Виснаження фізичних і духовних сил

Стрес як результат надмірної перевантаженості роботою викликає повне виснаження фізичних і духовних сил людини. У подібному стані люди стають менш енергійними і менше цікавляться своєю роботою, чим зазвичай. Вони спустошені емоційно, апатичні, дратівливі, говорять, що їм все набридло, і переживають депресію. Вони незадоволені всім, що їх оточує на роботі, включаючи і колег, до яких постійно прискіпуються, і негативно реагують на будь-які їх пропозиції. Як правило, вони працюють гірше, ніж зазвичай, але не завжди - менше.

У тому, що стосується їх роботи, люди, моральні і фізичні сили яких виснажені, стають незговірливими і наполегливо слідують заведеним правилам: у них немає сил для того, щоб проявляти гнучкість або розглядати які-небудь альтернативні підходи. З часом виявляється, що спілкування з такою людиною не пройшло дарма для емоційного здоров'я і ефективності праці його колег і підлеглих. У міру того як наслідки стресу посилюються, людина стає ще менш енергійною, практично втрачає самоповагу, самоэффективность і інтерес до роботи, погіршується його здоров'я, і він відмовляється від контактів з тими, що оточують, хоча саме в цей час соціальна підтримка потрібна йому більш ніж коли б те не було. Погіршення якості його роботи стає помітним, що зазвичай закінчується низьким рейтингом під час чергової атестації (оцінки результативності праці).

Описано три компоненти синдрому виснаження фізичних і моральних сил (Maslach, 1982).

Емоційне виснаження: надмірне навантаження на емоційну сферу і на психіку унаслідок перевантаженості роботою або нереалістичних, завищених очікувань викликає відчуття повної спустошеності.
Деперсоналізація: прояв безсердечності, цинізму і грубості по відношенню до тих, що оточують.
Занижена оцінка власних досягнень: відчуття, що всі дії і зусилля - лише безглузда і порожня витрата часу.

Для кількісної оцінки цього стану використовується "Опитувальник Маслач" (The Maslach Burnout Inventory) (Maslach & Jackson, 1986), що містить 4 підшкали, за допомогою яких вимірюють компоненти емоційного виснаження, деперсоналізації і заниженої оцінки власних досягнень і пов'язаний з ними чинник - так звану особисту зацікавленість. Результати досліджень дозволяють говорити про високу надійність і валидности цього тесту: тісна позитивна кореляція його результатів з перевтомою і перевантаженістю роботою характерна для різних сфер діяльності.

Результати порівняння 241 робітниці фабрик (Мексика) і 729 працівників гуманітарної сфери США (вчителів, офіцерів поліції, медсестер і медбратів) дозволяють говорити про те, що виснаження фізичних і моральних сил і наступає через низку обставин, і виявляється по-різному. Найбільш надійні параметри, що прогнозують виснаження моральних і фізичних сил у робітниць фабрик, - практично повна відсутність можливості самим контролювати свою роботу і серйозні фінансові проблеми, а для працівників гуманітарної сфери це перевантаженість роботою і ролевий конфлікт (Pines & Guendelman, 1995).

Вірогідність виснаження фізичних і моральних сил у середнього медичного персоналу реанімаційних відділень дуже велика. Результати дослідження, проведеного в Нідерландах за участю медсестер (57 %) і медбратів (43 %) відділення інтенсивної терапії, свідчать про те, що в даній категорії медичних працівників основна причина цього стану - якісна перевантаженість роботою, а характерні для нього симптоми виявляються у них значно сильніше, ніж у їх колег з інших відділень лікарні (Schaufeli, Keijsers & Miranda, 1995).

Трудоголізм

Про жертви виснаження фізичних і моральних сил іноді говорять, що вони - трудоголіки, тобто люди, які працюють так само "запійно", як деякі п'ють, і так же залежні від роботи, як п'яниці від алкоголю. За даними психологів, трудоголіки складають приблизно 5 % від загального числа тих, що працюють, причому велика частина з них - трудоголіки, задоволені своїм положенням. У більшості з цих "здорових" трудоголіків - хороші, підтримуючі їх сім'ї і самостійна і різноманітна робота, відповідна рівню їх знань, навиків і здібностей. Трудоголіки, які "не дотягують" по цих параметрах, схильні до прояву незадоволеності і розчарування. Вони частіше стають жертвами виснаження фізичних і моральних сил і більш схильні до негативного впливу стресів.

Отже, можна говорити про існування двох різновидів трудоголізму - "здорового" і "хворобливого". "Здорові" трудоголіки, або ентузіасти своєї справи, виключно захоплені роботою і отримують від неї величезне задоволення. Люди, страждаючі "хворобливим" трудоголізмом, теж поглинені своєю справою, але воно приносить їм мало задоволення. Встановлено, що "хворобливий трудоголізм" - швидше не добровільний, а вимушений стиль життя, в основі якого лежить необхідність справитися із службовими обов'язками. "Хворобливі" трудоголіки страждають від стресів більше, ніж "здорові", і їх фізичний і психічний стан гірший.

"Хворобливі" трудоголіки можуть несприятливо впливати як на свою організацію, так і на своїх колег. Їх непереборна тяга до роботи може стати джерелом таких негативних наслідків, як відсталість мислення і відсутність гнучкості при аналізі проблем, розробка надзвичайно напружених, нереалістичних робочих графіків і стандартів виконання посадових обов'язків для колег і підлеглих і прагнення зосередити в своїх руках повний контроль над виробничою ситуацією. В результаті виявляється, що їм важко ділитися владою, звертатися за допомогою і працювати в команді. Не дивлячись на всю працьовитість і на їх зусилля, "хворобливі" трудоголіки нерідко приносять своїм організаціям більше шкоди, чим користі.