Основні правила та принципи раціонального природокористування

а) правила природокористування Правило внутрішнього узгодження полягає в тому, що діяльність живих організмів в екосистемах спрямована на підтримку цих екосистем як середовища власного існування. Правило обов'язкового заповнення екологічних ніш - порожня екологічна Ніша завжди заповнюється природним шляхом. Під екологічною нішею розуміють певне місце живого виду в природі, що заключає характеристику його положення в просторі, його функціональну роль в співтоваристві видів, його відношення до абіотичних умов існування (температури, вологості і т.п.). Правила оптимальної компонентної доповнюваності - ніяка екосистема не може існувати самостійно при штучно створеному значному надлишку або нестачі одного а екологічних компонентів. Правило харчової кореляції - в ході еволюції зберігаються лише ті популяції, швидкість розмноження яких зкорельована з кількістю харчових

ресурсів середовища їх помешкання. Правило максимального «тиску життя» - організми розмножується з такою інтенсивністю, що забезпечує максимально можливу їх кількість. Правило інтегрального ресурсу полягає втому, що конкуруючі в сфері використання конкретних природних систем галузі господарства неминуче завдають шкоди одна одній тим сильніше, чим більше вони здійснюють спільно використовуваний компонент або всю екосистему в цілому. Правило міри перетворення природних систем виявляється в тому, що в процесі їх експлуатації не можна переходити певні межі, які дозволяють цим системам зберігати властивості самопідтримання (самоорганізації та саморегуляції). Правило прискорення розвитку - зі збільшенням змін природного середовища під впливом людини відповідно, за принципом зворотного зв'язку, відбуваються зміни соціально-екологічних властивостей людини, економічного та технічного розвитку суспільства. Правило неминучих ланцюгових реакцій «жорсткого» управління - «жорстке», технічне (технократичне) управління природними процесами небезпечне ланцюговими природними реакціями, переважна частина яких є екологічно, соціально та економічно негативними на тривалому проміжку часу.

б)наслідків раціонального природокористування:

1.Одиниця відновлюваного ресурсу може бути одержана лише в певний відрізок часу, що визначається швидкістю (інтенсивністю) функціонування систем.

2.Здійснення господарських заходів раціонально лише в межах деяких оптимальних параметрів, вихід за які (в бік збільшення або зменшення) знижує їх господарську ефективність.

3.Перетворююча діяльність не повинна виводити природні систему! зі стану рівноваги шляхом надлишку (нестачі) будь-якого екологічного компоненту.

4.Перетворення природи (якщо воно не відновлююче, не відтворююче) дає локальний або регіональний виграш за рахунок погіршення певних властивостей в суміжних місцевостях або в біосфері в цілому.

5.Господарський вплив зачіпає не тільки ту систему, на яку він спрямований, але також і на її надсистеми, що прагнуть нівелювати зміни. В зв'язку з цим витрати на перетворення природи не обмежуються вкладаннями на безпосередньо заплановані заходи.

6.Природні ланцюгові реакції ніколи не обмежуються змінами речовини та енергії, але зачіпають і динамічні якості природних систем.

7.Вторинна екологічна рівновага, яка склалась в умовах антропогенного впливу на природу, як правило більш стійка, ніж первинна (власне природна екосистема), але потенціальний («запас перетворення»)при цьому скорочується.

8.Невідповідність цілей природно-:'» системної регуляції та цілей господарського розвитку, як правило, проводить до деструкції природного утворення.

9.Технічні системи впливу в кінцевому підсумку завжди менш ефективні, ніж природні.

10.Технічний вплив, якщо він має тенденцію до посилення та перетворення в перманентний, впритул до повної заміни саморегуляції природних систем техногенним регулюванням в кінцевому підсумку економічно абсурдна.

в)принципи природокористування З - вираховуваннямправил природокористування, та виходячи зі змістураціонального природокористування сформульовані наступні принципи раціонального природокористування: Принцип взаємозалежності суспільства і природи розглядає їх як складним біоекономічної системи. Спочатку людина просто брала у природи, потіл вона почала активно втручатися в перебії природних процесів. Але, попри свок могутність, здобуту завдякі використанню досягнень науки і техніки людина лишається частиною біосфери підпорядковується законам природи Успіх дій людини •:'з: перетворенні природи в потрібному напрямі залежиті від ступеня їх узгодженості із законамі природи. Принцип екологізації виробничо діяльності у сфері природокористуванню вимагає узгодженості просторових часових вимог соціально-економічноп розвитку з просторово-часовимі закономірностями функціонуванні екосистеми, дотримання принципу збереження просторової цілісност природних систем у процес господарського їх використання Принцип зумовленого природок різноманіття в регіональнії комбінаториці галузей передбачає можливість рівномірного використанні елементів регіональної природно системи, що допомагає уникнуті порушень природної рівноваги через встановлення збалансованого циклу використання і відновлення.