Шкірна, рухова та вісцеральна сенсорні системи

Поняття " соматовісцеральна сенсорна система " об'єднує соматичну (тактильну, температурну, больову, пропріоцептивну) і вісцеральну (інтероцептивну) сенсорні системи. Спільним для всіх цих систем є те, що рецептори, які забезпечують цю чутливість, не створюють окремих органів чуття, а розміщені по всій поверхні і всередині тіла. Є три види рецепції: больова (ноцицептивна) рецепція, терморецепція і механорецещія, або тактильна чутливість, яка реагує на різні види механічних подразнень (дотик, тиск, вібрація тощо).

Механорецепція. У шкірі й підшкірній клітковині знаходяться спеціалізовані нервові закінчення, чутливі до дотику, тиску, а також до механічних коливань у діапазоні 6 — 2000 Гц. У шкірі з волосяним покривом (90% усієї поверхні) основним типом рецепторів вважають дотикові (тактильні) рецептори у вигляді вільних нервових закінчень уздовж дрібних судин чи волосяного фолікула. Ці рецептори забезпечують високу дотикову чутливість. У решті шкірного покриву (10%) — у дермі пальців кінцівок, на долонях, підошвах, губах, язиці, статевих органах і сосках грудей розміщені дотикові нервові тільця — рецептори тиску й вібрації.

Терморецепція. Температурні рецептори шкіри відіграють важливу роль у процесах пристосування організму до перепадів температури зовнішнього середовища. Вони викликають переважно виникнення місцевих судинорухових реакцій у шкірі, зумовлюють сприймання температури середовища і створення температурного відчуття. Участь у регуляції температури тіла беруть лише холодові рецептори, які в разі тривалого і значного охолодження шкіри можуть через терморегуляторний центр посилювати процеси теплотворення в організмі.

За температурним діапазоном терморецептори поділяються на холодові й теплові. Холодові рецептори розміщені у поверхневих шарах шкіри і їх значно більше, ніж теплових, розміщених глибше. Крім шкіри терморецептори розміщені також у внутрішніх органах; вони сприймають температуру "ядра" тіла.

Інформація від терморецепторів шкіри і внутрішніх органів про температуру поверхні тіла чи його ядра надходить до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції, і до соматосенсорної зони кори великого мозку, де формуються температурні відчуття.

Больова рецепція. Біль сигналізує організму про небезпеку ушкодження, руйнування і вмикає ланцюг захисних реакцій, що є елементами програми больової поведінки. У больовій сенсорній системі немає адаптації.

За низкою ознак біль поділяють на соматичний і вісцеральний. Коли соматичний біль виникає на поверхні шкіри, його називають поверхневим, а якщо від м'язів, кісток, суглобів — глибоким. Прикладом глибокого соматичного болю є головний біль. Вісцеральний біль викликається імпульсацією від больових рецепторів у внутрішніх органах.

Больові рецептори (ноцицептори) морфологічно є первинночутливими вільними нервовими закінченнями.

Ноцицептивна (больова) нейрогуморальна система утворена нейронами медіальних ділянок проміжного і середнього мозку, моста і довгастого мозку, а також спинного мозку, її основу утворюють три ланки: нейрони середнього мозку, нейрони довгастого мозку, і інтернейрони сірої речовини спинного мозку.

До ноцицептивної системи належать також різні хімічні речовини, зокрема медіатори і модулятори (альгетики та ін.), які мають важливе значення для походження больових відчуттів. Ці речовини містяться у периферичних і центральних ноцицептивних структурах, у шкірі, залозах, ексудаті.

До антиноцицептивної (протибольової) нейрогуморальної системи належать нервові структури, сконцентровані, очевидно, переважно у стовбурі мозку. Сигналом для їх запуску є тривале й стійке збільшення інтенсивності больових впливів (наприклад, унаслідок масивної механічної травми або опіку).

Центральне місце у антиноцицептивній системі посідають нейрони, які містять ендогенні опіати — опіоїдні пептиди (ендерфін, мет- і лейкефалін). Морфіноподібні (опіоїдні) пептиди вперше було виділено з мозку в 1970-х роках. Вони отримали назву ендорфінів (у перекладі з грецької мови означає «у мозку»). За дією нагадують наркотичні препарати, а саме: справляють знеболювальний і заспокійливий вплив. Ендорфіни діють на специфічні рецептори нейронів (опіатні рецептори), які виявлено у великій кількості у спинному мозку, медіальних ядрах таламуса, гіпоталамусі, лімбічних структурах, фронтальній корі й інших відділах ЦНС. Подразнення цих ділянок ЦНС, як і введення в організм ендорфінів, зумовлює сильний знеболювальний ефект.

Пропріорецепція. Пропріорецептори — це механорецептори опорно-рухової системи організму, які надсилають до ЦНС інформацію про скорочення чи розтягання м'язів, а також про положення різних частин тіла одна відносно одної.

Інтероцепція — це здатність організму сприймати і обробляти сигнали від внутрішніх органів і внутрішнього середовища, що є основою його регуляторних процесів. Інтероцептори — групи рецепторів у внутрішніх органах, тканинах, судинному руслі. Вони поділяються на механорецептори (барорецептори дуги аорти, рецептори розтягання легень, сечового міхура), хеморецептори (сонних клубочків, бронхів, тканин); терморецептори (печінки та інших внутрішніх органів); больові рецептори (шлунка, серця тощо).