Основні характеристики, види, причини, умови випуску та особливості обігу похідних цінних паперів

Похідні цінні папери (деривативи) – це папери, механізм випуску та обігу котрих пов’язаний з правом на купівлю чи продаж протягом строку, визначеного договором (контрактом), цінних паперів та інших фінансових і/чи товарних ресурсів.

Це частіше за все стандартні документи, які свідчать про право та/чи зобов’язання продати чи купити певні цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на домовлених між суб’єктами умовах у майбутньому.

На відміну від касових угод, за якими передбачається негайна поставка цінних паперів і оплата в строк не більше 5 днів, майбутня поставка активу по деривативах передбачає і відповідну оплату, як правило, в значно більший строк, наприклад, 6 місяців.

Актив, який закладений в основу строкового контракту, називають базисним, або базовим активом.

Базові цінні папери приносять дохід у вигляді дивідендів чи відсотків, а по похідних цінних паперах (строкових контрактах) такого виду доходу немає. Найпоширенішими деривативами є опціони, форварди, ф’ючерси, свопи та ін.

Опціон:

1. Це стандартний контракт, який свідчить про право (але не зобов’язання) його власника на продаж чи купівлю фіксованої кількості базового активу за встановленою ціною в строк, визначений у ньому.

2. Це похідний цінний папір; сутність і зручність як контракту полягає в тому, що він надає одній із сторін право рішення виконати контракт чи відмовитись від його виконання у визначений у контракті строк.

Опціон укладається між двома сторонами, одну з яких називають інвестором чи покупцем контракту (держателем), а другу емітентом чи продавцем (інколи цю сторону називають надписувачем опціону).

Продавець опціону - особа, яка згідно з опціоном зобов’язується продати чи купити базовий актив опціону (цінні папери, валюту), якщо його держатель виявить таке бажання.

Покупець опціону (держатель) - особа, яка згідно з опціоном має право (а не обов’язок) купити чи продати базовий актив опціону.

В момент купівлі опціону не продаються, не купуються вказані в ньому активи, а купується тільки право в майбутньому здійснити угоду по їх купівлі чи продажу.

Базові активи - це активи, які лежать в основі контракту: акції, індекси, процентні цінні папери, валюта, товари.

Характеристики опціонів:

1. Ціна виконання - домовлена в контракті ціна базисного активу, узгоджена в опціонному контракті; ціна, за якою в подальшому може бути реалізована угода, тобто куплені чи продані домовлені в контракті активи. Це ціна-страйк (ціна зіткнення; ціна базового активу, за якою при виконанні зобов’язань по опціону здійснюються розрахунки).

2. Строк дії - Строк дій опціонного контракту або строк виконання вказується в контракті, це може бути 3, 6, 9 місяців від дня складання контракту; це фіксована дата, котра встановлюється біржовими правилами, продовження строку дії опціонного контракту не допускається.

3. Премія. Премія виконує функцію ціни контракту, її покупець опціону виплачує продавцю за право купити чи продати певний актив у майбутньому, власник опціону має право відмовитись від виконання опціону, якщо саме виконання принесе йому збитки (з урахуванням необхідності виплати комісійних та інших платежів), має право реалізовувати опціон на ринку, для цього не потрібна згода продавця (надписувана) опціону.

4. Опціон на купівлю. Опціон на купівлю за міжнародною термінологією - КОЛЛ (call) - покупець цього опціону отримує право купити певну кількість активів (наприклад, акцій, валюти) за наперед визначеною ціною.

Інвестор купує опціон кол, якщо очікує підвищення курсу базового активу.

Наприклад: інвестор купив європейський опціон на 100 тис. доларів за курсом 5,4 грн, заплативши премію 5 тис. грн. Якщо до моменту закінчення строку дії опціону курс-спот долара складе 5,8 грн. за долар, тоді інвестор виконує опціон, тобто купує долари продавця опціону за 540 тис. грн. Якщо він одразу продасть долари на ринку спот, то його виграш складе:

5,8 100000 - 5,4 100000 = 580000 - 540000 = 40000 (грн.)

Оскільки на момент укладення контракту він заплатив 5 тис. грн., то його чистий виграш складе:

40000 - 5000 = 35000 (грн.)

Якщо ж візьмемо зворотний рух курсу, наприклад - до моменту завершення строку дії опціону курс долара впав до 5,2 грн., тоді інвестор не виконує опціон, оскільки нема рації купувати долар за 5,4 грн. за угодою, якщо долари можна купити на ринку спот за курсом 5,2 грн. Втрати інвестора за угодою складуть 5 тис. грн.

Висновок: опціон кол виконується, якщо поточна ціна базового активу (курс валюти) до моменту закінчення строку дії контракту вища від ціни виконання.

Підсумки угоди для продавця протилежні відносно результатів покупця. Максимальний виграш в опціоні - величина премії у випадку невиконання опціону.

5. Опціон на продаж Опціон на продаж за міжнародною термінологією - ПУТ (роt) - покупець цього опціону отримує право продати певну кількість активів за наперед визначеною ціною чи відмовитись від його продажу.

Підприємство, фірма купує опціон пут, якщо на валютному ринку очікується падіння курсової вартості базового активу.

Наприклад: фірма купує опціон пут на долари з ціною виконання 100 тис. доларів за курсом 5,4 грн. за долар. Нехай на час закінчення строку дії контракту спотова ціна долара (курс) склала 5,2 грн. Тоді фірма купує долари на ринку спот по 5,2 грн. і виконує опціонну угоду, тобто продає долари (100 тис.) по 5,4 грн. Виграш складе:

5,4 100000 - 5,2 100000 = 540000 - 520000 = 20000 (гри)

Чистий виграш з врахуванням сплачення премії (премія склала 5 тис. грн.) буде дорівнювати:

20000 - 5000 = 15000 (грн.)

А якщо спотова ціна на долар на момент закінчення строку угоди виросла до 5,8 грн., опціон не виконується (фірмі-інвестору не вигідно брати долар по 5,8 грн. і продавати по 5,4 гри). Якщо фірма має вільні долари, то їй краще продати їх на спотовому ринку по 5,8 грн. і втратити премію.

Результати контракту для продавця опціону протилежні відносно результатів покупця. Його максимальний виграш дорівнює премії у випадку невиконання опціону. Програш може бути великим, якщо вартість базового активу значно знизиться.

Види опціонів за механізмом виконання і визначення ціни:

1) європейські опціони - виконання допускається тільки на визначену в контракті дату чи протягом обмеженого періоду (не більше кількох днів до строку закінчення контракту).

2) американські опціони - можуть здійснюватися (виконуватися) в будь-який момент до визначеної в контракті дати.

3) азіатські опціони - характеризується розрахунками за середньою ціною за строк угоди.

Основні переваги опціонів:

- висока рентабельність операцій з опціонами для держателів (високий рівень лівериджу);

- мінімізація ризику для держателя (ризик обмежується розміром премії);

- можливість працювати так, як працюють з ф’ючерсами, можливість переходу на ф’ючерсні контракти;

- можливість вибору для інвестора великої кількості різних варіантів стратегій спекулятивних операцій і хеджування.

Опціон повинен мати такі основні реквізити:

- назва контракту;

- вид контракту (з поставкою чи без поставки базового активу);

- сторони опціону;

- різновидність опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

- базовий актив і його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів, строк обігу, інші дані про цінні папери; вид і кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для інших товарів);

- ціна виконання;

- одиниці виміру ціни;

- строк виконання (для опціонів з виконанням на протязі строку дії) чи день виконання (для опціонів з виконанням на визначену дату);

- розмір премії опціону;

- відповідальність сторін;

- інші реквізити.

Фактори, що впливають на ціну опціону (премію) Ціновий фактор Премія по опціону КОЛЛ Премія по опціону ПУТ Збільшення поточної ціни активу, що лежить в основі опціону Збільшується Зменшується Збільшення ціни виконання опціону Зменшується Збільшується Подовження часу до виконання Збільшується Збільшується Збільшення розміру без ризикової процентної ставки Збільшується Зменшується Збільшення рівня ризику (збільшеннянестійкості) Збільшується Збільшується

 

Ф’ючерс ^_ стандартний документ, який свідчить зобов’язання однієї сторони продати, а другої сторони купити відповідну кількість базового активу в певний строк в майбутньому з фіксацією ф’ючерсної ціни базового активу сторонами під час заключення контракту на біржі.

Особливості ф’ючерсних угод:

I. Укладаються тільки на біржах.

II. Умови їх укладання є стандартними на кожній біржі та обумовлюються біржею для кожного активу.

III. Ці контракти передбачають відстрочене постачання будь-якого з базових активів чи кінцевий розрахунок готівкою за чітко обумовленими правилами.

IV. Існування активного вторинного ринку за ф’ючерсними контрактами сприяє їх високій ліквідності.

V. Біржі організовують спеціальні групи дилерів, які активно торгують відповідними контрактами, сприяють розширенню вторинного ринку, забезпечують інвесторам можливість у будь-який момент купити чи продати контракт, здійснити офсетну (зворотну) угоду.

VI. Ф’ючерсні контракти стандартизовані по всіх параметрах, крім ціни. Ціна узгоджується в процесі відкритої торгівлі в біржовому залі.

VII. Виконання ф’ючерсного контракту переважно гарантується біржею (розрахунковою палатою біржі), оскільки учасник ф’ючерсного контракту зобов’язаний при його придбанні відкрити гарантійний рахунок (заставу).

Таку заставу називають початковою чи депозитною маржею. Ці кошти вносяться на рахунок клієнта, який відкривають в рахунковій палаті кожному учаснику торгів. Розмір цієї маржі визначає розрахункова палата, враховуючи величину щоденних відхилень ф’ючерсної ціни. Розрахункова палата визначає мінімальну суму коштів, яка повинна бути на рахунку клієнта.

За результатами торгів розрахункова палата щоденно визначає програші та виграші учасників і, відповідно, списує гроші з рахунків сторони, що програла, та зараховує їх на рахунки тих, хто виграв. Сума виграшу чи програшу називається варіаційною, чи змінною маржею, вона може бути позитивною (виграш) і негативною (програш). Учасник контракту може залишати свою позицію відкритою поки розрахункова палата визначає за підсумками кожного дня його програш чи виграш.

VIII. Кожна сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявною згодою сторони контракту чи у випадках, визначених законодавством.

IX. Покупець, власник ф’ючерсного контракту, має право його продати протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такої реалізації з продавцем.

X. Ф’ючерсні контракти знеособлені, тому після укладення контракту сторонами угоди стають не продавець і покупець, а продавець і Розрахунково-клірингова палата, з одного боку, покупець і дана Палата, з другого боку (це дозволяє покупцям і продавцям вільно ліквідувати свої зобов’язання за раніше укладеним контрактом шляхом здійснення офсетної угоди).

Офсетна (зворотна) угода - це угода, протилежна раніше укладеній угоді, за таким же контрактом з тим самим строком виконання.

XI. Ринки ф’ючерсних контрактів мають такі основні переваги у порівнянні з відповідними ринками первинних цінних паперів:

- вартість операцій значно нижча;

- ф’ючерсні контракти частіше більш ліквідні, ніж ті ж цінні папери (базові активи);

- операції на ринках ф’ючерсів можуть бути виконані швидше, ніж на відповідному наявному ринку;

- шляхом продажу ф’ючерсного контракту інвестор може зайняти коротку позицію;

- ф’ючерси широко використовуються для хеджування цінових ризиків і, в тому числі, товарних цінових ризиків, процентних, валютних ризиків;

- система маржі дозволяє спекулянтам та інвесторам досягти більш високого рівня левериджу (співвідношення позичених і власних коштів);

- контракти є знеособленими; після укладення контракту другою стороною для кожного учасника угоди виступає розрахункова палата біржі;

- виконання і всі розрахунки за ф’ючерсними контрактами гарантується біржею та її розрахунковою палатою, яка для цього використовує гарантійні застави учасників торгів (маржу) і створює великий страховий фонд.

XII. Основними недоліками ф’ючерсних контрактів є:

- неможливість постачання активів чи товарів в іншій кількості чи в іншому місці, ніж передбачено контрактом на даний актив;

- на біржі може бути відсутнім ф’ючерсний контракт на необхідний у даний момент актив.

Усі ф’ючерсні контракти здійснюються через розрахункову палату біржі. Ця палата:

- реєструє кожний контракт;

- здійснює кліринг;

- гарантує виконання контракту

Тому при укладанні контракту немає необхідності перевіряти фінансовий стан контрагента, його платоспроможність.

Купити ф’ючерсний контракт - це значить взяти на себе зобов’язання одержати від біржі первинний актив (облігації чи реальні активи), коли настане строк виконання контракту, і сплатити по ньому біржі за ціною, встановленою на ринку (відкриття довгої позиції, long).

Продати ф’ючерсний контракт - це значить прийняти на себе зобов’язання поставити (продати) біржі первинний актив, коли настає строк виконання ф’ючерсного контракту, і отримати за нього від біржі відповідні грошові кошти згідно з ціною продажу цього контракту - відкриття короткої позиції (short).

Реального продажу і купівлі в момент укладення контракту немає.

З моменту укладення і реєстрації, іншою стороною контракту для цих осіб стає розрахункова палата біржі, яка для продавця виступає покупцем контракту, а для покупця - продавцем. Усі подальші розрахунки виконуються не між учасниками угод, а між кожним із них і розрахунковою палатою.

Ф’ючерсні ціни базуються на ціні відповідного активу і змінюються відповідно до зміни ціни цього активу на ринку спот.

Ціна купівлі валютного ф’ючерса - це взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах за одиницю іншої валюти, яка ввійшла до стандартного переліку валют даної біржі (її ще називають ф’ючерсною ціною).

Орієнтиром по ф’ючерсних угодах служить котирувальна (поточна) ціна контракту. Котирувальна ціна - це ціна (величина) базового активу, визначена на певний момент згідно з правилами торгівлі, за якою здійснюються клірингові розрахунки. При зростанні цієї ціни після укладення контракту його покупець виграє, а продавець програє, при зниженні ф’ючерсної ціни виграє продавець контракту, а покупець програє аналогічну суму,

Ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов’язань за валютним ф’ючерсом здійснюються розрахунки.

Тік - це мінімально допустиме коливання ціни одиниці базового активу, яке встановлюється в контрактній специфікації. Наприклад: якщо поточне котирування певної валюти дорівнює X доларів, а тік - 5 центів, то можливе коливання курсу (ціни) на базовий актив буде дорівнювати від (X + 0,05) до (X - 0,05) доларів СІІІА.

Якщо ж порахувати розмір тіка за валютним ф’ючерсним контрактом - максимальне чи мінімальне відхилення ціни ф’ючерса в грошовому виразі, то можна записати так: кількість базового активу помножити на тік.

Різниця між ціною спот базового активу і ф’ючерсною ціною називається ціною базою. Ця закономірність виникає в результаті дії арбітражерів (спекулянтів): до моменту закінчення контракту ф’ючерсна ціна на долар стала вище ціни спот (ціна спот 5,4 грн.) і склала 5,8 грн., тоді арбітражер продає валютний ф’ючерсний контракт по 5,8 грн. за долар, одночасно на ринку спот купує базовий актив (долари) по 5,4 грн. і поставляє ці долари для виконання ф’ючерсного контракту по 5,8 грн., прибуток складав по 40 коп. на долар; арбітражери активно почнуть продавати ф’ючерсні контракти, пропозиція їх збільшиться, ціна зупиниться; з другого боку, вони активно почнуть купувати базовий актив на спотовому ринку, попит тут зросте, зросте і спотова ціна, в результаті ціни ф’ючерсні і ціни спотові вирівняються або майже вирівняються.

Важливим на ринку є також ціна доставки - це всі затрати, пов’язані з володінням базовим активом протягом дії ф’ючерса, і прогаяний прибуток. Вона включає в себе:

1) затрати на зберігання і страхування базового активу;

2) відсоток, який би отримав інвестор на суму, яку він затратив на купівлю базового активу; таким чином, ф’ючерсна ціна включатиме: ціну спот + відсоток + затрати на зберігання і страхування.

Основні цілі учасників ф’ючерсних угод:

Продавець контракту завжди грає на пониження ціни, тобто у нього буде прибуток тільки в тому випадку, якщо він закриє свою позицію (викупить контракт) за більш низькою ціною, ніж його раніше продав.

Покупець контракту завжди грає на підвищення ціни, тобто у нього буде прибуток за контрактом тільки в тому випадку, якщо він продасть раніше куплений контракт (зокрема, свою позицію) за більш високою ціною, ніж його купив.

При хеджуванні цілі сторін фактично аналогічні.

В зв’язку з цим: якщо виграє власник контракту, то обов’язково програє продавець контракту і, навпаки, сума виграшів у більш вдалих гравців дорівнює сумі програшів у менш вдалих гравців, учасників торгівлі.

Ф’ючерс повинен мати такі основні реквізити:

- назва контракту;

- вид контракту (з поставкою чи без поставки базового активу);

- сторони контракту;

- базовий актив контракту і його характеристики;

- обсяг контракту;

- розмір початкової маржі;

- механізм визначення ціни на момент виконання;

- ціна виконання;

- одиниці виміру ціни;

- строк виконання;

- інші реквізити.

Форвард - це угода між сторонами про майбутню поставку базового активу, яка укладається поза біржею на первинному ринку за стандартною формою; про всі умови угоди домовляються в момент її заключення, виконання угоди відбувається у відповідності із даними умовами в назначені строки; це угода між двома сторонами, умови якої передбачують обов’язкову взаємну одномоментну передачу прав і обов’язків щодо базисного активу з відстроченим строком виконання замовлення віддати домовленості (дати, коли була підписана угода).

Мета форвардних контрактів купити чи продати один базовий актив в обмін на інший, здійснити хеджування (страхування) змін цін або мінімізувати ризики ринку.

Особливості форвардних контрактів:

I. Основою форвардної операції є договір купівлі-продажу базисного активу протягом певного періоду або на певну дату.

II. Ціна угоди обумовлюється на дату укладання угоди. Її називають ціною поставки, вона залишається незмінною протягом усього часу дії форвардного контракту.

III. Терміни форвардних угод, а значить операцій, стандартизовані за термінах, які, як правило, не перевищують 12 місяців; найбільш поширені угоди - на 1, 2, 3, 6, 9, 12 місяців. Реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу.

IV. Дані угоди є твердими (обов’язковими) для виконання, укладаються в більшості для реальної купівлі або продажу активу, для страхування або здійснення спекулятивних операцій на ринку.

V. Форвардна операція характеризується обов’язковістю виконання, але контрагенти не застраховані від її невиконання в силу того, що одна із сторін може стати банкротом чи бути недобросовісною (тому обов’язково потрібно цікавитись платоспроможністю).

VI. Форвардні операції здійснюються на первинних ринках, хоча практика показує, що форвардний валютний ринок може бути винятком у цьому.

VII. Під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються.

VIII. Обсяги контрактів не стандартизовані.

IX. Форвардні курси (на відміну від інших угод) безпосередньо не фіксуються, а розраховуються на момент укладання угоди. Вони складаються з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступити у вигляді премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс вищий від поточного, для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія, а якщо нижчий - визначається відніманням від спот-курсу форвардної знижки (дисконту); фіксуються на момент укладання угоди.

Наприклад: 28 січня особа Д уклала з особою К форвардний контракт на поставку 28 квітня 1 мли доларів за курсом 5,4 грн. за долар. Відповідно до контракту, 28 квітня особа Д передасть особі К 1 млн доларів, а особа К заплатить за них 5,4 млн. грн. В нашому прикладі особа К застрахувалась, уклавши угоду, від підвищення курсу (ціни) долара, тому, що в разі виконання угоди, домовленість заплатити за 1 долар 5,4 грн. залишається в силі незалежно від того, який курс складеться на цей час на спотовому ринку; з другого боку, особа Д теж застрахувалась від можливого падіння в майбутньому курсу долара на валютному ринку, тому що за будь-яких обставин особа К зобов’язалась заплатити за кожен долар 5,4 грн. Але, разом з тим, контрагенти, при таких угодах, не зможуть скористатися можливостями сприятливої кон’юнктури на валютному ринку.

Так, якщо ціна долара на валютному ринку виросте до 5,8 грн., то суб’єкт ринку Д не зможе реалізувати приріст курсової вартості, оскільки він зобов’язаний продати долар по 5,4 грн. Аналогічна ситуація може скластися і для особи К, якщо курс долара впаде до 5,2 гри за долар.

Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

- назва контракту;

- сторони контракту;

- базовий актив контракту та його характеристика (емітент, вид цінного папера, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів, вид валюти для коштів, асортимент - для інших товарів);

- кількість базового активу;

- вартість контракту;

- ціна виконання;

- термін виконання;

- порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

- відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, встановлених цим контрактом;

- порядок розгляду спорів, що виникають під час укладання та виконання контракту;

- адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Відмінність між форвардом і ф’ючерсом:

1) Ф’ючерсний контракт стандартизований, здійснює обіг на організованому ринку, а форвардний - не стандартизований, купується і продається на неорганізованому ринку.

2) Необхідність власника ф’ючерсного контракту регулярно (навіть щоденно) стежити за ринковою вартістю своєї ф’ючерсної позиції.

3) Ф’ючерсний контракт можна укласти тільки через посередника - брокерську компанію, яка є членом біржі, угода укладається тільки на ціле число контрактів. Суб’єкт, який хоче продати або купити ф’ючерс, звертається зі своїм замовленням до брокера і після уточнення, узгодження умов отримує спочатку усне підтвердження згоди на здійснення контракту, що потім фіксується документально, реєструється дата замовлення. При купівлі або продажу ф’ючерсних контрактів точно відомо кількість (і якість) базового активу, що постачається. Обсяги форвардних контрактів не стандартизовані і залежать від волі учасників.

4) При відкритті позицій по ф’ючерсному контракту його суб’єкт повинен зробити гарантійний внесок (заставу). При форвардних контрактах ніякі попередні платежі не здійснюються.

5) Встановлюється обмеження коливання курсів ф’ючерсів (тік).

6) Обмежене коло базових активів, що обмінюються по ф’ючерсних контрактах.

Своп - це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умовам.

Види свопів

1) процентний своп - обмін боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою процентною ставкою. контрагенти, які беруть участь у свопі, обмінюються тільки відсотковими платежами, обміну основною сумою отриманих кредитів не відбувається.

2) валютний своп - це валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах «спот» із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах «форвард», тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Суть процентного свопу - одна сторона угоди сплачує суми, які розраховуються на базі твердої відсоткової ставки від номіналу, що зафіксована в контракті, друга сторона - відповідно до плаваючої відсоткової ставки від даного номіналу; як плаваючу ставку в свопах часто використовують ставку LIBOR. Вона є плаваючою, тому що постійно переглядається при зміні економічних умов, є базовою, довідковою плаваючою ставкою при позиках на міжнародних фінансових ринках

Суб’єкт, який здійснює фіксовану виплату по свопу на ринку, називається покупець свопу; суб’єкт, що сплачує плаваючі платежі, - продавцем свопу. За допомогою цієї угоди сторони мають можливість поміняти свої твердопроцентні зобов’язання на зобов’язання з плаваючою процентною ставкою.

Бажання здійснити такий обмін може виникнути, оскільки суб’єкт, який виписував твердовідсоткове зобов’язання, очікує падіння в майбутньому відсоткових ставок і тому в результаті обміну фіксованого процента відсотка на плаваючий суб’єкт отримає можливість частково зменшити фінансовий борг за своїм зобов’язанням. З другого боку, суб’єкт, який випустив зобов’язання під плаваючий відсоток і очікує в майбутньому зростання відсоткової ставки, може запобігти збільшенню своїх виплат по обслуговуванню боргу за рахунок обміну плаваючого відсотка на фіксований. Отже, оскільки суб’єкти фінансово-економічних відносин по-різному оцінюють майбутню кон’юнктуру ринку, виникають можливості для здійснення таких обмінів.

Суть валютного свопу: експортери та імпортери мають можливість наперед до дати здійснення платежів за угодами купівлі-продажу визначити суму платежу і покрити валютний ризик, який є.

Види свопів

Класичні	Репорт	продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард».
Депорт	купівля на умовах «спот» і одночасний продаж на умовах «форвард».
Тижневі	перша угода виконується на умовах «спот», а друга - на умовах тижневого «форварду»
Одноденні	перша операція здійснюється з датою валютування завтра, а зворотна - на умовах «спот»
Форвардні	перша і друга угоди виконуються на умовах «форварду»

Дату виконання ближчої угоди називають датою валютування, а дата виконання зворотної угоди - датою завершення свопу.

На ринках існують різновиди строкових угод, які дозволяють врахувати недоліки традиційних строкових угод і обмежити розміри ризиків, що пов’язані з коливанням на ринках.

До них відносять:

«кеп» - є домовленістю між двома сторонами про надання позики з плаваючою ставкою, але з гарантією, що вона ніколи не перевищить певний даний рівень.

«фло» - це перевернута угода «кеп». Сторони домовляються про надання позики з плаваючою ставкою, але одночасно з гарантією, що вона ніколи не впаде нижче певного рівня.

«колар» - це комбінація угод «кеп» і «фло», угода між сторонами про надання позики з плаваючою ставкою, але водночас із гарантією, що ця ставка ніколи не буде перевищувати деякий даний рівень і ніколи не впаде нижче деякого даного рівня.