Система змагань Національної футбольної ліги

 

До складу NFL входить 31 команда. Команди ліги розташовані у 29 містах США. У Нью-Йорку і Лос-Анджелесі розташовано по дві команди. Як і в інших командних ігрових видах професійного спорту клуби поділені на дві конференції (Національну і Американську) за територіальною ознакою. Кожна конференція складається з трьох дивізіонів.

Напередодні сезону команди проводять по чотири показові гри. Чемпіонат NFL складається також з двох етапів. Спочатку команди беруть участь в регулярному чемпіонаті NFL і визначають переможців конференцій за коловою системою. В NFL відносно короткий сезон змагань - всього чотири місяці. За цей час команди проводять по 16 зустрічей. Ігри проводяться у неділю.

З 1990 року NFL запровадила розіграш Суперкубку за системою плей-офф. В розіграші Суперкубку беруть участь по шість найсильніших команд від кожної конференції. Спочатку за системою плей-офф визначаються переможці конференцій, які у серії з двох матчів розігрують Суперкубок.

В 1980-1990-х роках керівництво NFL значно активізувало свою діяльність на міжнародній арені. Американські команди щорічно виїжджають у країни Європи та в Японію для проведення показових зустрічей. В 1991 році NFL створила також Міжнародну лігу американського футболу з 10 команд (6 – американських і 4 – європейських, що розташовані в Лондоні, Мілані, Барселоні і Франкфурті). Засновниками цієї ліги стали 26 із 31 власників клубів NFL. Окрім цього в Європі створена Євроліга з американського футболу, яка проводить змагання за системою, що подібна до системи змагань в NFL.

На відміну від NHL, Національна футбольна ліга не має штатних арбітрів. Змагання обслуговують понад 100 арбітрів. В залежності від категорії арбітри отримують зарплату від 500 до 2500 доларів за гру.

Однією з вимог до суддів, котрі залучаються до обслуговування матчів команд NFL, є як мінімум 10-річна практика суддівства, у тому числі не менше п'яти років на рівні студентських команд або професійних команд нижчих ліг.

Якість суддівства визначається фахівцями спеціального відділу NFL на основі аналізу відеозаписів ігор. Для обслуговування ігор плей-офф відбираються арбітри з найвищими оцінками. Арбітри, котрі припустилися помилок в суддівстві, переводяться для обслуговування ігор фарм-ліг. Коли вони повторно припускаються помилок, то у подальшому не залучаються до проведення ігор NFL.

Річна зарплата окремих суддів, котрі обслуговують матчі команд NFL, досягла шестизначних цифр. Окрім цього вони отримують компенсацію за транспортні витрати, харчування та проживання в готелях. Вони також мають повне страхування стану здоров'я.

Контакти суддів з гравцями поза межами стадіонів суворо забороняються. Судді повинні літати іншими рейсами і не мають права проживати в готелях, де зупиняються команди, що прибувають на матчі.

До суддів також ставляться високі вимоги стосовно фізичної підготовленості. Щорічно вони проходять спеціальне тестування в тренувальному таборі, зокрема біг на 1,5 милі на час.

Стосовно календаря слід також зауважити, що як і в інших видах професійного спорту він традиційний і стабільний протягом багатьох років. Це дає змогу потенційним глядачам планувати свій час і сприяє зростанню відвідуваності змагань, а отже і зростанню прибутків ліги.

 

Система змагань в тенісі

 

У професійному тенісі функціонують дві організації: чоловіча - Асоціація тенісистів-професіоналів (АТР) та жіноча - Всесвітня тенісна асоціація (WТА). Вони тісно співпрацюють з Міжнародною федерацією тенісу (ІТL).

Офіційний цілорічний календар змагань професійних тенісистів включає близько 80-ти турнірів АТР і понад 50-т турнірів WТА, які поділені за категоріями. Змагання найвищої категорії як для чоловіків, так і для жінок включають чотири турніри "Великого шлему": відкритий чемпіонат Австралії (AUSTRALIAN OPEN - Мельбурн, січень), відкритий чемпіонат Франції (ROLAND GARROS - Париж, травень), Вімблдонський турнір (WIMBLEDON - Лондон, червень-липень) і відкритий чемпіонат США (US OPEN - Нью-Йорк, серпень-вересень). В цих турнірах найбільші призові фонди. Наприклад, у 2005 р. призовий фонд AUSTRALIAN OPEN становив 19,1 млн доларів. Переможець цього турніру в індивідуальному заліку М.Сафін отримав чек на 1,2 млн доларів.

Чемпіонати Австралії проводяться з 1905 року і лише в 1941-1945 рр. не проводилися у зв’язку з Другою Світовою війною. З 1969 року турнір став відкритим як для тенісистів-професіоналів, так і для непрофесійних спортсменів. Жіночі турніри і мікст проводяться з 1922 року.

Чемпіонати Франції серед чоловіків проводяться з 1891 року, а серед жінок - з 1897 року. До 1924 року в чемпіонаті брали участь тільки французи, а у подальшому турнір став міжнародним. В 1968 році чемпіонат Франції набув статусу „Відкритого”.

Вімблдонський турнір серед чоловіків проводиться з 1877 року, а з 1894 року - і серед жінок. Турнір не відбувся лише з 1915 по 1918 та з 1941 по 1945 роки у зв'язку зі Світовими війнами. З 1968 року турнір став відкритим, тобто в ньому стали брати участь і професіонали і непрофесійні тенісисти.

Чемпіонат США проводиться з 1881 року серед чоловіків і з 1887 року серед жінок. За весь період його існування не було відмінено жодного турніру.

В турнірах Великого шлему беруть участь по 32 "посіяні" гравці (найліпші, на час турніру, тенісисти і тенісистки) у чоловіків і жінок. Всього у першому колі основних змагань беруть участь по 128 гравців у чоловіків і жінок. До початку основного турніру проводяться кваліфікаційні турніри для тенісистів, які не потрапили до основної сітки. Через сито кваліфікаційних змагань найліпші з них отримують можливість виступити у основних змаганнях. Змагання проводяться з прямим вибуванням - турнір продовжують ті гравці, які отримують перемоги. Протокол змагань складається так, щоб 32 "сіяних" (найсильніших) гравців зустрічалися між собою якомога ближче до завершальної стадії турніру. Це сприяє зростанню конкуренції і напруженості спортивної боротьби на фініші турніру, що викликає велику зацікавленість глядачів, засобів масової інформації, спонсорів та рекламодавців і дозволяє отримувати великі прибутки. Важливим є також те, що молоді не титуловані спортсмени мають можливість зустрітися з зірками тенісу і навіть перемогти їх. Наприклад, у Вімблдонському турнірі 1999 року 14-річна австралійська тенісистка Хелена Докіч, котра ще не мала статусу професійного гравця, перемогла у першому колі лідера світового жіночого тенісу Мартіну Хінгіс з розгромним рахунком (6:2 і 6:0).

Апогеєм сезону в чоловічому тенісі є чемпіонат світу АТР (офіційна назва „Masters Cup”. До участі в ньому запрошуються вісім кращих тенісистів за рейтингом АТР. Коли хтось з них не може взяти участі у турнірі, то їхні місця займають відповідно 9-й, 10-й і т.д. гравці за рейтингом АТР. Вісім тенісистів жеребкуванням поділяються на дві групи. На першому етапі турніру спортсмени змагаються в групах за коловою системою. У півфіналі переможець першої групи зустрічається з тенісистом, котрий посів друге місце у другій групі, а переможець другої - з тим, хто посів друге місце у першій групі. Переможці цих поєдинків розігрують у фіналі звання чемпіона світу АТР. В цьому турнірі найвищий індивідуальний призовий фонд (4 450 000 доларів на вісім учасників у 2005р.). Переможець турніру у 2004 р. Р.Федерер отримав чек на 1,52 млн доларів.

WTA також проводить свій чемпіонат світу, за аналогічним форматом. Загальний призовий фонд цього турніру дещо менший чим у чоловіків (3 млн доларів у 2005 р.). Система розіграшу аналогічна системі проведення чемпіонату світу АТР.

Наступними за значущістю є турніри "MERSCEDES SUPER-9" з призовим фондом 2 250 000 або 2 500 000 доларів. Як і в турнірах Великого шлему у них беруть участь по 128 спортсменів.

Численну групу складають турніри першої категорії з призовим фондом від 500 тис. до 2 млн доларів, що отримали назву "Чемпіонська серія". В турнірах "Чемпіонської серії" беруть участь по 64 спортсмени, коли ігри відбуваються на відкритих кортах, і по 48 - в закритих приміщеннях.

Ще численнішу групу складають турніри під назвою "Світова серія" (World Series). До неї входить 52 турніри з призовим фондом від 150 до 600 тис. доларів. Основна маса цих турнірів розрахована на 32 учасники.

У жінок окрім турнірів вищої категорії, проводяться турніри 1-ї, 2-ї, 3-ї і 4-ї категорій. Ніж вищий статус турніру, тим більший призовий фонд розігрується і тим більше тенісисток беруть участь в ньому.

До офіційних календарів АТР і WТА включені також матчові зустрічі національних збірних в розіграші Кубка Девіса серед чоловіків (групові турніри, 1/8, 1/4, 1/2 і фінал) і турніри Кубка Федерації для жіночих команд (1/4, 1/2 і фінал). Ці турніри проводяться під егідою Міжнародної федерації тенісу.

АТР і WТА проводять також численні турніри з відносно невеликим призовим фондом (50-125 тис. дол.) під назвою "Челенджери". В них беруть участь переважно ті спортсмени і спортсменки, котрі не входять до тенісної еліти. Але інколи й імениті тенісисти, котрі втратили спортивну форму, беруть у них участь для набуття ігрової практики. Наприклад, Андре Агасі саме так розпочав наприкінці 1997 – початку 1998 років своє друге сходження до вершини світового тенісу.

Молоді тенісні дарування, як правило, розпочинають професійну кар'єру у змаганнях категорії "Фьючерс". Це турніри з призовим фондом 10-20 тис. доларів і незначною кількістю рейтингових очок. Наприклад, переможець турніру з призовим фондом 10 тис. доларів отримує 8 рейтингових очок.

До кінця 1980-х років змагання як аматорів, так і професіоналів проводилися під егідою ІТL. У 1970 р. вона заснувала марафонську серію міжнародних турнірів під назвою "Гран-прі", які у подальшому посіли провідне місце у професійному чоловічому тенісі.

Наприкінці 1980-х років виникли побоювання, що чоловічий професійний теніс втрачає глядацький інтерес. Це у свою чергу могло обернутися зниженням прибутків. Назріла об'єктивна необхідність у реорганізації системи змагань. За участі провідних гравців світу було розроблено нову концепцію професійного туру. У 1988 році 24 тенісисти поставили свої підписи під документом, який передбачав створення системи змагань "АТП тур". В 1989 р. ще 26 провідних тенісистів схвалили цю ідею, а в сезоні 1990 року вже почав діяти "АТП тур". На той час він об'єднував 76 турнірів, які проводились у 26 країнах і на всіх п'яти континентах. До складу "АТП тур" не входять турніри "Великого шлему", які проводяться під егідою ІТL. У 1999 році до "АТП тур" входило 65 турнірів. Загальний призовий фонд туру становив вже понад 52 млн доларів, що свідчить про значне зростання популярності тенісу і, як наслідок, бажання спонсорів вкладати в нього кошти.

WТА також проводить свій тур, до якого входять понад 60 турнірів різних категорій. Популярність змагань серед професійних тенісисток безперервно зростає, про що свідчить збільшення кількості турнірів та зростання призового фонду.

З 1-го січня 1990 року у професійному тенісі було запроваджено систему визначення місця гравця у міжнародній класифікації, згідно якої у кожному турнірі офіційних календарів змагань АТP і WТА розігрується певна кількість залікових очок (табл. 7.3; 7.4). Ніж вища категорія турніру, тим більшу кількість залікових очок може заробити спортсмен в разі успішного виступу. При визначенні індивідуального рейтингу враховувалися результати виступів у 14-ти турнірах. Коли протягом року спортсмен виступить у більшій кількості турнірів, то його місце у світовій класифікації залежало від суми набраних очок у 14-ти кращих турнірах. Тобто з кожним більш успішним виступом гірший результат (понад 14-ть турнірів) анулювався.

 

Таблиця 7.3.

 

Система нарахувань рейтингових очок WТА

(одиночний розряд)

 

Турніри	Кіль-кість	Турнірні очки за вихід в стадію
	учас-ниць	F	1/2	1/4	1/8	1/16	1/32	1/64
GRAND SLAMS WORLD CHAMPIONSHIPS							- -	- -
1-а КАТЕГОРІЯ								-
2-а КАТЕГОРІЯ							-	- -
3-я КАТЕГОРІЯ							-	- -
4-а КАТЕГОРІЯ							-	- -

 

Важливим елементом заохочення тенісистів до участі у змаганнях була потреба захистити набрані у минулому сезоні очки в тому чи іншому турнірі. Коли спортсмен не бере участі у турнірі, в якому він успішно виступив у минулому сезоні, то він повністю втрачає завойовані очки. Коли ж він виступить менш успішно ніж в минулому сезоні, то втрачає лише різницю між завойованими очками у минулому і в цьогорічному сезоні.

 

Таблиця 7.4.

Система нарахування рейтингових очок АТР

(одиночний розряд)

 

	Очки	Турнірні очки за вихід в стадію
Турніри	за пере-могу	F	1/2	1/4	1/8	1/16	1/32	1/64
GDAND SLAMS
WORLD CHAMPIONSHIPS		-	-	-	-	-	-	-
MERCEDES SUPER 9
CHAMPIONSHIP SERIES								- - - - - - - -
WORLD SERIES							- - -	- - - - - - - - - - - - -

 

Як бачимо система визначення рейтингу спортсменів спрямована на їх заохочення до якомога частіших виступів у змаганнях. Раніше багато хто з провідних тенісистів ухилявся від виступів у турнірах, котрі проводилися на незручних для них покриттях кортів, оскільки невдача відкидала їх вниз у світовому рейтингові. Згідно цієї системи гравці не стільки караються за невдалі виступи, як заохочуються до успішних. Подібна система класифікації гравців надає можливість провідним тенісистам використовувати менш значимі турніри в якості етапів підготовки до турнірів високої категорії, де розігруються великі гонорари і залікові очки. У свою чергу участь іменитих спортсменів у турнірах відносно низької категорії сприяє зростанню інтересу до них у вболівальників, засобів масової інформації, спонсорів та рекламодавців, що, звичайно, приносить додаткові прибутки і організаторам і спортсменам.

Проте система нарахування рейтингових очок "АТП тур" була надто складна та імовірно недостатньо об'єктивна. Про це зокрема свідчать приклади з сезону 1999 року. На початку сезону після перемоги у відкритому чемпіонаті Австралії російський тенісист Є.Кафельніков посів другу сходинку у світовому рейтингу АТP. У подальшому він у кількох турнірах програвав уже в 1-2-му колах і... став першою ракеткою світу. Ще курйозніший випадок стався влітку 1999 року. Американський тенісист, на той час перша ракетка світу, Піт Сампрас виграв фінал Вімблдонського турніру у свого співвітчизника Андре Агасі. Але у черговому рейтинг-листі він опинився на другому місці, а Агасі - на першому. Справа у тому, що П.Сампрас згідно діючої системи нарахування рейтингових очок захищав свій минулорічний титул переможця Вімблдона і тільки зберігав завойовані 12 місяців назад очки, тоді як Агасі з кожним пройденим колом змагань збільшував свою рейтингову суму в арифметичній прогресії, так як він не мав минулорічних очок і нічого було захищати.

Подібні парадоксальні речі створювали складнощі для вболівальників і могли відвернути їх від тенісу, що у свою чергу обернулося б падінням прибутків.

Недоліки системи були помічені вже через кілька років її застосування. Але розробку нової системи АТP розпочала лише у 1997 році. Її апробація розпочалася у 2000 році. АТP кардинально змінила систему класифікації тенісистів з метою стимуляції участі провідних гравців у найбільш значущих турнірах сезону та спрощення методики визначення їх поточного рейтингу. Останнє, на думку функціонерів АТP, мало підняти інтерес глядачів до тенісу, а отже як прямо, так і опосередковано вплинути на зростання прибутків. Сутність нової системи полягає у тому, що поняття "рейтинг АТP" відміняється, а натомість вводиться нова система класифікації гравців "АТP-Race" (гонка Асоціації тенісистів-професіоналів). Згідно з нею кожний тенісист розпочинає новий сезон з "0" очок. Новий офіційний рейтинг-лист АТP складається після серії змагань у січні місяці кожного наступного року. У подальшому кожний тиждень складається поточний рейтинг-лист. Місце тенісиста в ньому буде залежати лише від якості виступів у конкретному сезоні (Сосновський, 2000).

Паралельно існує АТP-Entry рейтинг ("вхідний" рейтинг АТP). Він базується на очках, які набрав тенісист у минулому році. Упродовж сезону він коректується. Ніж ближче до кінця сезону, тим більше він співпадає з АТP-Race. Вхідний рейтинг потрібний для "посіву" гравців у турнірах, оскільки на початку сезону АТP-Race може не відображати реальний стан майстерності всіх провідних тенісистів.

Згідно нової системи змагань, провідні тенісисти повинні взяти участь у всіх чотирьох турнірах Великого шлему і у всіх дев'яти турнірах "MERSEDES SUPER-9". Коли тенісист з тих чи інших причин (травма, хвороба тощо) не візьме участі у будь-якому з цих турнірів, то у подальшому він не зможе компенсувати втрачені очки в інших турнірах.В цій частині нова класифікація подібна до тієї, що застосовується в автогонках "Формула-1" та у легкоатлетичній "Золотій лізі". Коли спортсмен не виступає хоча б на одному з етапів, то компенсувати втрачені очки він уже не зможе в жодному іншому змаганні. До загального заліку ідуть тільки очки, що набрані у затверджених Асоціацією турнірах та ще плюс у 5-ти найкращих турнірах за власним вибором кожного тенісиста. Отже кінцевий рейтинг спортсмена буде залежати від результату виступів у 13-ти обов'язкових і 5-ти довільно обраних турнірах.

Ще одна суттєва відмінність нової системи змагань АТP полягає у тому, що не будуть нараховуватися бонусні (преміальні) рейтингові очки за перемоги над тенісистами, що входять до 200-сот найкращих у світі на момент початку відповідного турніру і в тому, що не потрібно захищати набрані очки у певному минулорічному турнірі. Кількість набраних залікових рейтинг-очок буде залежати лише від якості виступів у 13-ти обов'язкових та 5-ти найкращих довільно обраних турнірах.

Розроблена система з одного боку жорстко регламентує участь провідних тенісистів у конкретних турнірах, а з іншого – спонукає до якомога більшої участі у змаганнях. Сезон розпочинається у січні і закінчується у листопаді. За цей час провідні тенісисти світу проводять понад 80 матчів, зокрема, тенісисти першої десятки в сезоні 2005 року Р.Надаль і М.Давиденко провели відповідно по 89 і 88 матчів.

Професійні тенісисти, які не зможуть попасти до обов'язкових турнірів із-за низького "вхідного" рейтингу, матимуть можливість виступати у турнірах нижчої категорії. Це дасть їм можливість підняти "вхідний" рейтинг і увійти до елітної групи. До загального заліку у них також іде 18-ть турнірів.

Проведені зміни в системі змагань професійних тенісистів спрямовані на:

· підвищення мотивації гравців до участі у найбільш престижних змаганнях;

· вдосконалення системи нарахування залікових очок;

· зростання конкуренції за місце у світовій класифікації гравців;

· підвищення зацікавленості глядачів, засобів масової інформації, рекламодавців та спонсорів і, як наслідок, на зростання прибутків.

До 2005 р. включно WТА продовжувала проводити змагання за системою, що була запроваджена у 1990 році. З 1 січня 2006 р. жіноча тенісна асоціація також відмінила бонусні рейтингові очки, які нараховувалися за перемогу у кожному матчі над тенісисткою, котра мала вищий рейтинг. Змінилася також система нарахування рейтинг-очок, яка стала подібною до системи „АТП тур”. Асоціація зобов’язала елітних тенісисток (за рейтингом WТА) брати участь у чотирьох турнірах „Великого шлему” та 10 турнірах першої категорії. Окрім очок, що набрані у цих турнірах, до загального заліку ідуть очки, що набрані у трьох інших турнірах. Коли тенісистка виступить у більшій кількості турнірів, то до заліку ідуть три найліпших. Коли тенісистка, котра входить до елітної групи, не виступить у будь-якому з названих обов’язкових турнірів, то компенсувати втрачену можливість набрати залікові рейтинг-очки вона не зможе в жодному іншому турнірі.