З дисципліни: Мікроєкономіка

Криворізький металургійний факультет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: Мікроєкономіка

 

 

 

 

На тему:

 

 

 

Виконав студент групи:___МЧМ_-_10_-3_з______ _______________Пиров А.Ю.________________________

(група) (ПІБ)

Керівник ______

(вчене звання,посада) (ПІБ)

 

Захистив з оцінкою__________________

 

Залікова книжка №__________________

 

 

Кривий Ріг 2012р.

План

1.Мета споживача у кардиналістській та ординалістській теоріях:взаємозв’язок сукупної та граничної корисності,закон спадної граничної корисності криві ізокорисності та криві байдужості,гранична норма заміни благ

2.Теорії виробництва,витрат і прибутків.Мета діяльності фірми.

3.Задача.З друку вийшов новий посібник з мікроекономіки.Попит на посібник заданий рівнянням:Q4=6-P.умови пропонування описує рівняння Qs=P-2.Визначте рівноважну ціну та рівноважну кількість посібників.Подайте графічну ілюстрацію.

 

 

Теорія виробництва є однією з центральних в економічній теорії.

Виробництво – основа бізнесової діяльності. Фірми використовують виробничі фактори, які називаються також вхідними факторами виробництва. Виробництво визначається, як процес в результаті якого, вхідні виробничі фактори трансформуються у вихідну продукцію.

В курсовій роботі розкривається ринкова пропозиція і поведінка виробника, показується, як фірми можуть ефективно організовувати виробництво залежно від зміни вхідних факторів виробництва і вихідної продукції. Звертається увага на масштаби діяльності фірми; на зв’язки між усіма вхідними факторами і обсягами виробництва.

Учені економісти вважають, що існують деякі загальні закони виробництва, які можна більш-менш точно описати. Найважливіші серед них – закон спадної граничної продуктивності і закон ефекту масштабу – які розкриваються у роботі.

Розглядаються деякі проблеми, які мусить виконувати кожна фірма. Наприклад, якщо фірма хоче збільшити виробництво, то як їй діяти: найняти більше працівників, чи побудувати новий цех? Що доцільніше: щоб одне підприємство випускало різні види продукції, чи щоб кожна модель вироблялася на окремому підприємстві?

Також з’ясовується процес взаємодії факторів виробництва у формі виробничої функції; досліджуються взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним продуктом на основі застосування графічних моделей, з чого можна буде зробити висновок, що виробничий процес фірми має свою внутрішню логіку, закономірні стадії, без знання яких неможлива організація ефективного й оптимального виробництва.

Розділ І Виробництво та виробнича функція

Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітник, директор підприємства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) або соціально-економічний (власник — не власник, акціонер — акціонер) характер.

2. Витрати виробництва і прибуток

Виробництво і рух товару в сфері підприємницької діяльності можна розглядати в двох аспектах: з точки зору затрат і з позиції результату. Створення продукції і надання послуг зв'язане з певними видатками.

Сучасні дослідники витрат виробництва розглядають їх під кутом зору господарника, підприємця. Для ведення господарства, будь то індивідуальний виробник або підприємство, здобуваються необхідні компоненти: машини, обладнання, сировинні і паливні ресурси, електроенергія і ін. Сукупність затрат минулої і живої праці, що витрачається на створення продукту або вироблення послуги утворить витрати виробництва. Видатки, зв'язані з просуванням товару до споживачів, тобто пов'язані з їхньою реалізацією, називаються витратами обігу. Витрати виробництва можна висловити формулою:

C+V=K

Де С - матеріальні затрати, а V - видатки на оплату праці.[7]

Як бачимо, величина витрат вимірюється спожитою в процесі виробництва частиною авансованого капіталу. Ми вже відзначали, що підприємець в повному обсязі витрачає кошти на придбання машин, обладнання, будівництво виробничих споруд і інших елементів, що утворять основний капітал. В вартість готової продукції вони включається поступово, по мірі зносу на протязі ряду років. Тому авансований і спожитий капітал величини нерівнозначні. Упрощая поняття, можна сказати, що під витратами підприємства розуміється те, в що обходиться йому виробництво продукції. В господарській практиці соціалістичних держав було прийнято ототожнювати витрати з собівартістю. В структурі затрат на виробництво промислової продукції в СРСР (1987 г. в % до підсумку) видатки по окремим статтям склали:Сировина, основні і допоміжні матеріали 67,4%

Паливо і енергія 6,7%

Амортизація 9,0%

Заробітна плата і відрахування соціальне страхування 13,9%

Інші витрати 3,0%

Відтоді багато чого змінилося: різко зросли затрати на паливні ресурси і електроенергію, підвищилася зарплата і т. д.

По іншому розглядається природа витрат виробництва в теорії і практиці господарювання в розвинених державах. Розкриваючи суть цього поняття з позицій окремої фірми, американські професора К. Р. Макконнелл і С. Л. Брю стверджують, що "економічні витрати - це ті виплати, що фірма зобов'язана зробити, або ті доходи, що фірма зобов'язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах" [12]. До зовнішніх витрат відноситься плата за ресурси постачальникам, не що належать до числа власників даної фірми. До внутрішніх витрат відносяться використовувані у виробництві власні неоплачені ресурси. З точки зору фірми вони дорівнюють грошовим платежам, що могли б бути отримані самостійно за ресурс що використається при найкращому з можливих способів його застосування. Йдеться про включення в витрати можливих доходів від використання своєї власності (внутрішньої ренти і внутрішньої заробітної плати) і НОРМАЛЬНОГО ПРИБУТКУ в якості винагороди за виконання підприємницьких функцій.

Будь-яка фірма, перш ніж почати виробництво, повинна чітко уявити, на який прибуток вона може розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно) ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівняння передбачуваних доходів з витратами.

Сучасна економічна теорія зберігає вихідне положення про витрати виробництва: щоб отримати більшу кількість будь-якого товару, необхідно надати потенційним виробникам і постачальникам цього товару певний стимул, що зміг би вплинути на них з метою перевести ресурси з сфери їхнього поточного використання на виробництво того, чого ми хочемо. Необхідно, щоб вигоди від такої перекидки перевищили затрати на неї, тобто перевищили цінність тих можливостей, від яких прийдеться відмовлятися потенційним підприємцям.

Все життя, стимули змушують нас вчиняти певні вчинки. Робітникі шукають найвищу зарплату. Бажання підвищити свій добробут спонукає їх працювати ефективніше і продуктивніше. Бізнесмен прагне до високих прибутків. Господарі власності хочуть встановити, по можливості більш високі ціни на свої ресурси.

В системі вільного підприємництва економічні стимули допомагають нам визначити, яке направлення діяльності буде найбільш вигідним. Рішення завжди приймаються на основі зіставлення додаткових затрат з додатковими вигодами. Додаткові затрати - це граничні затрати або граничні витрати, зв'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту найбільш дешевим засобом. Слово "граничний" означає розташований на межі або краю.

В більшості виробництв економія, а, отже, і вигода, досягаються на масштабах. Якщо ділові люди не бачать способу виробити великий обсяг продукції, вони не стануть виробляти нічого. Їхні рішення спрямовуються очікуваними граничними затратами. Підприємство спрямовує обмежені ресурси на ту продукцію, що необхідна споживачу і по ціні, яку вони згодні платити. Прибуток сигналізує підприємству про те, наскільки воно правильно вирішує питання "Що виробляти?" і "Як виробляти?".

 

Затрати завжди є результатом попиту і пропозиції. Ви схвильовані черговим підвищенням цін на продукцію тваринництва. Вам відповідають, що зросли витрати, підвищилася закупівельна ціна. Її зростання є в свою чергу результат підвищення цін на паливні ресурси, на корми і зарплату. Сама зарплата росте в зв'язку з підвищенням цін на блага і послуги і т д. Зміна попиту впливає на ціни в залежності від величини граничних витрат виробництва. При системі вільного підприємництва виробляються тільки ті товар і послуги, що цінуються індивідуальними споживачами даного суспільства. Ми схильні так діяти, оскільки це вигідно нам самим. Очикування винагороди (для підприємства - це прибуток) стимулює робітників виробляти більше, а роботодавців витрачати ресурси раціонально.

На практиці прибуток є перевищенням виручки над затратами капіталу. Прибуток являє собою кінцеву мету, до якої прагне кожний підприємець, а витрати виробництва - затрати на досягнення цієї мети. Рівень доходності підприємства визначається відсотковим відношенням отриманої суми прибутку до затрат:

Отриманий показник (Р) називається нормою прибутку. Це своєрідний барометр ефективності господарювання. Однак далеко не весь прибуток буде використано власником на його особисте споживання. Він слугує джерелом самофінансування і використовується на подальше розширення і вдосконалення виробництва. Значна його частина витрачається на охорону навколишнього середовища і екологічну безпеку, на підготовку і перепідготовку кадрів, на соціальні потреби робітників підприємства, загальнодержавні потреби, створення благодійних фондів і т. д.

В сучасних умовах, коли самою розповсюдженої стала акціонерна форма ведення господарювання, визначений якості доходу прибуток розподіляється між всіма пайовиками, що внесли свій вклад в спільний капітал. В одержанні якомога більшого прибутку зацікавлені, таким чином, власники ресурсів, підприємець і найманий персонал. Зі збільшенням розміру прибутку примножується і власність держави.