Програмові вимоги до заліку

З ДИСЦИПЛІНИ “УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА”

 

1.Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу.

2.Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.

3.Документи Болонського процесу.

4. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави.

5. Роль освіти в розвитку партнерства Україні з іншими державами.

6. Європейська кредитно-трасферна система накопичень — ЕСТS.

7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

8. Структура вищої освіти в Україні. Освітньо-кваліфікаційні і освітньо-науковий рівні вищої

9. Документи про вищу освіту.

10. Післядипломна освіта та її форми.

11. Стандарти вищої освіти.

12. Рівні професійної підготовки та кваліфікації.

13. Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця.

14. Структурно-логічна схема навчання.

15. Навчальний план підготовки фахівця: структура.

16. Нормативні дисципліни і вибіркові дисципліни.

17. Зв’язок фундаменталізації та індивідуалізації навчальної діяльності

18. Форми навчання у вищих навчальних закладах.

19. Форми організації навчального процесу та види навчальних занять.

20. Лекція як основний вид навчального заняття.

21. Особливості організації навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи підготовки фахівців.

22. Семінарські заняття в КМСОНП.

23. Лабораторні роботи в КМСОНП.

24. Практичне заняття в КМСОНП.

25. Індивідуальна та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

26. Суб’єкти навчально-виховного процесу.

27. Класифікація методів та технологій навчання. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни

28. Організація фінансово-економічної освіти: стан розвитку

29. Реалізація основних принципів Болонської декларації підготовці фахівців економічного профілю.

30. Концепція освітньої діяльності за фахом «Фінанси і кредит».

31. Роль фахівця вищої кваліфікації в умовах трансформації ринкової економіки.

32. Професійне призначення та умови використання фахівця.

33. Кваліфікаційні вимоги до фахівця. Зміст і характеру профе­сійної діяльності фахівця з управління державними фінансами, його права та обов’язки.

34. Характеристика різних рівнів підготовки фахівців.

35. Особливості підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з фінансів.

36. Бібліотека університету як центр інформаційного забезпечення студентів.

37. Структура бібліотеки університету.

38. Основи бібліотекознавства та бібліографії.

39. Класифікація джерел загальної, спеціальної методичне літератури, законодавчо-нормативних та галузевих видань.

40. Принципи організації та порядок роботи бібліотеки.

41. Правила користування бібліотекою.

42. Навички роботи в алфавітно-картковому каталозі.

43. Студентське самоврядування як систематизоване об’єднання консультативно–дорадчих органів управління університетом.

44. Основні завдання органів студентського самоврядування.

45. Студентська рада університету, факультету. Студентська наукова рада.

46. Навчальний, науковий, культурно – масовий, спортивно – оздоровчий, побутовий напрями діяльності студентського самоврядування.

 

 

1. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції. Тепер справа стоїть за національним та інституційним рівнем його впровадження.

На сьогодні 45 європейських країн включно з Україною підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці у забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб'єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

Проте є значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:

· Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

· Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.

· Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.

· Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

· Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.

· Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.

· Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

· Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.

Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.

_______________________________________________________

2. Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів (Magna Charta Universitatum).

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:

· полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

· зростанню привабливості європейської вищої освіти;

· розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.

19 травня 2005 року у норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року.

Два рівні впровадження принципів європейського простору вищої освіти:

І – вищі навчальні заклади (кожен ВНЗ приєднується до Великої хартії університетів самостійно),

ІІ - на рівні національному держава бере участь у Болонському процесі.

Основні принципи Болонської освіти:

1) автономність університетів – зменшення адміністративного та фінансового впливу держави на ВНЗ, свобода викладання, дослідження і навчання,

2) мобільність студентів та викладацького складу – можливість навчання у інших вищих навчальних закладах як держави, так і Європи, а також продовжити та здобути академічний ступінь у будь-який час протягом життя.

3) якість освіти – головна основоположна умова для довіри, відповідності, мобільності, сумісності і привабливості в Європейському просторі вищої освіти.

4) навчання протягом усього життя,

5) участь студентів у вирішенні питань організації і змісту вищої освіти як “конструктивного та рівноправного партнера”,

6) включення до програм європейського компонента.

_______________________________________________________

3. Основні документи Болонського процесу:

· Велика хартія університетів (Болонья, 1988) Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабон,1997)

· Сорбонська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти в Європі (Париж, Сорбонна, 1998)

· Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья, 1999)

· Конвенція вищих навчальних закладів Європи “Формування європейського простору вищої освіти” (Саламанка, 2001) – Інформаційне повідомлення

· Конференція міністрів вищої освіти Європи “На шляху до європейського простору вищої освіти” (Прага, 2001)

· Конференція міністрів вищої освіти Європи “Утворення європейського простору вищої освіти” (Берлін, 2003)

· Конференція міністрів вищої освіти Європи “Європейський простір вищої освіти: виконання завдань” (Берген, 2005).

_______________________________________________________

4. Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами — учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення всіх проблем, незважаючи на рівень їх складності. Сповідуючи миролюбну політику, держава дотримується на світовій арені безпретензійних норм діяльності. Уряди України послідовно продовжують здійснення практичних кроків щодо його реалізації.

Стратегією подальшої діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції є активний перехід на сучасні європейські методи роботи, сприяння розвитку міжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні, розширення повноважень середньої та нижньої управлінських ланок у сфері обміну інформацією, заохочення ініціативності, глибокої продуманості пропозицій і бачення кінцевих результатів їхньої реалізації, вивчення та трансляція корисного досвіду інших європейських країн у сфері державного управління інтеграційними процесами.

Успіх на шляху просування України цим курсом та надання відносинам Україна — Європейський Союз якісно нового статусу залежатиме від: здійснення послідовного та виваженого реформування економічної і соціальної сфер; ефективності процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС та норм і принципів ГАТТ/COT; реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС та його членами (УПС).

Водночас від ЄС очікується підтвердження відкритості для всіх держав континенту, які сповідують європейські цінності й готові співпрацювати заради досягнення миру, добробуту й демократії в Європі. Правомірно очікувати, що підходи Євросоюзу до відносин з Україною передбачатимуть перспективу вступу України до цієї організації, сприятимуть динамічній інтеграції нашої держави до спільного європейського правового та економічного простору.

Одним із найважливіших вихідних документів співпраці є Угода про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності в березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.

Основним завданням робочих планів, що головують у ЄС країн, є впровадження — у співпраці з іншими країнами ЄС, Європейською Комісією та Україною — ініціатив щодо напрямів співробітництва між Україною і ЄС та їхнє подальше втілення.

_______________________________________________________

5. Важко переоцінити значення освіти в партнерстві України з іншими державами. Освіта у різних соціально-екномічних та соціокультурних умовах виконує соціальне замовлення на формування особистості, що і пояснює пильну увагу держави до системи освіти.

Особливу увагу в умовах глобальної інтеграції процесів світового і національного розвитку слід приділити станові освітньої сфери України, в якій склалися такі негативні тенденції: незадовільним є загальний стан державного фінансування освіти та науки; недосконалою є структура витрат на науково-дослідні роботи; спостерігаються негативні тенденції у віковій структурі наукового потенціалу країни.

1.Порівняйте витрати на освіту в Україні та у розвинених країнах. Слід зазначити, що загальний стан державного фінансування освіти та науки у нашій державі є незадовільним. Кошти, що виділяються з бюджету на освіту вдвічі, а на науку в чотири рази менші, ніж задекларовані законодавством. У результаті зменшення фінансування за рахунок держбюджету і відсутності вільних коштів у самих наукових організацій і промислових підприємств стан матеріально-технічного та інформаційного забезпечення науки незадовільний. Як наслідок, загальний об'єм виконаних наукових і науково-технічних робіт скоротився з 1,38 % ВВП у 1996 році до 1 % ВВП у 2006 році". Як наслідок, інноваційна активність у промисловості знизилася за останні 12 років за деякими показниками майже в п'ять разів.

Таким чином, необхідно орієнтувати дослідження на конкретні цільові програми, розвивати взаємозв'язок «наука - експеримент - виробництво» шляхом підтримки і розвитку інноваційного підприємництва. Одночасно можна буде добитися збільшення частки приватних інвестицій у загальному обсязі інвестування науково-технічних робіт.

У сьогоднішніх умовах для того, щоб Україна була повністю готовою до викликів сучасності, необхідно стимулювати розвиток науково-освітнього потенціалу. Актуальним є збереження, підтримка, підвищення професійного рівня вже існуючих і створення всіх необхідних умов для підготовки нових кваліфікованих наукових кадрів. Важливою проблемою є відірваність науки від виробництва, яка дотепер не вирішена. В той час як в Україні склалася значно складніша ситуація, через недосконалу структуру витрат на науково-дослідні роботи, і, хоч згідно законодавства, регламентовані витрати на розвиток науки за рахунок державних коштів у розмірі 1,7 % ВВП, проте останніми роками виділяється не більше 0,42 % ВВП.

_______________________________________________________

6. Вища освіта України беззаперечно і однозначно визначила, як основний напрям своєї діяльності, інтеграцію в єдиний Європейський освітній простір. Болонський процес спрямований на перетворення Європи на найбільш конкурентноспроможний і розвинутий освітній простір у світі. Болонською декларацією, яку підписали більшість європейських міністрів освіти у червні 1999 року, передбачено реалізацію багатьох ідей і проектів. Передусім, це: формування єдиного відкритого простору вищої освіти; впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи трансферу кредитів; стимулювання мобільності студентів і викладачів у межах європейського регіону; прийняття системи освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр-магістр”; розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти тощо. Приєднання України до цього процесу надає нашій країні можливості поглибити відносини з європейськими державами на шляху подальшої інтеграції до ЄС.

Першим кроком у цьому напрямі став наказ Міністра освіти і науки України за № 48 від 23.01.2004 р. „Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу”, який передбачає застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS), відомої в Україні як кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП).

ECTS (European Credit Transfer System) – Європейська система перезарахування навчальних кредитів, що є підпрограмою EC ERASMUS.

ERASMUS (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students) – розділ програми SOCRATES.

SOCRATES – програма академічної мобільності студентів університетів Європейського союзу, що взаємодіє з програмою TEMPUS.

TEMPUS (Trans-European Mobility Programme for University Students) – програма трансєвропейської мобільності для університетського навчання.

Основним аспектом проекту щодо узгодження освітніх структур в Європі є сприяння розвитку європейської системи перезарахування навчальних кредитів ЄСПК – ECTS і перетворення її у всеоб’єднувальну систему накопичення і зарахування кредитів. Це відповідає Болонському процесу, спрямованому на створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року.

Основним завданням України на цей період є запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, аналогічній ECTS. Саме вона розглядається як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі академічних кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження КМСОНП — можливість врахувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.

Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента повинно стати основою для вирішення ще однієї задекларованої в ECTS мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи.

Обов’язковою також вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти.

Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є: якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

_______________________________________________________

7. Кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит - це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;

Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу;

Змістовий модуль - це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.

Мета та завдання

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

- адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

- забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

- стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

- унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

_______________________________________________________

8. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

освітні рівні:

· неповна вища освіта;

· базова вища освіта;

· повна вища освіта;

· освітньо-кваліфікаційні рівні:

· молодший спеціаліст;

· бакалавр;

· спеціаліст, магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.