Особливості малого бізнесу

Малий бізнес - це діяльність, за якої мають місце незалежні власники і управління, і яка не є провідною у своїй сфері підприємництва. Малому бізнесу притаманні такі особливості: обмежене поле діяльності; невеликий розмір у порівнянні з усією галуззю; незалежне (самостійне) управління; власний (статутний) капітал. У малому підприємництві досягнення результату у вирішальній мірі залежить від наполегливості підприємців, їхніх знань, професійної компетентності, високої амбіційності, яка дає змогу ефективно працювати навіть у дуже скрутній ситуації.

В Україні малий бізнес розвинутий недостатньо. За твердженням спеціалістів, у наявності є лише приблизно п'ята частина потрібної кількості малих підприємств. На 1000 жителів у нашій країні припадає 3,6 підприємств малого бізнесу, тоді як в Росії - 6, в Японії - 49,6, США - 74,2 одиниці. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає 50 - 60% валового національного прибутку. У США близько 50% працюючих зайняті на малих підприємствах, які дають половину всієї продукції. Ця сфера є самою гнучкою в економіці.

Нині швидкі темпи зростання числа малих підприємств спостерігаються не тільки в США і Англії, а й в Центральній і Південній Америці, Південно-східній Азії. В Японії 9/10 працездатного населення зайняті в малому бізнесі, на долю якого припадає 70% усього продажу. Крім малих і середніх підприємств (чисельністю до 300 осіб), є велике число зовсім дрібних (до 20 осіб), які одержують кредит на пільгових засадах без усякої застави, під гарантію якої-небудь асоціації чи фінансового фонду.

Засоби масової інформації пишуть про «вибух» малого бізнесу на Заході. Створюються наукові фірми, консультаційні, інформаційні, інжинірингові, по впровадженню, невеликі ризикові (венчурні) підприємства з гнучкою структурою виробництва, яка надає великим підприємствам, що з ними співробітничають, маневреності, а продукції - дрібносерійності.

Досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що малий бізнес має певні переваги, що дать змогу йому домінувати на деяких ринках. Він оперативно реагує на зміни споживчого попиту, добре пристосований до обмежених ринків і ринків, де інновації і персональні взаємовідносини є дуже важливі, надає економіці потрібної гнучкості, характеризується високою швидкістю обігу авансованого капіталу, робить внесок у формування конкурентного середовища. Крім того, малий бізнес надає робочі місця тисячам і навіть мільйонам громадян, він простий у формуванні і управлінні, швидко реагує на можливості, оскільки характеризується мобільністю у прийнятті рішень під впливом кон'юнктури ринку, потребує порівняно невеликого початкового капіталу, в багатьох країнах користується державними пільгами. Але малий бізнес має і недоліки: він не завжди має рівний доступ до ресурсів, особливо до фінансових, а невеликі розміри діяльності не дають змоги успішно використовувати переваги масштабності, вирішувати питання про внутрішню спеціалізацію. За цих умов серед підприємств малого бізнесу дуже високий рівень банкрутства. На думку західних спеціалістів, мала фірма з 20 або меншим числом працівників має тільки один шанс із трьох протриматися більше чотирьох років. Більшість банкрутств пов'язують із поганим управлінням.

І все-таки малому бізнесу за кордоном надається велика увага, оскільки вважається, що кожен вкладений тут доллар повертається чотирма. Кількість малих підрпиємств на 1000 осіб населення в Росії в 1,5 раза, а в Польші в 9 разів більше у порівнянні з Україною.

Мале підприємництво в АПК потребує більш дієвої державної підтримки, ніж в інших сферах економіки. Тому в США державні субсидії в доходах фермерів становлять близько 30%, в Швеції - 59%, у Фінляндії - 71%, Швейцарії - 80%. Досвід зарубіжних країн переконує, що розвиток малого підприємництва вимагає виваженої економічної політики і фінансової підтримки, особливо на старті, чіткої нормативної бази, створення розвинутої ринкової інфраструктури, інформаційної мережі.