Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

Тема 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

План:

2.1. Суть та мета державного регулювання ЗЕД

2.2. Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

2.3. Методи державного регулювання ЗЕД

 

Суть та мета державного регулювання ЗЕД

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за зовнішньоекономічною діяльністю та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Основна мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це захист інтересів вітчизняних виробників і національного бізнесу, який держава здійснює за допомогою різних засобів і методів.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з метою:

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в еко­номіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків;

· створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих за­рубіжних країн.

Завдання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

· захист економічних інтересів України та законних інте­ресів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

· заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою:

· законів України;

· актів тарифного і нетарифного регулювання;

· економічних заходів оперативного регулювання (ва­лютно-фінансового, кредитного та іншого);

· рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами;

· угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою у ході здійснення зовнішньоекономічної політики, спрямованої на регулювання економічних взаємовідносин з іншими країнами.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення міжнародних економічних зв'язків країни. При цьому міжнародні економічні відносини охоплюють всі економічні операції, що здійснюються між господарськими суб'єктами певної країни та їхніми іноземними партнерами (імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух робочої сили і грошей).

За економічною природою, цілями і впливом на структуру, обсяги та динаміку зовнішньої торгівлі прийнято виокремлювати два основні типи зовнішньоекономічних політик - протекціоністську і ліберальну.

Протекціоністська політика передбачає захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Крайнім виявом протекціонізму є автаркія (від гр. аutarkeia - самовдоволення) - політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкненого національного господарства, що характеризується самозабезпеченням.

Ліберальна політика - це політика розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних суб'єктів господарювання, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб'єктів.

У даний час у розвинутих країнах світу ні ту, ні іншу форму в чистому вигляді не застосовують. Усі розвинуті країни офіційно проголосили курс на вільну торгівлю, але використовують при цьому набір важелів, заохочуючи імпорт в одних галузях і обмежуючих його в інших.

 

Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність не може здійснюватися сама по собі. Для виконання функцій, пов'язаних із цією діяльністю, створюється відповідна система державних ор­ганів, чітко визначаються їхні завдання, функції та повнова­ження.

В Україні управління ЗЕД здійснюється:

· Україною як державою в особі її органів у межах їх ком­петенції;

· недержавними органами управління економікою (то­варними, фондовими, валютними біржами, торговель­ними палатами, асоціаціями, спілками та іншими ор­ганізаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

· самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що уклада­ються між ними.

До державних органів управління ЗЕД в Україні відносяться:

· Верховна Рада України;

· Кабінет Міністрів України;

· Національний банк України;

· Центральний орган виконавчої влади з питань еко­номічної політики (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції);

· Державна митна служба України;

· Антимонопольний комітет України;

· Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Верховна Рада України - центральний орган законодавчої влади, до компетенції якого належать:

· прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

· затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

· розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

· затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

· встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

· затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України є центральним органом виконавчої влади, який у напрямі регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконує такі функції:

· вживання заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

· здійснення координації діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координація роботи торговельних представництв України в іноземних державах;

· прийняття нормативних актів управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

· проведення переговорів і укладання міжурядових договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечення виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучення до їх виконання інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

· внесення на розгляд Верховної Ради України (відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України) пропозицій про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно з законами України;

· забезпечення складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

· здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

До органів місцевого регулювання зовнішньоекономічною діяльністю належать:

· місцеві ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;

· територіальні підрозділи (відділення) органів держав­ного регулювання ЗЕД України.

До їх компетенції відносять:

· укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними парт­нерами на придбання та реалізацію продукції, виконан­ня робіт і надання послуг;

· сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідних територіях, незалежно від форм власності;

· сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучен­ня іноземних інвестицій для створення робочих місць;

· організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

· створення умов для належного функціонування мит­них органів, сприяння їх діяльності;

· забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань Ук­раїни.

До недержавних організацій, які сприяють розвитку ЗЕД підприємств відносяться насамперед торгово-промислові па­лати (ТПП), організації роботодавців (об'єднання підприємців) та об'єднання організацій роботодавців.

Торгово-промислова палата є недержавною не­прибутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юри­дичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Діяльність ТПП в Україні регулюються Зако­ном України "Про торгово-промислові палати в Україні". Вони створені з метою сприяння розвиткові народного госпо­дарства та національної економіки, її інтеграції у світову гос­подарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприят­ливих умов для підприємницької діяльності, всебічному роз­виткові всіх видів підприємництва, науково-технічних і торго­вельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Торгово-промислові палати створюються на території Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля (регіональні торгово-промислові палати). У межах кож­ної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.

Згідно із Законом Ук­раїни "Про організації роботодавців", організація робото­давців — це громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправ­ності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів, а об'єднання організацій роботодавців — це неприбуткова ор­ганізація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представ­ництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців".

Ці організації діють з метою представництва та захисту за­конних інтересів роботодавців у економічній, соціально-тру­довій та інших сферах.

Організації роботодавців (підприємців) та їх об'єднання створюються у формі союзів, асоціацій, ліг, федерацій, рад, конгресів тощо.

До найбільших союзів підприємців у світі відносяться: Національна асоціація промисловців США, Конфедерація британської промисловості в Англії, Федеральний союз німецької промисловості в Німеччині, Національна рада французьких підприємців у Франції, Промисловий союз у Швеції тощо.

В Україні союзи підприємців створюються з 1989 р. і поділяються на національні, міжнародні, галузеві і місцеві. До найбільших з них відносяться: Український союз промис­ловців і підприємців, Конгрес ділових кіл України, Ліга спільних підприємств України, Асоціація брокерів України, Конгрес бірж, Союз малих підприємств та ін.

Їх роль у розвит­ку міжнародної діяльності фірм різноманітна:

· співробітництво і взаємодія з об'єднаннями підпри­ємців закордонних країн;

· надання допомоги в налагодженні господарських зв'язків з партнерами, що знаходяться за межами Ук­раїни;

· співробітництво з організаціями ООН (ЮНІДО, МОП) з метою прискорення формування ринкових відносин в Україні;

· сприяння розвитку товарних, валютних і фінансових ринків;

· організація міжнародних виставок, ярмарків, аукціонів;

· сприяння в збуті продукції на закордонних ринках у то­варообмінних, лізингових операціях;

· участь в укладанні зовнішньоторговельних контрактів;

· виконання на договірній основі експортно-імпортних операцій, використання своїх валютних коштів на імпорт устаткування, сировини, матеріалів та інших то­варів, необхідних для розвитку виробництва.

Підприємці України беруть участь також у діяльності різних міжнародних союзів підприємців: Міжнародному кон­гресі промисловців і підприємців; Раді залізничного транспор­ту країн СНД; Міжнародному союзі підприємців і орендарів; Міжнародній асоціації підприємств із власністю працівників; Східноєвропейському об'єднанні підприємців; Євроазіатській лізі малих і середніх підприємств та ін.