На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так з'яви-лася проста, випадкова, або одинична, форма вартості:
х товару А = у товару В.
Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у то-варі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить вираженню вар-тості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості.
Отже, проста, випадкова, або одинична, форма вартості - це така форма, за якої одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості, відповідає інший один товар, що перебуває в екві-валентній формі вартості. Якщо поміняти товари А і В місцями, суть простої форми вартості не зміниться. Зміниться лише роль товарів (товар В знаходитиметься у відносній формі вартості, а то-вар А - в еквівалентній). Відносна вартість (тобто вартість товару, виражена в певній кількості товару-еквівалента) залежить як від вартості товару А, так і від вартості товару В.
Еквівалентна форма вартості має три особливості. Перша особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що споживна вартість товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність - вартість. Власна споживна вартість товару-еквівалента не має значення, бо в ній лише виражається вартість іншого товару. Так, при зважуванні предметів люди користуються терезами, на одну шальку яких кладуть предмет, а на іншу - гирі. Метал, з якого вони виготовлені, має ряд фізичних, хімічних та інших властивостей. Проте всі вони при зважуванні не беруться до уваги, крім однієї - метал має вагу.
Друга особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що конкретна праця, втілена в товарі-еквіваленті, виражає свою протилежність -і абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого товару. Аналогічно й споживна вартість товару-еквівалента хоч і створена конкретною працею, але віддзеркалює абстрактну працю.
Третя особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що приватна праця виробника, який створив товар-еквівалент, є її прямою протилежністю - безпосередньо суспільною працею. В цьо-му випадку, як і в перших двох, конкретна властивість товару-екві-валента відбиває свою протилежність.
Отже, аналіз навіть простої форми вартості свідчить про те, що вартість не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередкова-но, через вартість іншого товару. В самому факті прирівняння у певній міновій пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх спільність.
Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотар-ства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відно-син. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до ре-гулярного. Він знаменував також перехід від простої, випадкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. Її мож-на виразити так:
х товару А = у товару В, або = z товару С, або = q товару D1 або = п товару Е.
Отже, на відміну від простої форми вартості при розгорнутій її формі еквівалентами в обміні є численні товари, а мінові пропорції мають регулярний характер.
Повна, або розгорнута, форма вартості - це така форма, при якій одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, від-повідає безліч інших товарів, що знаходяться в еквівалентній формі
вартості.
Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які вза-галі властиві міновому господарству як специфічній історичній формі догрошового обміну і створюють труднощі у відносинах товарови-робників. До них належать, по-перше, незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обмі-ну могла нескінченно зростати. По-друге, різнорідний характер та-ких еквівалентів. Наприклад, вартість м'яса виражалась і в зерні, і в овочах, і в вовні, і у вині. Це ускладнювало мінові пропорції товарів і орієнтацію товаровиробників в їх господарській діяльності. По-третє, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок невідповідності попиту і пропозиції на конкрет-ному ринку або інтересів товаровиробників. По-четверте, зумовле-ність пропорцій обміну Значною мірою споживчими властивостями товарів. Наприклад, можна обміняти товар на будь-яку міру зерна, але не можна обміняти його на половину горщика, чверть сокири тощо внаслідок відсутності в останніх довільної подільності.
Отже, повна, або розгорнута, форма вартості не розв'язує супе-речності між споживною вартістю і вартістю, між конкретною і абстрактною працею, що міститься в товарі. Їх розв'язує (але не усуває) подальший розвиток товарного виробництва і обміну, під час якого відбувається перехід від розгорнутої форми обміну до загальної. Відповідно відбувається перехід від повної, або розгор-нутої, форми вартості до загальної.
Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими то-варами в одних місцевостях була худоба, в інших - хліб (зерно), в третіх - хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквівалента. Це свідчило про перехід до загальної форми вар-тості, яка може бути представлена так:
х товару А, у товару В, z. товару С, q товару D... = п товару Е. Отже, загальна форма вартості - це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, від-повідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вар-тості.
Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість численних еквівалентів з'являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.
В умовах догрошового обігу обмін, як правило, грунтувався на одночасному використанні кількох еквівалентів, які становили фік-совану систему. З розвитком рабовласництва складовим елемен-том такої системи стало використання рабів. Наприклад, у ста-родавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний еквівалент у різні часи використо-вувались у античних народів, на Близькому Сході, в Центральній Африці.
Другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремес-ла від землеробства - супроводжувався вдосконаленням загально-го еквівалента. Найнедосконаліший його вид - худоба, хутро, раби - змінюється еквівалентами, яким властиві вагові характе-ристики, подільність, сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс, оливкова олія, чай, сіль тощо).
Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного вироб-ництва і товарного обміну відбувається перехід від загального това-рообміну до грошової форми обміну і відповідно - від загальної форми вартості до грошової.
Відмінність між загальною і грошовою формами вартості поля-гає не в тому, який саме товар виконує роль загального еквівален-та, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості. Золо-то, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував тривалий процес поступової заміни това-рів, які виконували роль товарних грошей, металами: залізом, оло-вом, свинцем, міддю, сріблом, золотом. Залізні гроші використову-вали стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські наро-ди. Олов'яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні - у Стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки використовувались при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко вживались на рубежі III і II тис. до н. е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті монети, на думку Геродота, запровадив лідій-ський цар Гігес (VII ст. до н. е.).
Слово "монета" вперше з'явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н. е. В Римі при її храмі (Юнони - Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відіграва-ло срібло, яке поступилося місцем золоту. Довгий час у різних краї-нах використовували обидва благородні метали. При цьому між ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Англійська гро-шова одиниця фунт стерлінгів раніше була повноваговим фунтом сріб-ла, про що свідчить її назва. Остаточно загальним еквівалентом золо-то було визнане в основних країнах Європи в середині XIX ст., дещо пізніше - в Німеччині, в Росії - лише в кінці XIX ст., де золота валюта була встановлена реформою 1897 р.
Врешті-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. Це пояс-нюється тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента.
Золото - товар, але як гроші - незвичайний. Монопольне вико-нання золотом ролі загального еквівалента означає, що його спожив-на вартість є безпосереднім втіленням вартості всіх товарів; затраче-на на його виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробницт-во приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці.
Золото як гроші, поряд із своєю звичайною споживною вартіс-тю, набуває додаткової споживної вартості, пов'язаної з його уні-кальними природними властивостями. Ця додаткова споживна вар-тість полягає в здатності грошового товару обмінюватись на всі інші товари, тобто мати загальну споживну вартість.
Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші - це катего-рія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товарови-робниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У гро-шах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.
Відповідно до рішень Міжнародного валютного фонду з 1 квітня 1978 р. золото вилучено з грошового обігу і скасовано грунтування на ньому офіційної ціни валют. Проте золото продовжує залиша-тись особливим товаром, який легко конвертується в будь-яку ва-люту. За останню чверть століття (1971-1995 рр.) світові ціни на зливкове золото зросли на вільних ринках більш як у 10 разів. Це підняло прибутковість існуючих золоторозробок та дало змогу по-новити розробки, раніше не рентабельні. В результаті різко зріс видобуток золота у світі.
