Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання

Майнові гарантії прав господарюючих суб'єктів полягають в тому, що держава шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності.

Так, відповідно до вимог ст. 147 ГКУ майнові права суб'єктів господарювання охороняються законом. Вилучення державою майна суб'єкта господарювання допускається лише у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Згідно зі ст. 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване тільки як виняток з мотиву громадської необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану на підставі законів України "Про правовий режим воєнного стану" від 06.04.2000 р. і "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16.03.2000 р.

Збитки, заподіяні суб'єктові господарювання порушенням його майнових прав громадянами, юридичними особами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання можна назвати особливим майновим фондом суб'єкта господарювання. Правовий режим прибутку включає: поняття прибутку, порядок і методи обчислення прибутку, зобов'язання суб'єкта господарювання зі сплати податків з прибутку та механізм його здійснення, права суб'єкта господарювання з використання прибутку.

Прибуток (доход) є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання. Згідно з ч.І ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Для цілей оподаткування прибутку суб'єктів господарювання, а також організації бухгалтерського обліку і звітності, в законодавстві використовується поняття «валовий доход», під яким розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, яка отримана на протязі звітного періоду у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) зоні, так і за її межами. Для більшості суб'єктів господарювання основну частину прибутку (доходу) складає доход від реалізації товарів (робіт, послуг).

Під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації (показників споживання основних фондів, встановлених законодавством) до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Законодавством практично не встановлені нормативи розподілу прибутку. Ці питання віднесені до компетенції самих суб'єктів господарювання. Зокрема, у господарських товариствах створюються фонди прибутку, що розподіляється, який виплачується учасникам, і прибутку, що не розподіляється, який залишається у розпорядженні господарського товариства і спрямовується перш за все у фонд розвитку виробництва.

Прибуток, який залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу. Сума прибутку, що належить члену трудового колективу, утворює його вклад, на суму якого йому можуть бути видані акції. Вклад також може бути спрямовано на спорудження або придбання житлового будинку чи інших об'єктів.

Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Цінні папери

Цінні папери є особливим видом майна. Самі по собі вони не мають матеріальної цінності, але втілюють у собі права на грошові кошти, товари, послуги. Вони служать засобом платежу, а також можуть бути використані як запорука для забезпечення платежів і кредитів. Цінні папери як особливий вид майна мають специфічний правовий режим. Суб'єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів. Види цінних паперів, умови і порядок їх випуску, реалізації і придбання суб'єктами господарювання встановлюються ГКУ й іншими законами.

Господарські зобов'язання можуть породжуватися також подіями, тобто такими юридичними фактами, які не залежать від волі людей. Найчастіше подія не веде до виникнення зобов'язання, а лише породжує в рамках цього зобов'язання певні права й обов'язки сторін. Наприклад, настання такого страхового випадку, як повінь, тягне за собою обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування особі, майно якої застраховане від повеней, і право останньої вимагати від страховика виплати їй цього відшкодування.

Цінні папери є особливим видом майна, вони втілюють у собі права на грошові кошти, товари, послуги. Цінні папери використовуються у якості засобу платежу, а також можуть бути використані як застава для забезпечення платежів і кредитів. Цінні папери як особливий різновид майна мають специфічний правовий режим.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають правовий режим цінних паперів, є Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 12.04.2006.

В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У Господарському кодексі (ч. 1 ст. 163) цінний папір визначається як документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Суб'єкт господарювання має право в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам та юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Право на випуск цінних паперів мають суб'єкти господарювання — юридичні особи усіх форм власності. Випуск цінних паперів (крім векселя) фізичними особами не передбачено. Придбати цінні папери інших суб'єктів господарювання можуть як юридичні, так і фізичні особи.

Згідно з ч. 2 ст. 163 Господарського кодексу у сфері господарювання використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі.

Акції — цінні папери, що засвідчують дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акції підтверджують членство в акціонерному товаристві. Вони дають право їх власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, на участь в управлінні товариством, в розподілі майна при ліквідації товариства, а також інші права, пов'язані з участю у товаристві. Акції можуть бути іменні та на пред'явника, привілейовані та прості. В іменних акціях вказана особа їх власника (прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи, вказані на бланку цінного паперу). Акції на пред'явника не містять найменування їх власника, вільно передаються, для реалізації корпоративних прав достатньо їх пред'явлення держателем. Привілейовані акції дають право акціонеру на переважне одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна товариства у разі його ліквідації. Порядок випуску та обігу акцій регулюється Законом України «Про господарські товариства» від 21.09.1991.

Облігації — цінні папери, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому їх номінальну вартість у передбачений у них строк з виплатою фіксованого процента, якщо інше не передбачено умовами випуску. Емітентом облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик є держава в особі Міністерства фінансів України. Облігації зовнішніх державних позик розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і оплачуються виключно у конвертованій іноземній валюті. Випуск облігацій місцевих позик здійснюють органи місцевого самоврядування.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх форм власності, об'єднаннями підприємств, господарськими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні підприємством-емітентом.

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Казначейські зобов'язання можуть бути довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до 1 року).

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання депозиту і процентів по ньому після закінчення встановленого строку. Ощадні сертифікати можуть бути двох видів: строкові (на визначений строк та під певний договірний процент) або до запитання, іменні та на пред'явника. Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати у банк-емітент.

Векселі — цінні папери, які засвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену грошову суму власнику векселя (векселедержателю).

До інших видів цінних паперів відносяться інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери, а також заставні та іпотечні цінні папери.

Випуск інвестиційних сертифікатів передбачений Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. Згідно зі ст. 1 Закону інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку у пайовому інвестиційному фонді.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України «Про приватизаційні папери» від 06.03.1992 р. Згідно зі ст. 1 Закону приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна держаних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Новими для законодавства України видами цінних паперів є заставні та іпотечні цінні папери. В Законі України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. заставна визначається як борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів — іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів. Порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів регулюється Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери характеризуються тим, що їх держатель є суб'єктом прав за таким цінним папером, тільки якщо у тексті таких паперів вказано його ім'я (найменування). Іменні цінні папери, емітовані у документарній формі (якщо умовами емісії не встановлено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника характеризуються тим, що для визнання законності правомочностей держателя у якості суб'єкта відповідного права достатньо простого пред'явлення такого паперу. Цінні папери на пред'явника не реєструються у емітента на ім'я держателя, передаються іншій особі шляхом вручення і можуть вільно обертатися (передаватися) на фондових біржах та на позабіржовому ринку цінних паперів.

Цінні папери можуть випускатися і перебувати у обігу не тільки в документарній формі, а й у бездокументарній, тобто шляхом здійснення облікового запису на електронному носії, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Правові основи електронного обігу цінних паперів у бездокументарній формі встановлені Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р.