будівлі й інші засоби виробництва).
• Грошовий потік № 2. Відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу. В свою чергу розподіл і перерозподіл національного доходу створює ще три окремі потоки.
• Грошовий потік № 3. Відображає більшу частину національного доходу, що йде на споживання сімейних господарств й реалізується на ринку продуктів.
• Грошовий потік № 4. Відображає рух податкових платежів для їх використання урядом і не супроводжується зустрічним рухом реальних цінностей
• Грошовий потік № 10. Означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів.
• Решту коштів сімейних господарств складають їхні заощадження, які розміщуються на грошовому ринку, внаслідок чого формують грошовий потік№5.
• Грошовий потік № 6 утворюють грошові кошти, що означають звернення фірм до грошового ринку з метою розширення капіталу за допомогою фінансових посередників. Він охоплює рух кредитних ресурсів і доходи від емісії цінних паперів.
• Грошовий потік № 7 утворюється внаслідок інвестиційних витрат фірм на розширення виробництва, тобто придбання на ринку продуктів додаткових засобів виробництва.
• Грошовий потік № 8 складає звернення уряду до фінансових посередників для покриття власних видатків шляхом розміщення облігацій, бон казначейських векселів тощо.
• Грошовий потік № 9 забезпечує державні закупівлі коштом мобілізованих грошових ресурсів потоку № 8.
• Грошовий потік № 11 охоплює платежі іноземних фірм за експортні поставки засобів виробництва і товарів на світовому ринку. Іноземні покупці можуть розраховуватися вільно конвертованою національною валютою або іноземною, яку фірми продадуть на валютному ринку за національні гроші, що збільшить їх масу в обороті країни.
• Грошовий потік № 12 утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів.
• Грошовий потік № 13 становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папері і фінансові активи у внутрішньому грошовому ринку.
• Грошовий потік № 14. Відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку. Він характеризує процес відпливу грошового капіталу за кордон.
• Грошові потоки № 15 і № 16 відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (потік № 15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (потік №16).
Дана модель показує, що коли б домашні господарства здійснювали всі закупівлі на внутрішньому ринку продуктів, то для реалізації всього національного доходу достатньо було б лише 3, 7 і 9 грошових потоків. Але відкрита економіка та її зв´язки зі світовим ринком будь-якої країни постійно розвиваються. Внаслідок цього формуються потоки:
№ 10 - оплата продуктів, що надходять в країну на основі імпорту;
№ 11 - надходження в країну грошей зі світового ринку як оплата експорту;
№ 14 - чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;
№ 13 - чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.
Постійна взаємодія грошових потоків врівноважує не тільки приплив і відплив грошових коштів за чистим імпортом і чистим експортом, а й забезпечує вирівнювання двох ключових потоків - національного доходу та реалізацію національного продукту. Між ними діє внутрішній взаємозв´язок, в основі якого лежить єдність процесу суспільного відтворення. Водночас між грошовими потоками є відмінності. Потоки, що опосередковують рух реальних благ і належать до сектора грошового обігу, позначені двома стрілками (потоки -1, 2, 3, 7, 9, 10, 11, 12). Решта потоків - 4, 5, 6, 8, 13, 14, 15, 16 - складають фінансово-кредитний сектор, в якому можна вказати фіскально-бюджетний потік (4) і кредитні потоки (5, 6, 8, 13, 14, 15, 16). У складі цих потоків є суто фінансові платежі, пов´язані з придбанням права власності (акції, іноземна валюта).
