Лідерство та керівництво в малих групах: загальні поняття й підходи

Перш за все важливо уточнити і розмежувати поняття «керівництво» і «лідерство», «керівник» і «лідер». Під керівництвом у психології, як правило, розуміють процес соціально – психологічного впливу, коли індивід чи колективний суб’єкт управління з певним наміром впливає на інших людей з метою структурувати дії та взаємини в групі чи організації. Керівництво є суто управлінським феноменом, офіційно регламентованим соціально організованим процесом. Керівник – це індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі. Для керівника й системи керівництва вихідним є визначення цілей спільної діяльності, які фіксують бажаний напрямок розвитку організації, тобто задають образ того кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу. Вважається, що саме визначення таких цілей, структурування діяльності й стосунків під час виконання завдань спільноти, здійснення впливу на персонал становить сенс і сутність процесу керівництва[10,ст.114-115].

Слово «лідерство» походить від англійського leader — ведучий, керівник. Це один із механізмів інтеграції групової діяльності. Виникнувши як результат спілкування і взаємодії індивідів у складі групи, лідерство є складним соціально-психологічним феноменом[15, ст.180].

У психологічному словнику лідерство — це соціально-психологічний феномен, що пов'язаний з динамічними процесами у малій групі; поняття, яке характеризує відношення домінування і підпорядкованості в групі. Лідерство є результатом дії як об'єктивних чинників (мети і завдань групи в конкретній ситуації), так і суб'єктивних (потреби, інтереси, індивідуально-психологічні особливості членів групи), а також це дії лідера як ініціатора й організатора групової діяльності[16, ст.136].

Тому, як бачимо, лідерство — це складний соціально-психологічний процес групового розвитку, коли окремий індивід виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка очікує, приймає і підтримує його рішення. У результаті цього процесу відбувається виникнення та диференціація групової структури, її оптимізація і вдосконалення. Лідер — це такий учасник групи, який у значимих ситуаціях здатний здійснювати суттєвий вплив на поведінку інших її учасників[18,ст.86].

Отже, лідерство розглядають як один із процесів організації малої соціальної групи та управління нею, який сприяє досягненню групової мети в оптимальний термін і з оптимальним ефектом, а лідер — це учасник групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної специфічної і досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацією спільної діяльності індивідів для найшвидшого й успішного досягнення спільної мети[7, ст. 16].

За Р. Кричевським у психологічному плані лідер – це:

Ø член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях;

Ø індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності й регулюванні взаємостосунків в групі;

Ø людина, здатна впливати на окремих членів або на групу в цілому, спрямовувати їхні зусилля на досягнення поставлених цілей[19, ст. 289].

Водночас, міра впливу лідера на групу не є величиною постійною. Феномен лідерства – це динамічний процес малої групи, який може бути досить суперечливим: міра домагань лідера й міра готовності інших членів групи прийняти його провідну роль можуть не збігатися (Г.Андрєєва) [2,ст.115-116].

Лідерство й керівництво різняться певними відмінностями, але й мають подібність.

Стосовно відмінностей, то дослідники (Б.Паригін та ін.) називають такі:

· керівника звичайно призначають офіційно, а лідера висувають

стихійно, тобто керівництво є офіційно регламентованим процесом

· керівникові надаються законом певні права й обов’язки, а лідер

може їх не мати

· керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідерові цих санкцій не надано

· керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений, в основному, стосунками, що діють усередині групи

· керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі

· керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певної соціальної організації, а лідер регулює міжособистісні стосунки в групі

· лідерство виникає за умов мікросередовища (мала група), а керівництво є елементом макросередовища, тобто воно пов’язане з усією системою суспільних відносин

· керівництво є явищем стабільнішим, ніж лідерство – висунення лідера залежить від настрою групи, змін, що відбуваються в міжособистісних взаєминах

· процес прийняття рішення керівником значно складніший, він опосередкований багатьма обставинами, які не обов’язково мають витоки в цій групі чи організації, в той час як лідер здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності[20, ст. 275].

Попри наявні відмінності, керівник і лідер мають справу з типом проблем, що міцно між собою пов’язані, а саме: покликані стимулювати групу, спрямовувати її на розв’язання групових завдань та ін.

Спільні риси керівника й лідера зводяться до таких:

· керівник і лідер виконують роль координаторів, організаторів членів соціальної групи;

· керівник і лідер здійснюють соціальний вплив у групі, тільки різними засобами;

· керівник і лідер використовують субординаційні стосунки, хоча в першому випадку вони чітко регламентовані, у другому – заздалегідь не передбачені[2,ст.118-119].

Феномен лідерства визначається взаємодією ряду змінних, основними з яких, є психологічні характеристики членів малої групи, характер вирішуваних завдань і особливості ситуації, в якій перебуває група[1,ст.73].