Регіональна економічна політика

Регіональна економічна політика – це сукупність напрямків, які розробляють і приймають органи державної влади для ефективного розвитку регіонів на основі раціонального використання їх ресурсного потенціалу. Економічна регіональна політика є складовою частиною регіональної політики (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Схема регіональної політики за її видами

 

Регіональна економічна політика є складовою частиною стратегії економічного й соціального розвитку України.

Структура регіональної економічної політики складається з наступних елементів:

аналіз ситуації в економічному розвитку регіону, в тому числі стан діючого законодавства, що регламентує основні напрямки економічного розвитку регіону, а також виявлення позитивних тенденцій у цьому розвитку;

визначення ключових проблем регіонального економічного розвитку, що вимагають поетапного вирішення;

формулювання головної мети регіональної економічної політики, основних цілей, реалізація яких сприяє досягненню головної мети, а також постановка конкретних завдань;

розробка критеріїв досягнення головної і основних цілей;

характеристика ризиків, пов'язаних з реалізацією намічених цілей і поставлених завдань регіональної економічної політики;

розробка заходів, спрямованих на створення сприятливих умов реалізації регіональної економічної політики;

формування ресурсного забезпечення реалізації напрямків регіональної економічної політики.

Регіональна економічна і соціальна політики тісно зв'язані одна з одною, тому в основі змісту структурних елементів регіональної політики лежать такі показники:

валова додана вартість, створена в регіоні за певний період часу, як правило за рік; валова додана вартість у розрахунку на душу населення регіону;

обсяг продукції та послуг промисловості, сільського господарства і будівництва, який вироблений в регіоні і рівень їх споживання;

виробництво та споживання товарів народного споживання в регіоні;

обсяг інвестицій в основний капітал і обсяг освоєних інвестицій у регіоні;

обсяг іноземних інвестицій і їх освоєння в регіоні;

кількість створених нових робочих місць (при збереженні діючих);

податки й збори, що мобілізуються в бюджети всіх рівнів на території регіону;

індекс споживчих цін, що характеризує динаміку загального рівня цін;

середньомісячна заробітна плата (реальна й номінальна) працівників, зайнятих у галузях економіки регіону, а також структура доходів населення регіону;

рівень безробіття в регіоні, що відображує ситуацію на ринку праці.

Цілі та завдання регіональної політики залежать від рівня і специфіки розвитку регіону, а також від його місця в міжрегіональному і міжнародному поділі праці.

Головною метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку території і усунення регіональних диспропорцій. Головною метою економічної регіональної політики є раціональне використання сукупного ресурсного потенціалу регіону як основи підвищення його конкурентоздатності шляхом інноваційного розвитку.

Для досягнення головної мети регіональної економічної політики повинні бути сформульовані й реалізовані основні цілі. Вони розробляються для кожної складової регіональної економічної політики. Основні цілі деталізуються в певні завдання регіональної економічної політики, що можуть бути різними залежно від зміни головної і основних цілей.

В умовах дефіциту ресурсів необхідно формувати пріоритетні завдання розвитку регіонів, формулювання яких залежить від поставлених цілей, пріоритетів і можливості залучення ресурсів для їх досягнення.

На сучасному етапі розвитку України до пріоритетних завдань регіональної економічної політики слід віднести:

оптимізацію структури господарства регіонів, що полягає у використанні ефективних форм господарювання на основі раціонального використання потенційних ресурсів: матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних і часових;

об'єднання фінансових ресурсів регіональних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування для зміцнення фінансової основи розвитку економіки регіону;

розвиток міжрегіонального і міжнародного економічного співробітництва;

розширення повноважень і посилення відповідальності за регіональний розвиток місцевих органів влади, а також виконавчої влади в системі місцевого самоврядування;

забезпечення розробки системної стратегії регіонального розвитку, що враховує регіональну специфіку.

Державна регіональна політика базується на здійсненні перерозподілу ресурсів для підтримки депресивних територій та розв’язання проблем, що за своїми масштабами є загальнодержавними. Уряд гарантує стандарт якості життя, визначений для кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Необхідна для цього державна підтримка має надаватися на основі чітких критеріїв визначення територій, що потребують підтримки. Місцеві органи влади повинні мати адекватні інструменти впливу на соціально-економічний регіональний розвиток. З цією метою необхідно забезпечити:

узгодження стратегічних цілей і пріоритетів розвитку національних і регіональних інтересів, забезпечення стабільність й прогнозованість відносин між центральними і місцевими органами виконавчої влади щодо розвитку територій;

здійснення державних інвестицій у поліпшення регіональної інфраструктури;

реалізацію масштабних проектів приватного інвестування, що потребують підтримки виконавчої вдади, і спрямування кредитів міжнародних фінансових організацій на соціально-економічний розвиток територій;

мобільність робочої сили шляхом реформування професійної освіти й системи підвищення кваліфікації працівників, запровадження новітніх технологій регіонального менеджменту, в тому числі муніципального, вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з регіонального управління;

децентралізацію і розмежування повноважень між центральними й місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо надання послуг, розширення прав і посилення відповідальності цих органів за розв’язання соціально-економічних проблем розвитку регіонів, запровадження прозорого механізму контролю, в тому числі громадського, на кожному рівні управління;

чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами влади стосовно питань бюджету, власності, державної влади та механізму надання соціальних послуг;

створення правових, економічних та організаційних умов для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування;

врегулювання основних засад і визначення порядку здійснення права комунальної власності, управління об’єктами комунальної власності;

удосконалення міжбюджетних відносин.

 

Контрольні запитання:

1. Що вивчає регіональний менеджмент?

2. Назвіть об'єкт і предмет регіонального менеджменту.

2. Визначіть поняття «регіон».

3. Для чого необхідний адміністративно-територіальний поділ країни?

4. Назвіть основні ознаки обласного регіону.

5. Що таке регіональна політика?

6. Визначіть види регіональної політики.

7. Назвіть основні структурні елементи регіональної політики й визначіть їх зміст.

8. Які показники лежать в основі змісту структурних елементів регіональної політики. В яких одиницях вони вимірюються?

9. Які завдання відносяться до пріоритетних на сучасному етапі регіонального розвитку України?

 

Тема 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

2.1. Поняття соціально-економічної системи регіону та її складових.

2.2. Принципи, методи й інструменти регіонального менеджменту.

2.3. Ресурсне забезпечення регіонального управління.

 

2.1. Поняття соціально-економічної системи регіону та її складових

 

Регіональний менеджмент – це наука, що вивчає складові системи управління розвитком території, взаємозв’язок між ними при врахуванні дії об’єктивних економічних законів. Регіональний менеджмент реалізується в соціально-економічній системі регіону, ґрунтуючись на підсистемі регіонального управління.

Будь-який регіон може бути представлений у вигляді соціально-економічної системи, що обумовлено функціонуванням на території цього регіону соціальної і економічної діяльності. Соціально-економічна система регіону представляє сукупність взаємозв’язаних складових: економічної та соціальної підсистем. Економічна підсистема є основою для розвитку соціальної підсистеми регіону. У свою чергу, кожна з цих підсистем представляє сукупність взаємозалежних складових (елементів), до найважливіших з який відносять:

вхід і вихід підсистеми;

цілі та завдання функціонування і розвитку підсистеми;

принципи, методи й інструменти функціонування та розвитку підсистеми;

підсистему управління, що включає найважливіший елемент – процес управління (розробка, обґрунтування, затвердження та реалізація управлінських рішень, спрямованих на забезпечення сталого економічного та соціального розвитку регіону);

ресурси, необхідні для функціонування і розвитку підсистем.

 

Соціально-економічна система регіону (рис. 2.1), як і її підсистеми, є системою відкритого типу, що обґрунтовано її взаємодією із зовнішнім середовищем. Для регіональної соціально-економічної системи зовнішнім середовищем є насамперед соціально-економічна система країни. Залежно від характеру впливу зовнішнього середовища на систему, змінюються її властивості й внутрішнє середовище, що впливає на стан складових і елементів системи.

Можливість представлення регіону у вигляді соціально-економічної системи обґрунтовує доцільність використання системного підходу в регіональному управлінні. Системний підхід припускає управління економікою регіону з позицій єдиного цілого на основі системного аналізу. Системний аналіз – це процес дослідження регіональних об'єктів управління за допомогою представлення їх як підсистеми й аналізу цих підсистем. Системний аналіз у регіональному управлінні використовується для:

1. Виявлення та чіткого формулювання проблеми регіонального розвитку в умовах невизначеності;

2. Вибору стратегії дослідження;

3. Точного визначення систем і підсистем (границь, входів, виходів та інших складових);

4. Виявлення цілей розвитку та функціонування соціально-економічної системи регіону і її підсистем;

5. Виявлення функцій і складу знову створеної системи та підсистем, якщо це необхідно.

Підсистема регіонального управління складається з наступних елементів:

входу і виходу;

цілей функціонування та розвитку підсистеми регіонального управління;

процесу управління, що включає суб'єкт управління, об'єкт управління та взаємодії між ними;

функцій управління;

принципів, методів й інструментів управління;

сукупності ресурсів, що забезпечують процес управління.

 

На вході в підсистему регіонального управління зосереджені проблеми, що вимагають прийняття управлінських рішень, відповідно на виході – самі управлінські рішення.

Залежно від рівня розвитку соціально-економічної системи регіону формулюється головна мета управління соціально-економічною системою регіону, що деталізується в основні цілі, у цілі першого рівня і т.д. до формулювання конкретних завдань, вирішення яких досягається шляхом реалізації окремих заходів соціального й економічного характеру. Цілі та завдання регіонального управління взаємозв’язуються в «дереві-цілей», схема якого представлена на рис. 2.2.

Процес регіонального управління полягає у впливі суб'єкта управління (представників регіональної влади, у тому числі органів місцевого самоврядування) на об'єкти управління (рис. 2.1) по спеціальних каналах передачі інформації. Від об'єкта до суб'єкта управління також по спеціальному каналу передачі інформації надходять дані про стан об'єкта управління, що є підставою для подальшого прийняття управлінських рішень.

 

Рис. 2.2. Схема «дерева-цілей» регіонального управління

 

Основні функції регіонального управління докладніше розглянуті в наступних темах, однак тут необхідно їх коротко охарактеризувати. До основних функцій регіонального управління відносяться:

визначення рівня економічного та соціального розвитку регіону й аналіз сформованої ситуації, в результаті якого повинні бути отримані конкретні дані. Це дозволяє виявити проблеми в регіональному розвитку, намітити шляхи їх вирішення і мобілізувати засоби для їх розв’язання;

прогнозування і планування регіонального розвитку. Ця функція управління на регіональному рівні полягає в розробці стратегії економічного й соціального розвитку регіону, на основі якої формуються програми економічного та соціального розвитку регіону, а також інші змістові програми;

організація регіонального управління полягає у формуванні організаційних структур управління регіоном на основі проектування нових або вдосконалювання існуючих;

мотивація регіонального розвитку полягає в необхідності забезпечення постійного підвищення рівня життя населення на основі сталого економічного росту як у межах регіону, так і в масштабі всієї країни;

контроль процесу економічного й соціального розвитку регіону повинен здійснюватися з метою досягнення поставлених цілей і подолання проблемних ситуацій, що вимагають вирішення;

регулювання регіонального розвитку здійснюється на основі законодавчого поля, що діє на території регіону і формується в результаті спільної діяльності органів законодавчої, виконавчої влади національного й обласного рівнів, а також органів місцевого самоврядування.

 

2.2. Принципи, методи й інструменти регіонального менеджменту

 

Принципи регіонального управління повинні залишатися незмінними, а мінятися можуть тільки методи й інструменти залежно від поставлених цілей, а також від зовнішніх і внутрішніх умов розвитку регіону. Реалізація основних функцій регіонального управління повинна здійснюватися на основі таких принципів:

принципа наукової обґрунтованості управлінських рішень, що передбачає розробку якісних управлінських рішень, заснованих на об'єктивних економічних законах і результатах попереднього аналізу рівня регіонального розвитку;

принципа погодженості всіх елементів системи регіонального управління, що полягає у формулюванні адекватних цілей діяльності й розвитку регіону, виконанні для їх реалізації основних функцій регіонального управління, а також використанні необхідних методів управління при відповідному ресурсному забезпеченні;

принципа раціоналізації діапазону регіонального управління, що полягає в розробці та функціонуванні ефективних організаційних структур управління, що забезпечують суб'єкту управління відповідну керованість об'єктом управління;

принципа оптимізації співвідношення централізації та децентралізації в процесі регіонального управління, що повинен забезпечити раціональне об'єднання єдиноначальності й делегування повноважень, що дозволяє приймати якісні управлінські рішення і реалізовувати їх у запланований термін;

принципа формування та використання адекватної і достовірної управлінської інформаціїна основі ефективної організації інформаційних потоків, що полягає в одержанні та використанні необхідної управлінської інформації про стан об'єкта регіонального управління;

принципа максимізації результату регіонального управління при мінімізації ресурсних витрат, заснованого на одержанні запланованого результату управління при використанні необхідного обсягу природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і інформаційних ресурсів.

До основних методів регіонального управління відносяться:

економіко-правові методи регіонального управління, щоі полягають у створенні сприятливих правових умов (на основі прийняття адекватної законодавчої бази) для забезпечення сталого економічного росту в регіоні;

організаційно-адміністративні методи регіонального управління, що полягають у використанні сукупності методів проектування та удосконалення раціональних організаційних структур регіонального управління, функціонування яких забезпечує досягнення поставлених цілей регіонального розвитку;

морально-психологічні методи регіонального управління, що полягають у формуванні позитивного іміджу представників регіональної влади, заснованого на сумлінному виконанні своїх посадових обов'язків, що виражається в досягненні реального зростання економічних показників у регіоні й на цій основі підвищенні рівня життя населення.

До інструментів регіонального менеджменту відносяться:

регіональна політика: економічна, соціальна, демографічна;

концепція економічного й соціального розвитку регіону;

стратегія економічного й соціального розвитку регіону;

програми економічного й соціального розвитку регіону, а також інші програми, що класифікуються за змістовною ознакою (наприклад, програми інвестиційного розвитку міста);

баланси: трудових ресурсів регіону; фінансових ресурсів регіону; регіональний баланс виробництва й розподілу продукції; зовнішньоторговельний баланс регіону, а також інші змістовні баланси (наприклад, баланс виробництва та споживання електроенергії в регіоні і т.д.);

місцеві бюджети: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети і бюджети місцевого самоврядування [7].