Лекція 1. Риторика як наука красномовства. З історії риторики

Основні поняття класичної риторики. Основоположні розділи класичної риторики. Зв’язок риторики з іншими науками. Види та жанри красномовства.

Основні поняття: риторика, ораторське мистецтво, ритор; основні поняття класичної риторики. Логос – 1) слова, мова, мовлення; 2) поняття, думка, розум. Аристотель бачив Логос (риторику як науку, що має два основні закони переконання: силогізм – висновок від загального до часткового; ентимему (скорочений силогізм) – троп. Етос (звичай, звичка, характер, норов) – моральний кодекс, основа формування риторичного ідеалу. Пафос (пристрасть, почуття) – це інтелектуальне, вольове, емоційне устремління мовця (оратора), яке виявляється в процесі комунікації і в його продукті – тексті. Топос (місце) – риторичне поняття, що означає загальні місця в промові – найбільш типові мовні ситуації, їх описи; інтенція, диспозиція, елокуція, меморія, ораторія; міфологія, народний золотослів, красномовство. культове красномовство, риторична школа.

Риторика - комплексна наука, що розвивалася на стику філософії та словесності, а також логіки, етики, естетики, евристики, лінгвістики.

Сучасні науки, що дотичні до класичної риторики (стилістика, культура мовлення, лінгвістика тексту, теорія типів тексту, лінгвопрагматика, колоквіалістика, соціолінгвістика, педагогічна риторика, театральна педагогіка, іміджеологія, ділова риторика, паблик рилейшнз (зв’язки з громадськістю).

Основні ознаки класичної риторики: інтегративність, системність, універсальність, прикладна спрямованість на формування культури риторичної особистості, етико-естетична зумовленість. Своєрідність риторики як науки і мистецтва. Сучасний зміст терміна “риторика”. Чотири частини риторики як навчальної дисципліни: історія, теорія, практика, техніка. Теоретико-прикладний характер риторики. П’ять розділів риторики як науки: винайдення, розташування, вираження, запам’ятовування, виголошення.

Більшість дослідників сучасного ораторського мистецтва виділяє академічне красномовство (наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, науковий огляд), політичне ( парламентські промова, виступ, доповідь, огляд, бесіда, мітингова промова або виступ), судове (юридичне), церковне (гомілетичне), соціально-побутове. Усі жанри красномовства підпорядковуються риторичним законам, тобто основним правилам, що регулюють мислиннєво-мовленнєві процеси публічного мовлення.

Міфологія красномовства. Риторика Давньої Греції. Горгій. Античне красномовство (ораторство Демосфена, Цицерона, Аристотеля). Сократ як ритор. Платон про риторику. Риторика еллінської Греції. Риторика Давнього Риму. Велика сила живого слова в міфології (грецькій, єгипетській, японській, індійський, візантійській, слов^’янській). Риторика Давньої Греції (виникла в 5-4 ст. до н.е., склалася в систему в 3-2 ст. до н.е., потім розповсюдилася в Римі в І ст. до н.е.). Класичні софісти 5 ст. до н.е. - родоначальники риторики: Протагор із Абдер у Фракії, Горгій із Леонтин у Сицилії (5 ст. до н.е.). Боротьба із софістами. Сократ. Платон. Аристотель (384-322 до н.е.). Демосфен (384-322 рр. до н.е.). Риторика Давнього Риму, Цицерон Марк Туалій (І06-43 рр. до н.е,). Квінтіліан Марк Фабій (95-35 рр. до н.е.). Крипс Гай Саллюстій (66-35 рр. до н.е.). Сенека Луцій Антей (4 до н.е.- 65 рр. н.е). Пліній Молодший (6І-І44 рр. н.е.);

Оратори Київської Русі. (Іларіон, Кирило Туровський). Перша російська "Риторика" (1620). Шляхи розвитку українського культового красномовства (найвідоміші оратори тієї пори − Іоанікій Галятовський, Антоній Радивиловський, Єпіфаній Славинецький, Симон Полоцький, Стефан Яворський, Гавриїл Чужинський, Феофілакт Лопатинський, Феофан Прокопович). Українська риторична школа Києво-Могилянської академії.

Розвиток слов'янської риторики. Ораторське мистецтво на церковних кафедрах, в університетах і судах. Найбільш відомі оратори Київської Русі – Іларіон (ХІ ст.), Кирило Туровський (ХІ ст.). Полеміст Іван Вишенський (1550 – 1621 рр.).

Перша російська “Риторика” (1620р.) невідомого автора: воснові переклад латинської “Риторики” німецького вченого Пилипа Мелахтона в стислій переробці його учня Луки Ласія (видання 1577р., Франкфурт) і розділи “Сказання про сім вільних мудрощів”. Риторики петровського часу.

Роль Києво-Могилянської академії у формуванні національної риторичної школи (183 підручники риторики). Іоаникій Галятовський. Феофан Прокопович (1631–1736). Михайло Ломоносов (1711-1755). Олексій Федорович Мерзляков (1738-1839). Михайло Михайлович Сперанський (1772–1831). Микола Федорович Кошанський (1781–1831). Олександр Іванович Галич (1763–1848). Костянтин Петрович Зеленський (1812-1858). Занепад риторики в російській школі ІІ пол. ХІХ ст. “Риторична хвиля” 20-х рр. ХХ ст. (Інститут Живого Слова в Петрограді). Народний золотослів. Повага до мовленого слова, правила спілкування, уявлення про образ мовця, слухача в усній народній творчості.

Основні закономірності риторики. Закони риторики. Образ оратора. Риторичний ідеал.

Закони риторики взаємозумовлені й взаємопов’язані. Їх послідовність відбиває послідовність певних дій підготовки, реалізації й самоконтролю публічних виступів. Сагач Г. виділяє такі закони риторики: концептуальний, моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий, ефективної комунікації, системно-аналітичний.

Риторична діяльність з античних часів поділялася на докомунікативну, комунікативну й післякомунікативну.

Закони риторики відповідають класичним риторичним традиціям: винайдення думок ( інвенція ), розташування ( диспозиція ), вираження (елокуція ), запам’ятовування ( меморіо ), виголошення (акціо).

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття №1